Оберіть свою мову
Оберіть свою мову
автор: Олефіренко Т. О.
Актуальність дослідження. Інтерес до проблеми становлення кар’єри вчителя в процесі неперервної педагогічної освіти обумовлений реформуванням всіх основних сфер суспільства, що спричинило за собою зміну відношення до багатьох процесів і явищ, до цього часу залишалися поза полем зору внаслідок їх негативного сприйняття або низького рівня актуальності.
Постановка проблеми. Особистісна спрямованість змісту педагогічної підготовки обумовлює необхідність моделювання ситуацій, у яких майбутній учитель-педагог міг не тільки сприймати педагогічну теорію, а й удосконалювати власні професійно-педагогічні дії, закріплювати досвід педагогічного спілкування, стимулювати професійний саморозвиток, самовираження й самоствердження в самостійній педагогічній праці. Саме проектування та реалізація різних педагогічних ролей у процесі професійної підготовки уможливлюється шляхом застосування навчальних тренінгів.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Для дослідження значний інтерес представляють роботи зарубіжних і вітчизняних вчених: Р. Баклі, А. Лидерса, Т. Пауелля, Дж. Пауелля, Г. Старшенбаума, К. Фопеля, Г. Марасанова, Н. Мілорадова, Г. Cартан.
Постановка завдання. Здійснити аналіз використання педагогічних інновацій, а саме тренінгових технологій, в якості підвищення педагогічної підготовки майбутніх учителів, які в свою чергу відображатимуть педагогічну майстерність учителя і сприятимуть сформованості професійних умінь та навичок.
Виклад основного матеріалу. Представлено досвід використання тренінгових технологій навчання в процесі професійної підготовки майбутніх учителів. Розглянута специфіка організації тренінгу, до якого відносяться всі різновиди тренінгу, що впливають на якості, вміння та здібності, які проявляються в процесі спілкування з студентами. Виділено основні етапи проведення тренінгу, до яких відносяться: етап створення працездатності; етап орієнтації, здійснюваний у вигляді рольової гри або груповий дискусії; етап навчання і завершальний етап.
Висновки. Використання тренінгових технологій в процесі підготовки учителів сприяє розвитку їх конкурентоспроможності, вдосконалює професійні компетенції.
Ключові слова: професійна кар’єра, тренінгові вправи, тренінгові технології, тренінг, фахівець, майбутні вчителі, студент.
Список використаних джерел:
автори: Михайлишин Г. Й., Протас О. Л.
Актуальність дослідження. Сучасні проблеми формування компетентності студентів до діяльності з обдарованими дітьми зумовлені пріоритетним напрямком державної політики щодо пошуку, підтримки та розвитку обдарованих дітей та молоді. Відповідно, зростають потреби суспільства до професійних якостей соціальних працівників, які працюють з обдарованими дітьми.
Постановка проблеми. Вивчення та аналіз світового досвіду засвідчує, що у низці країн існують спеціальні програми підготовки фахівців, які працюють з обдарованими дітьми. Це засвідчує необхідність такої підготовки фахівців у нашій країні.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Нами проаналізовано низку наукових досліджень, що розкривають проблематику, серед авторів: О. Карпенко, А. Капська, Г. Курагина, Н. Пов’якель і т.д.
Постановка завдання. Висвітлити теоретичні аспекти формування креативної компетентності майбутніх соціальних працівників у роботі з обдарованими дітьми.
Виклад основного матеріалу. Задля ефективного формування креативної компетентності майбутніх фахівців соціальної роботи, запропоновано використання креативного підходу до організації освітнього процесу у закладі вищої освіти, використання потенціал різних дисциплін у процесі професійної підготовки. Висвітлено основні аспекти формування креативної компетентності майбутніх соціальних працівників в аудиторній та позааудиторній формах освітньої діяльності та основні форми, методи такої підготовки. Використання зазначених підходів та аспектів дасть змогу сформувати креативну компетентність майбутніх соціальних працівників до роботи з обдарованими дітьми.
Висновки. Визначено поняття: “професійна компетентність соціальних працівників”, “професійна компетентність соціальних працівників до роботи з обдарованими дітьми”, “креативна компетентність соціального працівника”, “креативна компетентність соціальних працівників до роботи з обдарованими дітьми”. Охарактеризовано види обдарованості, виокремлено особливості обдарованих дітей та специфіку діяльності соціальних працівників у взаємодії з ними. Узагальнивши сучасні підходи до визначення креативності, враховуючи особливості соціальної роботи в сучасних соціокультурних умовах, ми визначили компоненти креативної компетентності майбутніх соціальних працівників у роботі з обдарованими дітьми : мотиваційно-аксіологічний; когнітивний; особистісний; діяльнісно-творчий, рефлексивний.
Ключові слова: обдарованість, обдаровані діти, креативність, компетентність, креативна компетентність, професійна компетентність соціальних працівників, професійна компетентність соціальних працівників до роботи з обдарованими дітьми, креативна компетентність соціального працівника, креативна компетентність соціальних працівників до роботи з обдарованими дітьми, компетентнісний підхід, креативний підхід.
Список використаних джерел:
автор: Цибулько О.С.
Актуальність дослідження. На межі XIX — на початку XX ст. в Європі педагоги прагнули розбудувати нові підходи до викладання у школах на ґрунті теоретичних надбань попередніх педагогів з метою виховання ініціативних та гармонійних особистостей, які б розбудовували нове суспільство та активно впливали на економічне, державне та громадське життя у майбутньому. Враховуючи сучасні українські реалії необхідно зазначити про важливість формування таких рис характеру особистості як: бажання працювати, ініціативність, креативність, потяг до само-реалізації, усвідомлення необхідності постійного самовдосконалення. Такі риси сучасного українця відповідають вимогам інформаційного суспільства, а, отже, на їх вихованні мають бути зосереджені педагогічні зусилля. З цієї причини актуальності набуває період становлення індустріального суспільства, представлений в історії педагогічної думки країн Західної Європи різноманітними течіями та концепціями, зосередженими на вихованні людини індустріального суспільства, людини свого часу.
Постановка проблеми. Характерними особливостями освітніх течій періоду становлення індустріального суспільства було синкретичне поєднання нових теоретичних положень з практичною творчою діяльністю, що мало місце у нових навчальних закладах з можливостями проведення наукових експериментів.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Для написання статті були використані загальні праці з історії педагогіки. Разом з тим, ідейною основою роботи є спеціальні дослідження з окремих аспектів зазначеної проблеми, а також праці самих педагогів. Однак, праць, присвячених дослідженню єдності теорії і практики як чинника виховання морально-етичних цінностей у європейських педагогічних концепціях періоду становлення індустріального суспільства, немає.
Постановка завдання. Аналіз ідей щодо єдність теорії та практики як чинника виховання морально-етичних цінностей у європейських педагогічних концепціях періоду становлення індустріального суспільства.
Виклад основного матеріалу дослідження. У статті розглядається питання єдності теорії та практики як чинника виховання морально-етичних цінностей у європейських педагогічних концепціях періоду становлення індустріального суспільства. Особлива увага приділяється фундаментальним концепціям виховання моральних цінностей в педагогіці. У статті виявлені можливості використання світової педагогічної думки українськими педагогами.
Висновки. Ідеї освітніх течій періоду становлення індустріального суспільства надали значний поштовх для становлення та подальшого розвитку уявлень щодо ролі громадського виховання та професійної підготовки до майбутньої діяльності, також освітні течії сприяли розвитку педагогічної теорії та її впровадження у Європі XX ст. Відтак, духовне виховання учнів формується та розвивається в межах старанного виконання будь-якої роботи, завдяки якій розвивається воля, розум, витонченість почуттів. Сучасна українська педагогіка представлена широкою палітрою різноманітних течій та концепцій, разом з тим, в умовах інформаційного суспільства, ідея єдності теорії і практики як чинника формування морально-етичних цінностей особистості не втрачає своєї значущості та потребує подальшого розвитку.
Ключові слова: морально-етичне виховання, індустріальне суспільство, духовні цінності, експериментальна педагогіка, інноваційна педагогіка, освіта.
Список використаних джерел:
автори: Бобрицька В. І., Суліма Є.М.
Актуальність теми дослідження. Стрімка глобалізація ринку освітніх послуг надала потужних імпульсів у реформуванні національних систем освіти багатьох країн світу. Для України, найважливішим чинником реформування вищої освіти стало започаткування Болонського процесу, одним із пріоритетів якого є академічна мобільність.
Постановка проблеми. Болонські реформи потребували реалізацію актуальних завдань підготовки мобільної робочої сили, розширення перспектив її працевлаштування, формування у сучасної академічної і студентської спільноти почуття соціально-культурного партнерства.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Студіювання інформаційних джерел дало змогу з’ясувати, що суттєвий внесок у розроблення проблеми академічної мобільності в теоретичних та прикладних контурах філософії, економіки, державного управління, соціології, психології та педагогіки здійснили В. Андрущенко, О. Білик, О. Блинова, О. Гусак, Н. Коваліско, О. Лисак, Д. Свириденко, П. Сорокін, В. Триндюк та ін.
Постановка завдання. Актуальність розширення академічної мобільності викладачів і студентів як ключового принципу формування Європейського простору вищої освіти (ЄПВО) зумовлює необхідність дослідження означеного питання в контурах болонських реформ, що було визначено цільовою настановою цієї наукової розвідки.
Виклад основного матеріалу. Аналіз документів Болонського процесу, нормативно-правової бази забезпечення академічної мобільності в Україні свідчить, що на рівні європейських і національних систем вищої освіти досягнуто розуміння необхідності щодо подальшої реалізації Європейської кредитної трансферно-накопичувальної системи (ECTS); національних рамок кваліфікацій, сумісних з Рамкою кваліфікації ЄПВО (2005); Додатка до диплому, а також європейських і національних систем забезпечення якості вищої освіти. Суттєвими досягненнями натепер є: розширення міжнародного академічного і студентського співтовариства; поява нових перспектив розвитку людських ресурсів; підвищення кар’єрних шансів випускників; засвоєння освітніх програм, які не пропонують національні заклади вищої освіти; гармонізація національних і міжнаціональних процесів забезпечення якості освіти; практичні успіхи у створенні відкритого, привабливого й конкурентоздатного ЄПВО. Пріоритетними у 2018-2020 рр. відповідно до Паризького комюніке (2018) для оцінювання якості співробітництва в ЄПВО, зокрема й із забезпечення академічної мобільності, є завдання щодо запровадження: 1) трьохрівневої системи, сумісної з мета-рамкою кваліфікацій ЄПВО та ступенями першого й другого циклів ECTS; 2) дотримання Лісабонської конвенції “Про визнання кваліфікацій”; 3) забезпечення якості освіти у відповідності зі стандартами й керівними принципами ЄПВО.
Висновки. Перспективи, що відкриваються у зв’язку із забезпеченням академічної мобільності у ЄПВО, забезпечують широкі можливості для імплементації в Україні фундаментальних європейських цінностей, зокрема свободи пересування, рівного доступу до отримання освіти будь-якого рівня, вільного працевлаштування. В освітній політиці України в галузі вищої освіти особливу роль має відігравати зважена стратегія й тактика розширення академічної мобільності викладачів і студентів, що сприятиме подальшій інтеграції освітнього простору України до ЄПВО.
Ключові слова: академічна мобільність, Болонський процес, болонські реформи, Європейський простір вищої освіти.
Список використаних джерел: