автор: Коваленко М. В.
Актуальність теми дослідження. У зв'язку з безперервними змінами інформаційного, соціокультурного простору актуалізується проблема пошуку свого “Я”, яка виступає як захисна реакція людини на життя в невизначених умовах. Сучасна людина змушена існувати в багатошаровому й антиномічному контексті буття, де культурні зразки, що постійно оновлюються, вступають у суперечність зі змістом життєвого досвіду людини. Висока соціальна динаміка вимагає від людини вибору нових цінностей, інших способів “вписування” себе у соціокультурний простір, що безперервно змінюється. Якщо людина не вміє швидко відповідати на виклики буття зміною структури “Я”, то це призводить до гострого світоглядного конфлікту, який обертається екзистенціальною кризою. На місце цілісності та повноти особистості приходить її фрагментація та ціннісна дезорієнтація. Людина занурюється в стан тривоги, відчаю і страху, її не полишає відчуття глибокого психологічного дискомфорту. Подолання цієї екзистенціальної кризи є однією з актуальних проблем сучасної людини, розв'язання якої можливе через здійснення ціннісного і культурного самовизначення особистості за допомогою філософської саморефлексії.
Постановка проблеми. Багатовекторність теорій самопізнання у західній науковій думці, їх динамічна трансформація із зміною суспільних формацій, призвели до “розмивання” фундаментальних, духовних засад означеного феномену. І якщо східна традиція беззаперечно акцентує цінність споглядання, переживання, здобуття внутрішнього досвіду, то західна традиція ґрунтується переважно на принципах доцільності, раціонального мислення і рефлексії, які в епоху постмодерну виявилися неспроможними забезпечити повноту життєвої “картини світу” людини, задовольнити її прагнення до розкриття внутрішнього духовного потенціалу. Означена проблема має міждисциплінарний характер і, не зважаючи на численні праці, присвячені різним аспектам самопізнання і саморозвитку особистості, все більш очевидним є суспільний запит на такі філософсько-психологічні інструменти, які, з одного боку, дадуть змогу людині зберегти ядро “Я” або его-ідентичності, а з іншого – додадуть необхідної гнучкості для осмислення та перетворення самої себе і власного буття. Саме такими інструментами можуть виступати трансцендентально-феноменологічні та екзистенційно-феноменологічні практики самопізнання.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематика дослідження зумовила вибір для аналізу праць таких мислителів і дослідників, як Платон, Р.Декарт, Дж. Локк, Д. Юм, І. Кант, Г. Гегель, М. Розенберг, Е. Еріксон, Г. Ахенбах, А. Мінделл.
Постановка завдання. Завданням дослідження є узагальнення і систематизація теоретико-методологічної бази, що є основою філософських і психотерапевтичних практик самопізнання; визначення їх потенціалу у дослідженні та конструюванні образу “Я” сучасної людини.
Виклад основного матеріалу. Самопізнання як специфічна пізнавальна діяльність – це сукупність і послідовність дій, у результаті яких людина формує знання про себе, образ Я, Я-концепцію. До вузьких цілей самопізнання належить той конкретний зміст свого образу Я, який є актуальним для людини у поточний момент; до широких – пізнання своєї особистості у контексті певних соціально-історичних факторів суспільного розвитку. Трансцендентально-феноменологічні практики самопізнання здійснюються за рахунок радикальної трансцендентальної редукції, що “виносить за дужки” усі емпіричні компоненти, які відкриває свідомість. Світоглядною основою означених практик є усвідомлення неможливості понятійного виразу “Я”, яке переживається інтуїтивно у стані “розкутої” свідомості. В якості прикладу практик самопізнання можуть бути розглянуті духовно-медитативні, дихальні та тілесні техніки. Екзистенційно-феноменологічні практики дозволяють осмислити досвід особистих переживань через його оформлення та промовляння у межах вибраних культурних смислів. Вони звертаються до переживань досвіду конкретного індивіда як до матеріалу для інтерпретації і спираються на психологічну та ейдетичну редукції, завдяки яким людина повніше усвідомлює власні думки, почуття, тілесність, самостійно виявляє обмеження існування та знаходить для нього нові ресурси.
Висновки. Шлях до розуміння власного “Я” відкривається через оволодіння практиками самопізнання, які відрізняються одна від одної за технікою виконання. У результаті порівняльного аналізу було виділено дві групи практик самопізнання: трансцендентально-феноменологічні та екзистенційно-феноменологічні. Трансцендентально-феноменологічні практики відкривають чисту свідомість суб'єкта за рахунок використання радикальної трансцендентальної редукції. Екзистенційно-феноменологічні практики обмежуються психологічною та ейдетичною редукціями, які дозволяють здійснити поворот від сприйняття світу через усталені природні установки до розгляду суб'єктивних переживань свідомості, а потім – від переживань у їхній індивідуальності до виявлення їхньої сутності.
Ключові слова: самопізнання, західна і східна світоглядні традиції, трансцендентально-феноменологічні та екзистенційно-феноменологічні практики
References:
- Achenbach, GB 1984, Philosophische Praxis, Vorträge u. Aufsätze. Köln : Dinter, 190 p.
- Britannica, 2024, The Editors of Encyclopaedia. “Сogito, ergo sum” Encyclopedia Britannica, 26 July 2024. Available from : <https://www.britannica.com/topic/cogito-ergo-sum>. [27 July 2024].
- Baudrillard, J & L’Yvonnet, F 2001, D’un fragment l’autre, Paris, Le Livre de Poche, 157 p.
- Borisov, S 2020, What is Recollection? The Deep Philosophy Group: History, Theory, Techniques, ed. by R. Lahav. Hardwick, Vermont: Loyev Books, p 94-102
- Erikson, E 2013, ‘The problem of ego identity’, Adolescent Identities: A Collection of Readings, р 223–240.
- Нusserl, Е 1999, Cartesian Meditations An Introduction to Phenomenology, Springer Dordrecht, 176 р.
- Kant, І 2024, Investigation into the Clarity of the Principles of Natural Theology and Morality, Newcomb Livraria Press.
- Lorenz, H 2008, ‘Plato on the Soul’, In Gail Fine’(ed.), The Oxford Handbook of Plato, New York: Oxford University Press.
- Marinoff, L 2002, Philosophical practice, San Diego: Academic Press, 411 p.
- Marcenko, EV & Martseniuk, LV 2020, ‘Human destructiveness in the existing practices of late modernism violence: positive and negative dimensionsʼ, Anthropological measurements of philosophical research, № 17, рр.41-54.
- Mindell, A 2020, Coma: The Dreambody Near Death, LAO TSE PR, 136 р.
- Rosenberg, M 1989, ‘Self-Concept Research: A Historical Overviewʼ, Social Forces, 68(1), р. 34–44.
- Sartre, J.-P 1993, Being and Nothingness, Washington Square Press, 864 р.