Оберіть свою мову
Оберіть свою мову
Щетінін О. В.
Актуальність теми дослідження. Україна є багатоконфесійною державою, де міжконфесійні конверсії є частим явищем, яке потребує наукового осмислення. Як і проблема сучасних конверсій, питання міжконфесійних конверсій на Правобережній Україні в 1793–1830 рр. залишається дослідженим частково.
Постановка проблеми. Низка вчених висвітлила у своїх працях окремі факти щодо міжконфесійних конверсій в період 1793–1830 рр. Однак, у їх роботах висвітлені, або окремі конфесії, або окремі місцевості Правобережжя. Проте бракує праць щодо конверсій між усіма християнськими конфесіями регіону на всій його території в цей час.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання міжконфесійних конверсій на Правобережжі у період 1793–1830 рр. за останнє десятиліття піднімали О. Буравський, Б. Хіхлач, В. Лось та інші вчені, але воно залишається слабко вивченим, через фрагментарність їх досліджень.
Постановка завдання. Проаналізувати кількісний вимір міжкон-фесійних конверсій на Правобережній Україні в 1793–1830 рр., їх характер, порівняти успішність католицько-уніатської та православної місій.
Виклад основного матеріалу дослідження. Після анексії Правобережжя в 1793–1795 рр. Російська імперія вже на 1796 р. масовими добровільними і силовими наверненнями досягла тут православної більшості. Насильницькі навернення стосувались передусім уніатства, яке мало різний ступінь вкорінення у східній та західній частинах регіону. У наступний період, з 1797 по 1830 рр. відбулося часткове повернення втрачених позицій уніатської та римо-католицької церков, завдяки випадкам навернення десятків і сотень правос-лавних у ці конфесії. Відновлення позицій уніатства та римо-католицизму було викликане юридичним хаосом у законодавстві регіону викликаним одночасною дією старого польського та нового російського законодавства. Масові навернення у православ`я після 1830 р. повністю нівелювали досягнення римо-католицької та уніатської місії серед православних за попередній період.
Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок. Період 1793–1830 рр. на Правобережній Україні щодо міжконфесійних конверсій можна розділити на два підперіоди: 1793–1796 рр., коли мала успіх підтримувана державою православна місія, та 1797–1830 рр. – роки успішної римо-католицької та уніатської місії серед православних. Перспективним залишається подальше порівняльне дослідження кількісного і якісного виміру міжкон-фесійних конверсій у регіоні в 1793–1830 рр. та суміжних періодах і вивчення місцевих особливостей цих конверсій.
Ключові слова: міжконфесійні конверсії, міжконфесійні відносини, Правобережна Україна
Список використаних джерел:
1. Trąbski, M 2015, ‘Zagrożenie buntem chłopskim w południowo-wschodnich województwach Rzeczypospolitej Obojga Narodów w latach 1788–1789’, Orientalia Christiana Cracoviensia, № 7, s. 91–116.
2. Білик, ВА 2011, ‘Урегулювання правового становища василіанських монастирів у Правобережній Україні наприкінці XVIII – у 30-х рр. XIX ст.’, Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. Серія: Історичні науки, № 23, с. 38–43.
3. Богуцька, АЛ 2017, Етнонаціональний та етнодемографічний розвиток Правобережної України наприкінці XVIII – у першій половині XIX ст. Дисертація кандидата історичних наук, Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, Кам’янець-Подільський.
4. Буравський, ОА 2011, ‘Римо-Католицька Церква в контексті міжконфесійних відносин на Правобережній Україні наприкінці ХVIII – початку ХІХ ст.’ Гілея: науковий вісник: Збірник наукових праць,Вип. 47 (5), с. 5–11.
5. Гавриленко, O 2019, ‘Правова політика Російської імперії щодо римо-католицької церкви в українських губерніях наприкінці ХVІІІ – у першій половині ХІХ ст.’, Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія “Право”, (28), с. 19–25.
6. Голий, РВ 2014, ‘Конфессиональные конверсии греко–католиков во второй четверти XIX в. (На примере Волынской губернии)’, Вестник Ленинградского государственного университета им. А. С. Пушкина, № 2, с. 107–113.
7. Голій, РВ 2013, ‘Конверсія уніатських храмів у Волинській губернії (на прикладі сільських приходів Дубенського повіту)’. Наукові записки Національного університету “Острозька академія”. Серія: Історичне релігієзнавство, Вип. 8, с. 49–60.
8. Долгоруков, И 1870, Путешествие в Киев в 1817 году, соч. кн. Ивана Михайловича Долгорукого, Москва: Чтения в Обществе истории и древностей Российских,208 с.
9. Историческое обозрение городов Киевской губернии с их окрестностями. Город Канев (продолжение) 1846, Киевские губернские ведомости, 18 января, часть неофициальная, с. 17–19.
10. Коптюх, Ю 2003, ‘Передумови та проведення реформування устрою православної церкви в Правобережній Україні наприкінці XVIII – початку ХІХ ст.’, Українське релігієзнавство, № 26, с. 100–106.
11. Кулиев, ФМ 2015, ‘Правовое регулирование деятельности конфессий в Российской империи в конце XVIII – в начале ХІХ в.’, Известия СОИГСИ, 15 (54), с. 14–24.
12. Кундельський, В 2018, Корінне населення Правобережної України у міжнаціональних відносинах наприкінці XVIII – 60-х рр. ХІХ ст. Дисертація кандидата наук, Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, Кам`янець-Подільський.
13. Лось, В 2004, ‘Зміни територіально-адміністративної організації греко-католицької церкви (Правобережна Україна наприкінці XVIII – першій половині ХІХ ст.)’, Український історичний збірник, Київ, Вип. 7, с. 153–166.
14. Лось, ВЕ 2013, Уніатська Церква на Правобережній Україні наприкінці XVIII – першій половині XIX ст.: організаційна структура та культурно-релігійний аспект, Київ: НБУВ, 300 c.
15. Святненко, А 2009, ‘Правове становище Православної церкви на Правобережній Україні (I половина XIX ст.)’, Культура народов Причерноморья, № 162, с. 134–137.
16. Святненко, Г 2010, ‘Політика Російської імперії щодо православного духовенства на Правобережжі у першій половині ХІХ ст.: аналіз нормативно-правових актів’, Болховітіновський щорічник, Вип. 2, с. 65–70.
17. Семашко, И 1883, Записки Иосифа митрополита Литовского, изданные Императорской Академией наук по завещанию автора, Санкт-Петербург: Типография Императорской Академии наук, 786 с.
18. “Совратившиеся”, або повернення до батьківської віри та кримінал (n.d.). Доступно: <https://www.istpravda.com.ua/articles/2021/05/24/159558>. [22 Вересень 2021].
19. Труды Подольского церковного историко-археологического общества (бывш. Историко-статистического комитета) 1878-1879, Каменец-Подольск, Вып. 2, 320 с.
20. Тхоржевська, ТВ 2006, ‘Конфесійна політика російського царату щодо католицької церкви на Правобережній Україні наприкінці ХVIII – на початку ХІХ ст.’, Інтелігенція і влада, № 6, с. 59–64.
21. Хитровська, ЮВ 2010, ‘З історії приєднання греко-католиків Правобережної України до Православної Церкви наприкінці XVIII ст.’, Сторінки історії: збірник наукових праць, Вип. 31, с. 60–66.
22. Хитровська, ЮВ 2013, ‘Відчуження українського правобережного селянства від православної церкви у першій половині XIX ст.’, Сторінки історії, Вип. 35, с. 22–28.
23. Хитровська, ЮВ 2013, ‘Православно-католицькі взаємини у “Південно-Західному краї“ наприкінці ХVIII–XIX ст.’, Наукові записки Національного університету Острозька академія. Серія: Історичне релігієзнавство, 8, с. 202–210.
24. Хіхлач, Б 2010, “З історії греко-католицької церкви на Поділлі (XVII–XIX ст.)”. Доступно: <https://dekanat.at.ua/publ/b_khikhlach_quot_z_istoriji_greko_katolickoji_cerkvi_na_podilli_xvii_xix_st_quot/1-1-0-1>. [22 Вересень 2021].
25. Хіхлач, БМ 2015, Уніатська церква на Поділлі (1700 – 1840 рр.): віхи історії та соціокультурний портрет, Вінниця, 404 с.
26. Шеретюк, Р 2012, Греко-Уніатська Церква в контексті етноконфесійної політики Російської імперії на Правобережній Україні (кінець ХVIII – XIX ст.), Рівне: Волинські обереги, 431 с.
Руснак І. Г.
Актуальність теми дослідження. Понад 80% людей в усьому світі є релігійними. Оскільки більшість релігій безпосередньо встановлює моральні приписи, сприяє формуванню специфічних поведінкових патернів, скеровує людей до певного способу життя – в контексті подолання глобальних викликів, таких як пандемія COVID-19 – потенційна роль релігії є визначальною.
Постановка проблеми. Значна кількість релігійних організацій виробила іманентні правила щодо запобіганню пандемічних небезпек, однак тлумачення подібних правил, а тому і їх конструктивний потенціал залежить від волі релігійних лідерів та особливостей їх взаємодії зі світськими владними структурами.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Стаття ґрунтується на аналізі дослідження офіційних документів міжнародних організацій, компаративному аналізі відкритих джерел задля виявлення конструк-тивного чи деструктивного потенціалу релігії у світлі боротьби з пандемією COVID-19.
Постановка завдання. З’ясувати функціональну роль релігії в контексті створення чинників боротьби з поширенням COVID-19: можливості та перебіг адаптації релігійних організацій до нових умов; з’ясування комунікативного потенціалу та здатності протистояти загрозам світу постправди; дослідження ризиків, пов’язаних з екзистенційними переживаннями та персональними переконаннями релігійних людей.
Виклад основного матеріалу. Здійснюється аналіз діяльності релігійних організації, залежності ефективності їх боротьби з пандемією від специфіки співпраці з органами світської влади. Констатується деструктивний вплив релігійного фундаменталізму, спроби використання пандемії задля досягнення політичних інтересів. Розглядається проблема адаптації та можливості використання релігійними організаціями цифрових технологій у світлі запобігання поширенню COVID-19. Проаналізовано адаптивний потенціал, зокрема християнської релігії, у руслі можливих змін ціннісних орієнтирів сучасної людини та організації соціального простору. Розкрито проблему парадоксу доступності інформації в контексті висвітлення ЗМІ діяльності релігійних організації. Констатовано необхідність комунікації світської та релігійної влади щодо поширення науково обґрунтованої інформації про хворобу.
Висновки. Потенціал, що притаманний релігії у боротьбі з поширенням COVID-19 може бути використаний максимально ефективно за умови ефективної та прозорої співпраці світської влади та релігійних організацій, в основі якої лежатиме гуманістичний аспект.
Ключові слова: COVID-19, іслам, конструктивний потенціал, релігія, християнство.
Список використаних джерел:
1. A Global Jewish Community 2021, Social distancing does not mean social isolation Available from: <https://jewitathome.com/>. [6 September 2021].
2. Agorastos, A & Demiralay, C & Huber, CG 2014, ‘Influence of religious aspects and personal beliefs on psychological behavior: focus on anxiety disorders’, Psychology research and behavior management, № 7, pp. 93–101. Available from: <https://doi.org/10.2147/PRBM.S43666>. [6 September 2021].
3. Anderson, C 2019, ‘A New Hermeneutics of Suspicion? The Challenge of deepfakes to Theological Epistemology’, Cursor Zeitschrift Für Explorative Theologie, № 8. Available from: <https://cursor.pubpub.org/pub/andersondeepfakes/release/8>. [6 September 2021].
4. Bentzen, J 2020, In crisis, we pray: Religiosity and the COVID-19 pandemic, University of Copenhagen. Available from: <https://www.economics.ku.dk/research/corona/Bentzen_religiosity_covid.pdf>. [6 September 2021].
5. Cunningham, T 2021, Local faith leaders, churches play vital role in fight against COVID-19 pandemic. Available from: <https://www.wric.com/health/coronavirus/local-faith-leaders-churches-play-vital-role-in-fight-against-covid-19-pandemic/>. [6 September 2021].
6. Daria S, Islam MR 2021, ‘The use of cow dung and urine to cure COVID-19 in India: a public health concern’, Health Planning and Manage. Available from: <https://doi.org/10.1002/hpm.3257>. [6 September 2021].
7. Dein, S 2021, ‘Covid-19 and the Apocalypse: Religious and Secular Perspectives’, Journal of religion and health, 60 (1), pp. 5-15, Available from: <https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC7598223/>. [6 September 2021].
8. DRC uses traditional medicine in virus fight. Available from: <https://www.youtube.com/watch?app=desktop&v=anT-WLZBDgM&feature=youtu.be>. [6 September 2021].
9. Ever Given. Available from: <https://uk.wikipedia.org/wiki/Ever_Given>. [6 September 2021].
10. Islamic Relief 2020, Islamic relief launches guidance on safe religious practice during the coronavirus pandemic. Available from: <https://www.islamic-relief.org/islamic-relief-launches-guidance-on-safe-religious-practice-during-the-coronavirus-pandemic/>. [6 September 2021].
11. Johnson, B 2020, ISIS Magazine Calls for Attacks on ‘Easy Target’ Military, Police During Coronavirus Chaos, Homeland Security Today. Available from: <https://www.hstoday.us/subject-matter-areas/counterterrorism/isis-magazine-calls-for-attacks-on-easy-target-military-police-during-coronavirus-chaos/>. [6 September 2021].
12. Joscelyn, T 2020, How Jihadists Are Reacting to the Coronavirus Pandemic, The Foundation for Defense of Democracies. Available from: <https://www.fdd.org/analysis/2020/04/06/how-jihadists-are-reacting-to-the-coronavirus-pandemic/>. [6 September 2021].
13. Joscelyn, T 2020, The Way Forward: A World of Advice on the Coronavirus Pandemic, Al-Qaeda. Shaban 1441/March 2020. Available from: <https://twitter.com/thomasjoscelyn/status/1245311851325423616>. (photo 1) [6 September 2021].
14. Joscelyn, T 2020, The Way Forward: A World of Advice on the Coronavirus Pandemic, Al-Qaeda. Shaban 1441/March 2020. Available from: <https://twitter.com/thomasjoscelyn/status/1245311851325423616>. (photo 4) [6 September 2021].
15. Käsehage, N (ed) 2021, Religious Fundamentalism in the Age of Pandemic, transcript Verlag, Rostock. Available from: <https://doi.org/10.14361/9783839454855>. [6 September 2021].
16. Keshet, Y & Popper-Giveon, A 2021, ‘I Took the Trouble to Make Inquiries, So I Refuse to Accept Your Instructions”: Religious Authority and Vaccine Hesitancy Among Ultra‑Orthodox Jewish Mothers in Israel’, Journal of religion and health, 60(5), pp. 1992-2006. Available from: <https://link.springer.com/content/pdf/10.1007%2Fs10943-020-01122-4.pdf>. [6 September 2021].
17. Klaus, J 2020, Pandemics Are Also an Urban Planning Problem, Bloomberg CityLab. Available from: <https://www.bloomberg.com/news/articles/2020-03-06/how-the-coronavirus-could-change-city-planning>. [6 September 2021].
18. Manchak, V & Fischer, K 2021, ‘Coronavirus Communication: Interaction of Church, State, and Constitution in the Pandemic Environment’ in Culture & Crisis: Reconciling Constitutionalism & Federalism in a Time of Crisis Conference, LU, Lynchburg, VA. Available from: <https://digitalcommons.liberty.edu/cgi/viewcontent.cgi?article=1030&context=hsgconference>. [6 September 2021].
19. Ocampo, IL & Sheridan, MB 2020, The president has vanished; his wife, the VP, says the coronavirus isn’t a problem. Nicaragua declines to confront a pandemic. Available from: <https://www.washingtonpost.com/world/the_americas/coronavirus-nicaragua-daniel-ortega-missing/2020/04/11/3ad1fafc-79c3-11ea-a311-adb1344719a9_story.html>. [6 September 2021].
20. Office of the United Nations High Commissioner for Human Rights 2020, UN expert warns against religious hatred and intolerance during COVID-19 outbreak. Available from: <https://www.ohchr.org/RU/NewsEvents/Pages/DisplayNews.aspx?NewsID=25814&LangID=E>. [6 September 2021].
21. Piwko, AM 2021, ‘Islam and the COVID-19 Pandemic: Between Religious Practice and Health Protection’, Journal of religion and health, 60(5), pp. 3291-3308. Available from: <https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC8280647/>. [6 September 2021].
22. Sadjadpour, K 2020, Why Iran and Its Proxies Remain Undeterred by the Pandemic. Available from: <https://carnegieendowment.org/2020/12/17/why-iran-and-its-proxies-remain-undeterred-by-pandemic-pub-83467>. [6 September 2021].
23. The Guardian 2018, Non-believers turn to prayer in a crisis, poll finds. Available from: <https://www.theguardian.com/world/2018/jan/14/half-of-non-believers-pray-says-poll>. [6 September 2021].
24. Wamsley, L 2020, New York City Is Latest To Close Some Streets To Cars, Making More Space For People. Available from: <https://wamu.org/story/20/05/04/new-york-city-is-latest-to-close-some-streets-to-cars-making-more-space-for-people/>. [6 September 2021].
25. Ward, A 2020, World leaders who denied the coronavirus’s danger made us all less safe. Available from: <https://www.vox.com/2020/3/30/21195469/coronavirus-usa-china-brazil-mexico-spain-italy-iran>. [6 September 2021].
26. Welby, J 2020, Why housing is key to a Christian response to sustainability. Available from: <https://www.archbishopofcanterbury.org/priorities/coming-home/church-blogs/why-housing-key-christian-response-sustainability>. [6 September 2021].
27. World Health Organization 2020, Practical considerations and recommendations for religious leaders and faith-based communities in the context of COVID-19. Available from: <https://apps.who.int/iris/bitstream/handle/10665/331707/WHO-2019-nCoV-Religious_Leaders-2020.1-eng.pdf?sequence=1&isAllowed=y>. [6 September 2021].
28. Vandy, K 2020, Coronavirus: How pandemic sparked European cycling revolution, BBC News, Brussels. Available from: <https://www.bbc.com/news/world-europe-54353914>. [6 September 2021].
29. “Бог і пандемія”. Як нам жити, коли епідемія закінчиться? Доступно: <https://credo.pro/2021/04/288475>. [6 Вересень 2021].
30. Всеукраїнська Рада Церков і Релігійних Організацій 2020, Заява ВРЦіРО у зв’язку зі звинуваченнями МОЗ у поширенні COVID-19 у західних областях України. Доступно: <https://vrciro.org.ua/ua/statements/uccro-statement-on-covid-19-and-governmental-delations>. [6 Вересень 2021].
31. Духович, С 2021, Євхаристія – в центрі життя християн, особливо в підпіллі та в час пандемії. Доступно: <https://www.vaticannews.va/uk/church/news/2021-09/yevharystiya-v-centri-zhyttya-hrystyyan-v-pidpilli-i-v-pandemiyi.html>. [6 Вересень 2021].
32. Здіорук, СІ & Токман, ВВ & Литвиненко, ОМ 2011, Роль релігійних чинників у поступі українського соціуму: аналітична доповідь, Національний інститут стратегічних досліджень. Доступно: <https://niss.gov.ua/sites/default/files/2011-10/Relyg_chyn-56e51.pdf>. [6 Вересень 2021].
33. Китай забороняє церквам онлайн трансляції навіть під час пандемії. Доступно: <https://risu.ua/kitay-zaboronyaye-cerkvam-onlayn-translyaciji-navit-pid-chas-pandemiji_n103716>. [6 Вересень 2021].
34. Марчук, МГ 2003, Аксіологічний потенціал наукового знання: поняття, структура, спосіб актуалізації. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ. Доступно: <http://library.nuft.edu.ua/ebook/file/09.00.09MMGSSA.pdf>. [6 Вересень 2021].
35. На Шрі-Ланці від ковіду помер шаман, який "лікував" його еліксиром. Доступно: <https://www.bbc.com/ukrainian/news-58676852>. [6 Вересень 2021].
36. Петрушкевич, МС 2019, Релігійні комунікації як об’єкт впливу масової культури: український контекст. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук, Національний університет “Острозька академія”, Острог. Доступно: <https://www.oa.edu.ua/doc/dis/petruchkevich_avto.pdf>. [6 Вересень 2021].
37. Религия и пандемия: адаптация к реальности 2020. Доступно: <https://cutt.ly/4EXajxZ>. [6 Вересень 2021].
38. Свято-Успенская Почаевская Лавра 2020, Мы надеемся на святую воду, а они - на антисептик. Доступно: <https://web.archive.org/web/20200409065206/http://www.pochaev.org.ua/?pid=2250>. [6 Вересень 2021].
Луценко І. О., Рейпольська О. Д.
Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі індивідуальний підхід реалізується в дошкільній освіті і як самостійний методологічний підхід, і як складник особистісно орієнтованого, нарівні з віковим і діяльнісним підходами. Водночас в умовах предметно-ігрового середовища як простору, в якому в активній взаємодії зустрічаються діти з різними індивідуальними відмінностями, педагоги відчувають потребу оперативно орієнтуватися не скільки на різнопланові переліки таких відмінностей, скільки на узагальнені за певними, значущими для організації ігрової діяльності та спілкування характеристики дітей. Це визначає необхідність інтеграції індивідуального і типологічного підходів у педагогічній роботі з дітьми.
Постановка проблеми. У віковій психології і дошкільній педагогіці проводяться дослідження з вивчення індивідуальних, індивідуально-типоло-гічних особливостей розвитку дітей дошкільного віку. Водночас розкриття значення індивідуально-типологічного підходу як методологічного інструмен-тарію організації педагогом діяльності дітей у просторі предметно-ігрового середовища не було предметом спеціальної уваги.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Індивідуально-типоло-гічні особливості дітей дошкільного віку досліджують В. Кузьменко, О. Брежнєва, В. Пасічник, М. Пітін, О. Рейпольська, М. Ярошик. Обґрунтування індивідуального-типологічного підходу відбувається шляхом розкриття і уточнення понять “індивідуалізація”, “типологізація”, “індивідуальний підхід”, “типологічний підхід”, “індивідуально-типологічний підхід”.
Постановка завдання. Предметно-ігрове середовище закладу дошкільної освіти найбільшою мірою орієнтоване на врахування вікових особливостей дітей дошкільного віку. Водночас в ігровій діяльності як провідній діяльності дитини дошкільного віку і спілкуванні яскраво виявляються її індивідуальні та типологічні відмінності. За таких обставин у налагодженні реальної взаємодії з дітьми і дітей між собою перед педагогом постає завдання щодо врахування найбільш суттєвих для організації спілкування та ігрової діяльності особливостей їхнього розвитку.
Виклад основного матеріалу. У статті розкрито особливості реалізації у дошкільній освіті індивідуального і типологічного підходів. Обґрунтовано оптимальний комплекс індивідуально-психологічних відмінностей для розподілу дітей у предметно- ігровому середовищі на типологічні підгрупи. З цією метою виділено такі критерії-ознаки: 1) тип темпераменту; 2) соціально-комунікативна компетентність; 3)ігрова компетентність; 4) базові якості особистості.
Висновки. У дошкільній педагогіці і практиці закладів дошкільної освіти індивідуально-типологічний підхід належним чином не вивчений й не набув широкого застосування. Ширше відомим є індивідуальний підхід. Однак, у роботі з дітьми з нормальним онтогенезом індивідуалізація реалізується епізодично, у формі окремих, не пов’язаних між собою прийомів, що спрямовані на врахування випадково виділених індивідуально-психологічних відмінностей дітей. Змінити цю ситуацію покликаний індивідуально-типологічний підхід, який дає змогу розподіляти всіх дітей на типологічні підгрупи і здійснювати з ними диференційовану роботу, зосереджуватися на типоутворюючих характеристиках.
Ключові слова: індивідуально-типологічний підхід, індивідуально-психологічні відмінності, типологічні групи, диференційована робота.
Список використаних джерел:
1. Агіляр Туклер, ВВ 2020, Виховання ініціативності дітей старшого дошкільного віку в сюжетно-рольовій грі. Автореферат дисертації кандидата наук, Національна академія педагогічних наук України, Інститут проблем виховання, Київ, 23 с.
2. Айзенбарт, ММ 2016, Формування соціально-комунікативної компетенції дітей старшого дошкільного віку в процесі ігрової діяльності. Автореферат дисертації кандидата наук, ДЗ "Південноукр. нац. пед. ун-т ім. К. Д. Ушинського", Одеса, 20 с.
3. Базовий компонент дошкільної освіти 2021, Державний стандарт дошкільної освіти, нова редакція від 12.01.2021, № 33. Доступно: <https://mon.gov.ua/storage/app/media/rizne/2021/12.01/Pro_novu_redaktsiyu%20B>. [25 Вересень 2021].
4. Кузьменко, ВУ 2005, Розвиток індивідуальності дитини 3-7 років. Монографія, Київ: НПУ імені М.П. Драгоманова, 354 с.
5. Кулюткин, ЮН & Сухобская, ГС 1971, Индивидуальные различия в мыследеятельности взрослых учащихся, Москва: Педагогика, 112 с.
6. Луценко, Ірина 2021, ‘Проєктуємо предметно-ігрове середовище групи’, Дошкільне виховання, № 5, с. 9 – 13.
7. Музика, ОЛ 2008, ‘Типологічний підхід у психології здібностей та обдарованості як альтернатива ситуаційно-диспозиційній антиномії’, Актуальні проблеми психології: Проблеми психології творчості: Збірник наукових праць, За ред. ВО Моляко, Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І.Франка, Т. 12, Вип. 4, с. 184-192.
8. Мельников, ВМ & Ямпольская, ЛТ 1985, Введение в экспериментальную психологию личности. Учебное пособие, Москва: Просвещение, 319 с.
9. Палій, АА 2010 – 2020, Диференціальна психологія, Бібліотека українських підручників Westudents.com.ua. Доступно: <https://westudents.com.ua/glavy/76488-21-temperament-yak-formalna-ntegratsyna-osnova-ndivdualnost.html>. [25 Вересень 2021].
10. Пасічник, В, Пітін, М & Романчук, І 2019, ‘Індивідуально-типологічні особливості дітей дошкільного віку’, Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова, Випуск 1 (107), с. 69-73. Доступно: <http://repository.ldufk.edu.ua/bitstream/34606048/24161/1 Пасічник_Пітин_Романчук_2019.pdf>. [21 Вересень 2021].
11. Піроженко, ТО 2016, Ігрова діяльність дошкільника: молодший дошкільний вік, Київ: Генеза, 88 с.
12. Плотников, ВИ 2003, Типологический поход. Социальная философия. Словарь, Москва: Акад.Проект, с. 464-471.
13. Плющ, В & Терещенко, О 2018, Індивідуально-типологічний підхід в організації самостійної роботи студентів, с. 145-150. Доступно: <http://journals.nubip.edu.ua/index.php/Pedagogica/article/viewFile/12085/10465>. [21 Вересень 2021].
14. Психолого-педагогічний супровід виховання і розвитку дітей дошкільного віку з родин учасників АТО і внутрішньо переміщених осіб: концепція, методика, технології 2018, Навчально-методичний посібник, авт. ІО Луценко, АМ Богуш, ЛО Калмикова, ВУ Кузьменко, СІ Поворознюк, ОД Рейпольська, за наук. редакцією ІО Луценко, Київ: Видавництво НПУ імені М. П. Драгоманова, 213 с.
15. Рейпольська, ОД 2021, Теоретико-методичні засади формування у дошкільників ціннісного само ставлення. Автореферат дисертації доктора наук, Інститут проблем виховання НАПН України, Київ, 40 с.
16. Сильченко, СВ 2012, Виды педагогический явлений и их измерение. Доступно: <https://cyberleninka.ru/article/n/vidy-pedagogicheskih-yavleniy-i-ih-izmerenie/viewer>. [21 Вересень 2021].
17. Тарантей, ВП 2002, Профессиональное становление учителя в условиях непрерывного педагогического образования. Диссертация доктора наук, Гродненский государственный университет имени Янки Купалы, Гродно, 261 с.
18. Теоретико-методичні засади психолого-педагогічного супроводу виховання і розвитку дошкільників із родин учасників бойових дій і внутрішньо переміщених осіб 2021, Монографія, авт. ІО Луценко, ВУ Кузьменко, ЛО Калмикова, ІО Лапченко, СІ Поворознюк, ОД Рейпольська, ЯО Ольшевська, ІГ Андрущенко, за наук. редакцією ІО Луценко, Переяслав (Київ обл.): Домбровська Я.М., 266 с.
19. Фурман, А 2006, ‘Типологічний підхід у системі методологування’, Психологія і суспільство, № 2, с. 78-92. Доступно: <http://dspace.wunu.edu.ua/bitstream/316497/29998/1/%D0%A4%D1%83%D1%80%D0%BC%D0%B0%D0%BD.pdf>. [21 Вересень 2021].
Артемова Л.В.
Актуальність теми дослідження. Демократичні перетворення в Україні принципово і поступально вносять зміни у сферу освіти і життєдіяльності підростаючих поколінь. Особливої гуманістичної трансформації потребує підготовка студентів творчих професій. У період здобуття професійних компетентностей у ЗВО майбутнім акторам необхідне педагогічне спрямування їх учбової діяльності, засноване на демократичних і гуманістичних засадах педагогіки співробітництва. Саме цей підхід сприятиме розкриттю й реалізації здібностей і талантів молоді.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. У підготовці студентів до сценічної майстерності нині використовуються чималі надбання вітчизняних і зарубіжних класичних і модерних театральних та кіношкіл (М. Кропивницький, В. Немирович-Данченко, О. Довженко, К. Станіславський), інноваційних технік хореографічного мистецтва (О. Коваленко, О. Мерлянова, О. Таранцева та ініші).
Постановка проблеми. Театральна педагогіка, як творчий рівень педагогічної діяльності, містить чимало складових, які забезпечують високу результативність педагогічних зусиль викладача і творче успішне опанування студентами професійними компетенціями. Вважаю гідними дослідження стилі викладання педагога, які визначають ефективність будь-яких методів і технік навчання викладачем і учіння студентом.
Виклад основного матеріалу. У даному дослідженні розглянуто переваги і прорахунки основних 3-х стилів викладання: авторитарного, демократичного, ліберального. Для з’ясування їх доцільності з точки зору студентів їм запропоновано обрати той стиль, який допомагає їм успішніше оволодіти професійними компетенціями сценічної майстер-ності. Оскільки демократичний стиль обрала переважна більшість студентів, то подальший перетво-рюючий експеримент проводився зусиллями викладачів переконаних у доцільності даного стилю, які звично дотримувалися його у роботі зі студентами. В центрі їх уваги й діяльності поставлені завдання: дотримуватися суб’єкт – суб’єктної взаємодії у навчанні студентів акторському і хореографічному мистецтву; застосовувати усі методи, технології, тренінги, дотримуючись вказаної взаємодії; для організації партнерських взаємин викладача зі студентами відповідно використовувати вербальні і не вербальні техніки театральної педагогіки, позитивні емоційні засоби виразності; усі тренувальні вправляння проводити так яскраво, щоб студенти мали від них задоволення.
Висновки. В результаті дотримання викладачами демокра-тичного стилю взаємодії зі студентами підвищився їх рівень ставлення до цього стилю. У контрольному експерименті виявилось лише декілька студентів – прихильників інших стилів взаємодії. Позитивно змінився і характер взаємодії студентів і викладачів: їх ділові стосунки стали менш формальними, не напруженими, емоційно забарвленими. З’явилося більше позитивних емоцій у спілкуванні, зацікавленої підтримки акторських досягнень, вболівання за успіх кожного студента.
Отже запровадження і постійне підтримання демократичного стилю взаємодії викладача зі студентами у процесі навчальної театральної діяльності підтвердило його позитивний вплив як на розвиток сценічної майстерності у студентів, так і на загальну творчу атмосферу у студентській групі.
Ключові слова: викладач, студент, театральна педагогіка, актор, сценічне мистецтво, творчість, хореографія, стиль взаємодії, авторитарний, демократичний, ліберальний, емоції, спілкування.
Список використаних джерел:
1. Абрамян, ВЦ 1996, Театральна педагогіка, Київ: Либідь, 224 с.
2. Артемова, ЛВ 2002, Театр і гра, Київ: Томіріс, 291 с.
3. Бех, ІД 2003, Виховання особистості, у 2-х кн., Кн. 2: Особистісно орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади, Київ: Либідь, 280 с.
4. Голдрич, ОС 2006, Хореографія: посібник з основ хореографічного мистецтва та композиції танцю, Львів: СПОЛОМ, 176 с.
5. Загородня, ЛП & Тітаренко СА 2010, Педагогічна майстерність вихователя дошкільного закладу. Навчальний посібник, Суми: Університетська книга, 319, [1] с.
6. Зязюн, ІА & Сагач, ГМ 1997, Краса педагогічної дії, Київ: Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу, 302 с.
7. Коваленко, О 2021, ‘Дидактичні основи музичної підготовки майбутніх фахівців з хореографії у вітчизняних ЗВО’, Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету, Вип. 1, с. 91 – 97.
8. Козачковський, Д 2017, Нотатки на сторінках ролей, п’єс і клаптиках паперу. Підручна книга для акторів і режисерів, упор. Козак Б, Львів: Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 96 с.
9. Melnyk, NI & Vertuhina, VM & Artemova, LV and other 2020, ‘ Progressiv Practices of Covernment Management in Preschool Teachers Professional Training in Western European Countries’, Universal Journal of Educational Research 8 (10 ): 4591-4602. DOI: 10.13189/ujer.2020.08127. Available from: <http://www.hrpub.org>. [10 July 2021].
10. Мерлянова, О 2021, ‘Роль дистанційного навчання в системі підготовки хореографів’, Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету, Вип. 1, с. 183 – 188.
11. Рудницька, ОП 2010, Мистецька освіта в Україні: теорія і практика, Суми: СумДПУ ім. А. С. Макаренко, 255 с.
12. Сарабьян, Э & Полищук, В 2019, Большая книга актерского мастерства. Уникальное собрание тренингов по методикам величайших режиссеров. Станиславский, Меерхольд, Чехов, Товстоногов, Москва: АСТ, 300 с.
13. Сяо Чжан, 2021, ‘Поняття професійної майстерності хореографів як системи’, Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету, Вип. 1, с. 107 – 112.
14. Таранцева, ОО 2002, Формування фахових умінь майбутніх учителів хореографії засобами українського народного танцю. Автореферат кандидата наук, Київ, 20 с.
15. Ягупов, ВВ 2002, Педагогіка. Навчальний посібник для студ. пед. спец. ВНЗ, Київ: Либідь, 560 с.
Маркова О. М., Мар’єнко М. В.
Актуальність теми дослідження. Розкрито вміння та навички, якими повинні оволодіти студенти, що визначені в рамках робочої програми дисципліни “Основи інформаційних технологій”. Дистанційна форма навчання є однією з провідних форм навчання в сучасному закладі вищої освіти. В зв’язку з цим актуальність використання хмарних сервісів та хмаро орієнтованих систем не викликає сумніву.
Постановка проблеми. Дистан-ційна форма навчання у закладах вищої освіти, на сьогодні, є переважною для більшості закладів країни. І, якщо для студентів старших курсів перехід до такої форми навчання не є пробле-матичним, то студенти початкових курсів стикаються із великими проблемами, пов’язаними із організацією робочого простору.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Переваги хмарних засобів над традиційними та електронними засобами науково доведені С. О. Семеріко-вим, І. О. Теплицьким, Ю. В. Єчкало, О. М. Марковою, В. М. Соловйов та А. Ю. Ків. Можливості застосування хмарних технологій у навчальному процесі дослідженнях Е. А. Алдахіл (Е. A. Aldakheel), С. Н. Булл (C. N. Bull), А. М. Стрюка, О. В. Мерзликіна, С. О. Семерікова та М. В. Попель.
Постановка завдання. Експериментально перевірити ефективність використання Octave Online як хмаро зорієнтованого практикуму.
Виклад основного матеріалу. Розкрито сутність поняття “хмарозорієнтований практикум”. Наведені демонстраційні приклади виконання окремих завдань із курсу “Основи інформаційних технологій”. Показано, що зміст завдань спрямовано на формування умінь та практичних навичок з програ-мування для розв’язання практичних завдань і вправ до лабораторних робіт з основ інформаційних технологій. Наведено фрагменти виконання завдань студентами І-го курсу. Встановлено переваги GNU Octave, як допоміжного засобу, що застосовується в чисельних розрахунках. Результати експериментальної перевірки ефективності використання Octave Online як хмаро зорієнтованого практикуму оцінюва-лись за трьох рівневою шкалою. Кожен рівень визначається за переліком відповідних показників.
Висновки. Аналіз експерименту показав, що навчальні досягнення студентів після виконання лабора-торних робіт у хмаро зорієнтованому практикумі зросли у порівнянні з їх особистими навчальними досягненнями до початку застосування Octave Online. Зроблено висновки експериментальної перевірки ефективності використання Octave Online як хмаро зорієнтованого практикуму, про зручність та корисність використання даного хмарного засобу у навчанні майбутніх ІТ-фахівців.
Ключові слова: хмарний засіб, хмаро зорієнтований практикум, веб-інтерфейс для GNU Octave, Octave Online, Основи інформаційних технологій, майбутні ІТ-фахівці.
Список використаних джерел:
1. Aldakheel, ЕA 2011, A Сloud Computing framework for computer science education. Master of Science thesis, Bowling Green.
2. Bull, CN 2015, Studios in software engineering education. Ph.D. thesis, Bailrigg.
3. Markova, OM, Semerikov, SO, Striuk, AM, Shalatska, HM, Nechypurenko, PP & Tron VV 2019, ‘Implementation of cloud service models in training of future information technology specialists’, in Proceedings of the 6th Workshop on Cloud Technologies in Education (CTE 2018), ed. AE Kiv & VN Soloviev. Kryvyi Rih, Ukraine, 21 December 2018. Kryvyi Rih : CEUR Workshop Proceedings, vol. 2433, pp. 499-515. Available from: < http://ceur-ws.org/Vol-2433/paper34.pdf >. [08 September 2021].
4. Semerikov, S, Teplytskyi, I, Yechkalo, Y, Markova, O, Soloviev, V & Kiv, A 2019, ‘Computer Simulation of Neural Networks Using Spreadsheets : Dr. Anderson, Welcome Back’, in Proceedings of the 15th International Conference on ICT in Education, Research and Industrial Applications. Integration, Harmonization and Knowledge Transfer, ed. V Ermolayev, F Mallet, V Yakovyna, V Kharchenko, V Kobets, A Korniłowicz, H Kravtsov, M Nikitchenko, S Semerikov, A Spivakovsky. Kherson : CEUR Workshop Proceedings, Volume II : Workshops, vol. 2393, pp. 833-848. Available from: <http://ceur-ws.org/Vol-2393/paper_348.pdf>. [08 September 2021].
5. Wang, M, Chen, Y & Khan, MJ 2014, ‘Mobile Cloud Learning for Higher Education : A Case Study of Moodle in the Cloud’, The International Review of Research in Open and Distance Learning, vol. 15. April, no 5, pp. 254-267.
6. Алексеев, ЕР & Чеснокова, ОВ 2012, Введение в Octave для инженеров и математиков. ALT Linux, Москва. Доступно : <http://opds.spbsut.ru/data/_uploaded/books/octave_book.pdf>. [08 Вересень 2021].
7. Кривонос, ОМ & Коротун, ОВ 2018, ‘Етапи проектування хмаро зорієнтованого середовища навчання баз даних майбутніх учителів інформатики’, Інформаційні технології і засоби навчання, № 1 (63), с. 130-145. Доступно : <https://journal.iitta.gov.ua/index.php/itlt/article/view/1866/1299>. [08 Вересень 2021].
8. Маркова, ОМ 2017, Робоча навчальна програма з дисципліни “Основи інформаційних технологій” для студентів спеціальності 123 “Комп'ютерна інженерія” / факультет інформаційних технологій, Програма складена на основі освітньо-професійної програми підготовки бакалавра за спеціальністю 123 “Комп’ютерна інженерія”, Кривий Ріг.
9. Маркова, ОМ 2019, Хмарні технології як засіб навчання основ математичної інформатики студентів технічних університетів. Дисертація кандидата наук, Криворізький державний педагогічний університет Міністерства освіти і науки України, Державний заклад “Луганський національний університет імені Тараса Шевченка”, Старобільськ.
10. Мерзликін, ОВ & Семеріков, СО 2015, ‘Перспективні хмарні технології в освіті’, в Тези доп. наук.-практ. сем. “Хмарні технології в сучасному університеті” (ХТСУ–2015). Черкаси, 24 березня 2015 р. Черкаси : ЧДТУ, с. 31-33.
11. Попель, МВ 2017, Хмарний сервіс SageMathCloud як засіб формування професійних компетентностей вчителя математики. Дисертація кандидата наук, Інститут інформаційних технологій і засобів навчання НАПН України, Київ.
12. Стрюк, АМ & Рассовицька, МВ 2015, ‘Використання хмарних технологій у комбінованому навчанні інформатики студентів інженерних спеціальностей’, Вісн. Дніпропетр. ун-ту імені Альфреда Нобеля. Серія: Педагогіка і психологія, № 1 (9), с. 221-226.