автор: Ріна Авінаш Пітале Пурадкар
Актуальність дослідження. Освіта повинна бути спрямована на цілісний розвиток особистості і на те, що нам необхідно отримати повну освіту, якщо хочемо бути повноцінними особистостями. Система освіти, яка не сприяла впровадженню націоналізму, не має ніякої користі. Реальна освітня система повинна вміти наповнити почуттям поваги до власної історії, культури своєї країни та предків. Колоніалізм мав внутрішню психологічну концепцію і приділяв небагато уваги пануванню іноземної влади, що впливала зовні. Дуже важливо проаналізувати політику в галузі освіти, заснованої під час британського панування, щоб зрозуміти сьогодення і уявити майбутнє.
Постановка проблеми. Розвиток системи освіти протягом періоду британської колонізації визначався потребами колоніальних держав. Якщо проаналізувати розвиток протягом цієї доби, ми побачимо, що колоніальні інтереси завжди формували тодішню політику Індії в галузі освіти. Шрі Ауробіндо каже, що патріотизм - це чиста любов і відданість батьківщині. Він мріяв про націоналізм, який рухався у напрямку загального гуманізму. Він вважав, що освітня система має бути здатна зароджувати почуття націоналізму у нового покоління.
Аналіз актуальних наукових досліджень і питань. Система освіти доколоніального періоду, яка була введена Маколеєм, зросла і настільки зміцніла, що для нас виявилося вкрай важко, незважаючи на великі зусилля з відновлення індійської педагогіки, розвивати і впроваджувати в Індії справжню душу індійської педагогіки та її нові прогресивні форми у пост-колоніальну епоху. Шрі Ауробіндо, Махатма Ганді, Рабіндранат Тагор, Канайялал Манеклал Мунші та інші націоналісти підтримали концепцію про те, що національна освіта повинна бути частиною боротьби за свободу.
Постановка завдання. Основна мета полягає в тому, щоб знайти можливі рішення вищезазначеної проблеми та її впливу. Велич індійської системи освіти і мета національної освіти полягає в тому, щоб по всій країні національні цінності стали основою впроваджених освітніх програм.
Виклад основного матеріалу. Найбільшого діяча освіти маємо серед тих, хто відігравав важливу роль у розробці освітніх систем, саме у їхньому прагненні розвивати ідеальні методики та структуру освіти. Нова педагогіка національної освіти спонукає до подальшого втілення потенційних можливостей дитини та її душі, втілення, що недвозначно було викладено в працях націоналістичних лідерів, які надихали і керували рухом національної освіти в Індії. У цій роботі я спробував переглянути філософію освіти Шрі Ауробіндо, який намагався вирішити проблему, створену системою освіти Маколея протягом до- і постколоніального періоду в Індії.
Висновок. Сучасна система освіти служить для популяризації культури споживацтва. Це неминуче веде суспільство до стану запеклої конкурентної боротьби. Причину нинішнього суспільного неспокою можна простежити до філософії “виживання найсильніших”. Шрі Ауробіндо погоджується з цим спостереженням і стверджує, що “Наша мета не технічного характеру. Вона духовна і ґрунтується на концепції “дхарми” (справедливості).
Ключові слова. До- і постколоніальна Індія, британське панування, система освіти Маколея, криза освіти, машина з виробництва службовців, Сварадж, індійська педагогіка, освіта корінного населення (Свадеші), національна освіта, інтегральна освіта, структура комплексної освіти.
References:
- Sharma, RN, Sharma, RK, 1996. ‘History of Education in India’, New Delhi : Atlantic publishers, P. 83.
- Mahatma, G., 1931. ‘Young India’, P. 19.
- Ministry of Human Resources Development, 1986. ‘National policy on Education’.
- UNESCO, 1973. ‘Learning to be’, New Delhi : Sterling, P. 156.
- Parameswaran, P., 1977. ‘Bhaviyude Darshanikan Sri Aravindan’, Kozhikode : Jayabharath Publications, P. 94.
- Swami, S., 2012. ‘Prabudha Bharata’, P. 112.
