Деталі

Категорія: Uncategorised

автор: Н. М. Щур

Актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю забезпечити умови для оволодіння студентами ЗВО іноземними мовами щонайменше на рівні В2.

Постановка проблеми. Вирішення проблеми подолання комунікативних бар’єрів у спілкуванні іноземною мовою забезпечить підвищення рівня ефективності мовленнєвої діяльності та вирішення відповідних комунікативних завдань.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Загалом, проблему комунікативних бар’єрів досліджувало чимало науковців. Однак, ґрунтовних досліджень, присвячених проблемі подолання комунікативних бар’єрів саме у процесі вивчення іноземних мов, досить мало. Найрелевантнішими для нашої наукової розвідки є праці О. Висоцької, А. Массонова, Н. Сопілко та Н. Яковлевої. Разом з тим, проблема вивчення особливостей комунікатив-них бар’єрів, які виникають у процесі розвитку іншомовної професійної компетентності (ІПК) у реальних мовленнєвих ситуаціях, та використання індивідуальних форм організації навчальної діяльності для їх усунення не знайшла належного висвітлення.

Постановка завдання. Уточнити фактори обумовлення й умови подолання комунікативних бар’єрів, які виникають при спілкуванні іноземною мовою на етапі розвитку ІПК, та обґрунтувати використання мовного коучингу як індивідуальної форми організації навчальної діяльності у процесі їх усунення.

Виклад основного матеріалу. У статті уточнено поняття комунікативних бар’єрів, які виникають у процесі розвитку ІПК, визначено типи та фактори їх обумовлення, а також стратегію й умови їх подолання. Обґрунтовано доцільність використання мовного коучингу як індивідуальної форми організації навчальної діяльності студентів ЗВО у процесі усунення комунікативних бар’єрів.

Висновки: 1) комунікативні бар’єри у процесі розвитку ІПК – це внутрішні перешкоди ефективному спілкуванню іноземною мовою психологічної природи, обумовлені взаємодією мотиваційних, опера-ційних, когнітивних та соціально-психологічних факторів; 2) комунікативні бар’єри виникають лише за несприятливих умов розвитку особистості; 3) найефек-тивнішою стратегією подолання комунікативних бар’єрів у процесі розвитку ІПК є розвивальна, яка може бути успішно реалізована за наступних умов: заповнення прогалин у мовних знаннях і мовленнєвих уміннях; індивідуалізації процесу вивчення іноземних мов; психокорекції тривожності та самооцінки; 4) одним з найоптимальніших способів імплементувати зазначені умови є використання мовного коучингу як індивідуальної форми організації навчальної діяльності.

Ключові слова: комунікативні бар’єри, типи комунікативних бар’єрів, фактори обумовлення комунікативних бар’єрів, психолого-педагогічні умови подолання комунікативних бар’єрів, розвиток іншомовної професійної компетентності, вивчення іноземних мов.

Список використаних джерел:

1. Беляев, БВ 1965. Очерки по психологии обучения иностранным языкам, Москва: Просвещение, 229 c.

2. Бескорса, ОС 2016. ‘Зміст та шляхи формування англомовної комунікативно-стратегічної компетентності молодших школярів’, Духовність особистості: методологія, теорія і практика, № 4 (73), с. 26-33.

3. Висоцька, О 2015. ‘Психологічні бар’єри під час вивчення іноземних мов: передумови формування та організація подолання’, Іноземна філологія, Вип. 128, с. 285-291.

4. Задорожна, ІП 2013. ‘Структура та зміст навчально-стратегічної компетентності майбутніх учителів англійської мови’, Викладання мов у вищих навчальних закладах, Вип. 22, с. 125-133.

5. Зимняя, ИА 1970. ‘Индивидуально-психологические факторы и успешность научения речи на иностранном языке’, Иностр. яз. в шк., № 1, c. 37-47.

6. Лозова, ОМ 2010. Психологічні аспекти засвоєння іноземної мови. Навчально-методичний посібник, Київ: Київський національний лінгвістичний університет, 102 c.

7. Массонов, АВ 2009. Психологічні бар’єри в діяльності людини. Доступно: <https://scienceandeducation.pdpu.edu.ua/doc/2009/4_2009/5.pdf.pdf>. [14 Квітень 2021].

8. Массонов, АВ 2014. ‘Психологічні бар’єри у професійному самовизначенні особистості’, Психологія і суспільство, № 2 (56), с. 73-89.

9. Морська, ЛІ 2012. ‘Сутність і визначення комунікативних стратегій у професійному дискурсі’, Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Педагогіка, № 3, с. 67-74.

10. Проєкт Концептуальних засад державної політики щодо розвитку англійської мови у сфері вищої освіти. Доступно: <https://www.businesslaw.org.ua/konceptualni-zasady-derjavnoi-polityky-schodo-rozvytky-angliiskoi-movy/#post-6085-footnote-2>. [14 Квітень 2021].

11. Сопілко, НВ 2008. Особливості подолання психологічних бар’єрів у студентів у процесі навчання. Автореф. дис. канд. наук, Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, Хмельницький, 16 с.

12. Ушакова, ІМ 2015. ‘Самооцінка як основа психологічного захисту особистості’, Проблеми екстремальної та кризової психології, Вип. 17, с. 285-293.

13. Шовковий, В & Шовкова, Т 2018. ‘Комунікативно-стратегічна компетентність в контексті розроблення змісту навчання майбутніх філологів німецької мови (початковий етап)’, Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Педагогіка, № 2, с. 81-88.

14. Щур, НМ 2020. ‘Мовний коучинг як технологія навчання англійської мови професійного спрямування у нелінгвістичних ЗВО’, Вісник Київського національного лінгвістичного університету. Серія: Педагогіка та психологія, Випуск 32, с. 143-150.

15. Яковлева, НВ 2003. Психолого-педагогічні умови подолання комунікативних бар’єрів у процесі вивчення іноземної мови. Автореф. дис. канд. наук, Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, Київ, 25 с.

16. Thornbury, S 2017. 30 Language Teaching Methods, Cambridge University Press, 130 p.

Деталі

Категорія: Uncategorised

автори: Б. В. Новіков, Т. П. Руденко, Г. М. Костроміна

Актуальність теми дослідження. Розробка проблеми творчого мислення викликана необхідністю активізації творчої діяльності особистості в сучасних умовах, що пов’язано з науково-технічним роз-витком суспільства та соціальними потребами. Недостатнє вивчення механізмів формування та розвитку творчого мислення є перешкодою для розробки та запровадження в університетську освіту інноваційних технологій навчання. Проте, значущість творчого мислення особистості буде зростати й надалі, так як саме творчість, як духовно-соціальний феномен є одним із головних чинників розвитку суспільства. Кожна людина має здатність до пізнання та творчості, а розвиток професійного творчого мислення студентів необхідно розвивати в університеті.

Постановка проблеми. Пріоритетними критеріями сучасного спеціаліста є високий інтелек-туальний та професійний рівень, вміння вирішувати складні, непередбачувані задачі, креативність та творче мислення. Використовуючи методологію проблемно-орієнтованого навчання можна отримати пози-тивні результати у формуванні та розвитку професійного творчого мислення студентів. Така методологія дозволить ліквідувати недоліки, які на сьогодні притаманні багатьом студентам, наприклад, уникнути пасивності у студентів у сприйнятті та переробці наукової інформації, фрагментарності мислення, що не дозволяє виділяти суттєвої складової змісту навчального серіалу, що викладається. А застосування в межах даної методології активних методів навчан-ня дасть можливість забезпечити продуктивну взаємодію між студентами та викладачем, студентами між собою під час проведення занять, успішно засвоїти матеріал навчальних дисциплін та розвити професійне творче мислення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проведене дослідження спонукало звернутися до робіт вітчизняних та зарубіжних науковців присвячених соціально-філософським засадам розвитку творчого мислення, а також формуванню професійного творчого мислення майбутніх фахівців у контексті сучасної вищої освіти. Проблема творчості досліджена у наукових працях С. Аверінцева, Г. Батіщєва, М. Бердяєва, М. Когана, П. Кравчук, В. Матюшкіна, В. Франкла, В. Шинкарука та інших. Важливими для нашого дослідження стали наукові доробки українських учених: В. Андрущенка, М. Бойченка, Л. Горбунової, Е. Герасимової та інших.

Постановка завдання. Мета дослідження полягає у визначенні впливу проблемно-орієнтованого навчання на розвиток творчого мислення студентів. У межах даного дослідження необхідно розглянуто соціально-філософські засади розвитку творчого мислення; проаналізувати вплив розвиваючого навчання на розвиток професійного творчого мислення студентів; розглянути роль творчого мислення у розв’язанні складних задач та вирішені непередбачуваних ситуацій; визначити струк-туру творчого мислення та роль наукової інтуїції у творчому процесі.

Виклад основного матеріалу. Аналіз сутності та розвитку творчого мислення, визначення основних структурних елементів цього феномена дає можливість визначити ефективні підходи щодо формування та розвитку професійного творчого мислення студентів. Можна визначити декілька підходів щодо формування творчого мислення особистості. Це системний, діяльнісний та культурологічний підходи. У межах системного підходу основні компоненти творчого мислення розглядаються не виокремлено, а у взаємозв’язку один з одним як цілісна система. Визначення творчої діяльності особистості та її особистих здібностей є основою особистісного підходу. Діяльнісний підхід орієнтується на навчально-наукову діяльність в освітньому процесі і є головною умовою розвитку професійного творчого мислення студентів. Змістовну основу культурологічного підходу складають засвоєні цінності. До основних елементів навчання, які здатні впливати на формування творчого мислення студентів є проблемність, тобто для того щоб підвищити розумову діяльність необхідно в процес навчання включати проблемні задачі, змодельовані ситуації. Такий підхід буде сприяти формуванню творчого мислення студентів, тому, на нашу думку, методологія проблемно-орієнтованого навчання є найбільш успішною. Студентам надається можливість самостійно розв’язувати складні задачі, приймати рішення, відкривати наукові істини. Засвоюючи новий матеріал студенти розмірковують, аналізують факти, синтезують нові ідеї, розвивають рефлексивне мислення шляхом самопізнання, самоспостереження.

Висновки. Визначено, що творчість передбачає реалізацію людиною її особистих здібностей, які розкриваються у процесі творчої діяльності; проаналізовано вплив розвиваючого навчання на розвиток творчого мислення студентів; обґрунтовано провідну роль творчого мислення у розв’язанні складних задач та вирішені непередбачуваних ситуацій; розглянуто структуру творчого мислення та визначено роль наукової інтуїції у творчому процесі; отримано результати дослідження які в подальшому стануть підґрунтям для розробки проблем розвитку творчого мислення студентів в контексті інноваційного розвитку сучасної вищої освіти.

Ключові слова: творчість, творче мислення, рефлексія, творчий потенціал особистості, творча діяльність, освітній процес, проблемне навчання, суспільство, освіта, професійне творче мислення студентів.

Список використаних джерел:

1. Бepeкa, ВЄ 2008. ‘Пpoфeсiйнa кoмпeтeнтнiсть мaйбутнiх мeнeджepiв oсвiти: теоретичний аспект’, Мoлoдь i ринок, № 7–8 (42–43), с. 43-47.

2. Бистрова, ЮВ 2015. ‘Інноваційні методи навчання у вищій школі України’, Право та інноваційне суспільство, № 1 (4), с. 27–33.

3. Волощук, ІС 1998. Науково-педагогічні основи формування творчої особистості, Київ: Педагогічна думка, 160 с.

4. Воронкова, ВГ 2000. Метафізичні виміри людського буття: проблема людини на зламі тисячоліть, Запоріжжя: Павел, 176 с.

5. Закон України “Про вищу освіту” 2014. Документ № 1556-VII, Відомості Верховної Ради (ВВР), № 37-38, ст. 2004. Доступно: <http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1556-18>. [19 квітня 2021].

6. Закон України “Про освіту” 2017. Документ № 2145-VIII, Відомості Верховної Ради (ВВР), № 38-39, ст. 380. Доступно: <http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2145-19>. [18 квітня 2021].

7. Закон України “Про наукову та науково-технічну діяльність” 2015. Документ № 848-VIII, Відомості Верховної Ради (ВВР), № 3, ст. 25. Доступно: <http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/848-19>. [04 квітня 2021].

8. Марков, СО 2003. ‘Основні принципи творчої випереджальної вищої освіти’, Науковий вісник Чернівецького університету. Педагогіка та психологія, Чернівці: Рута, №. 185, с. 44-53.

9. Моляко, ВО 2006. Здібність, творчість, обдарованість: теорія, методика, результати досліджень, Житомир: Рута, 320 с.

10. Guilford, JP 1967. ‘Creativity: yesterday, today, tomorrow’, Journal of Creative Behavior, Vol. p. 3-14.

Деталі

Категорія: Uncategorised

автор: Мохамад Аввад

Актуальність теми дослідження. Ми вважаємо вирішальним розмежувати оригінальну Булеву логіку та її сучасний розвиток з метою розкриття її теоретичних та прикладних можливостей. Розвиток Булевої логіки є цінним прикладом взаємозв'язків між логікою, алгебраїчною мовою та обчисленнями реальних міркувань.

Постановка проблеми. Булева логіка, як правило, сприймається як рівноцінна Булевим логікам, незважаючи на їх математичні та концептуальні відмінності. Вплив Булевої логіки на інформатику визнаний особливо в їх застосуванні при проектуванні схем. Однак, схоже, вплив цієї логіки на криптографію менше згадується в літературі при вивченні взаємозв’язків між логікою та інформатикою.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження криптографічних Булевих функцій та додатків проводили такі вчені, як Т. Кусік та П. Станіка. Булеві методи в математиці вивчають Ю. Крама та П. Л. Хаммер. На деякі відмінності між початковою логікою Буля та сучасною булевою логікою вказував і пропагував Н. Дж. Вайлдбергер. Булева алгебра як математична мова думки була представлена в багатьох фундаментальних довідниках, таких як написані або відредаговані Д. М. Габбей, Дж. Вудс, В. Кніл, М. Кніл та Л. Хаапаранта.

Постановка завдання. Головною метою цього дослідження є пояснення теоретичних відмінностей між Булевою логікою та сучасними Булевими логіками. Додатковою метою дослідження є демонстрація ролі Булевої логіки в інформатиці через розробки схеми проектування та криптографії.

Виклад основного матеріалу. Розробки алгебраїчної логічної мови міркувань Буля розглядаються з використанням історичних та теоретичних перспектив. Технічні реалізації Булевої логіки в комбінаційних схемах і в сучасній криптографії демонструють сильний вплив логіки 19 століття на новітні технології обчислень.

Висновки. У цьому дослідженні ми дійшли до таких результатів: 1) Булеві логіки відрізняються, але походять від вихідної логіки Буля; це було отримано завдяки трансформаційному процесу, який призвів до двозначної логіки. 2) Ця двозначна логіка зробила можливим її цифрову реалізацію у двійковій системі. 3) Використання логічної логіки в аналізі та проектуванні схем є вагомим прикладом впливу логіки на інформатику. 4) Використання Булевої логіки в криптографії є ще одним вагомим прикладом ролі логіки в сучасних обчисленнях.

Ключові слова: логіка, комп’ютерні науки, Булева логічна алгебра, Булева логіка, аналіз і розробка мікросхем, криптографія, код виправлення помилок.

References:
1. Cusick, TW & Stanica, P 2017. Cryptographic Boolean functions and applications, Academic Press.

2. Crama, Y & Hammer, PL 2010. Boolean models and methods in mathematics, computer science, and engineering, Cambridge University Press, Vol. 2.

3. Kneale, W & Kneale, M 1962. The development of logic, Oxford University Press.

4. Boole, G 1957. The laws of thought, Dover, New York (original edition 1854).

5. Boole, R 1947. The Mathematical Analysis of Logic, Philosophical library.

6. Shannon, CE 1938. A symbolic analysis of relay and switching circuits, Electr. Eng. Vol. 57, № 12. P. 713–723.

7. Foundations of Computer Science/Computing Machinery 2017. Wikibooks, open books for an open world. Available from: <https://en.wikibooks.org/wiki/Foundations_of_Computer_Science/Computing_Machinery> [05 May 2021].

Деталі

Категорія: Uncategorised

автори: Н. Д. Ковальчук, Л. А. Овсянкіна

Актуальність теми дослідження. Національна ідея в усі часи була тим важливим чинником, який консолідував і духовно об’єднував українців як політичну націю та визначав їх ідентичність. Сьогодні вона також є стрижневим чинником відродження нової, незалежної, вільної України, що свідчить про її формотворчу, конструктивно-творчу місію. У складні часи історії саме усвідомлення національної ідеї допомагає людині усвідомити своє місце та роль у формуванні майбутнього своєї нації. Ці обставини визначають актуальність дослідження української національної ідеї на вирішальних етапах розвитку українського суспільства, яка виступає головним чинником, що задає базові орієнтири майбутнього історичного шляху нації та інтегрує її навколо цих орієнтирів, особливо в кризові моменти її історичного розвитку.

Постановка проблеми. Історія нашої держави підтверджує, що національна ідея ніколи не була явищем сталим, завершеним. Унікальність і неповторність кожної нації залежить саме від тієї національної ідеї, яка, як внутрішній двигун, рухає країну до прогресивних змін, зберігаючи націю як таку. Специфіка національної ідеї полягає у тому, що вона допомагає людині усвідомити сенс приналежності до своєї країни, її перспективну мету та засоби її досягнення спільними зусиллями всієї нації. Саме тому процес складної еволюції української національної ідеї, в основі якої постійно домінувала ідея збереження етнічної самобутності у цьому контексті потребує серйозного дослідження. Цей процес розпочався ще за часів Київської Русі і є надзвичайно актуальним в наш час для вирішення багатьох проблем розвитку української нації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблему відстоювання національної ідентичності та форму-вання національної ідеї аналізували у своїх наукових працях С. Кримський, М. Попович, Л. Губерський, В. Андрущенко, М. Михальченко, Ю. Зерній, Ф. Медвідь, А. Фартушний, Ю. Римаренко, Л. Шкляр, С. Римаренко, М. Розумний, М. Степико, О. Майборода та інші вітчизняні дослідники. Вони наголошували на тому, що українська національна ідея детермінує в собі державність, ідентичність, незалежність, суверенітет, соборність і має сприяти побудові дійсно громадянського суспільства та консолідації сучасної України на демократичних засадах. Незважаючи на високий рівень існуючих теоретичних розробок, невирішеною залишається проблема формування змісту національної ідеї та її втілення у життя в контексті сучасної України.

Постановка завдання. Розкрити роль національної ідеї в добу українського бароко як вирішального етапу формування української нації. Проаналізувати головні ідеї розбудови української національної ідеї в контексті Кирило-Мефодіївського братства. Визначити роль і значення творчого доробку М. Драгоманова у розробці української національної ідеї, яка має глибинний зв’язок з історією народу, його менталітетом і традиціями. Дослідити суть концепції І. Франка про українську політичну націю як складову української національної ідеї та її роль у побудові Незалежної України.

Виклад основного матеріалу. В статті аналізується специфіка доби українського бароко, що стимулювала формування української нації та української національної ідеї, яка виступала як єдність “меча фізичного” та “меча духовного”. Розкривається історична місія української цивілізації в цю добу, що була тісно пов’язана з козаками, які уособлювали дух свободи, вільної індивідуальності, захисту рідної Батьківщини від ворогів зовнішніх та внутрішніх. Доводиться думка про те, що Запорозька Січ, як духовна складова козацтва, демонструвала не тільки силу та міць козацької шаблюки, але й була взірцем патріотизму, мужності, високих моральних чеснот, притаманних лицарям. Особливу увагу приділено аналізу просвітницької діяльності братств і, передусім, Києво-Могилянської академії, як фортеці духовності. Досліджено потужний внесок М. Драгоманова у розробку української національної ідеї, яка має триматися на глибинному зв’язку з історією народу, його менталітетом і традиціями. Розкрито значення ролі постаті І. Франка, який одним із перших в українській політичній думці XIX–XX століть сформував концепцію української політичної нації, як головної складової національної ідеї.

Висновки. Найбільш потужно українська національна ідея, яка зароджувалась ще у Київської Русі, проявила себе за часів українського бароко. Національна ідея в цю добу набула подвійного значення: по-перше, це козачина, як головна сила захисту української держави; по-друге, духовна діяльність братств та Києво-Могилянської академії. Новий етап розбудови української національної ідеї пов’язаний з діяльністю Кирило-Мефодіївського товариства та програмним документом цієї організації, викладеним М. Костомаровим у “Книзі буття українського народу”. Потужний внесок у розробку української національної ідеї зробив М. Драгоманов, який наголошував на необхідності глибинного зв’язку з історією народу, його менталітетом і традиціями. У XIX-XX ст. постать І. Франка стала ключовою у продовженні формування концепції української політичної нації, як головної складової національної ідеї. В наш час формування сутності та змісту української національної ідеї знаходиться в стані пошуку. Адже процес формування української національної ідеї – явище складне та незавершене. На нього впливають такі фактори, як: культурно-історична спадщина; розуміння історичної реальності; система національних інтересів, які змінюються залежно від внутрішніх та зовнішніх трансформаційних процесів. Розробка та ефективне втілення у життя національної ідеї залежить від дотримання таких пріоритетних чинників, як: гуманізм, демократизація та орієнтація на цінності громадянського суспільства, соціальний характер реформ, пріоритет національних інтересів над глобальними, зміцнення авторитету держави, збереження національного капіталу, подолання бідності, заборона тіньової економіки тощо. Підґрунтям усіх цих процесів мають залишатися притаманні українській нації неповторна духовність, культура та людяність.

Ключові слова: національна ідея, доба українського бароко, ідентичність, незалежність, свобода, національні інтереси, майбутньотворення держави.

Список використаних джерел:

1. Білецький, ОІ, Басс, ІІ & Кисельов, ОІ 1958. Життя і творчість І. Франка, Київ: Вид-во АН УРСР, 1958, 357 с.

2. Губерський, Л, Андрущенко, В & Михальченко, М 2005. Культура. Ідеологія. Особистість: Методолого-світогляд. Аналіз, Київ: Знання України, 2-е вид., 580 с.

3. Драгоманов, МП 1915. Чудацькі думки про українську національну справу, Відень: Наклад і друк партійної друкарні, 1915, 121 с.

4. Зерній, ЮО 2008. ‘Взаємозв’язок історичної пам’яті та національної ідентичності’, Політичний менеджмент, № 5, с. 104-115.

5. Канак, ФМ 1998. ‘Національна ідея та її втілення’, Розбудова держави, № 7-8, с. 40-47.

6. Карізька, ІО 1998. Культурні основи життєдіяльності нації Феномен нації: основи життєдіяльності, Київ: Знання, с. 77-93.

7. Костомаров, МІ 1991. Закон Божий (Книга буття українського народу), Київ: Либідь, 40 с.

8. Кримський, СБ 2009. Ранкові роздуми, Київ: Майстерня Білецьких, 120 с.

9. Майборода, ОМ 2017. Етнічність у міжнародній системі, Київ: ІПіЕНД ім. І.Ф. Кураса НАНУ, 448 с.

10. Медвідь, ФМ 2005. ‘Українська національна ідея як детермінанта державотворчих процесів’, Політичний менеджмент, 2005, №5, с. 35-43.

11. Попович, МВ 2019. ‘Червоне століття’, Київ: Видавничий дім “АртЕк”, 888 с.

12. Прокопович, Ф 1979. ‘Про риторичне мистецтво’, в кн. Прокопович Ф. Філософські твори у 2 т., Київ: Наукова думка, Т. 1, 512 с.

13. Римаренко, ЮІ, Шкляр, ЛЄ & Римаренко, СЮ 2001. Етнодержавознавство. Теоретико-методологічні засади, Київ: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 264 с.

14. Розумний, ММ 2016. Виклики національного самовизначення. Монографія, Київ: НІСД, 196 с.

15. Степико, МТ 2011. Українська ідентичність: феномен і засади формування, Київ: Національний інститут стратегічних досліджень, 336 с.

16. Фартушний, АА 2000. Українська національна ідея як підстава державотворення. Монографія, Львів: НУ „ЛП”, 308 с.

17. Франко, ІЯ 1976. Зібрання творів : у 50 т. АН УРСР, Ін-т літ. ім. Т.Г. Шевченка, Київ: Наукова думка, Т. 1. с. 65-66.