автор: Жорнокуй У. В.
Актуальність теми дослідження. Необхідність досліджень феномену сліпоти в літературі зумовлена тим, що воно дозволяє не лише поглибити інтерпретаційні можливості художнього тексту, а й сприяє оновленню культурних і соціальних уявлень про інвалідність, відновленню повноцінного образу незрячої людини в художньому дискурсі та поверненню їй антропоцентричної й екзистенційної цілісності, що увиразнює міждисциплінарний характер обраної теми.
Постановка проблеми. Категорія сліпоти в художній літературі зазнає еволюції від символу фізичного обмеження до складної інтерпретативної моделі, що віддзеркалює внутрішній розвиток особистості. У романі Е. Портер “Світанок” ця категорія потребує нового прочитання з урахуванням зміни смислових акцентів і наративних функцій.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Наукова література, присвячена проблематиці категорії сліпоти, зазнала суттєвої еволюції – від медичних і дефіцитарних та компенсаторних моделей до соціальних, культурних і феноменологічних підходів. Загалом, кілька знакових праць визначили, як саме осмислюється сліпота у різних наукових парадигмах. Найновіші дослідження розглядають сліпоту крізь призму інтерсекційності, аналізуючи взаємодію раси, класу та гендеру з інвалідністю (роботи Дж. Клідж “Sight Unseen”; Р. Міхалка “The Mystery of the Eye and the Shadow of Blindness” й “The Difference That Disability Makes”; Т. Тітчкоскі та ін.). Ці праці підкреслюють, що досвід сліпоти не є однорідним, а формується під впливом множинних ідентичностей і систем соціального утиску й дискримінації.
Постановка завдання. Пріоритетного значення набуває необхідність комплексного аналізу існуючих інтерпретативних моделей категорії сліпоти і їх зміни у ході культурно-історичного розвитку й суспільно-політичних змін, котрі його мотивували.
Виклад основного матеріалу. У міфологічній та літературній традиції сліпота часто постає як ознака обраності або трагедії. В античності осліплення було водночас покаранням і наділенням надприродними здібностями, що робило сліпого персонажа носієм “надзнання” (Тіресій, Гомер). У подальші епохи в європейських літературах поширюється інша модель – сліпота як катастрофа, що призводить до дегуманізації героя і потреби “спокутування” або навіть смерті, як у творах Дж. Мільтона, Дж. Конрада чи Р. Кіплінга. На форму подібного сприйняття вплинув культурний “тілоцентризм” і зороцентризм, за якого незрячий опиняється на маргінесі онтології, вибудованої з пріоритетним акцентом на візуальних образах. В українській традиції образ сліпця часто набуває символічного звучання (кобзар як пророк у Т. Шевченка чи П. Куліша), тоді як американська література початку ХХ ст. зосереджується на адаптаційних і психологічних вимірах. У романі Елеонор Портер “Світанок” сліпота зображена як фізичне та духовне випробування, що проходить головний герой Кіт Бертон, переживаючи страх, заперечення, ескапізм і поступову соціалізацію. Письменниця аналізує втрату зору у її фізичних, психологічних, соціальних і сімейних проявах, показуючи, що катарсис може відбутися не лише з героєм, а й з його оточенням.
Висновки. У історико-літературному вимірі категорія сліпоти зазнала численних змін: від сакралізованого трактування в період Античності та Середньовіччя, коли незрячість пов’язувалася з божественним даром чи обраністю, через романтичну традицію сприйняття сліпого героя як знедоленої, але внутрішньо мудрої й духовно заглибленої постаті, аж до сучасних інтерпретацій у масовій культурі, де незрячий персонаж часто наділяється надприродними здібностями. Враховуючи масштаб і складність проблематики, потребу систематизації літературного матеріалу й вироблення узгоджених класифікацій, дослідження цієї теми видається важливим для заповнення наявної прогалини у сучасному українському літературознавстві, тим більше, що творчість Елеонор Портер, зокрема її роман “Світанок”, досі майже не представлена в українській рецепції та науковій розвідці.
Ключові слова: зороцентризм, інтерпретативна модель, катарсис, категорія сліпоти, рецептивна еволюція, прийняття.
Список використаних джерел:
- Мерло-Понті, М 2001, Феноменологія сприйняття. Пер. з франц., післямова та прим. О. Йосипенко, С. Йосипенка. Київ: Український центр духовної культури.
- Нівня, Г 2020, ‘Незрячий як Інший’, Δόξα / Докса, 1(33), сс. 251–262.
- Пітерська, ОВ 2020, ‘Мотив сліпоти в романі Елеонор Портер “Світанок”’, Наукові записки Міжнародного гуманітарного університету, вип. 33, сс. 77–80. Одеса: Видавничий дім “Гельветика”.
- Сулима, ММ 2020, ‘Тема сліпця у творчості П. Куліша’. Доступно за: <https://litstud.knu.ua/wp-content/uploads/2020/03/59-18.pdf> (Дата звернення: 17 Вересень 2025).
- Borges, JL 1977, ‘Blindness’. In: ‘Lectures’, pp. 473–483. Available at: <https://gwern.net/doc/borges/1977-borges-blindness.pdf> (Accessed: 25 September 2025).
- Jernigan, K 1974, ‘Blindness: Is Literature Against Us?: An Address Delivered at the Banquet of the Annual Convention’, Chicago, July 3. Available at: <https://nfb.org/images/nfb/publications/convent/banque74.htm> (Accessed: 11 September 2025).
- Kleege, G 1999, Sight Unseen. New Haven: Yale University Press.
- Michalko, R 1998, The Mystery of the Eye and the Shadow of Blindness. Toronto: University of Toronto Press.
- Michalko, R 2002, The Difference That Disability Makes. Philadelphia: Temple University Press.
- Milton, J 1655, ‘Sonnet 19: When I consider how my light is spent’. Available at: <https://www.poetryfoundation.org/poems/44750/sonnet-19-when-i-consider-how-my-light-is-spent> (Accessed: 25 September 2025).
- Porter, EH 1919, Dawn. Available at: <https://www.gutenberg.org/ebooks/5874> (Accessed: 25 September 2025).
- Titchkosky, T 2011, The Question of Access: Disability, Space, Meaning. Toronto: University of Toronto Press.
