Християнська культура в українському суспільстві: футурологічні перспективи

автори: Білоус С. І., Новосад М. Г., Рохман Б. М., Борисевич Л. В.

Актуальність теми дослідження. Християнська культура володіє потужним духовно-гуманістичним потенціалом, тому важливо проаналізувати її тенденції розвитку в духовному просторі українців.

Постановка проблеми. Українське суспільство задається питаннями про сутність та значення традиційних християнських цінностей в умовах сучасності. У даному дослідженні представляємо бачення перспектив християнської культури в Україні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивчаючи перспективи християнської культури в українському суспільстві, опираємось на дослідницьку періодику. Напрями досліджень, що лягли в основу вивчення зазначеної проблеми: історична ретроспектива ролі християнства в Україні (М. Попович, В. Зілгалов, Д. Кондюк, Л. Бабенко, І. Островська, М. Паночко, І. Скочиляс); секуляризація і релігійність (Л. Филипович, О. Бас); особливості розвитку християнства на етапі модерну й постмодернізму (О. Тупик, М. Черенков); перспективи розвитку християнства (Т. Галік, Е. Германова де Діас); перспективи розвитку окремих напрямів християнської культури (Є. Чернега, Є. Бакланова, Х. Вишивана); характерні ознаки релігійної (християнської) культури майбутнього (І. Капріцин, О. Борисова).

Мета статті: окреслення здобутків та виокремлення перспектив розвитку християнської культури в умовах свободи віросповідання, світоглядного плюралізму, секуляризації та інших суспільних викликів України.

Постановка завдань: визначити основні напрями християнської культури в їх історичній ретроспективі в українському суспільстві; вказати на передумови постмодерного сприйняття християнства; окреслити футурологічні тенденції християнської культури в Україні.

Виклад основного матеріалу розпочинається з аналізу проблеми сприйняття вивчення християнської етики у школі на сучасному етапі. Вивчення основ християнської етики сприймається авторами як одна із засад розвитку християнської культури. В дослідженні зазначається історична роль християнства для багатьох напрямів розвитку культури суспільства. Вказується на особливості становлення секуляризованого світогляду в Україні та його роль для сучасного світобачення, становища християнства. Виокремлюються потенційні можливості християнських україноцентричних конфесій та їх впив на світогляд українців; окреслюються напрями й сфери культури, які визначатимуть футурологічні перспективи християнства.

Висновки. Християнська культура має глибинні традиції і значення в Україні й на сучасному етапі характеризується як органічна, домінуюча, затребувана більшістю українців. Постмодерний період українського суспільства вміщує секуляризаційні наративи. Проте, процеси, які відбуваються в християнських організаціях, свідчать про тенденції розвитку церков та християнської духовності. Основними напрямами, що позитивно впливатимуть на майбутнє християнської культури, є сакральне мистецтво, освітні інституції, медійна сфера, повсякденні духовні практики, звичаї, традиції та ін.

Перспективами наступних досліджень стане аналіз факторів та напрямів розвитку християнської культури постмодерного періоду в Україні.

Ключові слова: футурологія релігії; культура, секуляризація; християнська культура; українське суспільство.

Список використаних джерел:

  1. Бабенко, Л 2017, ‘Як українців робили атеїстами: державна політика проти релігії у перші десятиліття радянської влади’. Україна модерна. Міжнародний інтелектуальний часопис. Доступно:<https://uamoderna.com/md/babenko-atheism>. [24 Червень 2022].

  2. Бас, О 2020, ‘Освіта і релігія: чи дискримінує школярів християнська етика’. Kurs. Публікації. Культура. Доступно:<https://kurs.if.ua/article/osvita-i-religiya-chy-dyskryminuye-shkolyariv-hrystyyanska-etyka/>. [24 Червень 2022].

  3. Вишивана, Х 2018, ‘Перспективи розвитку християнських мас-медіа України: професія релігійного журналіста’. Вісник Львівського університету. Серія Журналістика. Випуск 44. с. 165–171. Доступно:<http://publications.lnu.edu.ua/bulletins/index.php/journalism/article/viewFile/9365/9316>. [24 Червень 2022].

  4. Германова де Діас, ЕВ 2017, ‘Постмодернізм і християнство: проблема взаємодії (огляд концепцій)’. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія “Теорія культури і філософія науки”, (57), с. 115-124.

  5. Держава і церква в Україні-2019: підсумки року і перспективи розвитку відносин (інформаційні матеріали) 2019, Центр Разумкова. Доступно:<https://razumkov.org.ua/uploads/article/2019_Religiya.pdf>. [24 Червень 2022].

  6. Островська, І 2009, ‘Суспільство секуляризоване?’ Credo. Католицький вісник. Доступно:<https://credo.pro/2009/10/6235>. [24 Червень 2022].

  7. Попович, М 1998, ‘Сакральна культура. Християнська культура’. Нарис історії культури України, Київ, с. 87 – 104.

  8. ‘Прикарпатський священник має в Instagram більше 230 тис підписників і підкорює TikTok’, 2022. Репортер. Доступно: <https://report.if.ua/lyudy/prykarpatskyj-svyashchennyk-maye-v-instagram-majzhe-30-tys-pidpysnykiv-i-pidkoryuye-tiktok-video/>. [24 Червень 2022].

  9. 9. Скочиляс, І 2018, ‘Культура Галичини – культура релігійна’. Zbruh. Доступно: <https://zbruc.eu/node/78452>. [24 Червень 2022].

  10. Филипович, Л 2019, ‘Релігійні і секулярні світи: проблеми взаємин з огляду на суспільні трансформації ХХІ ст.’ Науковий щорічник Історія релігій в Україні, Вип. 29, с. 192-197.

  11. 11. Черенков, М 2019, ‘Після Томосу вчімося жити разом’. Релігійно-інформаційна служба України. Доступно: <https://risu.ua/pislya-tomosu-vchimosya-zhiti-razom_n100089>. [24 Червень 2022].