Енох як екзистенційний феномен “ходіння з Богом”

автор:

Рибидайло Дмитро Анатолійович (https://orcid.org/0009-0008-7820-9628)

 Актуальність теми дослідження. Постать біблійного Еноха є однією з найбільш загадкових у біблійній традиції. Стислість біблійних згадок про нього поєднується з широкою рецепцією в апокаліптичній та ранньохристиянській традиції, що робить феномен “ходіння з Богом” важливим об’єктом богословського та філософського осмислення.

Постановка проблеми. Мінімалістичний біблійний опис Еноха, доповнений апокрифічною традицією Книги Еноха, відкриває питання про зміст праведності як способу буття людини перед Богом та можливість подолання граничності людського існування.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематика образу Еноха розглядалася у працях дослідників біблійної апокаліптики та раннього юдаїзму (G. Nickelsburg, J. VanderKam, L. Stuckenbruck, A. Orlov та ін.). Водночас у сучасних студіях недостатньо розроблено інтерпретацію постаті Еноха у світлі екзистенційної філософії.

Постановка завдання. Метою статті є з’ясування богословського та екзистенційного змісту теологеми “ходіння з Богом” на прикладі постаті Еноха з урахуванням біблійної, апокаліптичної та філософської традицій.

Виклад основного матеріалу. У статті здійснено комплексний аналіз біблійних текстів (Бут. 5:22–24; Євр. 11:5; Юд. 14–15), а також апокаліптичного контексту Книги Еноха. Показано, що “ходіння з Богом” постає як цілісний спосіб духовного існування людини у постійній присутності перед Богом (coram Deo). Інтерпретація у світлі екзистенціальної філософії (С. К’єркегор, К. Ясперс, М. Гайдеґґер, А. Камю) дозволяє розкрити образ Еноха як модель екзистенційної самості, у якій поєднуються свобода, відповідальність і довіра до трансцендентного.

Висновки. Образ Еноха постає як екзистенційний феномен “ходіння з Богом”, що поєднує біблійну антропологію, апокаліптичну есхатологію та філософське осмислення людського буття. Його постать відкриває перспективу розуміння віри як способу існування людини у Божій присутності та як символ надії на подолання граничності людського життя.

Ключові слова. Енох, Книга Еноха, Буття 5, апокаліптика, екзистенціалізм, ходіння з Богом, coram Deo, біблійна антропологія, есхатологія.

Список використаних джерел:

  1. Alexander, PS 1998. ‘From Son of Adam to Second God: Transformations of the Biblical Enoch’, in Stone, M. E. and Bergren, T. A. (eds.) Biblical Figures Outside the Bible. Trinity Press, pp. 87–122.
  2. Baumeister, A 2012. ‘Origins and Hidden Motives of Fundamental Ontology’, Sententiae, 27(2), pp. 46–59.
  3. Blackburn, V 2011. ‘Albert Camus: The Challenge of the Unbeliever’, Scottish Journal of Theology, 64(3), pp. 313–326.
  4. Brock, SP 1968. ‘A Fragment of Enoch in Syriac’, Journal of Theological Studies, 19, pp. 626–631.
  5. Charles, RH 1906. The Ethiopic Version of the Book of Enoch. Oxford : Clarendon Press.
  6. Dakhniy, A 2012. ‘Authenticity in Face of Death: Thanatological Problematics in the Thinking of M. Heidegger and L. Tolstoy’, Sententiae, 27(2), pp. 67–76.
  7. De Martin De Viviés, P 2016. ‘La figure d’Hénoch’, Études Théologiques et Religieuses, 91(4), pp. 639–646.
  8. Dimant, D 1983. ‘The Biography of Enoch and the Books of Enoch’, Vetus Testamentum, 33, pp. 14–29.
  9. DiTommaso, L 2007. ‘Apocalypses and Apocalypticism in Antiquity’, Currents in Biblical Research, 5, pp. 235–286.
  10. Dix, GH 1925. ‘The Enochic Pentateuch’, Journal of Theological Studies, 27, pp. 29–42.
  11. Frey, J & Levison, JR (eds.) 2014. ‘The Origins of Early Christian Pneumatology’, in The Holy Spirit, Inspiration, and the Cultures of Antiquity. De Gruyter, pp. 1–38.
  12. Iwański, D 2013. ‘Księga Henocha – starożytny apokryf w świetle współczesnej wiedzy’, Teologia i Człowiek, 21(1), pp. 123–140.
  13. Хміль, ВВ & Корх, ОМ 2017. ‘Умови історичності людського існування та історії людства за Ясперсом’, Антропологічні виміри філософських досліджень, 12, с. 121–127.
  14. Laurence, R 1883. The Book of Enoch the Prophet. London: Kegan Paul, Trench & Co.
  15. Lawlor, HL 1904. ‘The Book of Enoch in the Egyptian Church’, Hermathena, 30, pp. 178–183.
  16. Малівський, АМ ‘Мотиви особистого філософування: Декарт і К’єркегард’, Антропологічні виміри філософських досліджень, 13, с. 124–133.
  17. Muchowski, P 2024. ‘Genesis 5:24 in Karaite Exegesis: Printed Commentaries’, The Biblical Annals, 14(3), pp. 531–552.
  18. Нестеренко, П 2021. ‘Проблема смерті та безсмертя особистості в історії філософії’, Вісник Львівського університету, 37, с. 93–106.
  19. Nickelsburg, GWE & VanderKam, JC 2012. 1 Enoch: The Hermeneia Translation. Minneapolis: Augsburg Fortress.
  20. Orlov, AA 2007. ‘On the Polemical Nature of 2 (Slavonic) Enoch’, Scrinium, 3(1), pp. 337–363.
  21. Orlov, A & Boccaccini, G 2012. New Perspectives on 2 Enoch: No Longer Slavonic Only. Leiden: Brill.
  22. Powęska, M 2018. ‘Księga Przypowieści Henocha’, Resovia Sacra, 25, pp. 339–371.
  23. Prince, PE 2025. ‘A Critique of Suicide from Camussian Perspective’, Advance Journal of Arts, Humanities and Social Sciences, 8(3), pp. 107–117.
  24. Rowland, C 2003. ‘Review: 1 Enoch 1. A Commentary on the Book of 1 Enoch’, Journal of Theological Studies, 54(2), pp. 635–641.
  25. Stuckenbruck, LT 2007. 1 Enoch 91–109. Berlin: Walter de Gruyter.
  26. Stuckenbruck, LT 2016. ‘The Use and Function of Jeremianic Tradition in 1 Enoch’, in Schmidt, K. & Najman, H. (eds.) Jeremiah’s Scriptures. Brill, pp. 268–279.

 P1