автори: Т. І. Андрущенко, Б. О. Сюта, А. Є. Савчук
Актуальність теми дослідження. В процесі розвитку міметичний принцип мистецтва почав осмислюватися у художній культурі у двох напрямках: як наслідування формам дійсності, і як пояснення, оцінка явищ та подій реального життя людей. Поступово прекрасне у мистецтві трансформується від вираження світу вічних ідей через ідеалізовані канони краси, створення символічних образів до продукування реалістичних образів дійсності. А від зображення певних характерних чи типових явищ соціальної дійсності до повного творчого свавілля художника, вільного від будь-яких об’єктивних правил і законів, забуваючи про “почуття внутрішньої необхідності” (В. Кандінський), тобто жорстко детермінованим духовним як сутнісним принципом універсального буття. Саме, потреба вивчення обставин, що при визначенні сутнісних понять, так чи інакше окрім розв’язання суто інструменталістських завдань, окреслює основні контури проблемного поля, її зв’язок з іншими естетичними проблемами, іншими суміжними поняттями і зумовили актуальність досліджуваної проблеми.
Постановка проблеми. З’ясування філософсько-культурологічних вимірів проблеми активності мистецтва потребує розробки адекватного і ефективного логіко-понятійного інструментарію. Без цього неможливо проникнути в сутність проблеми, проаналізувати найважливіші тенденції її розвитку. Необхідність розібратися з основними поняттями, що розкривають специфіку активності мистецтва зумовлена ще й тим, що уже в змісті цих понять намічається стратегія теоретичного пошуку, напрями руху наукової думки.
Постановка завдання. Розглянути актуальні проблеми розуміння мистецько-го тексту та його інтерпретації в інших видах мистецтва; процесуальний рух художнього образу та особливості дії онтологічного парадоксу мистецтва.
Виклад основного матеріалу. Художній образ – це складне багатошарове утворення. Він починається із задуму художника, що виступає своєрідним ескізом до майбутнього образу. Технічні навики і майстерність, духовні сили митця спрямовані на втілення цього задуму, але, часом задум і його втілення у матеріалі бувають дуже далекі. Художній образ – це спосіб буття художнього твору, спосіб мислення у мистецтві. В естетичному плані, художній образ є цілісний організм, в якому не має нічого випадкового. Отже, художній образ є не предметом і не думкою, а процесом, який не до кінця конкретний у своєму зануренні в чуттєву стихію. Особливість пізнавальної сторони художнього образу полягає в тому, що в процесі його сприйняття відбувається пряме бачення істини, що не спирається на докази, відбувається дифузність художнього і реального світу.
Висновки. Складну структуру художнього образу не можна розглядати статично, художній образ – це процес. Він є всезагальною категорією художньої творчості, засіб і форма засвоєння життя мистецтвом.
Ключові слова: художній образ, розуміння, онтологічний парадокс мистецтва, прецедентний текст, твір, інтерпретація, множинність змісту, варіативність, мовленнєвий жанр, музична композиція.
Список використаних джерел:
- Андрущенко, ТІ 2021, Проблема естетичного в культурі. Монографія, Київ: Вид-во НПУ ім. М.П.Драгоманова, с. 234-246.
- Гадамер, Г.-Г 1991, Актуальность прекрасного, Москва: Искусство, с. 266-323.
- Драч, И 1998, Странствия Миньон. Доступно: <http://jgreenlamp.narod.ru/mіnjon.htm>. [22 Вересень 2022].
- Arkhangelska, A, Bybyk, S, Yermolenko, S, Kots, T, Levchenko, O, Mamych, M, Prylypko, S, Skoryna, L, Syuta, B, Syuta, H & Zagnіtko, A 2018, ‘Взаємодія жанрів вербального і музичного мовлення в контексті інтермедіальних атракцій’, Іntertextualіta a іntermedіalіta: v prostoru ukraіnského jazyka, lіteratury a kultury. Alla Arkhangelska (ed.), Olomouc´: Unіverzіta Palackeho v Olomoucі, pp. 243-264.
- Хомичов, Б 2008, ‘Ода к Радости’, Журнал “Человек без границ. Философия, психология, история, наука, искусство”, № 11, с. 20-23.