Оберіть свою мову
Оберіть свою мову
Актуальність проблеми дослідження. Демократію визнано основою справедливого соціального устрою. Проте до сих пір і зміст цього феномену, і специфіка його здійснення зберігають дискусійний характер. В широкому розумінні, демократія – влада і благо для більшості. А більшість, тобто множину, складно привести до спільного знаменника. Таким інструментом, що синхронізує суспільний рух та індивідуальну активність в напрямку спільного блага доречно вважати освіту. Відповідно, систему освіту дорослих є підстави вважати дієвим інструментом ствердження демократичного суспільного устрою.
Постановка проблеми. Освіта як системний процес цілісного впливу на особистість є феноменом соціальної відповідальності. Тому освіту дорослих доцільно інтерпретувати та оцінювати з позицій справедливого суспільного устрою та демократичних свобод та цінностей.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Передумови, причини та історію становлення системи освіти дорослих ґрунтовно досліджено в роботах І. М. Фельцан, яка зазначає соціально-економічні фактори розвитку освіти дорослих. Т. Ю. Базаров, Я. М. Нейматов, А. Шапіро, П. Кнехт актуалізують питання напіврозпаду знання, або необхідності оновлення компетенцій. Цю думку обстоюють, зокрема, G. A. Kliucharev та Iu. V. Latov (2016), які на основі змістовної емпірико-доказової бази доводять думку про наявність значної невідповідності між потребами ринку праці та обсягами, змістом та якістю підготовки молодих фахівців, випускників закладів освіти. Shibao Guo (2010), Romina Müller, Sabine Remdisch, Katharina Köhler, Liz Marr, Saara Repo & Carsten Yndigegn (2015) зауважують, що організація навчання протягом життя стало політичною метою ЄС з кінця 90-х років. На прикладі Данії, Фінляндії, Німеччини та Англії автори доводять, що системи освіти дорослих в цих країнах перебувають на різних стадіях розвитку, що ускладнює інтернаціоналізацію освіти в європейському просторі.
Постановка завдання. З’ясувати зміст і специфіку системи освіти дорослих в Німеччині з позицій її соціально-політичного впливу та способу ствердження демократичного устрою в глобалізованому та полікультурному, поліетнічному соціумі.
Виклад основного матеріалу. Спектр освітніх послуг дійсно широкий. Основні причини та цілі народних університетів наступні: формування знань, формування переконань, формування волі, формування людини. Його мотивацією є повернення до раціоналізму в повсякденному житті та “турбота” про ірраціональне. Створення центрів освіти для дорослих є можливістю ствердження демократії. Така освіта формує таке усвідомлення політичного, соціального та культурного, яке здатне виступи-ти основою справжнього відродження європейських цінностей.Сучасний глобалізований світ потребує такої демократичної освіти, яка не обмежується національними кордонами та національною ідеєю. За для спільного бажаного майбутнього існує необхідність більш широкого, панорамного та перспективного погляду на європейські цінності та інтегративний зміст європейської культури. Центри освіти для дорослих співпрацюють з традиційними університетами, неурядовими організаціями, місцевими асоціаціями з метою об’єднання суспільства, згуртування спільноти для більш справедливого та стабільного соціального життя. Такі центри виконують функції інтеграції та трансляції цінностей культури, універсальних цінностей людства, навчають людей бути ефективними в єдності різноманіття: об’єднання людей різних талантів, компетенцій та навичок в дієвий організм соціального устрою.
Висновки. Освіта є важливим компонентом державної стратегії згуртування спільноти та інтеріоризації суспільних ідеалів та цінностей. Через розгалужену систему освіти дорослих реалізується принцип гармонізації соціального та індивідуального, свободи та обов’язку, прийняття Іншого та приналежності до громади. Зміст освіти дорослих в загальному підсумку становить формування знань, переконань, волі, тобто людини в цілому.Демократія здійснюється через комунікацію і спілкування. Освіта дорослих вмотивовує до цього якнайкраще, як формальна, так і неформальна.
Ключові слова: демократія, освіта дорослих, цінність, інклюзія, згуртованість.
Список використаних джерел:
Актуальність теми дослідження пов'язана з необхідністю дослідження видового розділення і класифікації феномену соціального простору, що визначає демаркацію в розумінні формування різних видів простору, його модальностей, як правило, сприйманих людиною в дуальності динаміки “простір-час” в картині його світу в філософському осмисленні розвитку діяльності людини у 21 столітті.
Постановка проблеми. У проблемному полі вважаємо за необхідне досліджувати механізми інтуїції (як ірраціонального) в діяльності (як раціонального, оскільки цілепокладання - її основний критерій) та сучасних гуманітарних досліджень на основі філософського принципу об'єктивності.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематика соціального простору має свої традиції та концепти. Значуще місце у розв’язанні проблеми соціального простору мають дослідження Ж. Бодена, Ш. Монтеск’є, Ф. Ратцеля, К. Ріттера. В статті ми аналізуємо позиції соціал-дарвінізму Г. Спенсера, роботи Е. Дюркгейма, положення Г. Зіммеля, Т. Парсонса та П. Сорокіна. Акцентуємо увагу на практично-філософських поглядах академіка Г. Попова крізь призму діяльнісного підходу.
Постановка завдання. Необхідність осмислення феномена пам'яті в соціальному просторі уточнюється в таких наукових завданнях: осмислити зміст соціального часу, його видів, ролі механізмів пам'яті в контексті соціального простору, визначити причини та передумови визначення класифікації видових категорій простору в сприйнятті людиною.
У нашій науковій розвідці ми сфокусувалися на аналізі логіки і теорії зовнішнього методу дослідження пам'яті за Г. Поповим; репрезентації теоретичної моделі пам'яті та її специфічного позначення і образних конструкціях, а також на визначенні соціального простору, необхідного для аналізу проблеми.
Виклад основного матеріалу. Якщо об’єктом нашої роботи є соціальний простір, його модальності і видові характеристики, то предметом виступають теоретичні моделі, що репрезентують роль механізмів пам'яті в соціальному просторі. Стаття спрямована на вивчення феномену пам'яті в соціальному просторі і передбачає дослідження пам'яті у взаємодії із зовнішнім середовищем. Висвітлені результати є відображенням підсумків систематизації знання про взаємозв’язок механізмів пам’яті та феномену формування соціального простору, які є результатом філософського осмислення принципів роботи блоків пам’яті людини.
Висновки. Отже, в контексті реалізації поставлених завдань в межах даної статті, були отримані наступні закономірності: по-перше, усі види, типи і модальності феномену соціального простору, сприйнятого людиною, є відображенням порядку спрацьовування конфігурацій динамічних і статичних блоків пам'яті; по-друге, на прикладі аналізу модальностей соціального простору ми репрезентували евристичний потенціал образної моделі пам'яті Г. Попова; по-третє, ми розглянули феномен простору, його різновиду і співвіднесли ці особливості із специфікою роботи динамічних і статичних блоків пам'яті.
Ключові слова: пам'ять, феноменологія пам'яті, середовище пам’яті, соціальний простір, механізми пам’яті, місця пам’яті, логіка пам’яті.
Список використаних джерел:
Актуальність теми дослідження. Політика як сукупність практик і дискурсів щодо оптимального впорядкування суспільної життєдіяльності набуває ознак певного тексту – з усіма його особливостями й закономірностями: з авторсько-суб’єктною стилістикою, з поєднанням як конвенційно прийнятних, так і неоднозначних акцентів, висновків і пропозицій. Однак, сьогодні доводиться констатувати прикру даність: в освітній сфері загалом, а у вітчизняній освіті зокрема аспект цивілізаційних контекстів і підтекстів політики якщо й подається, то лише констатаційно й постулативно, хоча насправді він потребує розлогих дискурсивних альтернатив і висвітлення істотно різних концептуальних підходів, адже лише в такий спосіб можна сподіватися на аргументаційне увиразнення істотних парадигмальних відмінностей і їх закріплення засобами освіти на рівні свідомості й дискурсивних навичок.
Постановка проблеми. Сутність дослідницького завдання полягає в забезпеченні цивілізаційної контекстуальності й підтекстуальності політики інструментарієм повноцінного освітнього дискурсу, який не послуговуватиметься “готовими істинами в останній інстанції”, а намагатиметься освоїти непростий рельєф цього предметного поля у спосіб повноцінного дискурсу, критичного аналізу і системної рефлексії.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Перелік концептуальних підходів щодо розуміння предмета дослідження можна структурувати за чотирма тематичними відгалуженнями, а саме: перший дослідницький пріоритет стосується особливостей і закономірностей цивілізаційного підходу до оперування політичною дійсністю, процесами в політичній сфері (А. Абулмагд, Л. Ариспе, Х. Ашрави, М. Барг, Ф. Бродель, В. Галін, Б. Єрасов, І. Іонов, І. Кефелі та інші); другий напрям досліджень стосується феномена політичної реальності в контексті культурно-цивілізаційної спадкоємності, а також сутнісних відмінностей політики від інших суспільних практик (С. Ознобищев, П. Рикер, М. Саркисянц, В. Сорокина, Ch. Mouffe, Ph. Schmitter та інші); третє тематичне відгалуження оперує інтелектуальною складовою політики і політичним покликанням інтелектуала (О. Д'яков, П. Слотердайк, G. Smith); четвертий блок джерельної бази стосується теоретико-методологічному позиціонуванню політики з текстом, який має свої жанрові особливості, морфологію, стилістику, тексти й підтексти (І. Касавін, Є. Фідря, І. Щірова, Є. Гончарова).
Постановка завдання. Проаналізувати причинно-наслідкові зв’язки неадекватного засвоєння політичною сферою культурно-цивілізаційних надбань, осмислити шляхи і способи подолання цієї теоретико-праксеологічної проблеми.
Виклад основного мате-ріалу. Політика зазнає неухильного впливу цивілізаційного фактора насамперед і в основному тому, що з різних причин спосіб її існування стає на заваді ретельному селекціонуванню оптимальних артикуляційних, аргументаційних і риторичних підходів; натомість цивілізаційний чинник функціонує не стільки в межах конкретно-історичних пріоритетів, скільки в значно розлогій ретроспективі й перспективі.На відміну від політики, для цивілізації сучасність є незначним епізодом, який набуває сенсу лише в контексті деякої історичної спадкоємності й перспектив на майбутнє. За рахунок якомога тісніших асоціативних зв’язків із цивілізаційним фактором політика намагається легітимізувати і підвищити свій інституційний статус, забезпечити собі респектабельне реноме. Вона прагне довести, що також функціонує на принципах історичної спадкоємності, а її аргументаційно вразливі меморандуми не позбавлені перспектив на майбутнє.
Висновки. Загалом доводиться констатувати, що освітня сфера віддзеркалює політичну дійсність доволі формально й пасивно – на рівні констатувальних, а не дискурсивних практик. Опосередкованим наслідком цього недоліку є той безперечний факт, що політизація інтелектуальної сфери відбувається значно інтенсивніше, ніж інтелектуалізація політичної сфери.Загалом окреслена дослідницька проблематика є багатоманітною і поліаспектною та окреслює лише контури грандіозної за своїм обсягом і суспільно-політичними наслідками проблеми і потреби.
Ключові слова: політика як текст, фактори еволюціонування політичних практик, цивілізаційна зумовленість, культурно-цивілізаційна стереотипність, геополітичні аналогії, причинно-наслідкові зв’язки.
Список використаних джерел:
Самчук З. Ф., доктор філософських наук, старший науковий співробітник (e-mail:
ТЕКСТ ПОЛІТИКИ НА ТЛІ ЦИВІЛІЗАЦІЙНИХ КОНТЕКСТІВ І ПІДТЕКСТІВ ЯК ВІДСУТНІЙ ЕЛЕМЕНТ ОСВІТНЬОГО ДИСКУРСУ
DOI 10.33930/ed.2019.5007.24(6)-1
Мальцев О. В., кандидат філософських наук, кандидат психологічних наук, академік (e-mail:
ПРО СОЦІАЛЬНИЙ ПРОСТІР ЯК ОБУМОВЛЕННІСТЬ ПАМ’ЯТІ В РОЗВИТКУ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ
DOI 10.33930/ed.2019.5007.24(6)-2
Савельєв В. Л., доктор історичних наук, професор (e-mail:
Яценко О. Д., кандидат філософських наук, доцент (e-mail:
ОСВІТА ДОРОСЛИХ ЯК СТРАТЕГІЯ “ДОРОСЛІШАННЯ” ДЕМОКРАТІЇ: ДОСВІД НІМЕЧЧИНИ
DOI 10.33930/ed.2019.5007.24(6)-3
Задорожна О.М., кандидат педагогічних наук, доцент (e-mail:
ДИСТАНЦІЙНА ОСВІТА В УКРАЇНІ: РЕАЛІЇ СЬОГОДЕННЯ
DOI 10.33930/ed.2019.5007.24(6)-4
Хміль І. Ю., старший викладач (e-mail:
МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ ПРАВОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ЛІКАРІВ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ МЕДИЧНОГО ПРАВА
DOI 10.33930/ed.2019.5007.24(6)-5
Лопіна Н. А., кандидат медичних наук (e-mail:
СТРУКТУРА КУРСУ “ОСНОВИ МЕТОДОЛОГІЇ РОЗРОБКИ ЕЛЕКТРОННИХ КУРСІВ В СФЕРІ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ” ПІСЛЯ ЗАПРОВАДЖЕННЯ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ У ЗВ’ЯЗКУ З ПАНДЕМІЄЮ COVID-19 У СВІТІ
DOI 10.33930/ed.2019.5007. 24(6)-6
Фуркало В. С., кандидат філософських наук, доцент (e-mail:
ФІЛОСОФСЬКЕ ПІДҐРУНТЯ РЕЛІГІЄЗНАЧОЇ ОСВІТИ
DOI 10.33930/ed.2019.5007.24(6)-7
Кундеренко І. В., викладач біблійних дисциплін (e-mail:
ДУХОВНА ОСВІТА В ПРОТЕСТАНТСЬКИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ УКРАЇНИ: ДО ПРОБЛЕМИ ФОРМУЛЮВАННЯ ПОНЯТЬ
DOI 10.33930/ed.2019.5007.24(6)-8
Марюхно Н. М., старший вчитель (e-mail:
ПИТАННЯ СЕНСУ ЖИТТЯ ЛЮДИНИ ТА ЙОГО РОЗУМІННЯ ІВАНОМ ПРОХАНОВИМ
DOI 10.33930/ed.2019.5007.24(6)-9