Оберіть свою мову
Оберіть свою мову
автор: І.О. Мордоус
Актуальність дослідження. Філософія освіти є порівняно новітнім напрямом виняткової дослідницької уваги гуманітаристики. Зважаючи на той факт, що освіта була предметом філософської аналітики протягом всієї історії світоглядних пошуків, проте такі розвідки носили швидше контекст-ний, фрагментарний характер на тлі проблематики більш універ-сального та глобального характеру. Із бурхливим розвитком новітніх технологій та штучного інтелекту, становленням інформаційного/цифрового суспільства та економіки знань, визначення ролі та значення освіти як соціального інституту (певної моделі операціональних практик) суттєво змінюється, що і сформувало актуальність нашого наукового пошуку.
Постановка проблеми. Діапазон проблемного поля філософії освіти балансує між двома крайніми позиціями: визначенням ролі освіти в житті окремої людини (позиції людиноцентризму) та розумінням значення освіти в широкому соціальному контексті (глобалістики). Відповідно до низки запитань стосовно сутності та призначення освіти, дослідники вирізняють онтологію і гносеологію освіти, логіку та аксіологію освітніх процесів, історію та методологію освітніх технологій концептуалізуючи освітній інституціоналізм.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. У своїй більшості, аналізуючи проблемне поле філософії освіти в контексті інституціоналізму, ми спиралися на дослідження відомих сучасних вчених: Е. Гідденс, Дж. Кларк, Фін Т. Хансен, К. Ріккі, М. Б. Карстенсен та В. А. Шмідт, К. Р. Стенерсен та Т. С. Проітц тощо. В контексті обґрунтування предмету даного дослідження (цінності, толерантність, довіра) увага була сконцентрована на роботах Ю.Хабермаса, М. Рокіча, 3. Баумана, П. Штомпка та інших.
Постановка завдання. Освіта одночасно є процесом, системою, цінністю, соціальним інститутом і т.д., що формує як особистість та і її значення, місце, роль в соціумі. Дане змінне співвідношення індивідуально-го та універсально-сутнісного містить діалектичне протиріччя. Отже, задання дослідження полягає у обґрунтуванні можливої моделі розв’язання цього протиріччя в межах сталої світоглядної парадигми, верифікацію якої здійснює філософія освіти як окремий напрям світоглядних розвідок.
Виклад основного матеріалу. Основна функція освіти полягає в трансляції змісту та цінностей культури. Така її місія набуває особливого значення в умовах сучасного суспільства, коли інформація і володіння нею може бути задіяно в якості і позитивного чинника самореалізації та успішності людини, спільноти, або проекту, і у вигляді маніпулятивного, або просто деструктивного фактору по відношенню до суб’єкта та соціуму. Саме тому критичне мислення та діалогічна модель комунікації визначено як основоположні принципи сучасної парадигми освіти.
Висновки. Цінності свободи, толерантності та довіри визначають інтегральну сутність актуального стану суспільства, або принаймні його бажаної конфігурації. Філософія освіти в контексті проблеми соціальної інституціоналізації, як специфічне синтезоване знання, поєднує в собі світоглядні, педагогічні, соціологічні, історичні та інші прийоми та підходи задля здійснення критичного та обґрунтованого аналізу змісту ідеаційних компонентів освітніх практик та стратегій.
Ключові слова: філософія освіти, інституціоналізм, толерантність, соціальний інститут, свобода, феномен довіри.
Список використаної літератури:
автор: О. Д. Яценко
Актуальність проблеми дослідження. Проблема свідомості, душі, індивідуальності та особистості, її способів життя та взаємодії зі світом та собі подібними протягом всієї історії становили основний дослідницький фокус світоглядних розвідок. Інформаційне суспільство вирізняється тотальною експансією віртуального в соціокультурну динаміку сучасності, що здійснює безпосередній вплив на формат становлення та визначення суб’єктивності. Тому актуальним питанням сучасної гуманітаристики доречно вважати необхідність визначення специфіки впливу, що його здійснює віртуальне на суб’єктивність, моделі її ідентифікації та взаємодії з Іншим.
Постановка проблеми. Проб-лема сутнісної зміни в константах детермінації суб'єктивності під впливом широкого поширення технологій віртуальної реальності до перебігу щоденних практик сучасного індивіду.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Феноменологічні концепції, представлені в роботах Е. Гуссерля, Ж.-П. Сартра та М. Гайдеггера, зазначають темпоральність як основоположний атрибут суб'єктивності. Автори онтології пешого обличчя Д. Деннет, Д. Сьорл та С. Шовьє константною становлення суб’єктивності визначають процедури конституювання смислу. Така позиція тісно корелює із герменевтичними теоріями суб’єктивності, представленими в роботах В. Дільтея, П. Рікера та Г. Гадамера. Дж. МакРобертс, О. І. Єлхова, С. Хоружий, Ш. Туркл, М. Савін-Баден та Л. Фальконер, П. Х. Чеонг та К. Грей, Д. Дойл та Т. Кім та інші досліджують проблему впливу технологій віртуальної реальності на актуальні конфігурації суб’єктивності.
Постановка завдання. Про-аналізувати актуальне проблемне поле специфіки впливу віртуального на сучасний образ суб'єктивності та стратегій її взаємодії в соціокультурному просторі.
Виклад основного матеріалу. Сучасний розвиток технологій, як ЗМІ, так і віртуальної реальності, декларують рухомість меж приватного та публічного життя. Цей факт доводить існування значної кількості соціальних мереж, технологій брендингу та іміджелогії, біометрія та профайлінг робітників високо-технологічних корпорацій, технологій big data, cookies та Social Credit System в Китаї. Масштаб цього явища пояснюється зіткненням двох спрямованих одне до одного тенденцій: з одного боку, суб’єктивність прагне до максимума вираження та само-презентації у віртуальному просторі, а з іншого, зацікавлені суб’єкти, керуючись економічними, політичними, релігійними та іншими мотивами використовують опубліковану інформацію для прагматичного впливу на суб’єктивність, насамперед, маніпулятивного. Стратегія моральності віртуального світу передбачає широкий діапазон оцінок: від ототожнення зі стоїчними принципами атараксії та автаркії до звинувачень у безвідповідальності, без-особистісності та ескапізмі. Тому вважаємо доречним визначити сучасний тип актуалізації та репрезентації суб’єктивності як трансверсальний, тобто комплексний, суперечливий, інтеграційний та вмотивований певними намірами та прагненнями особи.
Висновки. Суб’єктивність у віртуальному просторі представлена у вигляді аватару, тобто праксису міфопоетичної традиції самоідентифікації. З огляду на такий ігровий та умовний характер репрезентації суб'єктивності, має місце рухомість меж приватного та публічного в сучасній культурі, або узвичаєнні світу до соціального змісту суб'єктивності. Саме такі специфічні риси сучасної суб’єктивності дають підстави стверджувати її трансверсальний характер, тобто ситуативність цілісності множини окремих факторів відповідно до прагматики мислення та дій.
Ключові слова: суб’єктивність, соціальність, культура, віртуальне, віртуальна реальність.
Список використаної літератури:
Актуальність теми дослідження. Приєднання України до Болонського процесу викликало інтерес до європейських стандартів, натомість увага до стандартів американської системи вищої освіти позбавлена належної уваги, попри факт, що саме американські університети часто посідають провідні місця у світових рейтингах.
Історично саме протестанти закладали основи вищої освіти в США, зокрема флагмани американської освіти – Гарвард та інші університети були створені протестантами. Духовні заклади освіти, створені протестантами на початку свого існування в Україні орієнтувались власне на американські стандарти. Таким чином, будь-які дослідження в цій галузі матимуть наукову новизну.
Постановка проблеми. Низька ступінь вивченості зазначеного предметного поля зумовлює потребу у взаємодії з духовними закладами вищої освіти, вивченні найкращого досвіду та пошуку спроб знайти шляхи масштабування найкращих здобутків.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Окремі дослідники вказують на те, що незважаючи на той факт, що більшість університетів Європи були засновані протестантами, у самій Європі до 1980 року не лишилось практично жодного протестантського університету. Окремі дослідники вказують на викривлену подачу відомої фрази щодо “розділового муру між церквою та державою” інші - описують невиправдану тенденцію синонімічного вживання понять “секуляризм” та “атеїзм”. Проте окрім поодиноких досліджень американських стандартів якості освіти, практично жодний дослідник не розглядає український досвід впровадження американських стандартів вищої освіти вітчизняними протестантами з метою масштабування.
Виклад основного матеріалу. Автор виокремлює три типових принципи, які вплинули на освітню систему США та масштабування яких на освітню систему України із врахуванням досвіду духовних ЗВО може бути корисним.
Висновки. Таким чином, практично всі новостворені протестантські ЗВО змогли показати на власному успішному прикладі, що в Україні реально застосування найкращих здобутків американських освітніх стандартів: створення ЗВО, які надають доступну високоякісну освіту без державних дотацій; висування додаткових умов до вступників та викладачів без прояву корупції; формування відповідальної спільноти християнської віри, яка співдіє з суспільством; безкомпромісне дотримання своїх світоглядних переконань та водночас збереження іміджу ЗВО та розбудова адаптивних систем забезпечення якості освіти, яка задовольняє вимоги стейкхоледерів духовної освіти.
На наш погляд, усе вище викладене зумовлює значущість подальшого дослідження духовної освіти з метою масштабування зазначених здобутків.
Ключові слова: духовні ЗВО, освіта, протестанти, стейкхолдери, якість освіти
Список використаних джерел:
Актуальність теми дослідження. Одним з найважливіших глобалізаційних процесів є входження України в загальноєвропейський освітній простір. Цей процес потребує глибокого осмислення і визначення стратегічних напрямків розвитку освітньої галузі. Освіта, визнається на даний момент найважливішою сферою людського буття і потребує постійної відповідності всім вимогам мінливого світу, а тому просто зобов'язана реагувати на будь-які трансформації суспільства. Такі її особливості як відсутність статичності і здатність до трансформації роблять дослідження глобалізації освіти вкрай актуальним і потребує постійного вивчення.
Постановка проблеми. Розгляд викликів глобалізації та інформаційної революції є одним з головних завдань сучасних наукових досліджень. Адже система освіти визнана сьогодні найважливішою сферою існування суспільства знань і має постійно відповідати на різні вимоги мінливого світу та реагувати на будь-які трансформації суспільства.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню глобалізаційних процесів в освіті присвячено праці В. Андріяш, В. Воронкової, І. Каленюк, О. Кивлюк, О. Назарчука, О. Петрович, В. Яковець. Розвиток освіти за умов інформаційної революції висвітлювалися в роботах О. Задорожної, О. Кивлюк, А. Корнеєвського, С. Сисоєвої, Н. Батченко тощо.
Виклад основного матеріалу. Світовий досвід цивілізаційного розвитку найбільш передових країн світу засвідчує вирішальну роль освітньої сфери у становленні всього соціокультурного комплексу – модернізації виробництва, вдосконалення суспільних відносин, науки і культури, які забезпечують сталий розвиток суспільства, входження індустріальних країн у стадію постіндустріального інформаційного суспільства.
Освітні системи завжди орієнтувалися на потреби суспільства і, незважаючи на відому консервативність, відгукувалися на зміни. Поняття “глобалізація освіти” означає процес входження освітньої системи в європейську зону вищої освіти і стандартизацію вимог: порівнянність ступенів, єдину систему залікових балів, академічну мобільність, оцінку якості освіти.
Глобалізований світ – це відкритий світ, але не рівний. Нові виклики в системі підготовки людини до життя не в останню чергу зумовлені соціокультурною динамікою, яка постійно прискорюється під тиском глобалізації й інформаційної революції. Тому сьогодні важливо знати основні вектори впливу глобалізації та інформатизації не тільки на розвиток сучасного суспільства загалом, але й на розгортання його системи освіти зокрема. Соціальна стратифікація держав поглиблюється тим стрімкіше, чим швидше відбувається викачування із відсталих країн матеріальних, фінансових, інтелектуальних, людських ресурсів і талантів.
Висновки. В умовах пошуку суспільством ефективної освітньої політики і необхідності переходу до гнучких високотехнологічних освітніх систем виникає необхідність застосування новітніх інформаційно-комунікаційних технологій. Водночас спрямовані на виробництво знання інноваційні процеси спричинюють зміни змісту, методів та форм навчання і призначення сучасного педагога. В таких динамічних умовах неминучими виявляється певні загрози, подолання яких ‒ завдання освіти, що модернізується.
Ключові поняття: освіта, модернізація освіти, глобалізація, виклики глобалізації.
Список використаних джерел: