автор: Васильєв Олексій Михайлович
Актуальність теми дослідження. Значний попит на біографічні та автобіографічні твори у якості художнього та наукового читання останніми десятиліттями супроводжувалися так званим “біографічним поворотом” у гуманітаристиці, зокрема філософії. В зв'язку із цим зростає актуальність визначення науково-методологічного та практичного життєтворчого потенціалу у саморефлективній практиці створення біографії/автобіографії.
Постановка проблеми. Наявна суперечка навколо питання про наявність у біографічному підході достатнього методологічного потенціалу. Біографісти вбачають невіддільний зв'язок між життєписом особистості та соціокультурними умовами її існування. Антибіографісти відділяють науку від життєпису науковця, та заперечують важливість дослідження життєвих обставин особистості задля кращого розуміння її наукових та творчих здобутків.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Значний поштовх до осягнення та залучення наукового потенціалу, закладеного у практиках життєпису, надали у своїх працях Ф. Шлейермахер, В. Дільтей, К. Ясперс, Ж.-П. Сартр, Р. Рорті. Вітчизняні вчені О. Валевський, В. Горський, І. Голубович, А. Цяпа, В. Менжулін особливо ретельно опрацювали біографічний дискурс у рамках філософської науки та вивели деякі грунтовні, на нашу думку, методологічні засади.
Постановка завдання. У цьому дослідженні розглянемо біографію та автобіографію як соціокультурний та культурно-антропологічний феномен через визначення відмінностей та тотожностей між ними. Також дослідимо уявну та/або сфальсифіковану біографію як саморефлективну практику та дослідимо її методологічний потенціал у відношенні до дійсності. Також розглянемо практики саможиттєпису на яскравих прикладах доіндустріальної, індустріальної та постіндустріальної епох.
Виклад основного матеріалу. Відмінності між біографією від автобіографією на соціокультурному та культурно-антропологічному рівні може мати принципове значення у випадку коли життєпис слугує практикою розрізнення “Я” оповідача та Інших. Різниця між двома жанрами стає принциповою на рівні розгляду персонажа на тлі його суспільного оточення, історичних та культурних обставин. Важливим для сучасних дослідників постає питання, щодо межі що розділяє автобіографічний наратив, який прагне бути максимально наближеним до дійсності, від уявного або навіть навмисне сконструйованого. Чи не найважливішим твором, що відображає перехід від античної мемуаристики, епістоли і саморефлективної лірики, а також жанру середньовічної агіографії до саме автобіографії, є “Сповідь” Августина Аврелія, у якій багато дослідників вбачають перший цілісний твір, побудований з використанням психологічного самоаналізу. Автобіографія як окремий жанр у сучасному розумінні оформилася наприкінці XVIII - на початку XIX ст., виокремившись з інших творів, що містили елементи саморефлексії, суб’єктивності та авторської самоідентифікації. У постіндустріальну добу біографічні/автобіографічні колізії набувають найбільш витонченої форми і яскраво виражають відносини особистос-ті із соціумом. Поглиблюється конфлікт на межі Я/Інший, у суспільній свідомості підвищується важливість зв'язку життя автора з його твором, що переростає у своєрідну реакцію найбільш чутливих до віянь епохи авторів.
Висновки. Біографія/автобіографія у широкому сенсі може бути практикою усвідомлення, переосмислення та взаємовідображення соціокультурних, філософських та культурно-антропологічних феноменів крізь призму досвіду та практик саморефлексії окремої особистості. Тобто ми можемо розглядати біографію/автобіографію як свого роду міст між наративним та екзистенціальним вимірами. З точки ж зору методологічного потенціалу біографічний підхід не може побудувати методологічне обґрунтування із самого себе і потребує обґрунтування, що відноситься до більш високого щаблю гуманітарної парадигми.
Ключові слова: біографія, автобіографія, методологічний потенціал, життєпис, біографічний підхід, саморефлексія.
Список використаних джерел:
- Bourseiller, Ch 2005, Carlos Castaneda, la vérité du mensonge, Monaco: Du Rocher éditions.
- Dilthey, W 2002, ‘The Formation of the Historical World in the Human Sciences’, Selected Works. Vol. III, Part 2’. Princeton: Princeton University Press.
- Ketzan, E 2010, Literary Titan Thomas Pynchon Breaks 40-Year Silence – on The Simpsons! Available from : <https://shipwrecklibrary.com/the-modern-word/pynchon/sl-ketzan-simpsons/>. [20 November 2023].
- Lazaro, Rinconete y Don Pablos 1973, Anónimo, Cervantes, Quevedo; selección y edición Andrés B. Couselo, La Habana: Instituto Cubano del Libro, 525 p.
- Lubasch, A 1987, ‘Salinger Biography Is Blocked’, The New York Times, January 30, Section A, Page 1.
- Lutz, N 2002, ‘Biography of J. D. Salinger’, In Bloom, Harold (ed.). J. D. Salinger. “Bloom's BioCritiques”, Philadelphia: Chelsea House, p. 3–44.
- Misch, G 1950, A History of Autobiography in Antiquity, Vol. I, London: Routledge & Paul.
- Vandevoorde, H 2019, ‘3.20 Fictional Autobiography’, Handbook of Autobiography / Autofiction, edited by Martina Wagner-Egelhaaf’, Berlin, Boston: De Gruyter, p. 603-610.
- Августин, С 1999, Сповідь, Київ: Основи, с. 6-10.
- Єрмоленко, В 2017, Ґарі, або Хамелеон. Далекі близькі. Есеї з філософії та літератури, Львів: Видавництво Старого Лева, с. 171–204.
- Менжулін, В 2010, Біографічний підхід в історико-філософському пізнанні. Монографія, Київ: НаУКМА.
- Цяпа, А 2006, ‘Термінологічна парадигма автобіографічного жанру’, Житомир: Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка, Вип. 26, с. 129 – 132.
- Чернявська, О 2022, ‘Новітні тенденції європейської автобіографічної рефлексії’, Вчені записки Таврійського Національного Університету імені В. І. Вернадського. Спецвипуск присвячений євроінтеграційній тематиці, Київ: Видавничій дім “Гельветика”, с. 164–172.