Оберіть свою мову
Оберіть свою мову
Александрова Юлія Миколаївна
Актуальність теми дослідження. Існують підстави вважати поняття наукової освіти дискусійним та невизначеним на сьогодні. Навіть вікова історія цього феномену в освіті не дає достатніх підстав для однозначної та вичерпної дефініції. Беззаперечним є той факт, що наукова освіта є визнаним світовим лідером інновацій та локомотивом реформування системи освіти відповідно до викликів та вимог часу, а у освітньому дискурсі наукова освіта все частіше трактується як STEM (science, technology, engineering and mathematics) чи STEAM (science, technology, engineering, art and mathematics).
Постановка проблеми. Значного поширення практика наукової освіти отримала в школах США, Канади, Великої Британії та ін. З одного боку, існує високий суспільний запит щодо наукової освіти, а з іншого боку – барк комунікації та координації зусиль. Міждисциплінарний характер наукової освіти ґрунтується на загальних для наукового знання концептах: причина і наслідок, кількість та якість, система і структура та ін. Тобто саме тих філософських категорій, що характеризують універсальне знання, містить потужний потенціал для пояснення і розуміння в різних сферах науки та техніки, суспільних відносин чи індивідуальної життєдіяльності. Поширення практик наукової освіти вимагає уваги до теоретичних питань, серед яких важливим є питання термінологічної взаємодії.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Для нас плідними виявились роботи С. Бабійчук, яка досліджує теоретичні проблеми розвитку наукової освіти в умовах вітчизняного освітнього середовища. Історична реконструкція поглядів на наукову освіту у закордонному досвіду представлена у роботах Дж. Бернарда, Ф. Фінлі, Р. Егера та ін. Когнітивному виміру змін та прив’язці освітніх змін до соціокультурних трансформацій, які актуалізують концепт наукової освіти, присвячені праці М. Вінмана, Д. Дейвіса, Г. Еванса, А. Зохара, Л. Хедрінгтона та ін. Термінологічні питання поширення STEM та STEAM освіти досліджені такими авторами, як К. Гросс, С. Белбейс, Дж. Роллінг та ін.
Постановка завдання. У дослідженні ставиться завдання прояснити особливості терміно-логічної взаємодії, яка має місце у сучасному освітньому (зокрема, філософсько-освітньому) дискурсі довкола понять наукової освіти (science education), STEM та STEAM, аналізуючи проблему інтеграції науки, освіти та мистецтва.
Виклад основного матеріалу. Оскільки наука є невід’ємним компонентом культури, закономірною вимогою є те, що наука має бути суттєвим компонентом освітнього процесу. І не тільки у ланці вищої освіти, адже впроваджувати принципи наукової освіти доречно і в школі, і в дитячому садочку. Саме таким чином можливо забезпечити реалізацію комплексу цілей освіти соціального, філософського, психологічного та ін. ґатунку. STEAM є комплексною відповіддю на складну проблему антропоцену, що включає не тільки екологічний контекст впливу людини на природу, але більш складне та масштабне явище, як сукупність політичних, економічних, соціальних, технологічних факторів, що формують контекст щоденних практик. Комплексний та міждисциплінарний характер STEAM формує навички змінювати фокус сприйняття об’єктів та процесів світу, зосереджувати увагу на макро- і мікрорівнях, критично і рефлексивно аналізувати відомості досвіду, сприймати предмети не ізольовано, а в тісному взаємо-зв’язку та взаємному впливі. Мистецькі практики дозволяють подолати стереотипність та алгоритмічність сприйняття та мислення, сфокусуватись на предметі та побачити його нові сторони та аспекти.
Висновки. Наукова освіта – це освітній концепт, що фіксує та легітимізує суттєві трансформації в розвиткові та безпосередньому змісті освітнього процесу всіх рівнів. Єдине та інваріантне визначення терміну “наукова освіта” в даний момент відсутнє. Незначний період існування цього соціокультурного феномену вже містить суттєву внутрішню транс-формацію – перехід від STEM до STEAM, оскільки плідний синтез різноманітних наукових підходів без мистецтва та креативності представляється утворенням штучним, суперечливим та позбавленим гуманістичного виміру. Разом з тим, цей феномен складно назвати абсолютно інноваційним, більш доречним буде розуміння наукової освіти як сміливого втілення тих інтенцій та стратагем, що були закладені в до-схоластичному форматі освіти, але із врахуванням актуально-го рівня розвитку цивілізації.
Ключові слова: наукова освіта, STEM, STEAM, термінологічна взаємодія, філософія освіти.
Список використаних джерел:
Новосельська Надія Тадеївна, Кузіна Оксана Тадеївна
Актуальність теми дослідження. Актуальною та ціннісно значимою в руслі реалізації основних пріоритетів сучасної освіти, єдності, неперервності освітніх ланок, особистісно орієнтованої парадигми є проблема наступності в організації освітньої діяльності у закладі дошкільної освіти та початкової школи, вдосконалення форм освітнього процесу для забезпечення якісного переходу між дошкільним вихованням та початковою освітою.
Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку суспільства одним із пріоритетних завдань, визначених Концепцією Нової української школи, є необхідність системних реформаційних процесів в освітній галузі на принципах дитиноцентризму, безперервності та ступеневості освіти.
Забезпечення неперервності здобуття освіти є можливим за умови реалізації принципів перспективності і наступності між суміжними ланками освіти, зокрема дошкільною і початковою. З переходом загальної середньої освіти на нові терміни, структуру та зміст навчання актуалізується питання пошуку шляхів забезпечення цілісного розвитку особистості на різних рівнях освіти.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання наступності стало предметом дослідження багатьох поколінь педагогів, психологів, науковців. Н. Захарова, Г. Назаренко, О. Проскура розглядали організаційно-педагогічні умови забезпечення готовності дошкільників до навчання в початковій школі. Н. Бібік, А. Богуш, В. Кузь визначали шляхи організації наступності дошкільної та початкової освіти. Г. Бєлєнька, Л. Нестеренко висвітлювали супровід механізмів наступності в навчально-виховному комплексі “дошкільний виховний заклад – початкова школа”. Однак, аналіз праць у досліджуваній галузі засвідчив, що компаративного аналізу основних форм освітнього процесу у закладі дошкільної освіти та початковій школі у контексті наступності здійснено не було.
Постановка завдання. Визначити основні форми освітнього процесу дошкільної та початкової ланок освіти. Виділити спільні та відмінні ознаки дидактичних одиниць форм освітнього процесу у закладі дошкільної освіти (підготовча група) та початковій школі у контексті наступності, застосовуючи компаративний підхід. Окреслити шляхи вдосконалення форм організації освітньої діяльності дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.
Виклад основного матеріалу. Відповідно до положень Базового компоненту дошкільної освіти, Державного стандарту початкової освіти та основних ідей концепції Нової української школи необхідно систематично здійснювати ґрунтовний порівняльний аналіз основних форм організації освітньої діяльності у закладах дошкільної освіти та початкової школи з метою забезпечення наступності змісту освітнього процесу та уникнення дублювання в освітніх програмах.
Наступність між дошкільним та молодшим шкільним віком одна із умов безперервної освіти дитини. Наступність може бути реалізована через форму (методичний аспект), зміст (змістовний аспект), індивідуалізацію навчання, систему діяльностей (психолого-педагогічний аспект).
Для кожного віку характерна своя особлива форма організації освітньої діяльності, яка планується та цілеспрямовано реалізується педагогом з метою вирішення певних освітніх завдань розвитку, виховання та навчання.
Висновки. У статті проаналізовано основні форми освітнього процесу у закладі дошкільної освіти та початковій школі. Здійснено порівняльний аналіз дидактичних одиниць форм освітнього процесу у школі (1 клас) та закладі дошкільної освіти (підготовча група). Визначено шляхи вдосконалення форм організації освітньої діяльності дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.
Ключові слова: наступність, заклад дошкільної освіти, початкова школа, освітній процес, компаративний підхід, дидактичні одиниці освітнього процесу.
Список використаних джерел:
Коваленко Валентина Володимирівна, Мар’єнко Майя Володимирівна, Сухіх Аліса Сергіївна
Актуальність теми дослідження. Громадськість завжди висувала й буде висувати до педагогічних працівників найвищі вимоги. Адже, вдосконалення якості освітнього процесу безпосередньо залежить від рівня підготовки фахівця. Вчителі та викладачі мають бути добре обізнаним у різних галузях наук, сферах суспільного життя, орієнтуватися в сучасній економіці.
Постановка проблеми. Одним із пріоритетних напрямів розвитку науки в Україні є інтеграція до Європейського дослідницького простору, що передбачено Угодою про асоціацію між Україною та ЄС. Тому використання засобів та сервісів відкритої науки у закладах освіти є вкрай необхідним.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Застосування хмаро орієнтованих систем у підготовці та підвищенні кваліфікації фахівців описано у дослідженнях: Т.А. Вакалюк, С. Г. Литвинової, М. П. Шишкіної. В Україні створено проєкти що представляють впровадження ідей та практик відкритої науки в Україні з метою покращення якості освітніх послуг: “Open Practices, Transparency and Integrity for Modern Academia” (OPTIMA), “Open Review Hub”.
Постановка завдання. Проаналізувати і оцінити сучасний стан використання хмаро орієнтованих систем відкритої науки у вітчизняному освітньому просторі у закладах освіти.
Виклад основного матеріалу. Розкрито основні пріоритети Дорожньої карти інтеграції України до Європейського дослідницького простору (ERA-UA). Проаналізовано проєкт OPTIMA, його зміст та цілі. Розкрито важливість використання хмаро орієнтованих систем відкритої науки в закладах освіти. Проаналізовано шляхи застосування компонентів “Європейської хмари відкритої науки”. Показана значущість використання EOSC в науковій роботі вчителів та викладачів.
Висновки. Впровадження принципів відкритої науки позитивно сприяти-муть модернізації освітнього процесу. Використання хмаро орієнтованих систем відкритої науки у процес професійного розвитку вчителів та викладачів призведе до підвищення рівня організації змішаного та дистанційного навчання в закладах загальної середньої освіти та в закладах вищої освіти. Використання інструментів відкритої науки, можливо забезпечить, щоб сучасні результати наукових досліджень були впроваджені в підготовку висококвалі-фікованих фахівців.
Ключові слова: відкрита наука, хмарні сервіси, педагогічні працівники, заклади освіти, хмаро орієнтовані системи відкритої науки.
Список використаних джерел:
Носенко Юлія Григорівна, Шишкіна Марія Павлівна
Актуальність теми дослідження. Наука і освіта є невід’ємним і вагомим ресурсом розвитку інформаційного суспільства. В Україні заплановано низку структурних змін, серед яких – інтеграція та розвиток науки й освіти на засадах прозорості і відкритості. Доцільно враховувати закордонний досвід, глобальні тенденції цифрового поступу, історичні передумови в контексті розвитку технологій відкритої науки.
Постановка проблеми. Розвитку концепції відкритої науки сприяла ціла низка ініціатив, проєктів, заходів у різних країнах світу. Значною мірою поштовх до її розвитку і поширення надали технології, інформаційно-комунікаційні сервіси й системи. Розвиток цифрових технологій став вагомим чинником розвитку практики відкритого доступу та відкритої науки загалом, що потребує вивчення.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Поняття відкритої науки й відкритого доступу стало предметом досліджень закордонних (S. Albagli, P. Baumgartner, B. Fecher, P. L. Fernandes, S. Hilpert, H. Korsgaard та ін.) і вітчизняних (В. Копанєва, О. Чмир, С. Свистунов, А. Шевченко та ін.) учених. Досліджуються проблеми цифрових трансформацій, е-інфраструктур і відкритої науки, застосування хмарних технологій в науково-освітніх відкритих середовищах (В. Биков, Т. Вакалюк, О. Глазунова, С. Семеріков, та ін.).
Постановка завдання. Проаналізувати, визначити й охарактеризувати етапи розвитку хмаро орієнтованих сервісів і систем відкритої науки.
Виклад основного матеріалу. Проаналізовано світові ініціативи з запровадження відкритого доступу, виокремлено основні етапи розвитку хмаро орієнтованих сервісів і систем відкритої науки. І етап (70-ті роки – сер. 90-х років ХХ ст.) – перші ініціативи із забезпечення доступності наукових результатів і здобутків культури. ІІ етап (сер. 90-х років ХХ ст. – 1999 р.) – цифрові засоби стають більш доступними для освітньо-наукової сфери, збагачуються способи комунікації. ІІІ етап (2000 – 2009) – розвиток мережних інфраструктур, поширення програмного забезпечення відкритого доступу. IV етап (2009 – донині) – поширення хмаро орієнтованих сервісів та систем, розвиток персоніфікованих, адаптивних, науково-освітніх середовищ.
Висновки. Відкрита наука – це новий підхід до наукового процесу, що базується на спільній роботі та доступності знань. З’ясовано, що розвиток технологій рухається в напрямі відкритості, від локальних мереж до відкритих, і з кожним етапом характеристики відкритості посилюються. Така тенденція впливає на посилення відкритості в різних сферах діяльності, у т.ч. науково-освітній.
Ключові слова: хмаро орієнтовані сервіси і системи, відкрита наука, відкритий доступ, етапи розвитку.
Список використаних джерел:
Сюй Шіші
Актуальність теми дослідження. Останні роки все більшого вжитку отримує концепція Четвертої промислової революції, яка ознаменовує кількісний та якісний перехід людства в епоху високих технологій. Освітні системи провідних країн світу приділяють все більшу увагу науковій освіті, яка має забезпечити підготовку генерацій громадян, здатний виступати рушійною силою творення соціальних та наукових інновацій. Великої актуальності набувають питання можливостей наукової освіти виступати інструментом розвитку громадянських компетентностей, які б дозволяли учням та студентам бути активними учасниками соціальної архітектури у тісній прив’язці до ідей демократії.
Постановка проблеми. Дискусійним є питання щодо концептуалізації можливостей наукової освіти виступати чинником розвитку громадянських світоглядних орієнтацій та формування активної, відповідальної, діяльнісної громадянської позиції. Ускладнень вище-зазначеним пошукам надають наукові дискусії представників філософських шкіл та напрямків, які полемізують щодо потреби тлумачення громадянська у традиційних, національних координатах, або ж у глобальних координатах, апелюючи до концепції глобального громадянства.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичним питанням розвитку активного громадянства через освіту присвячені роботи С. Бабушко, Б. Хозкінса. Проблематиці розвитку активного глобального громадянства та пошуку відповідних освітніх моделей присвячені праці Р. Ледуц, К. Ніколь та ін., А. Носко та ін., В. Рота та ін. Безпосередній спробі обґрунтування аксіологічного змісту наукової освіти у контексті формування ціннісних засад активного громадянства присвячені дослідження Е. Дженксінса, М. Евагроу та ін., С. Колсто, Р. Юсті.
Постановка завдання. Дане дослідження ставить на меті аналіз потенціалу наукової освіти щодо формування ціннісного базису активного громадянства з урахуванням національного та глобалізаційного соціокультурних контекстів.
Виклад основного матеріалу. Вивчення науки дозволяє особистості глибше проникати у сучасні аспекти тлумачення наукової картини світу, в тому числі, поглибити розуміння сучасної соціальної архітектури. Розвинена наукова картина світу дозволяє усвідомити власну, на рівні окремого громадянина, причетність до розв’язання глобальних проблем розвитку сучасної цивілізації (кліматичні зміни, протиріччя міжкультурної комунікації, біоетика, генно-модифіковані організми тощо), формувати активну життєву позицію щодо власного внеску у масштабні соціальні рухи з їх подолання. Своєрідним містком між активним громадянством та науковою освітою виступають науково-соціальні проблеми. Прагнення до пошуку істини шляхом тривалих (та не завжди успішних) наукових експериментів, знайомство із принципами аргументації, критичний аналіз альтернативних теорій тощо опосередковано формує у особистості світоглядні орієнтації, в яких важливу роль відведено плюральності думок, доказовості та схильності до критичного (об’єктивного) аналізу фактів тощо, які є важливими атрибутами активного громадянства в наші часи.
Висновки. Вдалося продемонструвати низку методологічних ускладнень для аналізу досліджуваної проблеми: транзит від національної концепції громадянства до глобального громадянства із відповідними змінами у аксіологічному вимірі, ревізія статусу науки та комунікативної парадигми “наука – суспільство” тощо. Було продемонстровано, що наукова освіта може виступати дієвим освітнім засобом розвитку ціннісного базису активного громадянства через залучення учнів (студентів) до розв’язання науково-соціальних проблем. Було показано, що активне громадянство через наукову освіту утверджується шляхом формування ціннісного базису, в центрі якого перебувають цінності критичного та раціонального мислення, демократії як практики наукового середовища, розвинені навички аргументації та етико-моральної рефлексії щодо проблем розвитку глобальної цивілізації тощо.
Ключові слова: активне громадянство, наукова освіта, аксіологія, глобальне громадянство, науково-соціальні проблеми.
Список використаних джерел: