Оберіть свою мову
Оберіть свою мову
автор: Л.В. Артемова
Актуальність теми дослідження. В умовах демократизації суспільних процесів поглиблюється гуманізація освітньої сфери на усіх її рівнях від дошкілля до вищої школи. Подальше опрацювання форм і методів освітнього процесу у ЗВО на засадах сучасної орієнтації на цілісну особистість, її само реалізацію на загальнолюдських цінностях і права на вибір, зумовлює підготовку фахівців, здатних відповідно розуміти і розвивати довірених їм дітей.
Постановка проблеми. Дослідження і запровадження в останніх десятиріччях інтерактивних методів навчання змінило конфігурацію взаємодії викладача зі студентами з суб’єкт-об’єктної на суб’єкт-суб’єктну. Це суттєво підвищило якість набутих майбутніми педагогами фахових компетенцій. Та все ж не забезпечило суттєвих зрушень в їх усвідомленні, сприйнятті, діяльності з дитиною як з суб’єктом взаємодії з дорослим. Досягти цього можна методиками “занурення” студентів у сферу потреб, інтересів, виборів дитини, починаючи з раннього віку. Така конкретизація концепції особистісно орієнтованого підходу розглядається у даному дослідженні. Досягти цього можна методиками “занурення” студентів у сферу потреб, інтересів, виборів дитини, починаючи з раннього віку. Така конкретизація концепції особистісно орієнтованого підходу розглядається у даному дослідженні. Я. Коменського [8], Й. Песталоцці [15], Ж. Руссо [18] та ін. Поширення у світовій теорії і практиці концепція набула завдяки працям М. Монтессорі [13] та її послідовників. В умовах демократизації освітньо-виховного процесу в ЗДО України концепція психологічно обґрунтована досліджен-нями наукової школи І. Беха [5]. Авторські дослідження Л. Артемової [3,4] виявили суттєву складову особистісного розвитку дітей раннього віку – їх вибірковість, яскраво виражену з перших днів життя новонародженого. Дослідження вибору малят в онтогенезі раннього дитинства показали, що батьки, вихователі не помічають, не зважають, не задовольняють природний і особистісний вибір малят. Це зумовило потребу вчити студентів – майбутніх вихователів малят розрізняти, розуміти, усвідомити важливість вибору малят для їх прогресивного особистісного розвитку. Опрацювання адекватної методики становить основний зміст даного дослідження.
Постановка завдання. Розробити навчальні тести, які спонукатимуть студентів у процесі власних виборів: зрозуміти й відчути вибори малят; ставитись до малят як до суб’єктів взаємного взаємовпливу з дорослим у навчально-виховному спілкуванні.
Виклад основного матеріалу. В результаті 3-х річного лонгітюдного дослідження дітей від народження до З-х років виявлено теми, зміст, способи, різні прояви їх щоденних виборів у різних сферах потребово-емоційної та особистісної життєдіяльності. Здобуті матеріали послужили змістовою базою для опрацювання навчальних тестів, за якими студенти здійснювали процедуру вибору. У таким способом організованому практичному виборі вони вчилися бачити, розрізняти, розуміти, відчувати вибір малят: правомірний від неприйнятного, виражений різними способами, та домаганнями посильними малятам – емоційними, мовними, тактильними, жестовими, дієвими та ін. Завдяки здобуткам і труднощам власного вибору майбутні вихователі перейнялися потребами, інтересами, прагненнями, пізна-вальними потугами, індивідуальністю малят, що виявляло і характеризувало їх суб’єктність у особистісному розвитку і зростанні.
Висновки. Означене дослідження підтвердило дієздатність і результативність опрацьованої методики навчальних тестів для “занурення” дорослих у світ малят, щоб зрозуміти їх, прийняти такими суб’єктами, які вони є і рахуватися з цим у взаємодії з ними згідно концепції особистісно орієнтованого підходу.
Ключові слова: вибір, малята ІІ року, особистісно орієнтований підхід, суб’єкт-суб’єктна взаємодія, студенти, майбутні вихователі, навчальні тести
Список використаних джерел:
1. Алексюк, АМ 1998. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія. Київ: Либідь, 558 с.
2. Артемова, ЛВ 2015. Педагогіка і методика вищої школи, Київ: Кондор, 272 с.
3. Артемова, ЛВ 2020. ‘Вередування малюків: розбещеність чи відстоювання свого вибору?’, Дошкільне виховання, № 5 (945), С. 8 – 13.
4. Артемова, ЛВ 2020. ‘Регулюємо вибір малят’, Дошкільне виховання, № 11 (951), С. 6 – 10.
5. Бех, ІД 2003. ‘Виховання особистості’, у 2-х кн., Кн. 2: Особистісно орієнтований підхід: науково-практичні засади, Київ: Либідь, 280 с.
6. Выготский, ЛС & Лурия, АР 1993. Этюды по истории поведения. Обезьяна. Примитив. Ребенок, Москва: Педагогика-Пресс, 224 с.
7. Ельконин, ДБ 2007. Детская психология, Москва: Издат. центр Академия, 4-е изд., 384 с.
8. Коменський, ЯА 2004. ‘Материнська школа, або про дбайливе виховання юнацтва у перші шість років’, в Хрестоматія з історії дошкільної педагогіки, за заг. ред. ЗН Борисової, упорядники ЗН Борисова, & ВУ Кузьменко, Київ: Вища школа, С. 10 – 15.
9. Леонтьев, АН 1981. Проблемы развития психики, Москва: МГУ, 4-е изд., 584 с.
10. Лисина, МИ 2009. Формирование личности ребенка в общении. Монография, СПб : Питер, 320 с.
11. Лук’янова, ЛБ 2012. ‘Теоретико – методологічні засади підготовки майбутніх викладачів до навчання дорослих’, в Освіта дорослих: теоретичні і методологічні засади, [монографія], авт. кол.: Лук’янова, ЛБ, Сігаєва, ЛЄ, Аніщенко, ОВ, Зінченко, СВ, Баніт, ОВ, Лапаєнко, СВ & Василенко, ОВ, Київ: Педагогічна думка, С. 5 – 51.
12. Melnyk, NI, Vertuhina, VM, Artemova, LV and etc. 2020. ‘Progressive practices of government management in preschool teachers professional training in Western European countries’, Universal Journal of Educational Research, San Jose, Vol. 8, № 10, P. 4591-4602.
13. Монтессори, М 2004. ‘Метод наукової педагогіки, застосовуваний до дитячого виховання в будинках дитини’, в Хрестоматія з історії дошкільної педагогіки, за заг. ред. ЗН Борисової, упорядники ЗН Борисова, & ВУ Кузьменко, Київ: Вища школа, С. 104 – 120.
14. Ноулс, МШ 1970. Современная практика образования взрослых. Андрагогика против педагогіки, Москва: Педагогика, 236 с.
15. Песталоцці, ЙГ 2004. ‘Як Гертруда вчить своїх дітей. Книга матерів або порадник для матерів, як їм навчати своїх дітей спостерігати і говорити’, в Хрестоматія з історії дошкільної педагогіки, за заг. ред. ЗН Борисової, упорядники ЗН Борисова, & ВУ Кузьменко, Київ: Вища школа, С.53 – 67.
16. Піроженко, ТО 2010. Особистість дошкільника: перспективи розвитку,Тернопіль: Мандрівець.
17. Рейпольська, ОД 2020. Теоретико-методичні засади формування у дошкільників ціннісного само ставлення. Монографія, Київ: Видавничий Дім «Слово», 508 с.
18. Руссо, ЖЖ 2004. ‘Еміль або про виховання’, в Хрестоматія з історії дошкільної педагогіки, за заг. ред. ЗН Борисової, упорядники ЗН Борисова, & ВУ Кузьменко, Київ: Вища школа, С. 39 – 52.
автор: Т. Л. Гавриленко
Актуальність теми дослідження. Нині в умовах творення правової держави, демократичного суспільства одним із пріоритетних завдань в України є забезпечення прав та інтересів дітей як соціального капіталу майбутнього, створення максимальних можливостей для їхнього розвитку, виховання та навчання.
Постановка проблеми. Вітчизняним інститутом захисту дитинства був пройдений великий суперечливий шлях становлення й розвитку, вивчення якого дозволить урахувати досягнення, уникнути помилок і прорахунків, які були в минулому, побачити перспективи подальшого розвитку соціального захисту школярів закладів загальної середньої освіти.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання становлення й розвитку допомоги, підтримки, захисту дітей в Україні знайшли відображення у працях А. Д. Бондар, Г. С. Іваненко, О. В. Квас, Н. А. Сейко, В. В. Стинська. Л. Г. Цибулько, Л. А. Штефан та ін.
Постановка завдання. Розкрити питання соціального захисту школярів у закладах загальної середньої освіти в Україні впродовж другої половини ХХ ст.
Виклад основного матеріалу дослідження. Упродовж другої половини ХХ ст. в Україні сформувалися системні ознаки соціального захисту школярів закладів загальної середньої освіти. Завдяки спільним зусиллям держави та громадськості було організовано фонди всеобучу, шкільні інтернати, групи подовженого дня, транспортування дітей до школи, харчування; створено умови для розвитку, виховання та навчання різних категорій дітей завдяки відкриттю шкіл-інтернатів, шкіл подовженого дня, санаторних шкіл та інтернатів, спеціальних шкіл та інтернатів.
Висновки. Здійснений ретроспективний аналіз показав, що задля ефективного соціального захисту школярів потрібно скоординувати роботу державних органів та громадськості, здійснювати належне фінансування цієї сфери, а також підготовку та забезпечення її відповідними фахівцями.
Ключові слова: соціальний захист, школярі, заклад загальної середньої освіти, Україна.
Список використаних джерел
1. Бондар, АД & Кобзар, БС 1969. Навчально-виховна робота в школах-інтернатах і школах подовженого дня. Посібник, Київ : Вища школа, 303 с.
2. Гавриленко, ТЛ 2012. ՙПочаткова освіта в УРСР у повоєнні роки: організація та зміст՚, Вісник Чернігівського національного педагогічного університету. Серія: Педагогічні науки, вип. 104, т. 1, Чернігів, с. 67–72.
3. Гавриленко, ТЛ 2019. Розвиток початкової освіти в Україні у другій половині ХХ – на початку ХХІ століття: історико-педагогічний аспект. Монографія, Київ : Фенікс, 384 с.
4. Комплексний план заходів щодо розвитку загальної середньої освіти в 1999–2012 роках 1999. Інформаційний збірник Міністерства освіти України, № 9, с. 12–25.
5. Національна програма “Діти України” 1996. Затверджено указом Президента України від 18.01.1996 р. Доступно: <https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/63/96> [13 Січень 2021].
6. Положення про інтернати початкових, восьмирічних і середніх загальноосвітніх трудових шкіл з виробничим навчанням 1961. Збірник наказів та інструкцій Міністерства освіти Української РСР, № 5, с. 20–22.
7. Положення про інтернати при початкових, семирічних і середніх школах УРСР 1951. Збірник наказів та розпоряджень Міністерства освіти Української РСР, № 13. с. 9–11.
8. Положення про лісові школи для туберкульозних дітей 1950. Збірник наказів та розпоряджень Міністерства освіти Української РСР, № 15, с. 13–16.
9. Положення про навчально-реабілітаційний центр 1998. Інформаційний збірник Міністерства освіти України, № 5, с. 19–27.
10. Положення про фонди загального обов’язкового навчання в школах Української РСР 1960. Збірник наказів та інструкцій Міністерства освіти Української РСР, № 2, с. 25–26.
11. Положення про школи-інтернати Міністерства освіти УРСР 1966. Керівні матеріали про школу, упоряд.: ЄС Березняк, ГК Гончаренко & ОГ Сивець, Київ, с. 150–162.
12. Положення про школу з подовженим днем 1960. Збірник наказів та інструкцій Міністерства освіти Української РСР, № 17/18, с. 26–34.
13. Про безплатний проїзд школярів, які проживають в сільській місцевості 1965. Збірник наказів та інструкцій Міністерства освіти Української РСР, № 20, с. 18.
14. Про заходи поліпшення харчування учнів молоком 1967. Збірник наказів та інструкцій Міністерства освіти Української РСР, № 4, с. 13–14.
15. Про організацію груп подовженого перебування учнів у школі 1956. Збірник наказів та розпоряджень Міністерства освіти Української РСР, № 7, с. 2.
16. Про організацію підвозу дітей до шкіл, віддалених від місця проживання учнів 1954. Збірник наказів та розпоряджень Міністерства освіти Української РСР, № 1, с. 23.
17. Про підсумки 2000/2001 навчального року та завдання на новий навчальний рік 2001. Інформаційний збірник Міністерства освіти України, № 20. с. 3–12.
18. Про початок 1997/98 навчального року в закладах освіти України 1997. Інформаційний збірник Міністерства освіти України, № 22, с. 3–8.
19. Про створення і порядок використання спеціальних коштів всеобуча в школах УРСР 1951. Збірник наказів та розпоряджень Міністерства освіти Української РСР, № 13, с. 11–12.
20. Програма “ Шкільний автобус” 2003. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 р. Доступно: <http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/5242/> [13 Січень 2021].
21. Справка об итогах работы школ Украинской ССР 1968. ЦДАВО України, ф. 166, оп. 15, спр. 6355, 47 арк.
автори: М. В. Мар’єнко, А. С. Сухіх
Актуальність теми дослідження. В зв’язку із запровадженням карантинних обмежень, що спрямовані на боротьбу з COVID-19, в більшості шкіл України поряд з очною формою навчання однією з найрозповсюдженіших форм навчання посіла дистанційна форма навчання. Однак, широкого впровадження потребує не лише дистанційна, але й змішана форма навчання.
Постановка проблеми. Враховуючи необхідність запровадження дистанційного та змішаного навчання в українську шкільну практику постає проблема дослідити особливості організації змішаного навчання з використанням цифрових технологій. Проте, особливості впровадження змішаного навчання недостатньо досліджені.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Т. А. Вакалюк та О. М. Спірін проаналізували поняття інформаційно-цифрові технології та навели авторське визначення. Технологія змішаного навчання у здоров’язбережувальному освітньому середовищі гімназії досліджували С. Трубачева та О. Прохоренко. Дослідження А. Є. Фандєєвої присвячене проблемі впровадження змішаного навчання у закладах вищої освіти. О. М. Спірін визначив критерії та показники якості інформаційно-комунікаційних технологій навчання. Т. В. Долгова визначила особливості цифрових ресурсів.
Постановка завдання. Дослідити особливості організації змішаного навчання з використанням цифрових технологій в закладах загальної середньої освіти.
Виклад основного матеріалу. Представлено вітчизняний досвід впровадження дистанційного та змішаного навчання в загальноосвітні навчальні заклади України. Зокрема, встановлено комбінації різноманітних форм і систем навчання. Відображено досвід використання цифрових технологій (переважно в рамках організації дистанційного навчання). Визначено критерії добору цифрових технологій для реалізації змішаного навчання у закладі загальної середньої освіти: форми подання навчального матеріалу та мультимедійність, структура представлення інформації, взаємодія з навчальним контентом, варіативність змісту навчального матеріалу.
Висновки. Цифрові технології сприяють кращому засвоєнню знань та глибшому розумінню абстрактних понять. Проаналізувавши досвід впровадження цифрових технологій в заклади загальної середньої освіти України, можна помітити, що цей процес відбувається завдяки дистанційній формі навчання. В той час, як змішане навчання менш розповсюджене. Визначено критерії та показники добору цифрових технологій для реалізації змішаного навчання.
Ключові слова: цифровізація освіти, цифрові технології, дистанційне навчання, змішане навчання.
Список використаних джерел:
1. Вакалюк, ТА & Спірін, ОМ 2021. ‘Інформаційно-цифрові технології : сутність поняття’, Звітна науково-практична конференція Інституту інформаційних технологій і засобів навчання НАПН України : матеріали науково-практичної конференції, 11 лютого 2021 р., м. Київ, упоряд. ОП Пінчук, НВ Яськова, Київ, Україна, с. 16-17.
2. Долгова, ТВ 2017. Интерактивное образование. Доступно: <https://interactiv.su/2017/12/31/смешанное-обучение-инновация-xxi-века> [21 Квітня 2021].
3. Спірін, ОМ 2013. ‘Критерії і показники якості інформаційно-комунікаційних технологій навчання’, Інформаційні технології і засоби навчання, № 1 (33). Доступно: <https://doi.org/10.33407/itlt.v33i1.788> [21 Квітня 2021].
4. Трубачева, С & Прохоренко, О 2019. ‘Технологія змішаного навчання в здоров’язбережувальному освітньому середовищі гімназії’, Український педагогічний журнал, № 4, с. 92-98. Доступно: <http://uej.undip.org.ua/upload/iblock/832/832009052dfb3a7f90e7ddb6955aec8c.pdf> [21 Квітня 2021].
5. Уперше в Україні 60 шкіл та 30 закладів профосвіти пройдуть оцінку впровадження цифрових технологій за допомогою SELFIE – пілот триватиме у квітні-травні. Доступно: <https://mon.gov.ua/ua/news/upershe-v-ukrayini-60-shkil-ta-30-zakladiv-profosviti-projdut-ocinku-vprovadzhennya-cifrovih-tehnologij-za-dopomogoyu-selfie-pilot-trivatime-u-kvitni-travni> [21 Квітня 2021].
6. Фандєєва, АЄ 2017. ‘Змішане навчання як технологія змін і трансформації’, Народна освіта, Вип. 2, с. 4-9. Доступно: <https://www.narodnaosvita.kiev.ua/?page_id=4544> [21 Квітня 2021].
7. Цифровізація освіти, досвід регіонів, актуальність для позашкілля – відбулась онлайн-сесія щодо дистанційного навчання. Доступно: <https://mon.gov.ua/ua/news/cifrovizaciya-osviti-dosvid-regioniv-aktualnist-dlya-pozashkillya-vidbulas-onlajn-sesiya-shodo-distancijnogo-navchannya> [21 Квітня 2021].
автор: Н. М. Щур
Актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю забезпечити умови для оволодіння студентами ЗВО іноземними мовами щонайменше на рівні В2.
Постановка проблеми. Вирішення проблеми подолання комунікативних бар’єрів у спілкуванні іноземною мовою забезпечить підвищення рівня ефективності мовленнєвої діяльності та вирішення відповідних комунікативних завдань.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Загалом, проблему комунікативних бар’єрів досліджувало чимало науковців. Однак, ґрунтовних досліджень, присвячених проблемі подолання комунікативних бар’єрів саме у процесі вивчення іноземних мов, досить мало. Найрелевантнішими для нашої наукової розвідки є праці О. Висоцької, А. Массонова, Н. Сопілко та Н. Яковлевої. Разом з тим, проблема вивчення особливостей комунікатив-них бар’єрів, які виникають у процесі розвитку іншомовної професійної компетентності (ІПК) у реальних мовленнєвих ситуаціях, та використання індивідуальних форм організації навчальної діяльності для їх усунення не знайшла належного висвітлення.
Постановка завдання. Уточнити фактори обумовлення й умови подолання комунікативних бар’єрів, які виникають при спілкуванні іноземною мовою на етапі розвитку ІПК, та обґрунтувати використання мовного коучингу як індивідуальної форми організації навчальної діяльності у процесі їх усунення.
Виклад основного матеріалу. У статті уточнено поняття комунікативних бар’єрів, які виникають у процесі розвитку ІПК, визначено типи та фактори їх обумовлення, а також стратегію й умови їх подолання. Обґрунтовано доцільність використання мовного коучингу як індивідуальної форми організації навчальної діяльності студентів ЗВО у процесі усунення комунікативних бар’єрів.
Висновки: 1) комунікативні бар’єри у процесі розвитку ІПК – це внутрішні перешкоди ефективному спілкуванню іноземною мовою психологічної природи, обумовлені взаємодією мотиваційних, опера-ційних, когнітивних та соціально-психологічних факторів; 2) комунікативні бар’єри виникають лише за несприятливих умов розвитку особистості; 3) найефек-тивнішою стратегією подолання комунікативних бар’єрів у процесі розвитку ІПК є розвивальна, яка може бути успішно реалізована за наступних умов: заповнення прогалин у мовних знаннях і мовленнєвих уміннях; індивідуалізації процесу вивчення іноземних мов; психокорекції тривожності та самооцінки; 4) одним з найоптимальніших способів імплементувати зазначені умови є використання мовного коучингу як індивідуальної форми організації навчальної діяльності.
Ключові слова: комунікативні бар’єри, типи комунікативних бар’єрів, фактори обумовлення комунікативних бар’єрів, психолого-педагогічні умови подолання комунікативних бар’єрів, розвиток іншомовної професійної компетентності, вивчення іноземних мов.
Список використаних джерел:
1. Беляев, БВ 1965. Очерки по психологии обучения иностранным языкам, Москва: Просвещение, 229 c.
2. Бескорса, ОС 2016. ‘Зміст та шляхи формування англомовної комунікативно-стратегічної компетентності молодших школярів’, Духовність особистості: методологія, теорія і практика, № 4 (73), с. 26-33.
3. Висоцька, О 2015. ‘Психологічні бар’єри під час вивчення іноземних мов: передумови формування та організація подолання’, Іноземна філологія, Вип. 128, с. 285-291.
4. Задорожна, ІП 2013. ‘Структура та зміст навчально-стратегічної компетентності майбутніх учителів англійської мови’, Викладання мов у вищих навчальних закладах, Вип. 22, с. 125-133.
5. Зимняя, ИА 1970. ‘Индивидуально-психологические факторы и успешность научения речи на иностранном языке’, Иностр. яз. в шк., № 1, c. 37-47.
6. Лозова, ОМ 2010. Психологічні аспекти засвоєння іноземної мови. Навчально-методичний посібник, Київ: Київський національний лінгвістичний університет, 102 c.
7. Массонов, АВ 2009. Психологічні бар’єри в діяльності людини. Доступно: <https://scienceandeducation.pdpu.edu.ua/doc/2009/4_2009/5.pdf.pdf>. [14 Квітень 2021].
8. Массонов, АВ 2014. ‘Психологічні бар’єри у професійному самовизначенні особистості’, Психологія і суспільство, № 2 (56), с. 73-89.
9. Морська, ЛІ 2012. ‘Сутність і визначення комунікативних стратегій у професійному дискурсі’, Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Педагогіка, № 3, с. 67-74.
10. Проєкт Концептуальних засад державної політики щодо розвитку англійської мови у сфері вищої освіти. Доступно: <https://www.businesslaw.org.ua/konceptualni-zasady-derjavnoi-polityky-schodo-rozvytky-angliiskoi-movy/#post-6085-footnote-2>. [14 Квітень 2021].
11. Сопілко, НВ 2008. Особливості подолання психологічних бар’єрів у студентів у процесі навчання. Автореф. дис. канд. наук, Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, Хмельницький, 16 с.
12. Ушакова, ІМ 2015. ‘Самооцінка як основа психологічного захисту особистості’, Проблеми екстремальної та кризової психології, Вип. 17, с. 285-293.
13. Шовковий, В & Шовкова, Т 2018. ‘Комунікативно-стратегічна компетентність в контексті розроблення змісту навчання майбутніх філологів німецької мови (початковий етап)’, Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Педагогіка, № 2, с. 81-88.
14. Щур, НМ 2020. ‘Мовний коучинг як технологія навчання англійської мови професійного спрямування у нелінгвістичних ЗВО’, Вісник Київського національного лінгвістичного університету. Серія: Педагогіка та психологія, Випуск 32, с. 143-150.
15. Яковлева, НВ 2003. Психолого-педагогічні умови подолання комунікативних бар’єрів у процесі вивчення іноземної мови. Автореф. дис. канд. наук, Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, Київ, 25 с.
16. Thornbury, S 2017. 30 Language Teaching Methods, Cambridge University Press, 130 p.
автори: Б. В. Новіков, Т. П. Руденко, Г. М. Костроміна
Актуальність теми дослідження. Розробка проблеми творчого мислення викликана необхідністю активізації творчої діяльності особистості в сучасних умовах, що пов’язано з науково-технічним роз-витком суспільства та соціальними потребами. Недостатнє вивчення механізмів формування та розвитку творчого мислення є перешкодою для розробки та запровадження в університетську освіту інноваційних технологій навчання. Проте, значущість творчого мислення особистості буде зростати й надалі, так як саме творчість, як духовно-соціальний феномен є одним із головних чинників розвитку суспільства. Кожна людина має здатність до пізнання та творчості, а розвиток професійного творчого мислення студентів необхідно розвивати в університеті.
Постановка проблеми. Пріоритетними критеріями сучасного спеціаліста є високий інтелек-туальний та професійний рівень, вміння вирішувати складні, непередбачувані задачі, креативність та творче мислення. Використовуючи методологію проблемно-орієнтованого навчання можна отримати пози-тивні результати у формуванні та розвитку професійного творчого мислення студентів. Така методологія дозволить ліквідувати недоліки, які на сьогодні притаманні багатьом студентам, наприклад, уникнути пасивності у студентів у сприйнятті та переробці наукової інформації, фрагментарності мислення, що не дозволяє виділяти суттєвої складової змісту навчального серіалу, що викладається. А застосування в межах даної методології активних методів навчан-ня дасть можливість забезпечити продуктивну взаємодію між студентами та викладачем, студентами між собою під час проведення занять, успішно засвоїти матеріал навчальних дисциплін та розвити професійне творче мислення.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проведене дослідження спонукало звернутися до робіт вітчизняних та зарубіжних науковців присвячених соціально-філософським засадам розвитку творчого мислення, а також формуванню професійного творчого мислення майбутніх фахівців у контексті сучасної вищої освіти. Проблема творчості досліджена у наукових працях С. Аверінцева, Г. Батіщєва, М. Бердяєва, М. Когана, П. Кравчук, В. Матюшкіна, В. Франкла, В. Шинкарука та інших. Важливими для нашого дослідження стали наукові доробки українських учених: В. Андрущенка, М. Бойченка, Л. Горбунової, Е. Герасимової та інших.
Постановка завдання. Мета дослідження полягає у визначенні впливу проблемно-орієнтованого навчання на розвиток творчого мислення студентів. У межах даного дослідження необхідно розглянуто соціально-філософські засади розвитку творчого мислення; проаналізувати вплив розвиваючого навчання на розвиток професійного творчого мислення студентів; розглянути роль творчого мислення у розв’язанні складних задач та вирішені непередбачуваних ситуацій; визначити струк-туру творчого мислення та роль наукової інтуїції у творчому процесі.
Виклад основного матеріалу. Аналіз сутності та розвитку творчого мислення, визначення основних структурних елементів цього феномена дає можливість визначити ефективні підходи щодо формування та розвитку професійного творчого мислення студентів. Можна визначити декілька підходів щодо формування творчого мислення особистості. Це системний, діяльнісний та культурологічний підходи. У межах системного підходу основні компоненти творчого мислення розглядаються не виокремлено, а у взаємозв’язку один з одним як цілісна система. Визначення творчої діяльності особистості та її особистих здібностей є основою особистісного підходу. Діяльнісний підхід орієнтується на навчально-наукову діяльність в освітньому процесі і є головною умовою розвитку професійного творчого мислення студентів. Змістовну основу культурологічного підходу складають засвоєні цінності. До основних елементів навчання, які здатні впливати на формування творчого мислення студентів є проблемність, тобто для того щоб підвищити розумову діяльність необхідно в процес навчання включати проблемні задачі, змодельовані ситуації. Такий підхід буде сприяти формуванню творчого мислення студентів, тому, на нашу думку, методологія проблемно-орієнтованого навчання є найбільш успішною. Студентам надається можливість самостійно розв’язувати складні задачі, приймати рішення, відкривати наукові істини. Засвоюючи новий матеріал студенти розмірковують, аналізують факти, синтезують нові ідеї, розвивають рефлексивне мислення шляхом самопізнання, самоспостереження.
Висновки. Визначено, що творчість передбачає реалізацію людиною її особистих здібностей, які розкриваються у процесі творчої діяльності; проаналізовано вплив розвиваючого навчання на розвиток творчого мислення студентів; обґрунтовано провідну роль творчого мислення у розв’язанні складних задач та вирішені непередбачуваних ситуацій; розглянуто структуру творчого мислення та визначено роль наукової інтуїції у творчому процесі; отримано результати дослідження які в подальшому стануть підґрунтям для розробки проблем розвитку творчого мислення студентів в контексті інноваційного розвитку сучасної вищої освіти.
Ключові слова: творчість, творче мислення, рефлексія, творчий потенціал особистості, творча діяльність, освітній процес, проблемне навчання, суспільство, освіта, професійне творче мислення студентів.
Список використаних джерел:
1. Бepeкa, ВЄ 2008. ‘Пpoфeсiйнa кoмпeтeнтнiсть мaйбутнiх мeнeджepiв oсвiти: теоретичний аспект’, Мoлoдь i ринок, № 7–8 (42–43), с. 43-47.
2. Бистрова, ЮВ 2015. ‘Інноваційні методи навчання у вищій школі України’, Право та інноваційне суспільство, № 1 (4), с. 27–33.
3. Волощук, ІС 1998. Науково-педагогічні основи формування творчої особистості, Київ: Педагогічна думка, 160 с.
4. Воронкова, ВГ 2000. Метафізичні виміри людського буття: проблема людини на зламі тисячоліть, Запоріжжя: Павел, 176 с.
5. Закон України “Про вищу освіту” 2014. Документ № 1556-VII, Відомості Верховної Ради (ВВР), № 37-38, ст. 2004. Доступно: <http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1556-18>. [19 квітня 2021].
6. Закон України “Про освіту” 2017. Документ № 2145-VIII, Відомості Верховної Ради (ВВР), № 38-39, ст. 380. Доступно: <http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2145-19>. [18 квітня 2021].
7. Закон України “Про наукову та науково-технічну діяльність” 2015. Документ № 848-VIII, Відомості Верховної Ради (ВВР), № 3, ст. 25. Доступно: <http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/848-19>. [04 квітня 2021].
8. Марков, СО 2003. ‘Основні принципи творчої випереджальної вищої освіти’, Науковий вісник Чернівецького університету. Педагогіка та психологія, Чернівці: Рута, №. 185, с. 44-53.
9. Моляко, ВО 2006. Здібність, творчість, обдарованість: теорія, методика, результати досліджень, Житомир: Рута, 320 с.
10. Guilford, JP 1967. ‘Creativity: yesterday, today, tomorrow’, Journal of Creative Behavior, Vol. p. 3-14.