Оберіть свою мову
Оберіть свою мову
автор: Яценко О. Д.
Актуальність дослідження. Філософська аналітика феномену культури, відкидаючи онтологічні універсалії та звертаючись до проблеми життя, логічно потребує більш чіткого та виваженого обґрунтування. Концепт “життя” окреслює загальні контури змісту дослідницько-аналітичних процедур, але за характером доведення ці абстракції відрізняються від класичних не змістовно, а виключно ідеологічно, номінативно. Тому виникає потреба у наочно-виразній формі обґрунтування нової системи координат визначення сутності культури. Якщо культура – це плід і результат людської діяльності, то аналізувати її специфіку та знаходити закономірності її становлення слід в горизонті світової історії як найближчому просторі локалізації цієї проблеми. Тому ми звертаємось до доробків тих мислителів, які вбачали в історичному минулому ключ до розуміння культури.
Постановка проблеми. Культуру традиційно ідентифікують як царину духовності, ідеальних сутностей та світоглядних ідеалів. Проте реального втілення змістовність культурної традиції отримує в корпусі цивілізації з її артефактами, технологіями та інфраструктурою. Відповідно, виникає необхідність інтерпретації феномену культури з огляду на її цивілізаційний вияв.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Цивілізаційний підхід до дослідження культури започатковано в роботах О. Шпенглера, А. Тойнбі, Н. Данилевського та інших. Змістовну аналітику культуро-логічних ідей останнього пропонує А. В. Халапсис. Марк Гізмонді (2004) продовжує традицію розуміння цивілізаційної теорії як парадигми інтерпретації соціальних наук. Докторант університету Квазулу-Наталь, Школи релігії, філософії та класики Грегорі Морган Свер (2019) вважає основну роботу О. Шпенглера не історичною, а екзистенціальною та феноменологічною за змістом, адже основний фокус його дослідницького інтересу становлять питання про природу і мету людського існування. В дослідженні суто людського способу життя А. Тойнбі прагне поєднати еволюційний та цивілізаційний підходи. У такий спосіб автор намагається уникнути необґрунтованих спекуляцій, що зростають на тлі абсолютизації історичного детермінізму. Суспільство, на його думку, є не тільки полем самореалізації індивідів, але й системою загальних правил, що регламентують суспільне життя.
Постановка завдання. Основне завдання статті полягає у з’ясуванні змісту концепту культури як ідеологічного змісту корпусу цивілізації з посиланням на погляди відомих представників цього напряму: О. Шпенглера, А. Тойнбі, Н. Данилевського, П. Сорокіна.
Виклад основного матеріалу. Культура – потенційна, інтуїтивна, міфотворча сутність, іманентна єдність множини її різноманітних проявів: від державного устрою до реалізації повсякденної активності людини. Цивілізація – процес кристалізації живої енергії у вигляді сталих форм, достовірність яких стає полем дискусій, пошуків та практичної філософії. На цьому етапі культурне життя втрачає цілісність та органічність, натомість набуває ознак еклектики та калейдоскопічності. На відміну від О. Шпенглера, Н. Данилевський вважає культуру похідним явищем історико-цивілізаційного становлення. На його думку, культура не вироджується в цивілізацію, а знаходить у ній своє найповніше та найдосконаліше втілення. Ідею глобалізації оригінально аналізує відомий соціолог П. Сорокін. Він є автором теорії існування суперсистем культури, однієї з найбільш оригінальних за всю історію культурологічних досліджень.
Висновки. Резонансні концепції філософії життя актуалізували численні новаторські питання щодо сутності феномену культури зокрема. Всі ці філософські розвідки збагатили арсенал концептуального дослідження культури. Але тенденція протиставлення культури і цивілізації не знайшла широкої підтримки. Так, А. Вебер поділяє думку про прогрес цивілізації як раціонально-технологічного компоненту, але категорично заперечує можливість прогресу в культурі, яка є конгломератом цінностей духовних. Крім того, особливу увагу привертають роботи позитивістів О. Конта, Дж. Мілля та Г. Спенсера, які доклали максимум зусиль для з’ясування внутрішньої логіки соціальної динаміки, створення типології культури на підставі історичної періодизації, соціальної стратифікації та інституціалізації корпусу культури.
Ключові слова: культура, цивілізація, історія, прафеномен, трансценденція.
Список використаної література:
автор: Сакун А. В.
Актуальність теми дослідження. Сьогодні знання вважається сферою, в якій можна одержати відповіді на всі виклики сьогодення. Перетворившись на важливий фундамент сучасної епохи, знання включають в себе інновації інфосоціуму, перетворюючись на простір, поза яким вже не можуть існувати суспільство і людина. Це простір суспільства, заснованого на знаннях.
Постановка проблеми. Трансформація загальних умов інфосоціуму приводить до появи нових методологічних рефлексій, побудованих на інформаційно-комунікативних технологіях сучасності. Зміна способів отримання інформації та знання, обумовлюючи зміну форм мислення, приводить і до трансформації сприйняття особистістю змісту реальності.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематизація когнітивних вимірів освіти в переосмисленні теорії “інформаційного суспільства” висвітлена в працях П. Друкера, Р. Хатчісона, Т. Хусена, в роботах О. Висоцької, А. Огурцова, Д. Галкіна, Н. Громико та ін.
Постановка завдання. Основу фундаментальної мети світового розвитку складають інноваційна економіка і культура, які ґрунтуються на знаннях і спираються на продуктивні можливості людини до творення новацій в науково-технічній сфері. Постає завдання виявити нові комунікативні можливості учасників мисленнєвого процесу, які реалізуються в освітній діяльності.
Виклад основного матеріалу. Домінантою сьогодення є “суспільство знань” – світоглядний та науковий концепт, актуалізований соціальними, культурними та філософськими дискурсами в процесі ретельного переосмислення теорії “інформаційного суспільства”. Набуваючи все більшої популярності у зв’язку з проблематизацією когнітивних вимірів освіти, економіки та технології, даний концепт набуває сучасного визначення: це – суспільство, основою розвитку якого є внутрішня поліфонія та індивідуальні здібності кожного його представника. Таким чином, в сучасному суспільстві особливу роль відіграє не тільки “інформація”, але й “знання”. Виокремлення і диференціація цих двох понять набуває принципового значення. Сучасна епоха (досягнувши визначення “епохи знань”), приносить нове розуміння “знання”.
Висновки. Парадигмальні зрушення, які відбуваються сьогодні у всіх сферах суспільного життя, в тому числі й освіті, показують набування освітньо-навчальними процесами нових рис. “Освітній розум” (разом з філософським), збагачений досвідом грандіозних проектів та рішучих реконструкцій, починає генерувати нове, креативне мислення в процесі одержання знань. І хоча час від часу воно потрапляє в період пасивності, проте саме воно здатне активізувати освітній процес, надати йому життєвої сили.
Ключові слова: знання, інновації, освіта, віртуалізація, віртуальний освітній простір, інформація.
Список використаних джерел:
автори: Кивлюк О.П., Жукова Г.В.
Актуальність дослідження обумовлена освітньою кризою яка продовжує загострюватися в Україні, не зважаючи на чисельні реформи, які перманентно впроваджує МОН України. Отже, реалії сьогодення вимагають від освітян пошук нових шляхів розвитку вищої освіти в контексті принципів міждисциплінарності, індивідуалізації, безперервності, свідомості у процесі навчання та дуальної освіти. Для будь-якого ЗВО актуальними завданнями у підготовці студентів є отримання ними високого рівня теоретичних та практичних знань, професійних компетентностей, умінь успішно адаптуватися в умовах швидкоплинних соціально-економічних змін та конкурентоспроможності на ринку праці.
Постановка проблеми. Реалізація дуальної освіти в України уможливлюється за рахунок не лише зусиль науково-освітніх інституцій, а й роботодавців, де екстерналізація освітніх послуг є пріоритетним напрямом.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематика екстерналізації освітніх послуг розглядалося в роботах Н. Бутенко, О. Даннікова, Е. Ібрагімова, М. Лукашук, Т. Оболонської, В.Пилипчука, Т. Серьогіної та інших.
Постановка завдання. Синтез міжгалузевих теоретико-емпіричних знань поняття “екстерналізація”, дозволить здійснити його аналіз в контексті теорії маркетингу послуг як такого, що притаманний характеристикам дуальної освіти.
Виклад основного матеріалу. Просторово-часове поєднання навчання та професійної діяльності (стажування) в межах як ЗВО так і в галузевих промислових установах у співвідношенні 50% на 50% є ефективним та широко використовуваним у багатьох країнах ЄС та Північної Америки. Отже, дана концепція має бути в найближчий час реалізована в Україні за рахунок розробки освітніх технологій, тісної співпраці ЗВО та роботодавців, законотворців та управлінців, причому не тільки в межах освітньо-економічного простору України, а й в контексті глобалізаційних та євроінтеграційних процесів.
Екстерналізація освітніх послуг розглядається як шлях до реалізації дуальної освіти в Україні в контексті маркетингової концепції (“ззовні-всередину”), що характеризується появою нових форм та технологій публічно-сервісної діяльності.
Висновки. Дуальна освіта в Україні – це майбутнє освітньої галузі, а пошук ефективних та дієвих шляхів її впровадження, серед яких ми вбачаємо екстерналізацію освіти є пріоритетним.
Ключові слова: освіта, екстерналізація, освітні послуги, заклади вищої освіти (ЗВО), дуальна освіта, управління знаннями, теорія маркетингу послуг.
Список використаних джерел:
автор: Куцепал С. В.
Актуальність теми дослідження. Світ ХХІ століття випробовує людину швидкістю та плинністю, постійними перформансами, наслідком чого стає трансформація звичних когнітивних навичок та пізнавальних стратегій, суттєвих перетворень зазнає система ціннісних та світоглядних орієнтацій. Змінюються також і способи пошуку та отримання інформації, наслідком чого є трансформація форм пізнання і мислення, особистість втрачає звичний зміст реальності, занурюється у звабливий світ віртуального існування, який чатує на неї за мерехтливими екранами різноманітних гаджетів. Чати та форуми, блоги та Ютюб-канали впевнено витісняють на маргінес повсякденності не лише живе спілкування з друзями та рідними, а й звичні освітні моделі та методики, що, безсумнівно, негативно впливає на становлення особистості, але одночасно, несе й позитивне навантаження, адже відкривається безліч можливостей для самоосвіти та самовдосконалення Формуються нові комунікативні моделі у пізнавальній, інтелектуальній, духовній сферах, які реалізуються в теорії і практиці освітньої діяльності “суспільства знань”.
Постановка проблеми. Виклики сучасності націлені на усі ланки освітнього ланцюга – від початкової школи до вищих навчальних закладів, ситуація ускладнюється тим, що когнітивні потреби особистості можна задовольнити за допомогою можливостей комп’ютерного світу, тоді як виховна складова освітнього процесу непідвладна машинерії. Креатором особистості залишається Педагог, який має власні ціннісні орієнтири, соціальні й політичні вподобання, досвід перемог та поразок.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Осмислення когнітивних стратегій в контексті глобалізаційних зрушень та постмодерних трансформацій суспільства знаходиться у фокусі наукових, теоретичних і методологічних зарубіжних і вітчизняних студій. Аспекти зазначеної проблематики висвітлені в публікаціях: В. Андрущенка, Т. Андрущенко, В. Вашкевича, В. Воронкової, Л. Горбунової, А. Єрмоленка, О. Кивлюк, М. Култаєвої, В. Муляра, І. Предборської, Н. Радіонової, А. Сакун, І. Степаненко, Д. Свириденка, С. Терепищого та ін.
Постановка завдання здійснення соціально-філософської рефлексії інноваційних стратегій в освіті та визначення шляхів підвищення ефективності освітнього процесу.
Виклад основного матеріалу. Освітні реалії ХХІ століття суттєво змінюються під впливом інформаційних технологій, використання Інтернер-ресурсів та віртуальних практик в освітньому процесі, впровадження нових стандартів передачі знання. Виникає поліпростір коммунікації, де впевнено та комфортно почуває себе людина, яка розірвала пута Модерного світосприйняття, відмовилася від наративів та обмежень Модерну. Спостерігається своєрідний антропо-аксіологічний поворот в освіті, ознакою якого є збільшення ролі суб’єктивного фактору. Це обумовлює необхідність якісних змін в освітньому процесі, широкого використання інноваційних технологій та новітніх методичних підходів, залучення інформаційних технологій, здатних забезпечити підготовку висококваліфікованих спеціалістів, що забезпечать добробут та процвітання країни. Проте лише змінами в освітньому процесі не відбутися, актуалізується проблема формування нового образу педагога, який усвідомлює когнітивні, аксіологічні, праксеологічні потреби покоління, що народилося в епоху глобалізації, постмодернізму та тотального споживання й здатне сприймати значні обсяги інформації, але потребує навичок аналізувати її, саме тому таким затребуваним стає пошуково-проблемний стиль мислення, уміння аналізувати інформацію та виділяти головне. Головним орієнтиром сучасної освіти оголошується інтелектуальний розвиток особистості, здатної до продуктивної когнітивної діяльності, постійного самовдосконалення та самоосвіти. Тому особливо актуальними та затребуваними стають прийоми творчого навчання, здобуття і продукування знань, вміння формулювати та вирішувати проблеми, самостійно знаходити необхідну інформацію у пошуку відповіді на поставлені вчителем або самими учнями проблеми.
Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок. Наслідком стрімких соціокультурних змін стає трансформація змісту освіти, способів трансляції й засвоєння знань, актуалізуються проблеми формування компетентностей, необхідних для успішної самореалізації та кар’єрного зростання.
Трендом сучасної освіти має стати її трансформація у гуманістичному напрямку, завдяки чому центром освітніх інтенцій має стати особистість. Більш того, це має бути не просто освічена особистість, а креативна, здатна знайти можливість створення нових ідей та проектів у будь-якій ситуації, позбавлена штампів та стереотипів в процесі перетворення навколишнього світу та самовдосконалення.
Ключові слова: освіта, інформація, інновації, знання, освітня парадигма.
Список використаних джерел: