Актуальність теми дослідження. Політика як сукупність практик і дискурсів щодо оптимального впорядкування суспільної життєдіяльності набуває ознак певного тексту – з усіма його особливостями й закономірностями: з авторсько-суб’єктною стилістикою, з поєднанням як конвенційно прийнятних, так і неоднозначних акцентів, висновків і пропозицій. Однак, сьогодні доводиться констатувати прикру даність: в освітній сфері загалом, а у вітчизняній освіті зокрема аспект цивілізаційних контекстів і підтекстів політики якщо й подається, то лише констатаційно й постулативно, хоча насправді він потребує розлогих дискурсивних альтернатив і висвітлення істотно різних концептуальних підходів, адже лише в такий спосіб можна сподіватися на аргументаційне увиразнення істотних парадигмальних відмінностей і їх закріплення засобами освіти  на рівні свідомості й дискурсивних навичок.

Постановка проблеми. Сутність дослідницького завдання полягає в забезпеченні цивілізаційної контекстуальності й підтекстуальності політики інструментарієм повноцінного освітнього дискурсу, який не послуговуватиметься “готовими істинами в останній інстанції”, а намагатиметься освоїти непростий рельєф цього предметного поля у спосіб повноцінного дискурсу, критичного аналізу і системної рефлексії.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Перелік концептуальних підходів щодо розуміння предмета дослідження можна структурувати за чотирма тематичними відгалуженнями, а саме: перший дослідницький пріоритет стосується особливостей і закономірностей цивілізаційного підходу до оперування політичною дійсністю, процесами в політичній сфері (А. Абулмагд,  Л. Ариспе, Х. Ашрави, М. Барг, Ф. Бродель, В. Галін, Б. Єрасов, І. Іонов, І. Кефелі та інші);  другий напрям досліджень стосується феномена політичної реальності в контексті культурно-цивілізаційної спадкоємності, а також сутнісних відмінностей політики від інших суспільних практик (С. Ознобищев, П. Рикер, М. Саркисянц, В. Сорокина, Ch. Mouffe, Ph. Schmitter та інші); третє тематичне відгалуження оперує інтелектуальною складовою політики і політичним покликанням інтелектуала (О. Д'яков, П. Слотердайк, G. Smith); четвертий блок джерельної бази стосується теоретико-методологічному позиціонуванню політики з текстом, який має свої жанрові особливості, морфологію, стилістику, тексти й підтексти (І. Касавін, Є. Фідря, І. Щірова,  Є. Гончарова).

Постановка завдання. Проаналізувати причинно-наслідкові зв’язки неадекватного засвоєння політичною сферою культурно-цивілізаційних надбань, осмислити шляхи і способи подолання цієї теоретико-праксеологічної проблеми.

Виклад основного мате-ріалу. Політика зазнає неухильного впливу цивілізаційного фактора насамперед і в основному тому, що з різних причин спосіб її існування стає на заваді ретельному селекціонуванню оптимальних артикуляційних, аргументаційних і риторичних підходів; натомість цивілізаційний чинник функціонує не стільки в межах конкретно-історичних пріоритетів, скільки в значно розлогій ретроспективі й перспективі.На відміну від політики, для цивілізації сучасність є незначним епізодом, який набуває сенсу лише в контексті деякої історичної спадкоємності й перспектив на майбутнє. За рахунок якомога тісніших асоціативних зв’язків із цивілізаційним фактором політика намагається легітимізувати і підвищити свій інституційний статус, забезпечити собі респектабельне реноме. Вона прагне довести, що також функціонує на принципах історичної спадкоємності, а її аргументаційно вразливі меморандуми не позбавлені перспектив на майбутнє.

Висновки. Загалом доводиться констатувати, що освітня сфера віддзеркалює політичну дійсність доволі формально й пасивно – на рівні констатувальних, а не дискурсивних практик. Опосередкованим наслідком цього недоліку є той безперечний факт, що політизація інтелектуальної сфери відбувається значно інтенсивніше, ніж інтелектуалізація політичної сфери.Загалом окреслена дослідницька проблематика є багатоманітною і поліаспектною та окреслює лише контури грандіозної за своїм обсягом і суспільно-політичними наслідками проблеми і потреби.

Ключові слова: політика як текст, фактори еволюціонування політичних практик, цивілізаційна зумовленість, культурно-цивілізаційна стереотипність, геополітичні аналогії, причинно-наслідкові зв’язки.

Список використаних джерел:

1. Абулмагд, АК, Ариспе, Л & Ашрави, Х 2002. ‘Преодолевая барьеры: диалог между цивилизациями’, пер. с англ. ТП Вечерина, ред. пер. СП Капица, Москва: Логос, 191 с.
2. Аронсон, О 2017. ‘Рассеянный фашизм’. Доступно: <http://left.by/archives/13400>. [15 Червень 2020].
3. Барг, МА 1991. ‘Цивилизаионный подход к истории’, Свободная мисль, №3, с. 27–35.
4. Бродель, Ф 2008. ‘Грамматика цивилизаций’, Москва: Издательство “Весь Мир”, 552 с.
5. Відстоюючи реалізм: Центр національних інтересів заявив про небезпеку хрестової зовнішньої політики. Доступно: <https://zik.ua/news/2019/05/05/vidstoyuyuchy_realizm_tsentr_natsionalnyh_interesiv_ssha_zayavyv_pro_nebezpeku_1565511>. [15 Червень 2020].
6. Галин, В 2013. ‘Последняя цивилизация. Политэкономия XXI века’, Москва: Алгоритм, 2013, 416 с.
7. Глобализация. Конфликт или диалог цивилизаций? Институт микроэкономики, Москва: Изд. дом “Новый век”, 364 с.
8. Дергачев, ВА 2004. ‘Цивилизационная геополитика (Геофилософия)’, Киев: ВИРА-Р, 667 с.
9. Дилигенский, ГГ 1991. ‘“Конец истории” или смена цивилизаций’, Вопросы философии, №3, с. 29–42.
10. Дьяков, АВ 2019. ‘Политическая функция интеллектуала: история и современность’, Полис. Политические исследования, № 1, с. 21–32.
11. Ерасов, БС 2002. ‘Цивилизации: Универсалии и самобытность’, отв. ред. ННЗарубина, Москва: Наука, 524 с.
12. Ионов, ИН & Хачатурян, ВМ 2002. ‘Теория цивилизаций от античности до конца XIX века’, СПб.: Алетейя, 384 с.
13. Ицхокин, АА 1995. ‘Релятивистская теория социальной ценности и “свободная от ценности” теория социальной организации’, Социологический журнал, № 3, с. 86–109.
14. Касавин, ИТ 2008. ‘Текст. Контекст. Дискурс: Введение в социальную эпистемологию язика’, Москва: Канон+, РООИ “Реабилитация”,. 544с.
15. Кефели, ИФ 1995. ‘Культура и Цивилизация’, Социально-политический журнал, № 4, с. 122–127.
16. Космина, ВГ 2011. ‘Проблеми методології цивілізаційного аналізу історичного процессу’. Монографія, Запоріжжя: Запорізький національний університет, 310 с.
17. Крёбер, А & Клакхон, К 1964. ‘Культура: образ концепций и определений’, Москва: Наука, 208 с.
18. Левяш, ИЯ 2012. ‘Глобальный мир и геополитика: культурно-цивилизационное измерение’. В2 кн. Кн. 1,  Минск : Беларус. навука,  485 с.
19. Лоренц, К 1998. ‘Восемь смертных грехов цивилизованного человечества’, Оборотная сторона зеркала, пер. с нем. АИ Федорова & ГФ Швейника, под ред. АВ Гладкого, послесловие АИ Федорова, Москва: Республика, 393 с.
20. Мацко, О 2019. ‘Закат Европы? Что осталось от Нотр-Дам де Пари’, Деловая столица, 16 апреля 2019.
21. Михайловский, А 2008. ‘Понятие политического в эпоху “постполитики”’, Международная жизнь, № 7, с. 3–
22. Муфф, Ш ‘Карл Шмитт и парадокс либеральной демократии, Логос, № 6 (45), с. 140–153.
23. Ознобищев, СК 2019. ‘Тридцать три ракурса политической реальности’, Полис. Политические исследования, № 3, с. 186–191.
24. Рикёр, П 1995. ‘Герменевтика. Этика. Политика’, Москва: Academia, 160с.
25. Рифкин, Дж 2017. ‘О новой экономике, которая позволит человечеству выжить’. Доступно: <http://left.by/archives/11249>. [15 Червень 2020].
26. Саркисянц, М 2003. ‘Английские корни немецкого фашизма. От британской к австробаварской “расе господ”’, Пер. с нем. М. Некрасова, СПб: Академический проект, 400 с.
27. Слотердайк, П 2009. ‘Критика цинического разума’, Екатеринбург: У-Фактория; Москва: АСТ, 800 с.
28. Сорокина, ВС 2019. ‘Инсценирование политической реальности’, Полис. Политические исследования, № 6, с. 145–158.
29. Тойнби, АДж 2003. ‘Цивилизация перед судом истории’, Москва: Айрис-пресс,. 592 с.
30. Томіслав Суніч: європейські нові праві, 2018. Доступно: <http://blog.plomin.club/tomislav-sunic-european-new-right/>. [15 Червень 2020].
31. Фидря, ЕС 2019. ‘Факторы и логики реконструирования смысла политического текста в условиях когнитивной и интерпретативной неопределенности’, Полис. Политические исследования, № 4, с. 40–56.
32. Шейкин, С 2012. ‘Поскреби русского – найдешь… поляка’. Доступно: // <http://www.rusfact.ru/node/2878>. [15 Червень 2020].
33. Шмитт, К 1992. ‘Понятие политического’, Вопросы социологии, Т. 1, № 1, с.35–
34. Щирова, ИА & Гончарова, ЕА 2007. ‘Многомерность текста: понимание и интерпретация, СПб.: ООО “Книжный Дом”,. 472 с.
35. Элиас, Н 2001. ‘О процессе цивилизации: Социогенетические и психогенетические исследования’, Т. 1,2, Москва; СПб.: Университетская книга, 331 с. (Т. 1), 381 с. (Т. 2).
36. Ailes, R 1995. ‘You are the message: Getting What You Want by Being Who You Are’, New Yor etc. 256 р.
37. Fonseka, de. 1913. ‘On The Truth Of Decorative Art; A Dialogue Between an Oriental and an Occidental’, London: Greening, 233 р.
38. Mouffe, Ch 2013. ‘Agonistics: Thinking The World Politically’, London New York: Verso, 228 р.
39. Schmitter, Ph 2009. ‘The Nature and Future of Comparative Politics’, European Political Science Review, Vol. 1. № 1. 33–52.
40. Smith, G 2014. ‘Intellectuals and (Counter-) Politics. Essays in Historical Realism’, New York; Oxford: Berghahn, 254 p.