Прагматична версія лібералізму як методологія дослідження свободи волонтерського руху

автор: О. Є. Ільюк

Актуальність теми дослідження. Волонтерський рух в Україні з майже непомітного суспільного явища та супутнього щодо основних соціальних процесів соціального руху за останнє десятиліття перетворився на соціальний мейнстрім, який суттєво впливає на перебіг політичних, економічних, культурних процесів в Україні. Лібералізм має стати методологією дослідження свободи волонтерського руху, однак сам лібералізм як філософія суспільного устрою має низку варіацій свого втілення – від лібертаріанства до неолібералізму. Крім того, свій розвиток філософія лібералізму мала у різних країнах світу, що неминуче вплинуло на те, як саме витлумачували лібералізм філософи, які належали до різних національних традицій у політиці та розвитку громадянського суспільства.

Постановка проблеми. Варто звернути увагу на дві головні обставини: у якій країні найбільшою мірою були розвинені саме прагматичні інтерпретації базових ліберальних ідей, а також – досвід якої країни може стати найбільш корисним, тобто прагматично цінним для волонтерського руху України.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У якості методології дослідження лібералізму, використано ідеї множинного модерну відомого ізраїльського соціолога Шмоеля Ейзенштадта, а також концепції плинного модерну сучасного британського мисли-теля Зігмунта Баумана. Ключову роль також відіграють розробки американських дослідників – “теорема Томаса” Вільяма Айзека Томаса і теорія “самовтілюваного пророцтва” Роберта Мертона. Серед праць представників філософії прагматизму буде розглянуто твори Вільяма Джемса, Джона Д’юї і Річарда Рорті, а також роботи дослідників їх творчості, таких як Дж. Бьорд, Д. Гільдебранд, Дж. Макґо-вен, Ш. Зігфрід, Е. Сакіл, а також таких українських дослідників, як М. Бойченко і особливо – З. Дубняк. Важливу роль для розуміння природи волонтерського руху також відіграє  поняття загальної суспільної атмосфери, запропоноване М. Маффесолі.

Постановка завдання. Це визначає необхідність на основі аналізу праць ключових представників філософії прагматизму виявити, як в умовах сучасного швидкозмінного, сповненого ризиків суспільства суттєво уточнюються шляхи і цілі самореалізації особистістю власної свободи, зокрема у сфері волонтерського руху.

Виклад основного матеріалу. Ключовим поняттям у прагматичній реконструкції лібералізму постає поняття прагматичної віри: люди об’єднуються у спільноти заради досягнення нової соціальної реальності – тієї, у яку вони вірять – і досягають цієї мети завдяки своїм діям під впливом своєї віри. Вільям Джемс наголошує на пріоритеті переконань людини над позбавленими цінності знаннями, Джон Д’юї демонструє силу колективних зусиль у захисті віри в демократію, Річард Рорті доводить право особистості втілювати свою віру навіть всупереч наявній системі соціальних інституцій.

Висновки. Методологія дослідження свободи у її специфічному трактуванні у волонтерському русі знаходить кращі зразки розуміння громадянської свободи у концепціях класиків філософії прагматизму, які поставили собі на меті надати вищої ефективності цінностям лібералізму. Особливо цінними є принципи контекстуалізації застосування свободи, слідування переконанням як базису для пошуку раціональних практичних рішень, неформального і нестандартного поєднання колективних зусиль заради спільних цілей і захисту спільних цінностей, а також принцип контингентності участі у соціальних проектах.

Ключові слова: свобода, прагматична версія лібералізму, волонтерський рух, прагматична віра, політична свобода

Список використаних джерел:

  1. Бауман, З 2013, Плинні часи. Життя в добу непевности, пер. з англ. А. Марчинського, Київ : Критика, 176 с.
  2. Бойченко, М & Бондарчук, Б 2020, ‘Мовотворчість і одивнення мови: не друзі, але і не вороги перекладача’, Філософія освіти, 26(2), s. 155-167. Доступно: <https://doi.org/10.31874/2309-1606-2020-26-2-11>. [24 Серпень 2022].
  3. Дубняк, ЗО 2020, ‘Реконструкція ідеалу індивідуалізму у соціальній філософії Джона Дьюї’, Філософські Проблеми Гуманітарних Наук, 1(30), c. 45-48.
  4. Дубняк, З 2022, Реконструкція лібералізму у філософії прагматизму. Дисертація на здобуття наук. ступ. доктора філософії, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 227 с.
  5. Кант, І 2000, Критика чистого розуму, пер. з нім. та приміт. І. Бурковського, Київ: Юніверс, 504 с.
  6. Маффесолі, М 2018, Час племен. Занепад індивідуалізму у постмодерному суспільстві, пер. з фр. В. Плющ, Київ: ВД “Києво-Могилянська академія”, 264 с.
  7. Спіноза, Б 2020, Етика, пер. з лат., Київ: Андронум, 210 с.
  8. Bird, G 1997, ‘Moral Philosophy and the Development of Morality’, R. A. Putnam (Ed.), The Cambridge Companion to William James. Cambridge: Cambridge University Press, pp. 260–281.
  9. Dewey, J 1906, ‘Beliefs and Realities’, The Philosophical Review, 15(2), pp. 113-129. Available from: <https://doi.org/10.2307/2177731>. [24 August 2022].
  10. Dewey, J 1963, Liberalism and Social Action, Capricorn Books.
  11. Dewey, J 1946, ‘Liberty and Social Control’, J. Dewey Problems of Men, New York: Philosophical Library, pp. 111–125.
  12. Dewey, J 1946, The Public and its Problems: An Essay in Political Inquiry, Chicago: Gateway Books.
  13. Dewey, J & Tufts, JH 1908, Ethics, Henry Holt and Company.
  14. Dubniak, Z 2021, ‘Versions of Pragmatic Liberalism: from Rorty to Dewey’, Journal of Education Culture and Society, 12(2), pp. 15-30. Available from: <https://doi.org/10.15503/jecs2021.2.15.30>. [24 August 2022].
  15. Eisenstadt, SN 2000, ‘Multiple Modernities’, Daedalus, 129 (1): 1-29.
  16. Hildebrand, D 2008, Dewey: A Beginner’s Guide, Oneworld Publications.
  17. James, W 1992, On a Certain Blindness in Human Beings. G. E. Myers (Ed.), William James: Writings 1878–1899. New York: Library of America, pp. 841-860.
  18. James, W 1988, Pragmatism. B. Kuklick (Ed.), William James: Writings 1902–1910. New York: Library of America, pp. 479-624.
  19. James, W 1992, Talks to Teachers. G. E. Myers (Ed.), William James: Writings 1878–1899. New York: Library of America, pp. 715-824.
  20. Kant, I 2005, Kritik der praktischen Vernunft, Tandem Verlag, 492 p.
  21. McGowan, J 2012, Pragmatist Politics: Making the Case for Liberal Democracy, University of Minnesota Press, 264 p.
  22. Merton R, 1948, ‘The self-fulfilling prophecy’, The Antioch Review 8(2), pp. 193-210.
  23. Rorty, R 1989, Contingency, Irony, and Solidarity, Cambridge University Press, 220 p.
  24. Rorty, R 2000, Philosophy and Social Hope, New York: Penguin Books, 320 p.
  25. Rorty, R 2007, Philosophy as Cultural Politics, Cambridge: Cambridge University Press, 206 p.
  26. Searle, JR 1995, The Construction of Social Reality, New York: The Free Press, 241 p.
  27. Seigfried, CH 1990, William James’s Radical Reconstruction of Philosophy, State University of New York Press, 433 p.
  28. Suckiel, EK 2006, William James, R. Shook & J. Margolis (Eds.), A Companion to Pragmatism. Maiden; Oxford; Victoria: Blackwell, pp. 30–43.
  29. Thomas, WI & Thomas, DS 1928, The Child in America: Behavior Problems and Programs, New York: A. Knopf, 583 p.