автор: Фень Д. Д.
Актуальність теми дослідження. Початок ХХІ століття позначений радикальними змінами у способах існування людини, зумовленими прискореним розвитком технологій, у тому числі біо- та генної інженерії. Ці трансформації спричинили перегляд усталених уявлень про природу людини, її тілесність та місце людини у технологізованому світі. У філософському дискурсі дедалі відчутнішим стає зсув від антропоцентричної парадигми до постгуманістичного мислення, у межах якого людське тіло все частіше постає не як даність, а як проєкт, відкрите поле для технологічних втручань та модифікацій. Особливого значення набуває питання, чи зберігає людська тілесність свою онтологічну значущість у добу технологічної тотальності. Така оптика ставить під сумнів традиційні засади гуманізму, зокрема уявлення про автономність, винятковість та недоторканість людської форми життя як Homo sapiens. Постає питання, чи не є техногуманізм (Ю. Н. Харарі) спробою втечі людини від себе. Саме цю проблему актуалізує принцип антеїзму, що наголошує на укоріненості людини в земному бутті та на незамінності тілесного досвіду як умови людської присутності у світі.
Постановка проблеми. Антеїзм у цьому дослідженні трактується як філософія укоріненості людини в природному середовищі, що розглядає тілесність як первинну основу її буття та зв’язку зі світом. Застосування принципу антеїзму як філософії укоріненості дозволяє критично переосмислити постгуманістичний дискурс, який розглядає людину поза її природною основою. Інакше кажучи, антеїзм пропонує філософський шлях подолання відчуження від Землі, повертаючи тіло до його первинного статусу, як способу присутності, взаємодії та буттєвої залежності від світу. Зв’язок із природою, землею “повертає” тілесність людини до світу.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Одним із ключових питань, що визначили філософські роздуми початку нового тисячоліття, стала проблема сутності гуманізму та осмислення людського існування в умовах технологічних трансформацій. Виявилося, що новоєвропейськй наратив, який проголошував людину “мірою всіх речей”, сприяв не лише зміцненню ілюзії людської автономії та всемогутності, але й загострив суперечності щодо буття людини. Ідеться про розмивання межі між природним і технічним. Серед дослідників, які обґрунтовують ситуацію людини в умовах постсучасності, варто назвати Р. Брайдотті, Б. Латура, М. Нуссбаум, Ю. Н. Харарі, К. Н. Хейлз, Ф. Фукуяма та інші. Серед українських дослідників до питання тілесності у різних модусах звертаються О. Бровко, Л. Газнюк, О. Гомілко, О. Вербицька, О. Дольська, І. Кобзєва, В. Лук’янець, О. Соболь та інші.
Постановка завдання. Метою статті є філософсько-антропологічне осмислення трансформацій людської тілесності в умовах постгуманістичної сучасності та обґрунтування антеїзму як практики онтологічного укорінення, що протистоїть редукції тілесного виміру людини до технічного конструкту або економічного ресурсу. Визначена мета зумовлює необхідність постановки таких дослідницьких завдань: по-перше, проаналізувати підходи до осмислення тілесності у сучасному постгуманістичному дискурсі; по-друге, означити онтологічний вимір тілесності як способу буття людини у світі; по-третє, обґрунтувати потенціал антеїзму як принципу онтологічного укорінення людини у світі.
Виклад основного матеріалу дослідження. Трансгуманістичний і постгуманістичний дискурс, що сформувався наприкінці ХХ століття, актуалізував питання вдосконалення людської тілесності та підвищення її технологічної ефективності. Однак таким чином він поставав під сумнів саму гуманістичну парадигму. Технологічна сучасність створює небезпеку витіснення принципу антеїзму як зв’язку “людина – природа” і його заміщення новим наративом “людина – технологія”. Відповідно до цього наративу, людська тілесність дедалі більше розуміється як проєкт для технологічної оптимізації, а не як первинна основа буття людини, що актуалізує питання екзистенційного зв’язку людини зі світом природи. Принцип антеїзму наголошує на зв’язку людини і природи, водночас апелює до укоріненості людини в бутті природи. Це актуалізує питання щодо тілесності не як сукупності біотехнологічних можливостей людини, а як феномена буттєвої залученості людини до світу. Це дозволяє говорити про потребу формування антеїстичного світогляду як підґрунтя збереження людини, її буття. У цьому контексті тілесність виступає як основа збереження людської самості на противагу розуміння її як тимчасового конструкту технологічних змін.
Висновки. Постгуманістичний дискурс демонструє амбівалентність сучасної ситуації: з одного боку, відбувається прагнення до обґрунтування значимості технологічного вдосконалення тіла, з метою розширення можливостей людини; з іншого – посилюється відчуття втрати об’єктивної природної основи людського існування. Як наслідок, для фігури постлюдини тілесність постає не як укорінена форма життя, а як змінна конфігурація, доступна для переробки чи заміни. Така ситуація актуалізує питання онтологічного значення тілесності для людини. Антеїзм, на противагу цьому, повертає увагу до фундаментального зв’язку тіла з природою, Землею як джерелом життєвої сили та онтологічної визначеності. Таким чином, збереження тілесності як укоріненість у просторі Землі дозволяє уникнути втрати антропологічної цілісності й допомагає зберегти людську природу в умовах технологічного прискорення. Це дозволяє стверджувати, що посилення ідеї зв’язку людини зі світом природи є відповіддю на теперішній технологічний тиск, й спрямований на збереження самої людини.
Ключові слова: людина, тілесність, постгуманізм, природа, технологічна сучасність, антеїзм, онтологічне укорінення.
Список використаних джерел:
- Гомілко, О 2009, ‘Концепт тілесності: примирення антропології та онтології’, Виміри людського буття: логіка, методологія, семіотика культури : за матеріалами конференції до 70-річчя акад. М.В.Поповича, Київ : Філософські діалоги, с. 246–254.
- Кримський, СБ 2003, Запити філософських смислів, Київ : ПАРАПАН, 192 с.
- Мєлков, ЮО 2006, ‘Філософські підстави осмислення коеволюції людини та природи’, Філософія природи. Київ : ПАРАПАН, с. 20–32.
- Фуко, М 1998, Наглядати й карати: народження в’язниці. Пер. з фр. Київ : Основи, 392 с.
- Фукуяма, Ф 2018. Наше постлюдське майбутнє: наслідки біотехнологічної революції. Пер. з англ. Київ : Наш формат, 384 с.
- Харарі, ЮН 2018, Homo Deus: за лаштунками майбутнього. Пер. з англ. Київ : BookChef, 544 с.
- Харарі, ЮН 2025, Nexus: Коротка історія інформаційних мереж від кам’яного віку до ШІ. Пер. з англ. Н. Хаєцької. Київ : BookChef, 640 с.
- Хейлз, НК 2013, Як ми стали постлюдством: віртуальні тіла в кібернетиці, літературі та інформатиці, пер. з англ. Київ : Ніка-Центр, 426 с.
- Andrews, LB 2001, Body Bazaar: The Market for Human Tissue in the Biotechnology Age, New York: Crown Publishers, 2001, 368 p.
- Braidotti, R 2013, The Posthuman, Cambridge & Malden, MA : Polity Press, 200 p.
- Dickenson, D 2008, Body Shopping: The Economy Fuelled by Flesh and Blood, Oxford : Oneworld, 238 p.
- Ferrandez-Sanmiguel, M, Munoz-Gonzalez, E & Laguarta-Bueno, C (ed.) 2025, The Posthuman Condition in 21st Century Literature and Culture: Interdisciplinary Insights, Cham : Palgrave Macmillan, 282 p.
- Latour, B 2004, Politics of Nature: How to Bring the Sciences into Democracy, Cambridge, MA : Harvard University Press, 307 p.
- Merleau-Ponty, M 2012, Phenomenology of Perception, Translated by D.A. Landes. London; New York : Routledge, 2012, 696 p.
- Monod, J 1988, Zufall und Notwendigkeit. Philosophische Fragen der modernen Biologie, 8 Aufl. München : Piper. 237
- Moore v. Regents of the University of California. Available from: <https://law.justia.com/cases/california/supreme-court/3d/51/120.html> [31 October 2025].
- Nussbaum, M 2004, Hiding from Humanity: Disgust, Shame, and the Law, Princeton : Princeton University Press, 432 p.
- Simon, Z 2019, ‘Two Cultures of the Posthuman Future’, History and Theory, 58, p. 171–184.
- Sloterdijk, P 2009, Du mußt dein Leben ändern. Über Anthropotechnik, Frankfurt am Main: Suhrkamp, 723 s.
- Vogt, M 2021, Christliche Umweltethik: Grundlagen und zentrale Herausforderungen, Freiburg im Breisgau : Herder, 760 s.
- Waldby, C Mitchell, R 2006, Tissue Economies: Blood, Organs, and Cell Lines in Late Capitalism, Durham, NC : Duke University Press, 280 p.
