автор: Карлов О. Ю.
Актуальність теми дослідження. Кризовий стан сучасного світопорядку спонукає до пошуку засобів подолання недоліків. Одним із найбільш дієвих інструментів досягнення такої мети є механізм засвоєння повчальних уроків історії.
Постановка проблеми. Історична пам’ять є складним системним об’єктом, тому вона містить можливості таких уроків історії, які є світоглядно антагоністичними й концептуально несумісними.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. У дослідницькому середовищі Заходу вагомими здобутками в галузі осмислення проблематики історичної культури, історичної пам’яті та належного засвоєння уроків історії позначені ґрунтовні монографічні дослідження Я. Ассмана, М. Гальбвакса, Д. Ґребера, Д. Венґроу, Д. Х. Фішера. У вітчизняному дослідницькому просторі найбільший внесок у розробку проблематики історичної пам’яті та необхідності коректного й своєчасного засвоєння уроків історії зробили дослідники Інституту політичних і етнонаціональних досліджень імені І. Ф. Кураса НАН України – зокрема, О. Калакура, О. Майборода, М. Михальченко, Л. Нагорна, О. Рафальський, З. Самчук, Ю. Шаповал.
Постановка завдання. Окреслити сутність і змістовно-предметне наповнення феномена під назвою “засвоєння уроків історії”; виявити труднощі, що стоять на шляху перспектив своєчасного і в повному обсязі засвоєння уроків історії; узагальнити значення коректного засвоєння уроків історії для потреб функціонування суспільства на принципах ефективності.
Виклад основного матеріалу. Історична пам’ять як продукт символічних, міфологічних, аксіологічних та інших впливів може призводити до діаметрально протилежних ефектів – з одного боку, до “забування” як тенденційного приховування, витіснення на віддалену периферію пам’яті неприємних, фрустраційних аспектів минулого; з іншого боку, до псевдоамнезії (амнезії навпаки), коли пам’ять унаслідок навіювальних впливів у найдрібніших деталях “пам’ятає” те, чого насправді ніколи не було. Щоб не потрапити в численні пастки історичної пам’яті, необхідний транпарентний суспільний дискурс щодо амбівалентних аспектів минулого, організований на принципах деліберативної демократії , системного аналізу і критичного мислення.
Висновки. Коректне, адекватне історичним реаліям і всебічне засвоєння уроків історії постає своєрідною основою і процесуальним екзерсисом на шляху досягнення кожним суспільством ефективного функціонального статусу. Рівень категоризму можна підняти ще вище: засвоєння уроків історії є імперативною вимогою ефективного суспільства – відтак, якщо соціум справді має на меті досягнення ефективного функціонального статусу, то йому вочевидь не уникнути процедури засвоєння уроків історії в усій глибині й неупередженості.
Ключові слова: історична картина світу, історична пам’ять, засвоєння уроків історії, причинно-наслідкові зв’язки, детермінанти суспільної життєдіяльності, імперативи ефективного суспільства.
Список використаних джерел:
1. Блек, Дж 2021. Історія світу від найдавніших часів до сьогодення. Пер. з англ. О. Буйвол, Харків : Віват, 256 с.
2. Зерній, ЮО 2006. ‘Ґенеза та сучасний зміст поняття історичної пам’яті’, Стратегічні пріоритети, № 1, с. 32–39.
3. Нагорна, ЛП 2014. Історична культура: концепт, інформаційний ресурс, рефлексивний потенціал. Київ : ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 382 с.
4. Нагорна, ЛП 2012. Історична пам’ять: теорії, дискурси, рефлексії. Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, Київ : ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса, 328 с.
5. Самчук, ЗФ 2009. Світоглядні основи соціально-філософського дослідження ідеології: проблема критеріїв та пріоритетів вибору. Монографія: у 2 т. Д. : АРТ-ПРЕС, т. 1, 920 с.
6. Banner, JMJr 2021. The Ever-Changing Past: Why All History Is Revisionist History. Yale University Press, 304 р.
7. Fischer, DH 1999. The Great Wave: Price Revolutions and the Rhythm of History. Oxford University Press, 552 р.
8. Graeber, D & Wengrow, D 2021. The Dawn of Everything: A New History of Humanity. Farrar, Straus and Giroux, 704 р.
