автор: І.О. Мордоус

Актуальність дослідження. Філософія освіти є порівняно новітнім напрямом виняткової дослідницької уваги гуманітаристики. Зважаючи на той факт, що освіта була предметом філософської аналітики протягом всієї історії світоглядних пошуків, проте такі розвідки носили швидше контекст-ний, фрагментарний характер на тлі проблематики більш універ-сального та глобального характеру. Із бурхливим розвитком новітніх технологій та штучного інтелекту, становленням інформаційного/цифрового суспільства та економіки знань, визначення ролі та значення освіти як соціального інституту (певної моделі операціональних практик) суттєво змінюється, що і сформувало актуальність нашого наукового пошуку.

Постановка проблеми. Діапазон проблемного поля філософії освіти балансує між двома крайніми позиціями: визначенням ролі освіти в житті окремої людини (позиції людиноцентризму) та розумінням значення освіти в широкому соціальному контексті (глобалістики). Відповідно до низки запитань стосовно сутності та призначення освіти, дослідники вирізняють онтологію і гносеологію освіти, логіку та аксіологію освітніх процесів, історію та методологію освітніх технологій концептуалізуючи освітній інституціоналізм.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У своїй більшості, аналізуючи проблемне поле філософії освіти в контексті інституціоналізму, ми спиралися на дослідження відомих сучасних вчених: Е. Гідденс, Дж. Кларк, Фін Т. Хансен, К. Ріккі, М. Б. Карстенсен та В. А. Шмідт, К. Р. Стенерсен та Т. С. Проітц тощо. В контексті обґрунтування предмету даного дослідження (цінності, толерантність, довіра) увага була сконцентрована на роботах Ю.Хабермаса, М. Рокіча, 3. Баумана, П. Штомпка та інших.

Постановка завдання. Освіта одночасно є процесом, системою,  цінністю, соціальним інститутом і т.д., що формує як особистість та і її значення, місце, роль в соціумі. Дане змінне співвідношення індивідуально-го та універсально-сутнісного містить діалектичне протиріччя. Отже, задання дослідження полягає у обґрунтуванні можливої моделі розв’язання цього протиріччя в межах сталої світоглядної парадигми, верифікацію якої здійснює філософія освіти як окремий напрям світоглядних розвідок. 

Виклад основного матеріалу. Основна функція освіти полягає в трансляції змісту та цінностей культури. Така її місія набуває особливого значення в умовах сучасного суспільства, коли інформація і володіння нею може бути задіяно в якості і позитивного чинника самореалізації та успішності людини, спільноти, або проекту, і у вигляді маніпулятивного, або просто деструктивного фактору по відношенню до суб’єкта та соціуму. Саме тому критичне мислення та діалогічна модель комунікації визначено як основоположні принципи сучасної парадигми освіти. 

Висновки. Цінності свободи, толерантності та довіри визначають інтегральну сутність актуального стану суспільства, або принаймні його бажаної конфігурації. Філософія освіти в контексті проблеми соціальної інституціоналізації, як специфічне синтезоване знання, поєднує в собі світоглядні, педагогічні, соціологічні, історичні та інші прийоми та підходи задля здійснення критичного та обґрунтованого аналізу змісту ідеаційних компонентів освітніх практик та стратегій.

Ключові слова: філософія освіти, інституціоналізм, толерантність, соціальний інститут, свобода, феномен довіри.

Список використаної літератури:

1. Бауман, 3 2006. Свобода, пер. с англ. ГМ Дашевского, предисл. ЮА Левады, Москва: Новое издательство, 132 с.
2. Будьє, П 2004. ʻФормы капиталаʼ, в кн.Западная экономическая социология: Хрестоматия современной классики, Москва: РОССПЭН, 884 с.
3. Вільямсон, О 2001. Економічні інституції капіталізму: фірми, маркетинг, уклукладання контрактів, Київ: Артек, 472 с.
4. Гидденс, Э 2011. Последствия современности, пер. с англ. ГК Ольховикова, ДА Кибальчича, [вступ. статья ТА Дмитриева], Москва: Праксис, 343 с.
5. Коуз, Р 1993. Фирма, рынок, право, пер. с англ. Б Пинскера [под науч. ред. РК Пелюшникова], Москва: Дело, 192 с.
6. Луман, Н 2007. Социальные системы. Очерк общей теории, пер. с нем. ИД Газиева, [под ред. НА Головина], СПб.: Наука, 648 c.
7. Рокич, М 2009. ʻМетодика “Ценностные ориентации”ʼ, в кн. Большая энциклопедия психологических тестов [авт.-сост. АА Карелин], Москва: Эксмо, с. 26-28.
8. Хабермас, Ю 2006. ʻКогда мы должны быть толерантными? О конкуренции видений мира, ценностей и теорийʼ, Социологические исследования, № 1, с. 45 53.
9. Штомпка, П 2012. Доверие основа общества, пер. с польск. НВ Морозова, Москва: Логос, 440 с.
10. Carstensen, MB & Schmidt, VA 2015. ʻPower through, over and in ideas: conceptualizing ideational power in discursive institutionalismʼ, Journal of European Public Policy, Available from: <https://doi.org/10.1080/13501763.2015.1115534> [18 December 2020].
11. Chiang, Tien-Hui 2018. ʻParadigms of education researchʼ, Educational Philosophy and Theory, 50:14, р. 1533-1534. Available from: <https://doi.org/10.1080/00131857.2018.1462462> [18 December 2020].
12. Christou, ThM & Bullock, ShM 2012. ʻThe Case for Philosophical Mindednessʼ, Paideusis, Volume 20, № 1, p. 14–23.
13. Clark, J 2006. ʻPhilosophy of Education in Today’s Worldʼ, Paideusis, Volume 15, № 1, p. 21-30
14. Gough, S 2017. ʻEducation after sustainabilityʼ, Global Discourse, 7:1, p. 131-145. Available from: <https://doi.org/10.1080/23269995.2017.1300435> [18 December 2020].
15. Hansen, Finn Thorbjørn 2007. ʻPhronesis and Authenticity as Keywords for Philosophical Praxis in Teacher Trainingʼ, Paideusis, Volume 16, № 3, p. 15-32.
16. Higgins, D, Refai, D & Keita, D 2018. ʻFocus point: the need for alternative insight into the entrepreneurial education paradigmʼ, Journal of Small Business & Entrepreneurship. Available from: <https://doi.org/10.1080/08276331.2018.1466851> [18 December 2020].
17. Hofstede, G & Minkov, M 2010. Cultures and Organizations: Software of the Mind. Revised and expanded, New York: McGraw Hill USA, 550 р.
18. Inglehart, R 1997. Modernization and post modernization: Cultural economic and political change in 43 societies, L.: Princeton; N. J., Princeton University Press, 168 р.
19. Ricci, C 2009. ʻPhilosophical Clashes: Rethinking Scholarship, Paideusis, Volume 18, № 2, p. 55-59.
20. Roland, Meighan & Iram, Siraj-Blatchford 1997. ʻA Sociology of Educatingʼ, Faculty of Social Sciences – Papers, 1263 p.
21. Silova, I & Brehm, WC 2015. ʻFrom myths to models: the (re)production of world culture in comparative educationʼ, Globalisation, Societies and Education, Volume 13, Issue 1: Beyond the world culture debate in comparative education: critiques, alternatives, and a noisy conversation, р. 8-33.  Available from: <https://doi.org/10.1080/14767724.2014.967483> [18 December 2020].
22. Stenersen, CR & Prøitz, TS 2020. ʻJust a Buzzword? The use of Concepts and Ideas in Educational Governanceʼ, Scandinavian Journal of Educational Research. Available from: <https://doi.org/10.1080/00313831.2020.1788153> [18 December 2020].
23. Uljens, M (ed) & Ylimaki, RM (ed) 2017. ʻImplications and Future Directions for A New Research Agenda Grounded on NonAffirmative Education Theoryʼ, Leadership and Policy in Schools, Volume 16, Issue 2: Theorizing Educational Leadership Studies, Curriculum, and Didaktik - NonAffirmative Education Theory in Bridging Disparate Fields, p. 389-396.