автор: Горінов П. В.
Актуальність теми дослідження. Зв’язок уяви і прав людини є вельми актуальним в епоху екзистенціальної війни й набуття справедливого миру. Очевидно, що в даному контексті це питання про уяву, яка існує у її відкритості Іншому.
Постановка проблеми. Уява дозволяє конструювати майбутнє, переживати символічне й художнє. Права людини – одна з фундаментальних ідей європейської цивілізації, що виражає уявлення про гідність, свободу та рівність людей. Проблема відкритості Іншому стосується меж суб’єктивності, можливості діалогу.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематику уяви в її поєднанні з питанням відкритості Іншому та прав людини зустрічаємо в роботах О. Добродум, Н. Дресвяннікової, О. Кивлюк, С. Крилової, в яких досліджуються екзистенціальні й соціокультурні аспекти такого поєднання.
Постановка завдання. Завданням даної публікації є аналіз наявних філософських концепцій уяви, відкритості Іншому й реалізації прав людини, а також осмислення плідної методології поєднання цих понять в нову концепцію.
Виклад основного матеріалу. В античності уява пов’язувалася з поняттям “eikasia” – нижчим рівнем пізнання. У І. Канта продуктивна уява синтезує чуттєві дані та категорії розсудку. Й. Г. Фіхте вбачає в уяві активність Я, яке творить протиставлення Я і не-Я. Ф. В. Й. Шеллінг осмислює уяву як творчу силу, що особливо проявляється в мистецтві й міфології. Е. Гуссерль аналізує уяву як акт свідомості, спрямований на відсутній об’єкт. Е. Кассірер осмислює уяву як реальність, що бере участь у творенні міфу, мистецтва, мови.
Щодо проблеми відкритості Іншому у філософії М. Гайдеггера людське буття (“Da-sein”) є спів-буттям (“Mit-sein”). Ж.-П. Сартр констатує, що через Іншого відкривається вимір свободи й відповідальності. М. Бубер протиставляє два способи ставлення: “Я – Воно” і “Я – Ти”. Для Е. Левінаса Інший не зводиться до об’єкта пізнання.
У персоналізмі особистість визначається через екзистенціальне відношення не лише до себе, а й до Іншого. У заснованих на персоналізмі гуманістичних підходах ХХ століття (гуманістичний психоаналіз, екзистенціальний психоаналіз, філософський психоаналіз, метаантропологія, андрогін-аналіз ) відкритість Іншому пов’язується з емпатією, діалогом, толерантністю, співтворчістю.
Філософія прав людини демонструє, що свобода без відповідальності неможлива, а права без морального підґрунтя втрачають свій гуманістичний сенс. Саме тому права людини залишаються не лише юридичною, а й глибоко філософською проблемою. У ХХ столітті після трагедійних подій світових воєн формується універсальна концепція прав людини, закріплена в Загальній декларації прав людини. Права набувають глобального статусу та включають громадянські, політичні, соціальні й культурні виміри.
Висновки. В методологічній оптиці метаантропології маємо можливість нового поєднання уяви, відкритості Іншому і прав людини. Уява пов’язана не лише з носієм уяви, а й з Іншим, який знаходиться поруч і на якого уява може бути спрямована. Смисл і можливості уяви в контексті відкритості Іншому в метаантропології постають зовсім іншими в буденному, граничному й метаграничному бутті людини. Якщо в буденному і граничному бутті людини уява замкнена на суб’єкті уяви, то в метаграничному бутті уява відкрита іншій особистості, спрямовуючи до толерантності й співтворчості. Така трансформація уяви здатна оновити і теорії, і практики гуманізму. В контексті соціальної й культурної метаантропології уява здатна формувати і особистісне, і соціальне буття людини, актуалізуючи красу вчинків і відносин людини і спільноти, що веде до органічної реалізації прав людини.
Ключові слова: уява, Інший, відкритість Іншому, права людини, історія філософії, метаантропологія, соціальна метаантропологія, культурна метаантропологія.
Список використаних джерел:
- Бубер, М 2012, Я і Ти. Пер. з нім. Київ : Дух і літера, 272 с.
- Добродум, ОВ 2025, ‘Права людини в епоху метамодерну: уява щастя і самотності як соціальні конструкти’, Вісник гуманітарних наук, №12, с.1-21.
- Дресвяннікова, Н 2024, ‘Уява як спосіб суспільної консолідації і захисту прав людини’, Актуальні проблеми філософії та соціології, (50), с. 38-43.
- Дресвяннікова, Н 2025, ‘Роль уяви в гуманізації людського буття під час війни: методологічні координати метаантропології’, Людинознавчі студії: збірник наукових праць Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Серія “Філософія”, № 51, с. 151-162.
- Кант, І 2004, Критика практичного розуму, пер. з нім., примітки, післямова І.Бурковський, Київ : ЮНІВЕРС, 240 с.
- Кивлюк, ОП, Задорожна, ОМ & Мордоус, ІО 2022, ‘Відповідальне громадянство у понятійно-категоріальному полі філософії права’, Освітній дискурс: збірник наукових праць. Голов. ред. О. П. Кивлюк, Київ: ТОВ “Науково-інформаційне агентство “Наука-технології-інформація”, Випуск 39 (1-3), с. 53-61.
- Крилова, СА 2022, Краса людини в життєвих практиках культури. Досвід соціальної та культурної метаантропології і андрогін-аналізу. Монографія. Видання 2-е, видання, виправлене і доповнене, Київ : КНТ, 536 с.
- Крилова, СА 2025, ‘Розумний альтруїзм: його природа і актуалізація засобами освіти’, Освітній дискурс : збірник наукових праць. Голов. ред. О. П. Кивлюк, Д. Б. Свириденко, № 53 (3-4), с. 7-13.
- Сартр, Ж.-П 2001, Буття і ніщо: Нарис феноменологічної онтології. Пер. з фр. В. Лях, П. Таращук. Київ : Видавництво Соломії Павличко “Основи”, 854 с.
- Філософія науки і культури 2025, Словник. За редакцією Н. Хамітова. 2-е видання, виправлене і доповнене, Київ : ВАДЕКС, 486 с.
- Хамітов, Н & Крилова, С 2019, ‘Філософська публіцистика як мужність відкритися Іншому: актуальність для сучасної освіти і науки’, Вища освіта в Україні, № 1, c.12-21.
- Хамітов, НВ 2023, Філософська антропологія: актуальні проблеми. Від теоретичного до практичного повороту, 5-е видання, виправлене і доповнене, Київ : КНТ, 405 c.
- Aristotle 1989, Aristotle in 23 Volumes. Vols. 17, 18, trans. by H.Tredennick. Medford, MA : Cambridge, MA : Harvard University Press, 438 p.
- Hegel, GWF 1977, Phenomenology of spirit, Oxford : Oxford University Press, 631 p. Available from : <https://www.faculty.umb.edu/gary_zabel/Courses/Marxist_Philosophy/Hegel_and_Feuerbach_files/Hegel-Phenomenology-of-Spirit.pdf> [21 November 2025].
- Heidegger, M 1962, Being and time, Oxford : Blackwell, 589 р. Available from : <http://pdf-objects.com/files/Heidegger-Martin-Being-and-Time-trans.-Macquarrie-Robinson-Blackwell-1962.pdf> [21 November 2025].
- Kant, I 2007, Critique of Pure Reason, translated, edited, and with an Introduction by Marcus Weigelt. Based on the translation by Max Müller, Penguin Books
- Khamitov, N 2023, The War in Ukraine and the New Humanism: David versus Goliath. Meta-anthropology of history of 21st century, Sofia : Kibea, 124 p.
