автори: О. О. Войналович, А. Ф. Шевченко
Актуальність теми дослідження. Розвиток освіти, на сьогоднішній день, характеризується модернізацією навчання, його перетвореннями з метою підвищення ефективності на основі застосування інноваційних технологій. Основне завдання викладачів та науковців знайти сучасний підхід до освітнього процесу, створювати та впроваджувати нові методи та технології навчання. Процес освіти у закладах вищої освіти має бути не лише пояснення, яке запам’ятовується або записується студентом, – це повинна бути і мислетворча, активна робота на заняттях та зацікавленість даним матеріалом.
Постановка проблеми. Готовність майбутніх викладачів до організації ігрової діяльності здобувачів освіти розглядаємо як важливу складову професійної компетентності майбутнього фахівця, що є умовою конкурентноздатності випускника закладу вищої освіти на ринку праці. Під професійною компетентністю викладача розуміємо інтегральну характеристику спеціаліста, відмінними ознаками якої є готовність і здатність кваліфіковано організовувати освітній процес, зокрема, використовувати педагогічні можливості ігрових технологій, що сприяє особистісному зростанню здобувачів освіти.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню проблеми використання ігрових технологій у закладах вищої освіти в науковій літературі присвячені праці Л. Варзацької, І. Вачкова, Н. Головко, О. Жукової, Н. Кравець, Є. Литвиненко, М. Марко, І. Романюк, Г. Топчій, Г. Щукіної. Ігрові технологіі навчання в освіті України є об’єктом уваги таких науковців, як Н. Бібік, Л. Ващенко, О. Мариновська, О. Зимняя, О. Локшина, О. Овчарук. Вивчення робіт психолого-педагогічного спрямування (Ю. Бабанський, І. Беленюк, Л. Кондрашова та ін.) засвідчив, що науковці належну увагу приділяють проблемі впровадження ігрових технологій в освітній процес ЗВО. Але сучасним дослідженням бракує обґрунтування проблеми ігрових технологій за професійним спрямуванням.
Постановка завдання. Висвітлення інноваційних форм навчально-виховної роботи ЗВО на прикладі ігрових технологій, проаналізувати сутність, функції, види, впровадження ігрових технологій у процесі підготовки майбутніх викладачів
Виклад основного матеріалу. У статті розглядаються питання впровадження інноваційних технологій в навчально-виховний процес ЗВО на прикладі ігрових технологій. Ігрові технології навчання – це особливий метод навчання, який передбачає засвоєння навчального матеріалу та змісту освіти, формує взаємодію педагога і здобувача освіти за допомогою гри, а також допомагає знайти та отримати бажану ціль, тобто досягти певного результату. Ігрові технології заявлені як модифікуюча інновація. Навчання технологіям даного виду пов'язане із використанням моделі навчання, заснованої на активності суб'єктів освітнього процесу. Висвітлено методичну складову діяльності викладача по впровадженню ігрових технологій, виходячи із завдань методичної роботи, дидактичних принципів, функцій навчання, форм організації освітнього процесу.
Висновки. Підвищення професіоналізму і загальнокультурного рівня педагогічних кадрів є одним із пріоритетних шляхів реформування вітчизняної освітньої системи. Вища освіта у класичному університеті забезпечує майбутніх фахівців професійними знаннями, вміннями та навичками у поєднанні з академічною освітою. В умовах її модернізації особливого значення набуває методична складова підготовки як постійно діючого професорсько-викладацького складу, так майбутніх фахівців. Вона являє собою систему, що включає цілі, зміст, методи, засоби і форми організації навчання.
Ключові слова: гра, ігрові технології, навчальний процес, педагогічні ігри, класифікація, професійна діяльність.
Список використаних джерел:
1. Андрущенко, ВП & Дем’яненко, НМ 2021, ‘Феномен педагогічної інноватики в науково-теоретичному обґрунтуванні й освітній практиці (концептуальні засади, результати і перспективи магістерського Проєкту “Інноваційні авторські освітньо-виховні системи”)’, Інноваційні авторські освітньо-виховні системи: досвід учителів України: науково-методичний посібник; за заг. ред. Н.М. Дем’яненко. Київ: НПУ імені М.П. Драгоманова, c. 12-32.
2. Аузіна, МО & Возна, АМ 2003, Інноваційні процеси в освіті. Навчальний посібник для студ. вищ. навч. закладів, Львів, ЛБІ НБУ, 103 с.
3. Бех, І 2005, ‘Принципи інноваційної освіти’, Освіта і управління, Т. 8, № 3/4, c. 7-20.
4. Горобей, СД (n. d.), Готовність вчителя до інноваційної діяльності. Доступно: <https://klasnaocinka.com.ua/en/article/gotovnist-vchitelya-do-innovatsiinoyi-diyalnosti.html>. [12 Лютий 2025].
5. Інноваційні технології навчання 2017, Навчальний посібник для студентів, кол. авторів; відп. ред. Бахтіярова, ХШ; наук. ред. Арістова, АВ; упорядн. словника Волобуєва, СВ, Київ: НТУ, 172 с.
6. Паламарчук, ВФ 2005, ‘Інноваційні процеси в педагогіці: першооснови педагогічної інноватики’, Освіта України, c. 34-38.
7. Побірченко, НС 2003, ‘Інноваційні підходи до підготовки майбутніх учителів у контексті реформування системи вищої педагогічної освіти’, Рідна школа, №3, c.3-5.
8. Педагогіка вищої школи 2007, Навчальний посібник, авт. Курлянд, ЗН, Xмелюк, PI, Семенова, АВ, Бартенева, ІО & Богданова, ІМ, 3-е вид., переробл., доповн. Київ: Знання, 495 с.
9. Феномен інновацій: освіта, суспільство, культура 2008, Монографія, за ред. Кременя, ВГ, Київ : Педагогічна думка, 472 с.