автор: Руденко Т. П.
Анотація.
Актуальність теми дослідження. Києво-Могилянська академія з початку свого існування й до сьогодні є осередком науки, продукування філософських ідей, культурного життя українського народу. Її вихованці, професори, наставники сприяли розвитку культури, мистецтва, науки, філософії, літератури, репрезентували українську культуру за межами України. Академія утверджувала духовність народу, поширювала ідеї гуманізму та реформації, її випускники відкривали школи, створювали бібліотеки, приймали активну участь у суспільно-політичному житті. Професори академії поширювала освіту, знання, вважали, що освічена та вихована людина є морально відповідальною за власне життя та долю суспільства.
Видатним вихованцем Києво-Могилянської академії є Григорій Сковорода. Філософська спадщина мислителя стала взірцем філософського мислення, предметом дослідження, обговорення для великої кількості вітчизняних та зарубіжних філософів.
Професори Києво-Могилянської академії: Ф. Прокопович, Г. Кониський, М. Козачинський, С. Кулябка, С. Калиновський та інші додали до українського філософського доробку етичні ідеї, які й сьогодні є актуальними в аспекті морального виховання, національно-духовного відродження.
Постановка проблеми. Філософська спадщина професорів Києво-Могилянської академії та її видатного випускника Г. Сковороди на сьогодні вже достатньо досліджена, але розгляд ними моральної проблематики привертає увагу й дотепер багатьох дослідників. На сьогодні, в умовах формування нових цінностей, етична проблематика є досить актуальною й необхідною, тому й постала проблема вивчення моральних цінностей буття людини в філософії Г. Сковороди та професорів-викладачів Києво-Могилянської академії XVII-XVIII століття.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Філософська спадщина Г. Сковороди, творчість професорів Києво-Могилянської академії є предметом досліджень великої кількості науковців, серед яких, слід зазначити, праці В. Горського, М. Грушевського, А. Канарського, М. Поповича, О. Потебні, Д. Чижевського, І. Франка, С. Ярмуся та інших науковців.
Дослідження потребувало звернення до філософських творів Г. Сковороди, праць, що включають етичні роздуми професорів Києво-Могилянської академії: Ф. Прокоповича, С. Яворського, І. Ґізеля, С. Кулябки, М. Козачинського, Г. Кониського, Г. Щербацького тощо.
У дослідженні було розглянуто праці сучасних науковців, предметом вивчення яких є діяльність Києво-Могілянської академії як провідного освітнього закладу України XVII-XVIII століття, видатних її професорів та випускників. Серед них, слід виділити праці таких науковців, як-от: Я. Буцьора, А. Махінько, Я. Стратій, А. Царенок, О. Цісар, Т. Шамсутдинова-Лебедюк тощо.
Постановка завдання. Мета дослідження полягає у висвітленні моральних цінностей буття людини в філософії Г. Сковороди, етичних поглядів професорів Києво-Могилянської академії XVII-XVIII століття. Це потребує звернення до їх філософського наробку, основних етичних ідей, які було включено в філософські курси професорів Києво-Могилянської академії, насамперед, Феофана Прокоповича, Стефана Яворського, Сильвестра Кулябки, Михайла Козачинського, Григорія Кониського тощо.
Виклад основного матеріалу. Основні риси вітчизняної філософської думки формувалися з давніх давен. Проблема людини, її моральне життя постає ще у творах давніх “книжників” Київської русі, етична проблематика розглядається професорами Києво-Могилянської академії, вона яскраво представлена у філософській творчості Г. Сковороди. У філософській думці професорів Києво-Могилянської академії відбувався дискурс стосовно сутності людини, історичного розвитку процесу пізнання, де особлива увага приділялася людині, її розуму, дослідженню її внутрішнього духовного світу, проблемі моральності, свободи особистості.
Український філософ Г. Сковорода був вихованцем Києво-Могилянської академії, на формування його поглядів значний вплив мали філософські ідеї як професорів академії, так і західноєвропейських філософів тогочасної доби.
Провідною в філософії Г. Сковороди є гуманістична тенденція. Проблема людини, її внутрішній світ, кордоцентризм – головні теми його філософських роздумів. У таких творах як-от: “Сад божественних пісень” (1757-1780), “Розмова п’яти подорожніх про істинне щастя в житті” (1770), “Симфонія, названа книга Асхань, про Пізнай самого себе” (1767), “Кільце. Дружня розмова про душевний світ” (1774), “Книжечка, названа Сірич Ікона Алківіадська” (1776), “Легко бути Благим” (1783), “Діалог. Ім’я його – Потоп Зміїний” (1780), “Наркіс. Розмова про те: пізнай себе” (1794) Г. Сковорода розкриває релігійну й моральну проблематику.
Філософ наголошує на самопізнанні, яке одночасно постає пізнанням Бога. Зрозуміти світ людина зможе тоді, коли пізнає саму себе. Це дозволить їй побудувати гармонійні стосунки зі світом, обрати споріднену її природі діяльність, досягти успіхів у ній та бути щасливою.
Головними темами філософських роздумів професорів Києво-Могилянської академії є проблема духовності, моральне життя людини, її цінності та сенс буття.
Вихованець академії, а згодом і її ректор Феофан Прокопович розглядає такі поняття, як природа, Бог, духовність, добро і зло, щастя людини.
Філософські роздуми І. Ґізеля включають морально-релігійну проблематику. Особливу увагу філософ приділив проблемам моральних чеснот людини, гріховності, морального обов’язку. Етичні погляди філософа включають розв’язання проблем сенсу життя людини, досягнення щастя.
С. Кулябка розглядає питання щодо призначення людини, добра і блага. М. Козачинський стверджує, що метою людини є моральна доброчесність та знаходження шляхів її досягнення. На особливій ролі самосвідомості в житті людини наголошує Григорій Щербацький, головною проблемою його філософських пошуків є онтологія “істинної людини”.
С. Яворський розмірковував над розмежуванням світської й духовної влади, піднімав питання стосовно автономії церкви. Г. Кониський у поглядах на людину дотримувався позиції, що людина здатна бути щасливою в земному житті, він підкреслював, що метою життя людини є благо, яке вона здатна створити.
Г. Сковорода та професори Києво-Могилянської академії зробили великий внесок у розвиток української філософії та науки. Києво-Могилянська академія дала не мало освічених церковних діячів, духовних письменників, філософів, які своїм життям втілювали християнське благочестя, духовність, сердечність, зробили вагомий внесок у просвітницьку діяльність.
Висновки. Києво-Могилянська академія стає осередком інтелектуального і культурного життя XVII-XVIII та початку XIX століття, основні принципи її просвітницької діяльності знаходять подальший розвиток у Київській духовній академія, філософську традицію надалі продовжують Харківській і Київський університети, а також заклади освіти за межами України.
Г. Сковорода і професори академії розглядали буття людини як процес безперервного духовного розвитку, засобом якого є самопізнання та самовдосконалення особистості. Дійсне вираження життєдіяльності людини Г. Сковорода вбачав у “сродній праці”, яка відповідає природі людини, професори академії зосереджували увагу на моральному виховані, розумінні закону.
Ключові слова: моральні цінності, буття людини, духовний світ особистості, духовні потреби, добро і зло, щастя, сенс буття людини, моральний обов’язок, істинна людина, самопізнання, професори Києво-Могилянської академії.
Список використаних джерел:
- Брюховецький, ВС 2001, Києво-Могилянська академія в іменах XVII-XVIII ст. : енциклопед. вид., відп. ред. Брюховецький, ВС, упоряд. Хижняк, ЗІ. Київ : ВД КМ Академія, 367 c.
- Буцьора, Я 2010, ‘До проблеми покаяння у трактаті “Мир з Богом людині”: богословський аналіз’, в кн. Інокентій Ґізель. Вибрані твори в 3-х томах. Т. 3. Дослідження та матеріали, Київ-Львів, с. 153-165.
- Горський, В 2002, Європейська академічна традиція в Києво-Могилянській академії. Релігійно-філософська думка в Києво-Могилянській академії : європейський контекст, гол. редкол. В. Горський, Київ : КМ Академія, с. 7-38.
- Ковалинський, МІ 2017, ‘Життя Григорія Сковороди’, Переяславські Сковородинівські студії : збірник наук. праць. Ніжин, № 4. с. 304-346.
- Махінько, АІ 2016, ‘До історичного портрету Феофана Прокоповича’, Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського. Сторінки історії. Київ, № 2 (5), с. 21-30.
- Семикрас, ВВ 2019, ‘Етико-правові ідеї в Києво-Могилянській Академії XVIII ст.’ Українські культурологічні студії, Київ, № 42, с. 36-40.
- Сковорода, ГС 2014, ‘Вхідні двері до християнської доброчинності’, перекл. на українську В. Шевченка. Філософська думка. Київ, № 5. с. 7-18.
- Сковорода Григорій 2011, Повна академічна збірка творів, за ред. проф. Л. Ушкалова. Харків – Едмонтон – Торонто : Майдан; Видавництво Канадського Інституту Українських Студій, 1400 с.
- Сковорода, ГС 2005, Твори у двох томах. Том 1 Григорій Савич Сковорода, Київ : ТОВ Видавництво “Обереги”, 480 с.
- Сковорода, ГС 2005, Твори у двох томах. Том 2 Григорій Савич Сковорода, Київ : ТОВ Видавництво “Обереги”, 528 с.
- Стратій, Я 2002, Георгій Щербацький і картезіанство в Києво-Могилянській академії. Релігійно-філософська думка в Києво-Могилянській академії : європейський контекст. Київ : КМ Академія, с. 151-174.
- Царенок, АВ 2020, ‘Етичні смисли драми святителя Георгія (Кониського) “Воскресіння мертвих”’, Філософські обрії, Київ, № 44, с. 105-121.
- Цісар, ОВ 2022, ‘Релігієзнавча концептуалізація вчення Інокентія Ґізеля про мораль’, Освітній дискурс: збірник наукових праць, Київ, № 41, с. 115-124.
- Шамсутдинова-Лебедюк, Т 2022, ‘Біблійні наративи у творчості Григорія Сковороди’, Українознавчий альманах. Вид-во Київського нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка, Київ, № 31, с. 53-58.
