автор: Кивлюк О. П.
Актуальність теми дослідження. Феномени глобалізації, цифровізації, віртуалізації та техногенезу трансформують не лише екзистенційні умови буття людини, а й самі основи її онтології. У контексті філософських розвідок ХХІ століття традиційна концепція людини як раціональної, автономної та цілісної істоти постає як така, що потребує сутнісного перегляду. У світлі новітніх технологічних досягнень – таких як біоінженерія, штучний інтелект, цифрові симуляції реальності – людська ідентичність дедалі частіше постає як фрагментарна, технічно медійована, контингентна тощо.
Постановка проблеми. Новий онтологічний ландшафт поглиблює відмінності в соціальній, цифровій та інтелектуальній рівності, що зумовлює необхідність – формування цифрової етики, дослідження питань технологічної справедливості, еволюції свідомості, автономії у світі алгоритмів, переосмислення власної ідентичності та змін у аксіологічному вимірі. Ця проблематика і виводить на перший план трансгуманістичні і постгуманістичні концепції, які пропонують альтернативні візії майбутнього людської суб’єктності — від розширення людських можливостей до виходу за межі “людського” як такого.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теорії транс- та постгуманізму як предмет філософської концептуалізації привертав і привертає увагу сучасних науковців, які досліджують дану проблематику в контексті міждисциплінарних методологічних підходів у мультикультурному вимірі. Трансгуманізм, починаючи з відомого футуриста Ф. Есфандіарі та Макса Мора, вивчають: Дж. Губермен, С. Л. Соргнер, Н. Бостром, А. Косс, Л. Гоц. Постгуманістичні теорії описані в роботах: Д. Гаравей, К. Н. Хейлз, Р. Брейдотті, Ф. Феррандо, К. Дейгл, Н. Загурська, О. Базалук та інші філософи. Людину як незавершений проєкт через розширення можливостей тіла та розуму досліджували: С. Фуллер, Ф. Рана та К. Семплс, Е. Круз, Дж. Савулеску, Е. Міа і т.д.
Постановка завдання. Окреслити філософські абриси транс та постгуманізму в контексті їх відмінностей щодо еволюційної концепції “Людина 2.0”.
Виклад основного матеріалу. Осмислення трансгуманізму та постгуманізму в контексті формування моделі “Людини 2.0” виявляє концептуальну багатовекторність і семантичну напруженість між цими підходами. У межах філософського дискурсу вони нерідко постають як своєрідні теза й антитеза, що полемізують з приводу онтологічного та ціннісного статусу людини у добу технологічного прискорення. У певних аналітичних парадигмах транс- та постгуманізм розглядаються як взаємодоповнювані моделі еволюції людини, що виходить за межі традиційної антропології. Водночас, в інших інтерпретаціях між ними фіксується сутнісне протиставлення: трансгуманізм функціонує як технооптимістичний ідеал вдосконаленої людини майбутнього, зосереджений на максимізації когнітивних, фізичних і моральних можливостей за допомогою біоінженерних втручань; постгуманізм же, навпаки, репрезентує критичну деконструкцію антропоцентризму та підважує уявлення про людину як єдиного носія розуму, агентності й цінності.
Висновки. Реконцептуалізація людського буття в межах транс- та постгуманістичних парадигм відкриває нові горизонти осмислення феномену “Людини 2.0” як проєкту радикальної антропотрансформації, що балансувати між аксіологічним імперативом збереження гуманістичних засад (гідності, автономії, моральної відповідальності) та технооптимістичним баченням вдосконалення людини за допомогою біо-, нейро- і цифрових технологій. Це створює методологічне підґрунтя для розвитку транс- та постгуманістичних концепцій – таких, що здатні охопити складність змін, які відбуваються на перетині гуманітаристики, техногенезу, біоінженерії, глобального мислення та міждисциплінарності. підходу.
Ключові слова: людина, трансгуманізм, постгуманізм, антропоцентризм, глобалізація, цифровізація, технології.
Список використаних джерел:
- Бейквелл, С 2025. Людині під силу. Сімсот років гуманістичного вільнодумства, допитливості та надії, пер. з англ. Войтка, Я, Х.: Віват, 560 с.
- Загурська, Н 2018. ‘Speculative posthumanism: naturalization and vitalization’, Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, “Серія ЄФілософія. Філософські перипетії”, Вип. 59, C. 25–31. Available from: <https://doi.org/10.26565/2226-0994-2018-59-3> [28 Березень 2025].
- Кивлюк, ОП 2024. ‘Трансгуманізм та постгуманізм: рефлексія сучасного напрямку філософсько-антропологічної теорії’, V Академічні Читання пам’яті Г.І.Волинки: філософія, наука та освіта: наук.-прак. конференція (Київ, 1 травня 2024), за ред.: Андрущенко, ВП, Русакова, СС & Гончаренко, КС, Львів-Тоунь: Liha-Press, С. 104-107.
- Харарі, ЮН 2023. Homo Deus. За лаштунками майбутнього, пер. з англ. Демʼянчук, О, 4-те вид., Київ: Вид-во Букшеф, 512 c.
- Хейлз, НК 2013. Як ми стали постлюдством. Віртуальні тіла в кібернетиці, літературі та інформатиці, пер. Марічева, Є, Київ: Вид-во Ніка-Центр, 426 с.
- Bostrom, N 2008. ‘Letter from Utopia’, Studies in Ethics, Law, and Technology, 2(1), рр. 1-7. Available from: <https://nickbostrom.com/utopia> [28 March 2025].
- Braidotti, R 2013. The Posthuman, Polity Press, 229 p.
- Dobrodum, O & Kyvliuk, O 2021. ‘Transhumanism and Posthumanism: Reflection of the Human Civilization Future’ Philosophy and Cosmology, Volume 26, рр.77-89. Available from: <https://doi.org/10.29202/phil-cosm/26/6> [28 March 2025].
- Fereidoun, ME 1978. Optimism One, Popular Library, p. 172.
- Fuller, S 2011. Humanity 2.0: What it Means to be Human Past, Present and Future, Palgrave Macmillan London, p. 265.
- Haraway, D 1985. A Cyborg Manifesto: Science, Technology, and Socialist-Feminism in the Late Twentieth Century. 33 p.
