Методологія дослідження соціальної когезії у сучасному зарубіжному науковому дискурсі

автор: Колесніченко Максим Валентинович

Актуальність теми дослідження. Соціальна когезія є важливим чинником суспільного розвитку сучасних країн, особливо етнічно диверсифікованих. Сама по собі соціальна когезія представляє складний мультивимірний феномен, в силу цього його вплив на розвиток суспільств є багатовекторним. Для ефективності дослідження самого феномена та його впливів на соціальне довкілля важливо обрати адекватну методологію. Зарубіжні науковці, вивчаючи впродовж тривалого часу соціальну когезію, сформували основні засади платформ її дослідження, яка дає можливість осмислити контенти феномена, його динаміку та роль у суспільних процесах тих чи тих країн. Виходячи із вищезазначеного виявляється доречним ознайомитися з ключовими моментами цієї методології й визначити ступінь її валідності в оцінці нинішнього стану соціальної когезії й її застосування у подальшому дослідженні феномена, зокрема і перспектив для українського наукового простору.

Постановка проблеми. Для з’ясування засад методології, яка властива зарубіжному науковому дискурсові, ми будеми концентрувати увагу на методах, що застосовуються західними дослідниками, й інтерпретувати, за можливості, їхню ефективність у визначенні ролі соціальної когезії в цілому чи тих чи тих її аспектів для сучасного суспільного розвитку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Зауважимо, що порівняно з кількістю праць, прсвячених феномену “соціальна когезія” взагалі, їхній список, що стосується конкретно методології дослідження, не такий вражаючий. Цей досвід формувався працями таких дослідників, як Каролін Бове, Джейн Дженсон – вони проаналізували стан дослідження феномена соціальної когезії у Канаді та можливостей її вимірюван-ня; як Р. Бергер-Шмідт, що виокремив засади вимірювання соціальної когезії; як Лайф Браатен, котрий запропонував мультивимірну модель для з’ясування групової згуртованості; як група науковців – Георгій Драголов, Зсоафія Ігнаш, Ян Лоренц, Ян Делхі, Клаус Бьонке – які, порівнюючи застосування різноманітних методів вимірювання соціальної когезії у різних країнах, вивели кілька узагальнюючих принципів цього вимірювання; як фахівці з методології дослідження соціальної когезії Ксав’єр Фонсека, Штефан Лукош, Френсес Бразієр, що зробили огляд найбільш поширених її концепцій на основі чисельних міжнародних публікацій; як Девід Шіфер та Йоланда ван дер Ноль, котрі запропонували вимірювання соціальної когезії на основі ключових трьох показників: соціальні відносини, ідентифікація з географічною одиницею, орієнтація на загальне благо; як Фернандо Реджалтон, Зенайда Раванера, Божо Родерік представили моделі вимірювання соціальної когезії на основі узагальнення даних Канадського національного опитування.

Постановка завдання. Спираючись на праці зарубіжних науковців феномена “соціальна когезія”, передовсім з США та країн Західної Європи, які накопичили достатньо ґрунтовний досвід у цій царині, відтворити перебіг наукового дискурсу щодо методології дослідження явища. Пропонується звернути увагу на ті чи ті методи, що виявилися продуктивними у вивченні соціальної когезії й застосування яких відкриває нові можливості у дослідженні різноманітних аспектів феномена.

Виклад основного матеріалу базується на аналізові ключових моментів методології дослідження соціальної когезії, які ми виокремлюємо у працях зарубіжних науковців, частково перелічених вище (див. Аналіз останніх досліджень і публікацій). Увага акцентується на з’ясуванні ними контенту соціальної когезії, на застосовуванні тієї чи тієї методики для визначення її основних сфер і індикаторів її вимірювання. Особливе місце приділяється структурному підходу до вивчення функціонування соціальної когезії у тих чи тих соціально-економічних та соціокультурних контекстах. При цьому наголос робиться на: aналізові вторинних даних, моделюванні структурних рівнянь, підтверджуючому підході, факторному аналізові, рефлективній моделі вимірювання, формуючій моделі вимірювання.

Висновки. Здійснений нами аналіз дає підстави для твердження, що продуктивними методологічними підходами до дослідження феномена “соціальна когезія” виявляються такі: 1) соціальна когезія є складним багатови-мірним соціокультурним конструктом; 2) до її вивчення й формування цілісного уявлення про феномен мають бути залучені методи, якими користуються філософія, соціологія, політологія, економіка; 3) соціальна когезія представляє собою конструкт, який може бути застосований як інструмент для розробки ефективної політики у тій чи тій галузі суспільного життя; 4) необхідна стандартизація вимірювань з тим, щоб адекватно оцінити ступінь соціальної когезії у тому чи тому суспільстві; 5) комплексне вимірювання соціальної когезії необхідне для проникнення у її контенти та з’ясувння загальних закономірностей і особливостей функціонування соціальної когезії.

Ключові слова: соціальна когезія, методологія дослідження, параметри методології, структурний підхід, комплексне вимірювання соціальної когезії, соціокультурна перспектива.

Список використаних джерел:

  1. Колесніченко, МВ 2021, ‘Проблематика соціальної когезії у зарубіжному науковому дискурсі’, Освітній дискурс: збірник наукових праць, Випуск 35 (7), c.17-32.
  2. Оржель, ОЮ 2012, Концептуальні підходи до визначення соціального згуртування. Доступно: ˂dridu.dp.ua/zbirnik/2012-01(7)/1200yvsz.pdf˃. [26 Серпень 2021].
  3. Поліщук, Ю 2019, ‘Види суспільної консолідації у підходах вітчизняних дослідників’, Наукові записки ІПіЕНД ім. І.Ф. Кураса НАН України. Випуск 3-4 (95-96), c. 73-93.
  4. Шелест, ОС 2019, Суспільна консолідація у вітчизняному політичному дискурсі: від поняття до реальної практики. Доступно: ˂http://dspace.onu.edu.ua:8080/handle/ 123456789/30280˃. [20 Жовтень 2022].
  5. Babajanian, B 2012, ‘Social protection and its contribution to social cohesion and state-building’, Published by: GIZ Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH, 12. Available from: ˂https://cdn.odi.org/media/documents/ 7759.pdf˃. [12 October 2022].
  6. Beauvais, C & Jenson, J 2002, ‘Social сohesion: Updating the state of the research’, Canadian Policy Research Networks, 62 p. Available from: ˂https://www.socialcohesion.info/fileadmin/user_upload/Beauvais_Jenson_02.pdf˃. [20 August 2021].
  7. Berger-Schmidt, R 2000 ‘Social cohesion as an aspect of the quality of societies: Concept and measurement’, European Union Reporting Working Paper. № 14. Mannheim: Center for Survey Research and Methodology, 31 p. Available from: ˂https://www.gesis.org/fileadmin/upload/dienstleistung/daten/soz_indikatoren/eusi/paper14.pdf˃. [20 August 2021].
  8. Braaten, L 1991, ‘Group сohesion: A new multidimensional model’, Group 15, p. 39–55. Available from: ˂https://doi.org/10.1007/BF01419845˃. [15August 2021].
  9. Byrne, B 2012, Structural equitation modeling with Mplus: Basic concepts, applications and programming, New York: Routledge, 432 p.
  10. Chan, J, To, H-P & Chan, E 2006 ‘Reconsidering social cohesion: Developing a definition and analytical framework for empirical research’, Social Indicators Research, 75(2), pp. 273–302. Available from: ˂http://doi.org/ 10.1007/s11205-005-2118-1˃. [05 October 2022].
  11. Dereveux, S & Sabates-Wheeler, R 2004, ‘Transformative social protection’, IDS working Paper No 232. Brighton: Institute of Development Studies. Available from: ˂ids.ac.uk/download.php?file=files/dmfile/Wp232.pdf˃. [05 October 2022].
  12. Dragolov, Georgi, Ignácz, Zsóáfia, S, Lorenz, Jan, Delhey, Jan & Boehnke, Klaus 2013, ‘Social Cohesion Radar measuring common ground: An international comparison of social cohesion methods report’, Bertelsmann Stiftung, 56 p. Available from: ˂http://aei.pitt.edu/id/eprint/74134˃. [05 October 2022].
  13. ECLAC 2007, Social cohesion: inclusion and a sense of belonging in Latin America and the Caribbean, Summary. Available from: ˂ https://www.cepal.org/en/publications/31966-social-cohesion-inclusion-and-sense-belonging-latin-america-and-caribbean-summary˃. [24 October 2023].
  14. Field, A 2009, Discovering statistics using SPSS, London: Thousand Oaks, 856 p.
  15. Fonseca, Xavier, Lukosch, Stephan, Brazier, Frances, ‘Social cohesion revisited: a new definition and how to characterize it’. Available from: ˂ https://doi.org/10.1080/ 13511610.2018.1497480˃. [07 August 2021].
  16. IDB 2006, Social cohesion in Latin America and the Caribbean: Analysis, action and coordination, Washington, DC: Inter-American Development Bank. Available from: ˂https://www.academia.edu/7695716/Social_Cohesion_and_Development_in_ Latin_America_and_the_Caribbean_Analysis_Action_and_Coordination˃. [02. October 2022].
  17. Gough, D, Oliver, S & Thomas, J 2013, ‘Learning from research: Systematic reviews for informing policy decisions: A quick guide’, A paper for the Alliance for Useful Evidence, London: Nesta. Available from: ˂betterevaluation.org/en/resource/guide/_learning_from%20_research˃. [12 October 2022].
  18. Jenson, J 2010, ‘Defining and measuring social cohesion’, Commonwealth Secretariat and United Nations Research Institute for Social Development, 44 p.
  19. Rajulton, Fernando, Ravanera, Zenaida & Roderic, Beaujo, 2007, ‘Measuring social cohesion: An experiment using the Canadian National Survey of giving, volunteering and participating’, Social Indicator Research, Vol. 80(30), pp. 461-492. Available from: ˂https://www.researchgate.net/publication/40763388_Measuring_Social_ Cohesion_An_Experiment_using_the_Canadian_National_Survey_of_Giving_Volunteering_and_Participating˃. [12 October 2022].
  20. Schiefer, David & van der Noll, Jolanda 2017, ‘The essentials of social cohesion: A literature review’, Social Indicators Research, An International and Interdisciplinary Journal for Quality-of-Life Measurmant, Vol. 132 (20), pp. 579-603. Available from: ˂https://link.springer.com/article/10.1007/s11205-016-1314-5˃. [03 September 2021].
  21. Smith, E 2008, Using secondary data in educational and social research, Maidenhead: McGraw-Hill Education, 264 p.