автори: Р. М. Богачев, Т. П. Руденко, Г. М. Костроміна
Актуальність теми дослідження. Однією з головних цінностей буття, людини є творчість. Суспільний, науково-технічний та культурний роз-виток не можливий без діяльності творчих особистостей. Творча діяльність зорієнтована на створення нових матеріальних та духовних цінностей, вона відбувається на найвищому рівні та сприяє розвитку емоційної та інтелектуальної сфер особистості. У творчості розкриваються її сутнісні сили, такі як здібності, вміння, знання, відбувається розвиток її духовного світу.
Постановка проблеми. Проблема формування цілісної особистості та визначення питання творчості як основи розвитку особистості в суспільстві, пошук шляхів розкриття творчого потенціалу та можливостей для її самореалізації є актуальною соціально-філософською проблемою, яка потребує всебічного наукового дослідження.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемі творчості, її природі, формуванню та розвитку творчих здібностей, мислення присвячено багато досліджень як вітчизняних так і зарубіжних авторів. Зокрема, психологію творчості вивчали Н. Карпенко, В. Клименко, М. Максименко, В. Маригодов, В. Моляко, В. Роменець, О. Туриніна, Н. Ханецька тощо. Творчість як соціально-філософський феномен розглядається у роботах В. Моляки, Б. Новікова, І. Волощука, В. Холоденко. Проблему творчості досліджували й зарубіжні науковці: Дж. Гілфорд, Т. Рібо, П. Торренс, Р. Стернберг, Б. Хеннеси, К. Юнг, та інші. Творчість як важлива потреба самореалізації людини є темою досліджень А. Маслоу, К. Роджерса. Розвиток особистості та її самореалізація у сучасному соціально-культурному просторі привертають увагу сучасних науковців. Роботи в яких розглядається вплив на розвиток особистості виховання, освіти та соціально-культурного середовища в цілому належать В. Андрущенку, М. Михальченку, Б. Новікову.
Постановка завдання. У межах даного дослідження необхідно розглянути специфіку творчості, саморозвиток в історичному контексті, про-аналізувати творчість у поглядах сучасних науковців, розкрити особливості творчої діяльності та визначити роль творчості у розвитку та самоактуалізації особистості у суспільстві.
Виклад основного матеріалу. Головною ознакою творчості є створення нових цінностей матеріальної та духовної культури. Сучасні науковці, досліджуючи творчість, використовують два основні підходи, один з яких розглядає творчість як діяльність, в результаті якої створюється новий продукт, що має суспільну цінність, а другий підхід визначає творчість як засіб самореалізації людини. Саморозвиток людини викликав увагу ще філософів стародавнього світу. Розвитком як фізичних, так і духовних, інтелектуальних здібностей людини цікавилися античні філософи, такі як, Демокріт, Сократ, Платон, Аристотель, які вважали, що саморозвиток є основною метою людського життя. Творчість в античності розглядається в аспекті божественного, як творення космосу та людського – ремесло, мистецтво, де творчість втілена в предметно-практичну діяльність. Тома Аквінський, Аврелій Августин, Еразм Роттердамський, Дж. Бруно, Б. Спіноза пов’язували саморозвиток з необхідністю вдосконалення духовних сил людини. Доба Відродження втілює ідею, що людина є майстром і скульптором самої себе, а пізнання є актом індивідуальної творчості. Для представників німецької класичної філософії Г. Гегеля, І. Канта, Ф. Шеллінга саморозвиток є свободою вибору. У Н. Бердяєва творчість є вищим виявом духовної сутності людини. Г. Сковорода через принцип “спорідненості”, розглядає умови для розвитку творчих здібностей людини. Безперечно, центром творчості є сама особистість, без якої неможлива творча діяльність. Особистість має знання й уміння, здібності, мотивацію завдяки яким вона має можливість створити новий, унікальний продукт. А для розкриття й розширення творчих можливостей, особистості необхідно мати розвинену уяву, інтуїцію, творче сприймання, креативне мислення та мотивацію до діяльності, в процесі якої вона зможе себе самоактуалізувати. Саморозвиток, самореалізація особистості, цілісність складових її індивідуальності є наслідком і умовою творчої діяльності, а вироблення соціально значущих цінностей сприяє підвищенню рівня соціальної зрілості особистості. Отже, можна говорити про взаємообумовленість творчої діяльності і само-реалізації особистості у суспільстві.
Висновки. Творчість одна з головних цінностей людського буття, вона є здатністю самовираження кожної особистості. У процесі життєдіяльності людина через різні соціальні практики змінює навколишній світ на умови та засоби свого саморозвитку, вона стверджує себе у світі, виступає суб’єктом різних видів діяльності. У творчості поєднуються особистість і суб’єкт діяльності. Діяльність має соціальну спрямованість від якої залежить особистісний зміст творчості. Завдяки діяльності особистість організовує простір свого буття у культурі.
Ключові слова: Творчість, духовна сутність людини, творче мислення, творча діяльність, самореалізація особистості, самопізнання, самовираження.
Список використаних джерел:
- Актуальні проблеми психології: Проблеми психології творчості 2008, Збірник наукових праць, за ред. Моляко, ВО, Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, Т.12., Вип.5, Ч.І, 288 с.
- Власенко, ФП 2013, ‘Творчість як умова розвитку особистості в інформаційному суспільстві’, Освіта та розвиток обдарованої особистості, № 2, с. 4-7.
- Волощук, ІС 2013, ‘Структура і зміст творчого потенціалу особистості’, Освіта та розвиток обдарованої особистості, № 2, с. 8-13. Доступно: <http://nbuv.gov.ua/UJRN/Otros_2013_2_4>. [22 Вересень 2022].
- Карпенко, НА 2014, ‘Психологічний зміст і структура творчого потенціалу особистості’, Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія психологічна, Вип. 1, с. 190-201.
- Моляко, В 2007, ‘Творчий потенціал людини як психологічна проблема’, Психологія і суспільство, с. 6–10.
- Новіков, БВ 2015, Про основний принцип дійсного гуманізму. Творчість у філософських вимірах, Київ: ВК “Політехніка”, 187 с.
- Сисоєва, СО 2006, Основи педагогічної творчості, Київ: Міленіум, 344 с.
- Сковорода Григорій 2005, Твори: У 2 т, Київ: ТОВ Видавництво “Обереги”, 2-е вид., Т. 2, 480 с.
- Стратегії творчої діяльності: школа В. О. Моляко 2008, Київ: “Освіта України”, 702 с.
- Холоденко, ВО 2019, ‘Творчий потенціал особистості: зміст, структура та передумови успішної реалізації у мистецькій освіті’, Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія 14. Теорія і методика мистецької освіти, с. 22-28.
- Шопенгауер, А 2003, Під завісою істини, Сімферополь: “Реноме”, 490 с.