Оберіть свою мову
Оберіть свою мову
автор: Задорожна О. М.
Актуальність теми дослідження. Виклики сьогодення висувають нові завдання перед освітньою галуззю. Пандемія Covid-19 дала потужний поштовх для розвитку інформаційних технологій і особливо для розширення сфери її застосування. Структура навчального спілкування і комунікації переосмислюється у зв’язку із поширенням дистанційного навчання та активним розвитком “технічних посередників”, які мають потужний потенціал невичерпаних можливостей.
Постановка проблеми. Використання можливостей дистанційних освітніх технологій веде до подолання багатьох проблем розвитку змісту освіти, пов'язаних з різким зростанням обсягу навчального матеріалу, яких передається опосередковано через технічні засоби. У зв'язку із цим виникає необхідність у вивченні та ґрунтовному дослідженні ефективності комунікативної взаємодії викладача і здобувача вищої освіти, як рушійної сили розвитку фахівця, засобу навчання і виховання.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема комунікативної взаємодії суб’єктів педагогічного процесу не нова в науці. Починаючи з середини 70-х рр. ХХ ст. активно розробляється і запроваджується у вітчизняну психолого-педагогічну науку термінологія, пов’язана з проблематикою міжособистісного спілкування в освітній діяльності (А. Бодальов, І. Зимняя, В. Кан-Калик, А. Мудрик, Т. Щербань та інші), увага вчених зосереджується на “педагогічній взаємодії” (Ш. Амонашвілі, В. Афанасьєв, А. Бєлкін, В. Власенко, Б. Гершунський, М. Євтух, В. Кан-Калик, М. Обозов, М. Щевандрін та інші). Вплив комунікації на свідомість суб'єктів навчального процесу був представлений в роботах В. Борєва, А. Коваленко, А. Деркача, Д. Брудного та інших.
Постановка завдання. Вимушений перехід до дистанційної та змішаної форм організації освітнього процесу, зумовлений пандемією Covid-19 викликав підвищений інтерес до розвитку саме цих форм навчання. Саме тому в нашому дослідженні зосередимо увагу на особливостях комунікації між викладачем і здобувачем вищої освіти за умов відсутності прямого очного спілкування між учасниками освітнього процесу.
Виклад основного матеріалу. Ситуація навчання перш за все розкривається як ситуація комуні-кативної взаємодії. Труднощі комунікації містяться в самій сутності дистанційного навчання, а саме в тому, що його суб'єкти розділені в просторі і, можливо, в часі. Під час організації комунікативної взаємодії суб’єктів педагогічного процесу в освітньому середовищі із застосуванням дистанційних техно-логій особливо важливим стає створення відповідних умов для розвитку суб'єктної позиції здобувачі освіти через актуалізацію і збагачення власного суб'єктного досвіду (звернення до раніше накопичених знань і умінь, стимулювання до використання різних способів і самостійного вибору виконання завдання, створення ситуацій морального вибору, заохочення пошуку нестандартних варіантів вирішення пізнавальної задачі (проблеми), організація пізнання через переживання, актуалізацію чуттє-вого досвіду тощо); розвиток активності у навчальній діяльності (заохочення ініціативи, створення ситуацій вибору, організація проектної діяльності тощо).
Висновки. Особливості комунікативної взаємодії суб’єктів педагогічного процесу в освітньому середовищі із застосуванням дистанційних технологій витікають із самої специфіки віртуального середовища, особливостей взаємодії в ньому і організації передачі навчальної інформації в умовах віртуальної взаємодії. Ці особливості зумовлюють специфіку психолого-педагогічних умов, що враховуватимуть весь потенціал інтернет-технологій і створюватимуть особливе освітнє середовище, яке спиратиметься на психологічні особливості особистості та її інтелектуальний розвиток, внутрішні ресурси особистості, а не на примус.
Ключові слова: навчальне спілкування, комунікація, педагогічна взаємодія, суб’єкти освітнього процесу, суб’єкт-суб’єктне спілкування, дистанційне навчання.
Список використаних джерел:
1. Антонова, АМ 2011. ‘Субъект-субъектное взаимодействие в образовательном процессе колледжа как условие организации учебно-исследовательской деятельности учащегося’, Научные проблемы гуманитарных исследований: научно-теоретический журнал, Выпуск 9, с. 137–144. 2. Барабанова, ЗП 2008. ‘Организация образовательного взаимодействия между педагогом и учащимися’, Современные наукоемкие технологии, № 1, с. 40-42. Доступно: <http://www.top-technologies.ru/ru/article/view?id=23052>. [19 Травень 2021].
3. Божович, ЛИ 1968. Личность и ее формирование в детском возрасте, Москва: Просвещение, 464 с.
4. Бойко, А 2012. ‘Суб’єкт-суб’єктні відносини у педагогічному процесі загальноосвітньої і вищої школи’, Педагогічні науки, № 54, с. 5-14.
5. Булганина, СВ, Лебедева, ТЕ, Хозерова, ТП & Шкунова, АА 2014. ‘Преимущества и возможности использования дистанционных технологий средствами среды Moodle в контексте смешанного обучения’, Интернет-журнал “Науковедение”, Выпуск 5 (24). Доступно: <http://naukovedenie.ru>. [19 Травень 2021]..
6. Вишківська, ВБ, Шикиринська, ОВ, Петляєва, ВВ & Войчун, ОВ 2020. ‘Організація суб’єкт-суб’єктної взаємодії учасників освітнього процесу закладів вищої освіти як умова реалізації гуманно орієнтованих стратегій професійної підготовки майбутніх учителів’, Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах, № 70, Т. 1., с. 167-170.
7. Гончар, ОВ 2012. Новітні технології суб’єкт-суб’єктної взаємодії учасників навчального процесу вищої школи. Доступно: <https://www.sportpedagogy.org.ua/html/journal/2012-03/12govshs.pdf>. [19 Травень 2021].
8. Желанова, В 2016. ‘Суб’єкт – суб’єктна взаємодія вихователя і вихованців як засіб творчої самореалізації особистості’, Педагогічний часопис Волині, №2 (3), С. 71-76.
9. Илькевич, БВ & Суходолова, ЕМ 2018. ‘Моделирование процесса развития культуры межличностного общения студентов, обучающихся с применением дистанционных образовательных технологий’, Вестник СЮИ, Серия “Педагогические науки”, с 103-108.
10. Карсканова, С 2018. ‘Психологічне благополуччя особистості сучасного педагога як втілення ідей В. О. Сухомлинського про щасливого педагога’, Науковий вісник МНУ імені В. О. Сухомлинського. Педагогічні науки, № 3 (62), Том 1, с. 63-68.
11. Мухаметзянова, ФШ, Камалеева, АР, Грузкова, СЮ & Хадиуллина, РР 2016. ‘Организация взаимодействия субъектов образовательного процесса при использовании платформ дистанционного обучения’, Открытое образование, Т. 20, № 3, с. 36-42.
12. Рак, Е 2009. ‘Социальный аспект взаимодействия преподавателя и студента в процессе дистанционного обучения’, Власть, № 6, с. 55-57.
13. Рубцов, ВВ 2008. Социально-генетическая психология развивающего образования: деятельностный поход, Москва: МГППУ, 416 с. Доступно: <http://psychlib.ru/mgppu/RSg-2008/RSG-001.HTM#$p1>. [19 Травень 2021].
14. Сергеєва, В 2015. ‘Педагогічна комунікативна взаємодія в системі “учитель – учні” та її виховна цінність в умовах спільної творчої діяльності’, Педагогічний часопис Волині, Розділ 2. Інноваційні процеси в освіті, с. 57-63.
15. Щербан, ТД 2004. Психологія навчального спілкування. Монографія, Київ: Міленіум, 346 с.
автор: Сняткова Т. М.
Актуальність теми дослідження. У сучасній соціо-економічній нестабільності суспільства посиленого розповсюдження активно набуває феномен материнської депривації. Позбавлення дитини у ранньому віці емоційного контакту з матір’ю, недостатність любові та турботи призводить до порушень у психічному розвитку особистості. Без надання спеціально організованої психолого-педагогічної допомоги первинні відхилення обумовлюють появу вторинних, що призводить до виникнення хибного кола розвитку, комплексності пору-шень у провідних сферах життєдіяльності дитини.
Постановка проблеми. Порушення мовленнєвого, сенсорного, емоційного розвитку є найбільш характерними наслідками для дитини раннього віку в умовах материнської депривації. Специфічні особливості розвитку дитини потребують індивідуального та диференційованого підходу до кожної окремої особистості в рамках планування та організації освітнього та виховного процесу для дітей зазначеної категорії.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Феномен депривації висвітлено у працях Дж. Боулбі, Д. Віннікота, Н. Дмитріюк, Й. Лангмаєра, З. Матейчека та ін. Аналіз факторів, які впливають на появу депривації представлено у дослідженнях О. Забабуріної, Є. Смірнової, А. Прихожан, Т. Шульги, І. Ярославцевої та ін. Ознаки та компоненти материнської депривації розглянуто такими вченими як А. Баргес, Е. Еріксон, Д. Ісаєв, С. Петрова тощо. В. Мухіна, І. Дубровіна, М. Толстих розглядали наслідки материнської депривації для психічного розвитку особистості.
Постановка завдання. Здійснити теоретичний аналіз особливостей змісту та організації освітнього процесу з дітьми раннього віку в умовах материнської депривації.
Виклад основного матеріалу. У психолого-педагогічній літературі термін “материнська депривація” застосовується для позначення психічного стану особистості, який виник внаслідок недостатності або повної відсутності чуттєвих, емоційних зав’язків між дитиною та матір’ю. Тривалість, сила та вік, у якому почалась материнська депривація, є провідними факторами, що визначають рівень та широту порушень у психічному розвитку дитини. Навіть тривала розлука з матір’ю (наприклад, у наслідок госпіталізації дитини) призводить до травмування дитячої психіки у ранньому віці. У рамках реформування системи інституційного догляду та виховання дітей в Україні постає питання про необхідність розробки освітніх програм з урахуванням специфіки особистісного розвитку дитини в умовах материнської депривації.
Висновки. Аналіз нормативно-правової бази та наукової літератури дозволив визначити, що зміст та організація освітнього процесу з дітьми раннього віку має будуватись на основі базового компоненту дошкільної освіти з врахуванням специфіки депривованої особистості та наявного рівня розвитку дитини за всіма освітніми напрямами.
Ключові слова: материнська депривація, ранній вік, освітній процес, Базовий компонент дошкільної освіти.
Список використаних джерел:
1. Александрова, ЛЮ 2011. ‘Специально-педагогические техники как направление логопедической помощи детям раннего возраста в условиях материнской депривации’, Вестник Новгородского государственного университета, № 64, с. 8-11.
2. Верховна Рада України 2017. Про Національну стратегію реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017 – 2026 роки № 526-р. Доступно: <https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/526-2017-%D1%80#Text>. [23 Травня 2021].
3. Гошовський, ЯО 2008. Ресоціалізація депривованої особистості, Дрогобич: Коло.
4. Дмитріюк, Н 2015. ‘Науково-практичний аспект проблеми депривованої особистості’, Актуальні проблеми психології, Т. 1, № 42, с. 128-133.
5. Забабурина, ОС & Помогаева, ВИ 2015. ‘Психическое развитие детей младенческого и раннего возраста в условиях материнской депривации’, Ученые записки Орловского государственного университета, Т. 1, № 64, с. 372-275.
6. Ильина, ЕТ (ред) 2002. Медико-психолого-педагогическая реабилитация детей в домах ребенка (современные аспекты), Москва: Изд-во “ЛО Московия”.
7. Лангмейер, Й & Матейчек, З 1984. Психологическая депривация в детском возрасте, Прага : Медицинское издательство Авиценум.
8. Міністерство освіти і науки України 2021. Про затвердження Базового компонента дошкільної освіти (Державного стандарту дошкільної освіти) нова редакція, № 33. Доступно:<https://mon.gov.ua/storage/app/media/rizne/2021/12.01/Pro_novu_redaktsiyu%20Bazovoho%20komponenta%20doshkilnoyi%20osvity.pdf>. [23 Травня 2021].
9. Міністерство соціальної політики України 2020. Захист сім’ї та дітей. Доступно: <https://www.msp.gov.ua/news/18836.html>. [24 Травня 2021].
10. Мухина, ВС (ред.) 1991. Лишенные родительского попечительства, Москва: Просвещение.
автори: Кіндрат П. В., Войтович І. С., Мащенко В. А.
Актуальність теми дослідження полягає у забезпеченні якісної підготовки майбутніх учителів фізики до роботи з сучасними комп'ютерними технологіями, зокрема, з комп’ютерним моделюванням у фізиці.
Постановка проблеми. Вивчення можливостей створення та використання комп’ютерних моделей та віртуальних комп’ютерних лабораторій у процесі навчання фізики є основною проблемою дослідження.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. О. В. Семеніхіна, А. В. Тру-хін, Ю. В. Хворостіна, В. Г. Шамоня, А. О. Юрченко розглядають віртуальні лабораторії як інструмент навчальної та наукової діяльності та як складову сучасного експерименту. У дослідженнях Е. О. Козловського та Г. М. Кравцова показано роль віртуальних лабораторій в структурі системи дистанційного навчання.
Постановка завдання. Оскільки використання віртуальних фізичних лабораторій, комп’ютерних моделей, спеціалізованих програмних продуктів та веб-додатків дає можливість змоделювати та візуально продемонструвати певні фізичні явища чи процеси, то перед нами постало завдання розробляти власні комп’ютерні моделі та підготувати до цього майбутніх учителів фізики.
Виклад основного матеріалу. Визначено переваги та недоліки використання віртуальної лабораторії та комп’ютерних моделей в освітньому процесі з фізики. Обґрунтовано доцільність застосовувати віртуальних лабораторій та комп’ютерних моделей в умовах змішаного навчання фізики. Для навчання майбутніх учителів фізики створювати та використовувати комп’ютерні моделі фізичних явищ та процесів здійснюється в професійно орієнтованому авторському курсі “Методика застосування комп’ютерної техніки в професійній діяльності”. Описано етапи розробки фізичної моделі з формулювання математичної задачі та показано реалізацію на прикладі розроблення та використання програми “Динамічна модель ідеального газу”.
Висновки. 1) запропоновано спосіб для підготовки майбутніх учителів фізики до побудови моделей багатовимірних предметних областей, зокрема фізичних процесів та явищ; 2) розроблені ефективні алгоритми розв’язку прикладних задач у прикладному програмному забезпечення для візуального та математичного моделювання поведінки фізичних систем, побудови фазових діаграм та фазових просторів а також амплітуд динамічних змінних в залежності від керуючих параметрів систем; 3) реалізовано можливість інформаційно-комп’ютерних технологій для побудови структурно-функціональної моделі віртуальної обчислювальної лабораторії у майбутньому.
Ключові слова: майбутній учитель фізики; комп’ютерна модель; віртуальна фізична лабораторія
Список використаних джерел:
1. Дущенко, ВП & Кучерук, ІМ 1993. Загальна фізика. Фізичні основи механіки. Молекулярна фізика і термодинаміка, Київ : Вища школа, 431 с.
2. Козловский, ЕО & Кравцов, ГМ 2011. ‘Виртуальная лаборатория в структуре системы дистанционного обучения’, Информационные технологии в образовании,. № 10. Доступно: <file:///C:/Users/Win10/Downloads/itvo_2011_10_15.pdf> [27 Квітень 2021].
3. Кособуцький, ПС 2014. Статистичні та Монте-Карло алгоритми моделювання випадкових процесів у макро- і мікросистемах у MathCAD. Монографія, Львів: Видавництво Львівської політехніки, 412 с.
4. Семеніхіна, ОВ & Шамоня, ВГ 2011. ‘Віртуальні лабораторії як інструмент навчальної та наукової діяльності’, Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології, Суми: Вид-во СумДПУ імені А.С.Макаренка, №1(11), с. 341-346.
5. Трухин, АВ 2002. ‘Об использовании виртуальных лабораторий в образовании’, Открытое и дистанционное образование, № 4 (8), с. 70–72. Доступно: <https://ido.tsu.ru/files/pub2002/4(8)309Truhin_A._(TUSUR).pdf> [27 Квітень 2021].
6. Фрактальный анализ процессов, структур и сигналов 2006. Под ред. РЭ Пащенко, Харьков : ЭкоПерспектива, 348 с.
7. Юрченко, АА 2016. ‘Виртуальные лаборатории в учебной физической среде’, Інформаційні технології в професійній діяльності, № 10. Доступно: <http://repository.sspu.sumy.ua/handle/123456789/979> [27 Квітень 2021].
8. Юрченко, АО & Хворостіна, ЮВ 2016. ‘Віртуальна лабораторія як складова сучасного експерименту’, Науковий вісник Ужгородського університету. серія: “Педагогіка. Соціальна робота”, Випуск 2 (39), с. 281-283.
автор: Акмалдінова В. Є.
Актуальність теми дослідження полягає в пошуку ефективних форм, методів, засобів формування готовності майбутніх магістрів з транспортних технологій (на повітряному транспорті) до професійної діяльності, що орієнтує на вивчення й аналіз накопичених у науковій літературі знань про означену категорію.
Постановка проблеми. Глобалізація та інтеграційні процеси, перехід сучасного суспільства до техноло-гічного укладу супроводжується стрімким оновленням технологій в провідних галузях виробництва, що викликає зміну характеру інженерно-технічної діяльності. В даному контексті актуальності набуває формування готовності майбутніх магістрів з транспортних технологій (на повітряному транспорті) до професійної діяльності.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Праці В. Асріян, Г. Герасименко, О. Задкової, Г. Лещенко, О. Москаленко, Т. Плачинди, Т. Тарнавської підтверджують гіпотезу про перспективний характер формування готовності майбутніх магістрів з транспортних технологій (на повітряному транспорті) до професійної діяльності в нових соціально-економічних умовах.
Постановка завдання. Розглянути визначення феномену у науковому дискурсі; розкрити особливості професійної підготовки майбутніх фахівців з транспортних технологій (на повітряному транспорті) в сучасних умовах.
Виклад основного матеріалу. Здійснено вивчення й аналіз категорії “готовність майбутніх фахівців з транспортних технологій (на повітряному транспорті) до професійної діяльності” у науковому дискурсі; визначення означеної категорії можна конкретизувати як сформованість професійних знань, умінь і навичок, що дозволяють освоювати сучасну техніку й технології та якісна мовна підготовка, яка забезпечує ефективну самореалізацію фахівців в умовах інтеграційних процесів.
Висновки. На основі теоретичного аналізу поняття готовність до професійної діяльності майбутніх магістрів з транспортних технологій (на повітряному транспорті) визначаємо як системне багатокомпонентне утворення, яке відображає достатню сформованість професійних знань, умінь, навичок, професійно важливих якостей особистості, що забезпечують їх успішність в професійній діяльності. Тенденція інтеграції та розвиток міжнародних зв'язків у сфері транспортних технологій диктує необхідність наявності в структурі готовності майбутніх магістрів з транспортних технологій (на повітряному транспорті) до професійної діяльності сформованих компетентностей з урахуванням міжнародних стандартів та інновацій у цій сфері.
Ключові слова: професійна підготовка, фахівець з транспортних технологій (на повітряному транспорті), готовність до професійної діяльності.
Список використаних джерел:
1. Бобрицька, ВІ 2017. ‘Професійна підготовка магістрів у галузі освіти в Україні: сучасні виклики, проблеми, знахідки’, Вісник Національного авіаційного університету. Педагогіка. Психологія, Вип. 1(10), с 20-23.
2. Бобрицька, ВІ 2013. ‘Педагогічна технологія як процесуальний компонент навчального процесу у вищому навчальному закладі’, Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Теорія і практика навчання та виховання, № 23, с 29-33.
3. Борець, ІВ 2013. Формування ключових компетентностей майбутніх фахівців з транспортних систем авіаційної галузі в процесі професійної підготовки. Дисертація кандидата наук, Нац. авіац. ун-т, Київ, 200 с.
4. Герасименко, ГВ 2015. Формування фахових компетентностей курсантів льотних навчальних закладів у процесі вивчення фундаментальних дисциплін. Автореферат дисертації кандидата наук, Класич. приват. ун-т, Запоріжжя, 20 с.
5. Дружилов, СА 2015. ‘Влияние профессиональной группы и профессионального сообщества на становление и сохранение индивидуального профессионализма’, Современные научные исследования и инновации, № 3, ч.5.
6. Лещенко, ГА 2015. Теоретичні і методичні засади формування професійної надійності фахівців з аварійного обслуговування та безпеки на авіаційному транспорті. Дисертація доктора наук, КЛА Нац. авіац. ун-ту, Кіровоград, 494 с.
7. Москаленко, ОІ 2016. Теорія і практика професійної підготовки майбутніх авіаційних фахівців. Монографія, Кіровоград : “Ексклюзив-Систем”, 590 с.
8. Москаленко, ОІ 2012. Формування мотивації до професійного спілкування у майбутніх пілотів міжнародних авіаліній у процесі вивчення фахових дисциплін. Дисертація кандидата наук, Черкаський нац. ун-т ім. Б. Хмельницького, Черкаси, 200 с.
9. Плачинда, ТС 2015. Теоретичні і методичні засади забезпечення якості професійної підготовки курсантів льотних навчальних закладів в умовах євроінтеграції. Дисертація доктора наук, Черкаськ. нац. ун-т ім. Б. Хмельницького, Черкаси, 400 с.
10. Тернопільська, ВІ 2012. ‘Структура професійної компетентності майбутнього фахівця’, Науковий вісник Мелітопольського державного педагогічного ун-ту. Педагогіка, № 9, с. 208-213.
11. Ягупов, ВВ 2000. Військова дидактика, Київ, 400 с.
12. Ягупов, ВВ. & Кміта, ЄВ 2012. ‘Професійна комунікативна компетентність диспетчерів управління повітряним рухом: поняття, сутність і зміст’, Педагогические науки. Проблемы подготовки специалистов. Доступно: <http://www.rusnauka.com/4_SND_2013/Pedagogica/2_127258.doc.htm> [20 Лютий 2021].
13. Bachtler, J & McMaster, I 2008. ‘EU Cohesion Policy and the Role of the Regions: Investigating the Influence of Structural Funds in the New Member States’, Environment and Planning, № 2, 405 р.
14. Bakhov, I, Brovko, K, Ternopilska, V, Chernukha, N & Zagorodnya, A 2020. ‘Research of motives for formation of corporate culture of students in the context of the paradigm of cognitive psychology’, Journal of Advanced Pharmacy Education and Research, № 10(2), р. 195-202.
автори: Микитенко П.В., Галицький О.В.
Актуальність теми дослідження. Забезпечення якості вищої освіти це пріоритетний напрямок національного розвитку. Впровадження сучасних технологій, до яких належать і хмарні технології (сервіси), в освітню галузь є досить ефективним і виваженим рішенням.
Постановка проблеми. У сучасних умовах розвитку суспільства та обмежень викликаних пандемією все більшої уваги потребує питання вибору і застосування сучасних хмарних технологій в освітній галузі. Існує велика кількість технологій, які здатні суттєво підвищить ефективність навчального процесу. Однак попри таку їх кількість, виникають проблеми з їх адаптацією у закладах вищої освіти України та високими витратами для отримання додаткового пакету послуг.
Аналіз останніх джерел та публікацій. Вивченню проблем застосування хмарних технологій у навчальному процесі присвячені роботи В. Ю. Бикова, М. І. Жалдака, В. М. Кобися, Н. В. Морзе, В. І. Олевського, О. М Спіріна, В. М. Франчука, М. П. Шишкіної та інші.
Постановка завдання. Завданням даного дослідження є аналіз та порівняння сучасних хмарних технологій та виокремлення найефективніших для організації навчального процесу в закладах вищої освіти.
Виклад основного матеріалу. У статті розглянуто сучасні хмарні сервіси для використання у навчальному процесі, а саме Google Workspace for Education, Microsoft 365 Education та AWS Educate. Проаналізовано їхні функціональні характеристики та послуги, які викладач може використати у своїй професійній діяльності. Зокрема, розглянуто найпоширеніші хмарні сховища та наведено порівняльну характеристику з метою вибору найефективнішого сервісу.
Висновки. Використання сучасних хмарних технологій у навчальному процесі надає новi перспективи та можливості як студентам, так і викладачам, яким доводиться розвивати потребу в цiлеспрямованому та систематичному самовдосконаленні своєї професiйної компетентності відповідно до сучасних соцiальних вимог. Завдяки ефективному та активному використанню хмарних технологій всі учасники навчального процесу незалежно від віку, місця та часу мають вільний доступ до освітніх ресурсів, віртуальних бібліотек, електронних каталогів, журналів, енциклопедій та словників, навчальних відео та аудіо матеріалів. Розглядаючи найпопулярніші хмарні платформи для організаії навчального процесу доцільно виокремити Google Workspace for Education. Хоча її інтерфейс офісного пакету і відрізняється від усім відомого Microsoft Office, який наслідує Microsoft 365 Education, однак в плані інтеграції з іншими додатками Google Workspace for Education значно виграє. Здійснивши порівняльний аналіз хмарних сховищ можна констатувати, що у співвідношенні об’єму сховища, захисту даних та функціональних можливостей доцільними для використання є Google Drive, pCloud та Mega.
Ключові слова: хмарні технології (сервіси), хмарні платформи, хмарне сховище, електронні освітні ресурси, навчальний процес.
Список використаних джерел:
1. AWS Educate 2021. Available from: <https://aws.amazon.com/ru/education/awseducate/>. [16 May 2021].
2. Google Workspace for Education Overview (n.d.). Available from: <https://edu.google.com/products/workspace-for-education/>. [16 May 2021].
3. Microsoft 365 Education 2021. Available from: <https://www.microsoft.com/en-us/education/buy-license/microsoft365>. [16 May 2021].
4. The NIST Definition of Cloud Computing. Recommendations of the National Institute of Standards and Technology (n.d.). Available from: <http://csrc.nist.gov/publications/nistpubs/800-145/SP800- 145.pdf>. [16 May 2021].
5. Биков, ВЮ, Вернигора, СМ, Гуржій, АМ, Новохатько, ЛМ, Спірін, ОМ & Шишкіна, МП 2019. ‘Проєктування і використання відкритого хмаро орієнтованого освітньо-наукового середовища закладу вищої освіти’, Інформаційні технології і засоби навчання, № 6 (74), с. 1–19.
6. Галицький, ОВ 2015. ‘Web-орієнтовані комп’ютерні системи для управління інформаційними ресурсами в освітніх закладах’, Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія №2. Комп'ютерно-орієнтовані системи навчання, № 15 (22), с. 131–135.
7. Дюлічева, ЮЮ 2014. ‘Хмарні технології у професійній підготовці майбутніх економістів’, Інформаційні технології в освіті, Вип.18, с. 71–79.
8. Кобися, ВМ 2012. ‘Використання хмарних технологій у педагогічній діяльності’, Інформаційно-телекомунікаційні технології в сучасній освіті: досвід, проблеми, перспективи, с. 155–158.
9. Микитенко, ПВ 2017. ‘Використання хмарних сервісів у розв'язанні логічних задач’, Інформаційні технології і засоби навчання, Т. 57, Вип. 1, с. 104–114.
10. Микитенко, ПВ & Кучеренко, ІІ 2021. ‘Використання систем управління навчальними матеріалами в процесі інформатичної підготовки студентів медичних університетів’, Фізико-математична освіта, Вип. 2 (28), с. 63–70.
11. Морзе, НВ & Кузьмінська, ОГ 2011. ‘Педагогічні аспекти використання хмарних обчислень’, Інформаційні технології в освіті, Вип. 9, с. 20–29.
12. Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року 2013. Документ № 344/2013 від 25.06.2013, Указ Президента України. Доступно: <https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/344/2013#Text>. [16 Травня 2021].
13. Сейдаметова, ЗС, Аблялимова, ЭИ, Меджитова, ЛМ, Сейтвелиева, СН & Темненко, ВА 2012. Облачные технологии и образование. Монография, под общ. ред. ЗС Сейдаметовой, Симферополь: “ДИАЙПИ”, 204 с.
14. Соколова, ЛЕ, Олевський, ВІ & Олевська, ЮБ 2011. ‘Досвід використання технологій “Хмарних обчислень” в мережевих продуктах для шкільної освіти’, Інформаційні технології в освіті, Вип. 9, с. 82–89.
15. Франчук, ВМ & Галицький, ОВ 2016. ‘Використання хмарних сервісів у навчальному процесі’, Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова, Серія № 2. Комп’ютерно-орієнтовані системи навчання, № 18 (25), с. 39–42.
16. Шишкіна, МП 2013. ‘Хмаро орієнтоване освітнє середовище навчального закладу: сучасний стан і перспективи розвитку досліджень’, Інформаційні технології і засоби навчання, Т. 37, № 5, с. 66–80.