Оберіть свою мову

автор: Ліпін Микола Вікторович


Актуальність теми дослідження. Сучасна система освіти, що була заснована в добу Модерну, містить в собі суперечність між проголошеними ідеалами емансипації людини та реальною практикою поневолення. Ця суперечність репрезентується у вигляді свободи і поневолення, творчості та адаптації, особистісного начала та інструментального знеособлення як визначальних принципів конституювання освітнього простору. У наш час пошук виходу з кризового стану усіх рівнів освіти потребує осмислення невдач і переваг педагогічного проекту Просвітництва.

Постановка проблеми. Сучасні дослідження критичної педагогіки розглядають існуючу систему освіти як репресивну і таку, що поневолює людину. Проте, наявна система освіти є результатам педагогічного проекту Просвітництва який надихався ідеями всебічної емансипації людини. Тому необхідно дослідити причини і способи перетворення духу Просвітництва у дух поневолення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження ґрунтується на працях І. Канта, Г. Гегеля, П. Фрейре, В. Возняка, Г. Бієста, Т. Адорно, Д. Дьюї,  Ж. Рансьєра, М. Фуко, Г. Арендт, М. Гайдеггера, С. К'єркегора.

Постановка завдання. У статті здійснено спробу прослідкувати логіку розвитку освіти як звільнення в контексті педагогічного проекту Просвітництва та виявити причини його перетворення на репресивну інстанцію поневолення.

Виклад основного матеріалу. Однією з фундаментальних ідей Просвітництва була ідея свободи. Доба Просвітництва заклала основи західної системи освіти та уявлень про свободу. Просвітництво пов’язує ідею свободи і розвитку людської особистості з дієвістю власних ідеалів. Таким чином, можна стверджувати, що Просвітництво – це одночасно історичний період і процес звільнення (“виходу”) людини шляхом формування спроможності та умов користуватися власним розумом.

Висновки. Вчитель, який приймає ризик освіти як практики свободи усвідомлює, що дійсно виховує і навчає не тільки і не стільки він, скільки глибина того культурного змісту, до розпредметнення якого вдалося залучити учнів. В такому випадку освіта це завжди процес винайдення свободи для того, щоб увійти у взаємодію з суб’єктним виміром культури.

Ключові слова: освіта, виховання, свобода, емансипація, Просвіт ництво, знання, розумне мислення, людина


Список використаних джерел:

  1. Адорно, Т 2017, Теорія напівосвіти. Філософія освіти. 1(20). с. 128-152.
  2. Адорно, Т 2019, Виховання – навіщо? Філософія освіти. № 1 (24). с. 6-23.
  3. Арендт, Х 2002, Що таке свобода? Між минулим і майбутнім. Пер. з англ. В. Черняк. Київ: Дух і Літера. с.151-181.
  4. Возняк, ВС 2008, Співвідношення розсудку і розуму як філософсько-педагогічна проблема. Дрогобич: Редакційно-видавничий відділ Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана-Франка. 357 с.
  5. Геґель, ҐВФ 2004, Феноменологія духу / 3 нім. пер. П. Таращук; Наук. ред. пер. ТО. Кушаков. Київ: Вид-во Соломії Павличко «Основи». 548 с.
  6. Дьюї, Д 2003, Досвід і освіта; пер. з англ. М. Василечко. Львiв: Кальварiя. 84 с.
  7. Кант, І 1989, Відповідь на питання: Що таке Просвітництво?/ Пер. з нім. Магдалини Ласло-Куцюк. Всесвіт. 4. с. 135-138.
  8. Пролеєв, С 2007, Репресивність освіти: вимушена необхідність чи владні зазіхання соціуму? Філософія освіти. 1 (6), с. 17–27.
  9. Рансьєр, Ж 2013, Учитель-незнайко. П'ять уроків із розкріпачення розуму; пер. з фр. А. Рєпа. К.: Ніка-Центр. 168 c.
  10. Фрейре, П 2003, Педагогіка пригноблених; з англ. пер. О. Дем'янчук; ред. Є. Горева. Київ: Юніверс. 166 с.
  11. Фуко, М 2015, Що таке Просвітництво? / Пер. з франц. Ігора Карівця. Гуманітарні візії. 1(2). с.109–116.
  12. Biesta, G 2010, A new logic of emancipation: the methodology of JACQUES Rancière. Educational Theory, 60. р.р.39–59.
  13. Biesta, G, Säfström, CA 2011, A Manifesto for Education. Policy Futures in Education, 9(5), р.р. 540–547.
  14. Hegel, GWF 1986, Werke: Bd 8. Enzyklopädie der philosophischen Wissenschaften im Grundrisse: 1830. - Teil 1. Die Wissenschaft der Logik: mit den mündlichen Zusätzen. Frankfurt am Main: Suhrkamp.Frankfurt am Main: Suhrkamp.
  15. Hegel, GWF 2013, Grundlinien der Philosophie des Rechts: auf der Grundlage der Edition des Textes in den Gesammelten Werken Band 14. Edited by H. D. Brandt.Hamburg: Felix Meiner.
  16. Heidegger, M 2002, The Essence of Human Freedom: An Introduction to Philosophy. Translated by T. Sadler. New York: Continuum.
  17. Kant, I 2007, Lectures on pedagogy. In G. Zöller & R. Louden (Eds.), Anthropology, history, and education. Cambridge: Cambridge University Press. pp. 437–485.
  18. Kierkegaard, S 1982, The concept of anxiety a simple psychologically orienting deliberation on the dogmatic issue of hereditary sin/ ed. and tr. by R. Thomte, A. B. Anderson. New Jersey: Princeton university press princeton.
  19. Kierkegaard, S 1954, Fear and Trembling. Trans. Howard V. Hong and Edna H. Hong. Princeton, New Jersey: Princeton University Press.
  20. Lyotard, J-F 1984, The postmodern condition: A report on knowledge. U of Minnesota Press.
  21. Perry, G 2004, Education and the Reproduction of the Enlightenment. іn The Enlightenment world; ed. by M. Fitzpatrick, P. Jones. London: Garland Publishing. р.р. 217-233.