автори: Б. В. Новіков, О. О. Потіщук, Т. В. Бубон
Актуальність теми дослідження. В сучасному світі творчість являє собою особливий вид діяльності направлений на створення абсолютно нових невідомих до цього часу духовних або матеріальних здобутків. В процесі цієї діяльності народжується творча особистість, яка не тільки створює щось абсолютно нове але й вправно змінює навколишню реальність прилаштовуючи її до своїх соціальних потреб.
Постановка проблеми. Актуалізація творчого потенціалу особистості на його подальший вплив на розвиток сучасного суспільства є пріоритетною задачею. Важливим завданням такого впливу є активізація ресурсів творчої особистості в вирішенні сучасних проблем, а також висвітлення феномену творчого потенціалу в контексті сучасного суспільства. Людина як творча особистість виступає рушійною силою розвитку сучасного суспільства.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проведене дослідження спонукало звернутися до робіт вітчизняних та зарубіжних науковців присвячених філософським засадам розвитку творчості та творчого потенціалу особистості як рушійної сили соціального розвитку. Проблема творчості досліджена у наукових працях С. Аверінцева, Б. Ананьєва, Г. Батіщєва, М. Бердяєва, В. Біблера, В. Векслера, Л. Виготського, П. Капиці, Г. Кедрова, М. Когана, П. Кравчук, І. Кучерявого, В. Матюшкіна, М. Мойсеєва, В. Овчиннікова, О. Половинкіна, Я. Пономарьова, Е. Фромма, А. Хуторського, В. Шинкарука та інших. Важливими для нашого дослідження стали наукові доробки українських учених: В. Андрущенка, М. Бойченка, Л. Горбунової, Е. Герасимової, В. Заблоцького, В. Ільїна, М. Михальченка, І. Надольного та інших. Творчість як соціально-філософський феномен розглядається у роботах О. Гопки, В. Моляка, О. Музики, Б. Новікова, З. Самчука, В. Холоденко, Л. Яременко.
Постановка завдання. Метою дослідження є вплив творчого потенціалу особистості на формування та розвиток сучасного суспільства. Слід розглянути соціально-філософські засади формування творчого потенціалу та особливо звернути увагу на взаємозв’язок творчої особистості з розвитком та формуванням нових реалій.
Виклад основного матеріалу. Поняття творчість багатогранне саме тому його дослідження відбувається в різних площинах. Але слід звернути увагу на філософський аспект творчості. Оскільки саме філософія феномен творчості розкриває з точки зору онтологічного змісту та породження чогось нового. Платон наголошував, що плід божої творчості – це світобудова, яка базується на божественному спогляданні, що в свою чергу, в процесі людської творчості виявляється як розумне. Ця ідея була розвинена у як “творіння з ніщо”, яке виправдовувало ідею божественного творіння світу у сфері чистого духу. Слід звернути увагу, що філософи доби Середньовіччя розглядали поняття творчість у двох аспектах: теїстичному та пантеїстичному. В основі першого лежить розуміння творчості як веління божественної особистості – Бог є творцем світу і людини, крім того, він не тільки створив світ, але й завдяки божественному провидінню керує ним. В основі другого аспекту творчості лежить скоріше платонівське розуміння творчості як розуму, що споглядає сам себе. Творчість виступає соціальним феноменом, вона не можлива без носія, тобто індивіда або суспільства в цілому. Індивід, в свою чергу, розкривається саме через творчість, він має певний творчий потенціал, можливості, що встановлюють його здатність до творчості. Крім того, творчий потенціал є важливим ресурсом для здійснення творчої діяльності. Також важливо враховувати, що творчість може розглядатися у різних масштабах і в різних сферах життєдіяльності людини. Поняття “творча людина” означає не тільки наявність творчого потенціалу, а й здібність використовувати цей потенціал для здійснення творчих задумів. Таким чином, здатність індивіда до перетворення навколишньої реальності, тобто соціально-культурного середовища, можлива за умови наявності творчого потенціалу. Творчий потенціал, зі свого боку, характеризується сукупністю творчих здібностей, особливостей творчого мислення та внутрішніх ресурсів людини. Слід зауважити, що творчість та творчий потенціал є ключовими факторами успіху у сферах, де необхідно застосовувати творчі підходи, наприклад наука, філософія, мистецтво тощо. Важливо підтримувати та розвивати творчі здібності людей, щоб вони створювали нові ідеї та продукти, які будуть змінювати світ навколо нас. Таким чином, протиріччя які виникають між суспільством та окремою особистістю у вирішенні суспільних проблем, допоможе подолати саме актуалізація творчого потенціалу особистості.
Висновки. Творчий потенціал є однією з ключових рушійних сил розвитку сучасного суспільства. Він визначає не тільки науковий та технічний прогрес, але й культурні та соціальні зміни. Творчість дозволяє людям відкривати нові можливості та знаходити нестандартні рішення проблем. Отже, розвиток творчого потенціалу повинен бути пріоритетною ціллю будь-якого суспільства.
Ключові слова: творчість, творча особистість, творчий потенціал особистості, творча діяльність
Список використаних джерел:
- Гопка, ОМ 2016, Творчий потенціал особистості як наукова категорія, Київ: НПУ імені М.П. Драгоманова, 11-14.
- Кузнєцова, ІВ, Дорошенко, ПФ & Доннікова, ІА 1997, ‘Вища освіта України в контексті нової соціокультурної парадигми’, Філософія освіти в сучасній Україні: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Філософія сучасної освіти та стан її розробки в Україні”, Київ: ІЗМН, c. 163 – 164.
- Моляко, ВО (ред.) & Музика, ОЛ (ред.) 2006, Здібності, творчість, обдарованість: теорія, методика, результати досліджень. Колективна монографія, Житомир: Рута, 320 с.
- Новіков, БВ 2015, ‘Про основний принцип дійсного гуманізму’, Творчість у філософських вимірах, Київ: ВК “Політехніка”, 187 с.
- Моляко, ВО 2004, ‘Психологія творчості – нова парадигма дослідження конструктивної діяльності людини’, Практична психологія та соціальна робота, Київ, Вип. 8, c. 1-4.
- Холоденко, ВО 2019, ‘Творчий потенціал особистості: зміст, структура та передумови успішної реалізації у мистецькій освіті’, Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. Серія 14. Теорія і методика мистецької освіти, Київ, Вип.26, c. 22 – 26.
- Шинкарук, ВІ 2002, Філософський енциклопедичний словник, Київ: Абрис, 751 с.
- Яременко, ЛА 2010, ‘Креативність як творчість: спільне та відмінне’, Вища освіта України, № 4, с. 117-123.