Досвід розвитку халяль-туризму в Індонезії та можливість його застосування в Україні

автор: Хайсам Мухаммад Ага

Актуальність теми дослідження пов'язана з необхідністю розробки схем післявоєнного відновлення та розвитку економіки України. Одним з таких напрямків може стати туризм, який, як відомо, відноситься до високо прибуткових видів бізнесу і повинен стати одним з факторів швидкого відновлення економічної галузі країни. Існують різні види туризму, серед яких виділяють: лікувально-оздоровчий, рекреаційний, пізнавальний, фізкультурно-спортивний, професійно-діловий, релігійний та і т.д. Халяльний туризм може відноситься до всіх перерахованих видів туризму. Халяль туризм, це тип туризму, який надає всім бажаючим можливість дотримуватися при його здійсненні норми ісламу. Сюди входить, як і логістика, так і обслуговування під час перебування де-небудь і надання харчування відповідно до вимог халяль.

Постановка проблеми. У період післявоєнного відновлення економіка країни потребуватиме притоку великих обсягів фінансів. У деяких регіонах Індонезії сектор туризму став розглядатися в якості основного напрямку збільшення місцевих доходів і джерел доходу для населення. Тому і для післявоєнної України, туризм може стати одним з джерел доходів, і в перші роки він зможе розвиватися на основі збереженої туристично-готельної інфраструктури. Необхідно буде приділити увагу всім напрямкам і видам туризму, які можна буде розвивати в Україні в той період. Одним з напрямків може стати халяльний туризм, який включає в себе різні види туризму, в тому числі і медичний, який може отримати розвиток завдяки відносно недорогому медичному обслуговуванню. Індонезія є переважно мусульманською країною, в якій накопичено багаторічний досвід розвитку різ-них видів халяльного туризму. Певний досвід може бути застосований і в Україні. Відзначимо, що дане досліджен-ня знаходиться на стику теології, релігієзнавства, філософії та економічних наук.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивченням халяльного туризму, а також розробкою стратегії та основних напрямків його подальшого розвитку займалися Saifudin, Rosana Eri Puspita (2020), Fariana, Andi & Saripudin, Saripudin & Rukmana, Ovalia & Al, (2023), Huda, Nurul & Rini, Nova & Muslikh, Muslikh & Hidayat, Slamet & Takidah, Erika & Sari, Dian & Нusniyah, Аf'idatul. (2022), Gunawan, Eddy & Sartiyah, Sartiyah. (2020) та ін.

Виклад основного матеріалу дослідження. Дослідники вказують, що розвитку туризму в цілому в тому числі і халяльного сприяє вдале географічне положення. країни або регіону. В даному аспекті Україна займає досить вигідне географічне розташування, що може стати привабливим для заможних туристів з країн Перської затоки. Також велику роль відіграють кліматичні умови і в цьому випадку виграшною позицією стає помірний клімат, який також може залучити туристів з близькосхідного регіону, де в літній період досить жаркий клімат і які прагнуть влітку перебувати в країнах з більш помірним кліматом. Також їх приваблює відносно недороге медичне обслуговування. Яке вони зазвичай отримують або в Індії, або в Таїланді та інших країнах Південно-Східної Азії, де створена відповідна інфраструктура. Україна зможе скласти гідну конкуренцію за умови розвитку відповідної інфраструктури та враховуючи релігійні особливості даної категорії туристів. У нашій країні є фактично всі умови і можливості для розвитку халяльного туризму в тому числі і фахівці, які можуть проводити сертифікацію мере-жі громадського харчування, готелів, медичних центрів та ін. на відповідність стандартам халяль. В даному дослідженні головну увагу буде приділено релігійним аспектам розвитку халяльного туризму в Індонезії, яка має багато-річний досвід розвитку туристичного сектору.

Висновок. Звідси випливає, що в післявоєнний період Україні необхідно звернути увагу на розвиток різних видів туризму. У тому числі і халяльного, вдаючись в цьому питанні до досвіду різних країн в тому числі Індонезії.

Ключові слова: туризм, халяльний туризм, Індонезія, Шаріат, іслам, мусульмани, туризм в Україні

References:

  1. Andi, F, Saripudin, S & Ovalia, R 2023, ‘Religious Humanism Synergy to Develop Creative Industry-Based Halal Tourism in Indonesia’, Al-Iqtishad Journal of Islamic Economics, 14, p. 381 - 398. Available from : <https://doi.org/10.15408/aiq.v14i2.28354>. [25 November 2023].
  2. Ariyanto, A & Dwina Puspita Sari, J 2019, Developing Halal Tourism (Syari’ah): Investigating The Role Of Intellectual Capital, Organizational Citizenship Behavior, And Spiritual Capital. WMA-1 EA. Available from : <https://doi.org/10.4108/eai.20-1-2018.2281950>. [25 November 2023].
  3. Eddy, G & Sartiyah, S 2020, ‘Readiness and Understanding of Tourism Industries in The Development of Halal Tourism in Aceh Province’, International Journal of Islamic Economics, 2, pp.126–132. Available from : <https://doi.org/10.32332/ijie.v%vi%i.2605>. [25 November 2023].
  4. Ghea, A & Rita, K 2021, Halal Friendly Attribute of Muslim Travellers Toward A Non-Muslim Destination, At-Tadbir: journal ilmiah manajemen, 1 (5), pp. 1–10. Available from : <https://doi.org/10.31602/atd.v5i1.3006>. [25 November 2023].
  5. Harjoni, D, Beverly, T & Syamsul, R 2022, ‘Analysis of Tourist Satisfaction with Halal Tourism in Aceh’, Indonesian Journal of Halal Research, 4, pp.1–8. Available from : <https://doi.org/DOI%2010.15575/ijhar.v4i1.14479>. [25 November 2023].
  6. Heny, S, Hendri, H & Razie, N 2022, ‘Swot analysis of the development of halal tourism in improving the economy of the community islamic economic perspective’, Imara: Jurnal Riset Ekonomi Islam, 6, pp. 187–192. Available from : <https://doi.org/187.%2010.31958/imara.v6i2.4886>. [25 November 2023].
  7. Hermawan Adinugraha, H, Fahmi, I & Nasution, A 2021, ‘Halal Tourism in Indonesia: An Indonesian Council of Ulama National Sharia Board Fatwa Perspective’, Journal of Asian Finance, Economics and Business , 8 (3), pp. 665–673. Available from : <https://doi.org/10.13106/jafeb.2021.vol8.no3.0665>. [25 November 2023].
  8. Madziatul, C, Heri, P, Filianti, F & Muhammad, A 2020. ‘Halal Tourism: Between Economic Opportunities and Social Acceptance’, Nusantara Halal Journal (Halal awareness, opinion, research, and initiative), 1, pp. 32–42. Available from : <https://doi.org/10.17977/um060.2020v1p032-042>. [25 November 2023].
  9. Mohammad, A, Nur, S, Imam, F & Nafisa, A 2023, ‘Halal Tourism in Rural Tourism Context: Field Study in Madura-Indonesia’, International Journal of Professional Business Review, 8 (2), pp. 1–13. Available from : <https://doi.org/10.26668/businessreview/2023.v8i2.1546>. [25 November 2023].
  10. Nurul, H & Nova, R 2022, ‘Strategic Model for Halal Tourism Development in Indonesia: A Preliminary Research. Indonesian’, Journal of Halal Research, 4. pp. 53-64 Available from : <https://doi.org/DOI%2010.15575/ijhar.v4i2.11849>. [25 November 2023].
  11. Onni, Z 2020, Halal Tourism Industry in Indonesia the Opportunities and Challenges. Available from : <https://doi.org/10.2991/aebmr.k.201116.027>. [25 November 2023].
  12. Ridha, L 2022, Lake Toba Tourism Destinations for Halal Tourism with Social Media of Knowledge Sharing. Available from : <https://www.researchgate.net/publication/362631494_Lake_Toba_Tourism_Destinations_for_Halal_Tourism_with_Social_Media_of_Knowledge_Sharing>. [25 November 2023].
  13. Saifudin and Eri Puspita, R 2020, ‘Predicting the Intention of Millennial Moslemsto Visit Halal Tourism’, Jurnal Ekonomi Syariah  8 (1), pp. 129–142. Available from : <http://journal.iainkudus.ac.id/index.php/equilibrium>. [25 November 2023].
  14. Shofiyun, N & Lailatul, Q 2021, ‘Sharia compliance as the potential factor for halal tourism destination development’, Nusantara Halal Journal (Halal awareness, opinion, research, and initiative), 2, pp. 16–23. Available from : <https://doi.org/10.17977/um060.2021v2p016-023/>. [25 November 2023].
  15. Vidiati C, Munajim, A & S, W 2022, ‘Rural Tourism: Developing a Halal Tourism Trend Ecosystem Facing Global Market Competitiveness in Indonesia Сientia’, Social sciences & humanities, 1 (2), p. 348–355. Available from : <https://doi.org/10.51773/icobba.v1i2.100>. [25 November 2023].