автор: О. В. Цісар
Актуальність теми дослідження. Інокентій Ґізель належать до видатних українських церковних та культурних діячів середини XVII ст. Під керівництвом Інокентія Ґізеля і з його благословення у друкарні Києво-Печерського монастиря вийшла низка важливих видань, які сприяли вдосконаленню церковного життя. Серед них виділяється об’ємний трактат щодо питань моральної теології “Мир з Богом чоловіку”, який побачив світ 1669 р. До того ж, трактування враховувало тогочасні умови розвитку. Цей твір справив неабиякий вплив на українську богословську думку й українську культуру кінця XVII – початку XVIII століть. Філософсько-богословська праця “Мир з Богом чоловіку” вплинула і на Православну Церкву у східнослов’янському регіоні. З огляду на це розгляд трактату “Мир з Богом чоловіку” є важливим для вивчення української культури, зокрема богословської думки ранньомодерної періоду.
Постановка проблеми. Аналіз сучасних наукових досліджень та розгляд узагальнених тлумачень стосовно релігієзнавчої концептуалізації вчення Інокентія Гізеля про мораль свідчить про недостатнє висвітлення її визначальних особливостей. Отже, таке дослідження є цілком закономірним, враховуючи ті зміни, які пов’язані з розвитком філософської думки.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Однією з перших робіт, де подано огляд творчості Інокентія Ґізеля, стала книжка дослідника давньої української писемності Миколи Сумцова “Иннокентий Гизель”, що побачила світ 1884 р. у Києві. . Певні кроки для “реабілітації” давньої київської ученості зробив Дмитро Чижевський – відомий дослідник української і російської філософії. Дмитру Чижевському належить праця “Український літературний барок. Нариси”.
Постановка завдання. Метою дослідження є комплексний розгляд релігієзнавчої концептуалізації вчення Інокентія Гізеля “про моралу”, зокрема трактування гріхів, їхніх обставин та спокути.
Виклад основного матеріалу. Інокентій Ґізель відігравав помітну роль у культурних і релігійних рухах на українських землях у середині XVII ст. Однак життя і творчість цього церковного діяча, письменника, філософа й богослова тривалий час залишалася поза увагою дослідників. Те ж саме можна сказати про трактат “Мир з Богом чоловіку”, виданого з благословення Інокентія Ґізеля і під його редакцією. Трактат “Мир з Богом чоловіку” варто розглядати як виклад релігійно-моральних норм, притаманних християнству. Під релігійною мораллю розуміємо сукупність понять та принципів, які обумовлені релігійним світобаченням. Релігійна мораль трактується як така, що має божественне походження. Однак її норми певним чином залежать від соціокультурних обставин. Саме це й обґрунтовується у трактаті “Мир з Богом чоловіку”. Особливо багато уваги приділено проблемам добра і зла, моральних чеснот і вад, гріховності, а також морального обов’язку. Така орієнтація мала на меті розширити коло культурних надбань, якими б могли скористатися православні. Як правило, дослідники розглядають трактат “Мир з Богом чоловіку” і загалом творчість Інокентія Ґізеля в контексті культури українського Бароко. У трактаті “Мир з Богом чоловіку” Інокентій Ґізель дає широку класифікацію гріхів як моральних вад, які трактуються з богословського погляду. На передній план ставляться гріхи релігійного чи суто церковного характеру. Далі — гріхи, які стосуються світського життя, зокрема сімейних відносин, діяльності людей різних станів та професій. Варто відзначити, що чітко розмежувати релігійну і світську складову в інтерпретації гріхів у трактаті “Мир з Богом чоловіку” загалом проблематично. Розглядаючи релігійні і церковні гріхи, Інокентій Ґізель, попри звернення до Біблії і творів Отців Церкви, спирається на реалії життя тогочасної України. При аналізі універсальних (загальних) гріхів, апелює не лише до сучасних йому реалій, а й до церковної традиції, акцентує увагу на релігійних аспектах. Інокентій Ґізель виходив з того, що в основі суспільних відносин лежить сім’я. У трактаті “Мир з Богом чоловіку” приділено багато уваги саме сімейним гріхам. Надаючи перевагу патріархальній сім’ї, він усе ж виступав за гуманне ставлення чоловіків до жінок, за гармонійні моральні відносини. У трактаті приділено увагу дітям, їхньому вихованню, прищепленню їм добрих звичаїв, віри у Бога. Головною суспільною силою у трактаті “Мир з Богом чоловіку” постає православне духовенство. Воно структуроване, поділене на архієреїв, ченців. Основну ж масу становить біле парафіяльне духовенство. Інокентій Ґізель добре знав життя українського православного духовенства, порушення і вади, притаманні його середовищу. При описі гріхів духовних осіб, він спирався переважно виходив сучасні йому реалії. Розумів, що духовенство, зазнаючи впливу торгово-ринкових відносин, усе частіше починає “служити мамоні”. Гріхи світських людей Інокентій Ґізель описує окремо по кожному стану. Він звертає увагу на те, щоб можновладці гуманно ставилися до своїх підданих. Представників соціальних низів закликає шанувати владу і своїх панів-господарів, не піднімати бунтів чи повстань.
Висновки з даного дослідження. Інокентій Ґізель орієнтувався на модель соціально структурованого стабільного суспільства. Він розумів, що тодішній український соціум далеко не ідеальний, що представники різних соціальних станів, у т.ч. й духовенства, чинять протизаконні і часто аморальні дії. Причому люди, наділені владою і багатством, роблять це частіше і більше. Тому Інокентій Ґізель прагнув удосконалити церковне життя. Знайшов низку порушень у діяльності вищого духовенства, усунення яких зробило б діяльність Православної Церкви в Україні більш ефективною. Він наполягав на відповідальному виконанні своїх обов’язків з боку священнослужителів, намагався спрямувати у належне русло діяльність духівників, проповідників та ченців. Виконання пропонованих вимог Інокентія Ґізеля до православного духовенства цілком відповідало духу конфесіоналізації.
Ключові слова: теологія (богослов’я), релігієзнавча концептуалізація, , релігійна мораль, гріхи, конфесіоналізація, бароко, ранньомодерний соціум.
Список використаних джерел:
- Броджі Беркофф, Д 2010, ‘“Мир з Богом чоловіку” як система моральної філософії’, в кн. Інокентій Ґізель. Вибрані твори в 3-х томах, Т. 3. Дослідження та матеріали, Київ-Львів, с. 103–
- Буцьора, Я 2010, ‘До проблеми покаяння у трактаті “Мир з Богом чоловіку”: богословський аналіз’, в кн. Інокентій Ґізель. Вибрані твори в 3-х томах. Т. 3. Дослідження та матеріали, Київ-Львів, С. 153–
- Ґізель, І 1169, Мир с Богом чоловіку. Київ, 704 с.
- Ґізель, І 2008, ‘Скарга царю Олексію Михайловичу на звірства московських ратних людей у Києві від 16 червня 1661 року’, в кн. Україна: антологія пам’яток державотворення, Х-ХХ ст.: у 10 т. Т. ІІІ, Київ, с. 281–
- Ґізель, І 2012, ‘Мир с Богом чоловіку, або Покаяння святе, що примиряє Богові людину’, в кн. Інокентій Ґізель. Вибрані твори в 3-х томах, Т. 1, Книга 1, Київ-Львів, с. 55–
- Горобець, В & Стратій, Я 2001, Ґізель Інокентій. Києво-Могилянська академія в іменах. XVII-XVIII ст., Київ, с.168–
- Довга, Л 2005, Соціальна утопія Інокентія Ґізеля. Україна XVII століття: суспільство, філософія, культура, Київ, с. 227–
- Довга, Л 2006, “Зрада” у трактаті Інокентія Ґізеля “мир з Богом людині”, Соціум, 6, с. 257–
- Довга, Л 2010, ‘Наука про покуту в українських текстах XVII ст.’, в кн. Інокентій Ґізель. Вибрані твори в 3-х томах, Т. 3. Дослідження та матеріали, Київ-Львів, с. 167–
- Жуковський, А 1969, Петро Могила й питання єдності церков, Париж, 282 с.
- Корзо, М 2010, ‘“Мир з Богом людині” Інокентія Ґізеля у контексті католицької моральної теології кінця XVI – першої половини XVII ст.’, в кн. Інокентій Ґізель. Вибрані твори в 3-х томах. Т. 3. Дослідження та матеріали, Київ-Львів, с. 195–
- Кралюк, П 1991, Трактат Інокентія Гізеля “Мир з Богом людині” як джерело з історії вільнодумства. Секуляризація духовного життя на Україні в епоху гуманізму і Реформації, Київ, с. 183–
- Нічик, В 1997, Петро Могила в духовній історії України, Київ, 328 с.
- Яковенко, Н 2017, У пошуках Нового неба: Життя і тексти Йоаникія Ґалятовського, Київ, 704 с.
- Яковенко, H 2002, Паралельний світ. Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні XVI– XVII ст., Київ: Критика, 416 с.