Оберіть свою мову
Оберіть свою мову
автор: Цибулько О.С.
Актуальність дослідження. На межі XIX — на початку XX ст. в Європі педагоги прагнули розбудувати нові підходи до викладання у школах на ґрунті теоретичних надбань попередніх педагогів з метою виховання ініціативних та гармонійних особистостей, які б розбудовували нове суспільство та активно впливали на економічне, державне та громадське життя у майбутньому. Враховуючи сучасні українські реалії необхідно зазначити про важливість формування таких рис характеру особистості як: бажання працювати, ініціативність, креативність, потяг до само-реалізації, усвідомлення необхідності постійного самовдосконалення. Такі риси сучасного українця відповідають вимогам інформаційного суспільства, а, отже, на їх вихованні мають бути зосереджені педагогічні зусилля. З цієї причини актуальності набуває період становлення індустріального суспільства, представлений в історії педагогічної думки країн Західної Європи різноманітними течіями та концепціями, зосередженими на вихованні людини індустріального суспільства, людини свого часу.
Постановка проблеми. Характерними особливостями освітніх течій періоду становлення індустріального суспільства було синкретичне поєднання нових теоретичних положень з практичною творчою діяльністю, що мало місце у нових навчальних закладах з можливостями проведення наукових експериментів.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Для написання статті були використані загальні праці з історії педагогіки. Разом з тим, ідейною основою роботи є спеціальні дослідження з окремих аспектів зазначеної проблеми, а також праці самих педагогів. Однак, праць, присвячених дослідженню єдності теорії і практики як чинника виховання морально-етичних цінностей у європейських педагогічних концепціях періоду становлення індустріального суспільства, немає.
Постановка завдання. Аналіз ідей щодо єдність теорії та практики як чинника виховання морально-етичних цінностей у європейських педагогічних концепціях періоду становлення індустріального суспільства.
Виклад основного матеріалу дослідження. У статті розглядається питання єдності теорії та практики як чинника виховання морально-етичних цінностей у європейських педагогічних концепціях періоду становлення індустріального суспільства. Особлива увага приділяється фундаментальним концепціям виховання моральних цінностей в педагогіці. У статті виявлені можливості використання світової педагогічної думки українськими педагогами.
Висновки. Ідеї освітніх течій періоду становлення індустріального суспільства надали значний поштовх для становлення та подальшого розвитку уявлень щодо ролі громадського виховання та професійної підготовки до майбутньої діяльності, також освітні течії сприяли розвитку педагогічної теорії та її впровадження у Європі XX ст. Відтак, духовне виховання учнів формується та розвивається в межах старанного виконання будь-якої роботи, завдяки якій розвивається воля, розум, витонченість почуттів. Сучасна українська педагогіка представлена широкою палітрою різноманітних течій та концепцій, разом з тим, в умовах інформаційного суспільства, ідея єдності теорії і практики як чинника формування морально-етичних цінностей особистості не втрачає своєї значущості та потребує подальшого розвитку.
Ключові слова: морально-етичне виховання, індустріальне суспільство, духовні цінності, експериментальна педагогіка, інноваційна педагогіка, освіта.
Список використаних джерел:
автори: Бобрицька В. І., Суліма Є.М.
Актуальність теми дослідження. Стрімка глобалізація ринку освітніх послуг надала потужних імпульсів у реформуванні національних систем освіти багатьох країн світу. Для України, найважливішим чинником реформування вищої освіти стало започаткування Болонського процесу, одним із пріоритетів якого є академічна мобільність.
Постановка проблеми. Болонські реформи потребували реалізацію актуальних завдань підготовки мобільної робочої сили, розширення перспектив її працевлаштування, формування у сучасної академічної і студентської спільноти почуття соціально-культурного партнерства.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Студіювання інформаційних джерел дало змогу з’ясувати, що суттєвий внесок у розроблення проблеми академічної мобільності в теоретичних та прикладних контурах філософії, економіки, державного управління, соціології, психології та педагогіки здійснили В. Андрущенко, О. Білик, О. Блинова, О. Гусак, Н. Коваліско, О. Лисак, Д. Свириденко, П. Сорокін, В. Триндюк та ін.
Постановка завдання. Актуальність розширення академічної мобільності викладачів і студентів як ключового принципу формування Європейського простору вищої освіти (ЄПВО) зумовлює необхідність дослідження означеного питання в контурах болонських реформ, що було визначено цільовою настановою цієї наукової розвідки.
Виклад основного матеріалу. Аналіз документів Болонського процесу, нормативно-правової бази забезпечення академічної мобільності в Україні свідчить, що на рівні європейських і національних систем вищої освіти досягнуто розуміння необхідності щодо подальшої реалізації Європейської кредитної трансферно-накопичувальної системи (ECTS); національних рамок кваліфікацій, сумісних з Рамкою кваліфікації ЄПВО (2005); Додатка до диплому, а також європейських і національних систем забезпечення якості вищої освіти. Суттєвими досягненнями натепер є: розширення міжнародного академічного і студентського співтовариства; поява нових перспектив розвитку людських ресурсів; підвищення кар’єрних шансів випускників; засвоєння освітніх програм, які не пропонують національні заклади вищої освіти; гармонізація національних і міжнаціональних процесів забезпечення якості освіти; практичні успіхи у створенні відкритого, привабливого й конкурентоздатного ЄПВО. Пріоритетними у 2018-2020 рр. відповідно до Паризького комюніке (2018) для оцінювання якості співробітництва в ЄПВО, зокрема й із забезпечення академічної мобільності, є завдання щодо запровадження: 1) трьохрівневої системи, сумісної з мета-рамкою кваліфікацій ЄПВО та ступенями першого й другого циклів ECTS; 2) дотримання Лісабонської конвенції “Про визнання кваліфікацій”; 3) забезпечення якості освіти у відповідності зі стандартами й керівними принципами ЄПВО.
Висновки. Перспективи, що відкриваються у зв’язку із забезпеченням академічної мобільності у ЄПВО, забезпечують широкі можливості для імплементації в Україні фундаментальних європейських цінностей, зокрема свободи пересування, рівного доступу до отримання освіти будь-якого рівня, вільного працевлаштування. В освітній політиці України в галузі вищої освіти особливу роль має відігравати зважена стратегія й тактика розширення академічної мобільності викладачів і студентів, що сприятиме подальшій інтеграції освітнього простору України до ЄПВО.
Ключові слова: академічна мобільність, Болонський процес, болонські реформи, Європейський простір вищої освіти.
Список використаних джерел:
Бобрицька В. І., доктор педагогічних наук, професор (e-mail :
Суліма Є.М., доктор філософських наук, член-кореспондент НАПН України, (e-mail:
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АКАДЕМІЧНОЇ МОБІЛЬНІСТІ: ДОСЯГНЕННЯ Й НОВІ ВИКЛИКИ ДЛЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПРОСТОРУ ВИЩОЇ ОСВІТИ
DOI 10.33930/ed.2019.5007.17(10)-1
Цибулько О.С., кандидат історичних наук (e-mail :
ЄДНІСТЬ ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИ ЯК ЧИННИК ВИХОВАННЯ МОРАЛЬНО-ЕТИЧНИХ ЦІННОСТЕЙ У ЄВРОПЕЙСЬКИХ ПЕДАГОГІЧНИХ КОНЦЕПЦІЯХ ПЕРІОДУ СТАНОВЛЕННЯ ІНДУСТРІАЛЬНОГО СУСПІЛЬСТВА
DOI 10.33930/ed.2019.5007.17(10)-2
Михайлишин Г. Й., доктор філософських наук, професор (e-mail :
Протас О. Л., кандидат педагогічних наук, доцент (e-mail :
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ КРЕАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ ДО РОБОТИ З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ
DOI 10.33930/ed.2019.5007.17(10)-3
Олефіренко Т. О., кандидат педагогічних наук, доцент (e-mail :
ВИКОРИСТАННЯ ТРЕНІНГІВ ПРИ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ДО ПОБУДОВИ ПРОФЕСІЙНОЇ КАР’ЄРИ
DOI 10.33930/ed.2019.5007.17(10)-4
Скирда Т. С., викладач (e-mail :
ФОРМУВАННЯ АКАДЕМІЧНОЇ МОБІЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ БАКАЛАВРІВ З МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН: КОНТЕКСТ БОЛОНСЬКИХ РЕФОРМ
DOI 10.33930/ed.2019.5007.17(10)-5
Биховець І. М., аспірант (e-mail :
ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ПЕДАГОГІЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ГРАФІЧНИХ ДИЗАЙНЕРІВ В УНІВЕРСИТЕТАХ ПРОВІДНИХ КРАЇН СВІТУ
DOI 10.33930/ed.2019.5007.16(10)-6
автор: Гальченко М.С.
Актуальність дослідження. Європейська цивілізація впродовж останніх століть включена в процес всеохоплюючого перетворення природної і одночасно творення соціальної реальності. В результаті такої предметно-практичної діяльності змінюється сутність людини, яку визначає характер і стиль мислення, його своєрідним способом реконструкції й організації якого є наука. В діапазоні її розвитку формується наукове мислення. Традиційно в нього включали природничо-наукове, а з розвитком індустріальної епохи – технологічне мислення. Воно відіграє вирішальну роль в постійному пошуку і застосуванні як виробничих, так і соціальних технологій. І одночасно постає чинником подальшого прогресу науки, обумовлюючи перехід суспільства на етап техногенного розвитку.
Постановка проблеми. В ситуації розширення техногенної цивілізації в її контексті виникає і стверджується інформаційний світ, атрибутом якого є Homo virtualis – людина віртуальна. У зв’язку з чим актуалізується завдання вияснити особливості і характерні риси її мислення та його вплив на подальший процес та перспективи пізнання і когнітивної діяльності в умовах динаміки розвитку субстанційних основ техногенної цивілізації.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематика мислення і його трансформацій в умовах техногенної цивілізації та інформаційного світу вирішується в контексті теорії когнітивістики. Дослідженню загальних принципів мислення та історії його формування присвячені роботи В. Розіна, Н. Іванової, Т. Васильєвої, В. Ільїна, В. Кременя та ін. Продуктивне мислення досліджує М. Вертгеймер, технічне – Р. Додонов, В. Мельник. Розвиток культури мислення в умовах техногенної цивілізації досліджують В. Стьопін, І. Добронравова, А. Маслов, В. Єгоров, В. Ємелін. Разом з тим недостатньо вивченою залишається проблема інформаційного мислення.
Постановка завдання. Динаміка зростання впливу інформаційно-комунікативних технологій на розвиток і зміну параметрів соціального, політичного, культурного життя обумовлює зміну парадигми мислення, його епістемологічних і когнітивних основ, трансформуючи тим самим освітньо-навчальні технології, способи формування особистості, породжені інформаційною епохою. В силу чого завдання статті полягає в аналізі і виявленні основних аспектів інформаційного мислення, атрибуту людини віртуальної. Виклад основного матеріалу. Сьогодні наука та її технологічне застосування стали визначальними факторами роз-витку суспільства, його пізнання й перетворення згідно із ростом знання. Воно стає умовою формування наукового мислення, яке сьогодні виступає у модусі мислення технічного, або технологічного. Сучасний етап науково-технічної революції пов’язаний з розвитком інформаційно-цифрових технологій, які є фактором формування інформаційного мислення, сегменту і складової частини технологічного мислення. Інформаційні технології створюють новий інтелектуальний простір, в якому головним способом пізнання і спілкування виступає мислення, яке можна назвати інформаційним. Висновки. Основою і засобом систематизації природної і соціальної реальності виступає наука. Діяльність науки обумовила виникнення і розвиток техніки і технологій. На їх основі формується технологічне мислення, яке сьогодні займає належне місце поряд з правовим, економічним, політичним тощо. Філософсько-методологічною підставою технологічного способу (стилю) мислення є раціоналізм, обґрунтований у філософії новочасового періоду. Трансформація технологічного мислення в процесі розвитку науково-технічної революції приводить до виникнення інформаційного мислення. Воно є результатом розвитку інформаційно-цифрових технологій, постає модусом технологічного мислення. Сучасні інформаційні і цифрові технології створюють нові інтенції мислення і почуття, які створюють нову когнітивно-інтелектуальну реальність. Ключові слова: мислення, техніка, технологічне мислення, творчість, наука, інформація, знання
Список використаних джерел: