Оберіть свою мову
Оберіть свою мову
автор: М. І. Кіт
Актуальність теми дослідження. Соціокультурна динаміка, характерна для сучасної глобально-інформаційної цивілізації, ставить перед людиною нові виклики. На багато з них неможливо відповісти без потужного особистісно-освітнього базису. Освіта постає як ключовий елемент підготовки людини в новій соціокультурній та цивілізаційно-інформаційній реальності.
Постановка проблеми. Перша третина ХХІ століття характеризується низкою економічних, політичних та соціокультурних змін, сукупність яких формує новий, ще не до кінця розгаданий виклик системі підготовки людини до життя засобами освіти. Завершення освіти індустріального суспільства й начало освіти суспільства інформаційного формують нові виклики до освіти України.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сучасні тенденції трансформації будь-якого соціального явища змінюються з надзвичайно динамічною та непередбачуваною темпоральністю. Це викликає необхідність постійної концептуальної рефлексії щодо базових світоглядно-філософських та аксіологічних параметрів аналізу таких явищ. В освітологічній, філософсько-освітній літературі українських дослідників є суттєвий доробок, зокрема, важливо відмітити праці таких науковців, як В. Андрущенко, В. Бондар, В. Бех, О. Висоцька, В. Горлинський, Т. Десятов, О. Кивлюк, В. Кремень, В. Огнев’юк, Л. Маргуліна, В. Маслов, Я. Мельник, М. Михальченко, В. Молодиченко, Т. Сігіда, О. Співаковський, О. Якимчук та ін. Нові глобально-цивілізаційні обставини створюють актуальне підґрунтя для подальшого вивчення проблематики транс-формації освіти в рамках нової соціокультурної динаміки.
Постановка завдання. Мета дослідження полягає у концептуально-теоретичному аналізі загальних характеристик соціокультурної динаміки ХХІ століття як основного чинника формування нової системи підготовки людини до життя засобами освіти.
Виклад основного матеріалу дослідження. Кардинальні зміни світового порядку, нові тенденції в економіці, культурі, політико-правових відносинах потребують перегляду парадигмальних підвалин освіти у ХХІ сторіччі. Вирішення даної проблеми є надактуальним завданням, оскільки система освіти забезпечує формування громадянських, професійних, моральних та інших якостей, що сприяють становленню особистості як члена певної соціальної спільноти.Тісний взаємозв’язок цінностей і процесу формування ціннісних орієнтацій із освітніми практиками є однією з найважливіших базових констант взаємозумовлення освіти та духовних цінностей. Намагаючись виокремити та пояснити основні тенденції соціокультурних змін у ХХІ сторіччі, науковці послуговуються декількома базовими теоретичними моделями, що у свою чергу дозволяє побачити можливі напрямки оновлення освітньої системи. Низка нових соціокультурних феноменів у ХХІ сторіччі потребують свого подальшого наукового осмислення та з᾽ясування їх впливу на освітні процеси.
Висновки. Соціокультурна динаміка ХХІ століття є одним з базових чинників формування нової системи освіти та характеризується різноманітними (іноді суперечливими) тенденціями та особливостями. На сучасному етапі розвитку культурно-цивілізаційних систем поступово переформатовуються освітні системи країн (України також) під впливом демократизації, глобалізації, інформатизації, національно-культурного відродження, євроінтеграційних процесів тощо.
Ключові слова: освіта, соціокультурна динаміка, глобальна цивілізація, трансформація освіти
Список використаних джерел:
автори: Д.Б.Свириденко, В.О.Кивлюк
Актуальність дослідження. Впровадження навчання впродовж життя – це нагальна потреба виживання людини в контексті сучасної цивілізації, яка прагне до сталого розвитку чи коеволюції із природою. Логічно стверджувати, що об'єктивні процеси соціального розвитку впливають на реформування та інноваційне оновлення освітніх технологій. Віртуальний університет – це такий ресурс, який дозволяє вирішити максимум завдань розвитку освіти з мінімальними вкладеннями.
Постановка проблеми. Реалізація ідеї віртуального університету є важливим питанням для сучасного освітнього дискурсу. Цей процес містить комплекс проблем правового, психологічного, економічного, педагогічного та соціального характеру. Реалізація будь-якої ідеї, навіть при однозначному обґрунтуванні її важливості та доцільності, вимагає гармонізації величезної кількості деталей. Пошук оптимальної моделі віртуального університету, разом із необхідністю вписати її у загальний контекст соціальної та політичної структури певного регіону, держави, освітнього простору також є складним і неоднозначним питанням.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. К. Едвард. аналізує переваги та недоліки віртуального університету, який він вважає природною ланкою еволюції. Л. Влачану та Дж. Л. Девіс дослід-жують перетворення класичного університету у віртуальний. С. Гурі-Розенбліт піддає аналізу моделі дистанційної освіти у віртуальному університеті. Ф. Терразас-Арельянес, Л. Стрикер, Е. Уолден та А. Галлард розкривають проблему формування навичок 21 століття у віртуальному університеті. Особливості організації хмарного освітнього та дослідницького середовища досліджували українські автори (В. Биков, А. Гуржій, О. Спірін, М. Шишкіна та інші).
Постановка завдання. Автори ставлять за мету дослідження проблеми переосмислення ролі та змісту освітніх процесів крізь призму формування концепції віртуального університету як реалізації стратегії навчання впродовж життя.
Виклад основного матеріалу. Поняття віртуального університету є відносно новим, у якому наявний ряд суперечливих моментів, цікавих для дослідження. По-перше, це якість отриманої освіти. Проблема змісту навчального процесу у віртуальному університеті, організація контролю та рівень виконуваних завдань, питання інтелектуальних здібностей та розвитку критичного мислення, рефлексивності свідомості є предметом бурхливих дискусій як прихильників, так і противників ідеї віртуального університету. По-друге, питання про спосіб мислення. Віртуальний простір передбачає мережевий режим організації, що характеризується відкритістю структури, полі-мінливістю детермінації та доцільністю модальної логіки. Феномен віртуального університету є результатом реагування на потреби соціальної трансформації. У такій моделі зміст соціальних ролей викладача та учня суттєво змінюється. Компетенція сучасного вчителя не обмежується знаннями. Адже найдосвідченіший академік не здатний засвоїти всю інформацію певної науки і, очевидно, програє в обсязі асимільованої інформації будь-якій пошуковій системі.
Висновки. Основна проблема сучасної освіти полягає у принциповій нездатності фахівця досконало підготуватися до мінливого соціального та культурного контексту та неможливості передбачити стан технологій навіть у найближчому майбутньому. Крім того, суперечність між розумінням навчання як ділової пропозиції у відповідь на наявний попит чи вигідним вкладенням у майбутнє соціальне та економічне благополуччя та традиційними ідеями освіти як формування особистості відповідно до культурної моделі та ідеалу призводить до загальна тенденція дегуманізації освіти. Розв’язання цього протиріччя вольовим вибором неможливе. Справа в тому, що віртуалізація навчання вже відбувається. Тому ми вважаємо, що навчання слід розуміти як спосіб життя сучасної людини. Віртуальний університет є адекватною та ефективною моделлю формування навичок 21 століття, попит на які формує сучасне динамічне суспільство.
Ключові слова: віртуальний університет, навчання впродовж життя, візуалізація культури, віртуалізація повсякденних практик, навички 21 століття.
References:
автор: І.О. Мордоус
Актуальність дослідження. Філософія освіти є порівняно новітнім напрямом виняткової дослідницької уваги гуманітаристики. Зважаючи на той факт, що освіта була предметом філософської аналітики протягом всієї історії світоглядних пошуків, проте такі розвідки носили швидше контекст-ний, фрагментарний характер на тлі проблематики більш універ-сального та глобального характеру. Із бурхливим розвитком новітніх технологій та штучного інтелекту, становленням інформаційного/цифрового суспільства та економіки знань, визначення ролі та значення освіти як соціального інституту (певної моделі операціональних практик) суттєво змінюється, що і сформувало актуальність нашого наукового пошуку.
Постановка проблеми. Діапазон проблемного поля філософії освіти балансує між двома крайніми позиціями: визначенням ролі освіти в житті окремої людини (позиції людиноцентризму) та розумінням значення освіти в широкому соціальному контексті (глобалістики). Відповідно до низки запитань стосовно сутності та призначення освіти, дослідники вирізняють онтологію і гносеологію освіти, логіку та аксіологію освітніх процесів, історію та методологію освітніх технологій концептуалізуючи освітній інституціоналізм.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. У своїй більшості, аналізуючи проблемне поле філософії освіти в контексті інституціоналізму, ми спиралися на дослідження відомих сучасних вчених: Е. Гідденс, Дж. Кларк, Фін Т. Хансен, К. Ріккі, М. Б. Карстенсен та В. А. Шмідт, К. Р. Стенерсен та Т. С. Проітц тощо. В контексті обґрунтування предмету даного дослідження (цінності, толерантність, довіра) увага була сконцентрована на роботах Ю.Хабермаса, М. Рокіча, 3. Баумана, П. Штомпка та інших.
Постановка завдання. Освіта одночасно є процесом, системою, цінністю, соціальним інститутом і т.д., що формує як особистість та і її значення, місце, роль в соціумі. Дане змінне співвідношення індивідуально-го та універсально-сутнісного містить діалектичне протиріччя. Отже, задання дослідження полягає у обґрунтуванні можливої моделі розв’язання цього протиріччя в межах сталої світоглядної парадигми, верифікацію якої здійснює філософія освіти як окремий напрям світоглядних розвідок.
Виклад основного матеріалу. Основна функція освіти полягає в трансляції змісту та цінностей культури. Така її місія набуває особливого значення в умовах сучасного суспільства, коли інформація і володіння нею може бути задіяно в якості і позитивного чинника самореалізації та успішності людини, спільноти, або проекту, і у вигляді маніпулятивного, або просто деструктивного фактору по відношенню до суб’єкта та соціуму. Саме тому критичне мислення та діалогічна модель комунікації визначено як основоположні принципи сучасної парадигми освіти.
Висновки. Цінності свободи, толерантності та довіри визначають інтегральну сутність актуального стану суспільства, або принаймні його бажаної конфігурації. Філософія освіти в контексті проблеми соціальної інституціоналізації, як специфічне синтезоване знання, поєднує в собі світоглядні, педагогічні, соціологічні, історичні та інші прийоми та підходи задля здійснення критичного та обґрунтованого аналізу змісту ідеаційних компонентів освітніх практик та стратегій.
Ключові слова: філософія освіти, інституціоналізм, толерантність, соціальний інститут, свобода, феномен довіри.
Список використаної літератури:
автор: О. Д. Яценко
Актуальність проблеми дослідження. Проблема свідомості, душі, індивідуальності та особистості, її способів життя та взаємодії зі світом та собі подібними протягом всієї історії становили основний дослідницький фокус світоглядних розвідок. Інформаційне суспільство вирізняється тотальною експансією віртуального в соціокультурну динаміку сучасності, що здійснює безпосередній вплив на формат становлення та визначення суб’єктивності. Тому актуальним питанням сучасної гуманітаристики доречно вважати необхідність визначення специфіки впливу, що його здійснює віртуальне на суб’єктивність, моделі її ідентифікації та взаємодії з Іншим.
Постановка проблеми. Проб-лема сутнісної зміни в константах детермінації суб'єктивності під впливом широкого поширення технологій віртуальної реальності до перебігу щоденних практик сучасного індивіду.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Феноменологічні концепції, представлені в роботах Е. Гуссерля, Ж.-П. Сартра та М. Гайдеггера, зазначають темпоральність як основоположний атрибут суб'єктивності. Автори онтології пешого обличчя Д. Деннет, Д. Сьорл та С. Шовьє константною становлення суб’єктивності визначають процедури конституювання смислу. Така позиція тісно корелює із герменевтичними теоріями суб’єктивності, представленими в роботах В. Дільтея, П. Рікера та Г. Гадамера. Дж. МакРобертс, О. І. Єлхова, С. Хоружий, Ш. Туркл, М. Савін-Баден та Л. Фальконер, П. Х. Чеонг та К. Грей, Д. Дойл та Т. Кім та інші досліджують проблему впливу технологій віртуальної реальності на актуальні конфігурації суб’єктивності.
Постановка завдання. Про-аналізувати актуальне проблемне поле специфіки впливу віртуального на сучасний образ суб'єктивності та стратегій її взаємодії в соціокультурному просторі.
Виклад основного матеріалу. Сучасний розвиток технологій, як ЗМІ, так і віртуальної реальності, декларують рухомість меж приватного та публічного життя. Цей факт доводить існування значної кількості соціальних мереж, технологій брендингу та іміджелогії, біометрія та профайлінг робітників високо-технологічних корпорацій, технологій big data, cookies та Social Credit System в Китаї. Масштаб цього явища пояснюється зіткненням двох спрямованих одне до одного тенденцій: з одного боку, суб’єктивність прагне до максимума вираження та само-презентації у віртуальному просторі, а з іншого, зацікавлені суб’єкти, керуючись економічними, політичними, релігійними та іншими мотивами використовують опубліковану інформацію для прагматичного впливу на суб’єктивність, насамперед, маніпулятивного. Стратегія моральності віртуального світу передбачає широкий діапазон оцінок: від ототожнення зі стоїчними принципами атараксії та автаркії до звинувачень у безвідповідальності, без-особистісності та ескапізмі. Тому вважаємо доречним визначити сучасний тип актуалізації та репрезентації суб’єктивності як трансверсальний, тобто комплексний, суперечливий, інтеграційний та вмотивований певними намірами та прагненнями особи.
Висновки. Суб’єктивність у віртуальному просторі представлена у вигляді аватару, тобто праксису міфопоетичної традиції самоідентифікації. З огляду на такий ігровий та умовний характер репрезентації суб'єктивності, має місце рухомість меж приватного та публічного в сучасній культурі, або узвичаєнні світу до соціального змісту суб'єктивності. Саме такі специфічні риси сучасної суб’єктивності дають підстави стверджувати її трансверсальний характер, тобто ситуативність цілісності множини окремих факторів відповідно до прагматики мислення та дій.
Ключові слова: суб’єктивність, соціальність, культура, віртуальне, віртуальна реальність.
Список використаної літератури: