Деталі

Категорія: Uncategorised

автор: Синій В. С.

Актуальність теми дослідження. Протестантська освіта в Україні і на всьому просторі Східної Європи поступово долає кризові явища, пов’язані з бюрократизацією освітньо-виховного процесу та індивідуалістичними інтенціями студентів. Це подолання стало можливим через відкриття потенціалу комунітаризму в епоху постмодерну для духовних закладів вищої освіти. Комунітаризм як теорія спільнот передбачає, що семінарія є освітньо-виховною та науково-богословською спільнотою, що слугує церковними спільнотам. Розвиток комунітаризму в теології сьогодення сприяє кращому розумінню можливостей колективного лідерства у спільнотах викладачів, спільнотах керівництва семінарій, спільнотах рад опікунів, спільнотах студентів. Разом із тим, ефективний перехід до нового стану освіти та виховання ускладнений через ряд проблем і суперечностей, які є наслідком особливостей розвитку колективного лідерства у протестантській освіті у попередні 30 років.

Постановка проблеми. Застосування положень теології спільнотності (комунітаризму) до осмислення семінарій як специфічних навчальних закладів, до відкриття нових перспектив розвитку семінарій взагалі та навчально-виховного процесу зокрема є критично важливим. Перед обличчям цих нових викликів протестантська освіта України опинилася, обтяжена суперечностями реалізації колектив-ного лідерства, які зумовлені особливостями розвитку богословської освіти останніх 25-30 років. Розуміння цих суперечностей дозволяє здійснювати контекстуа-лізацію ідеалів спільнотного лідерства доби постмодерну для українського протестантизму.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Традиційно оцінки розвитку колективного лідерства в протестантських освіті надавалися з позицій світогляду, характерного для доби пізнього модерну, коли українських протестантизм тимчасово набував форм ієрархічних корпорацій. За таких умов багато значення надавалося характерис-тикам кількісного зростання чи падіння. Це призводило до діагностування стану духовної освіти як кризового, що детально описано в дослідженнях С. Саннікова, О. Гейчен-ко, О. Турлака, В. Чаплінського. Намагання надати нового імпульсу за рахунок розуміння духовної освіти як частини місійної діяльності, здійснені П.Пеннером, мали лише обмежений ефект. Лише сьогодні, після 2014 року, головними стали якісні показники в оцінці процесів розвитку духовної освіти та виховання. Все це зумовлює трансформацію уявлень про перспективи розвитку духовної освіти та колективного лідерства в цій галузі.

Постановка завдання. Метою дослідження є комплексний аналіз зростання усвідомлення семінарськими спільнотами потреби у колективному (спільнотному) лідерстві на різних етапах розвитку протестантської освіти в пострадянському контексті, зміна форм колективного лідерства, наповнення змістом такої формальної структури як рада опікунів, виявлення внутрішніх суперечностей усіх цих процесів та пропозиція шляхів подолання цих протиріч.

Виклад основного матеріалу. На процес виникнення баптистських семінарій України вплинули західні церкви або місії, в окремих випадках – українська діаспора, яка довший час проживала поза межами України. Визначальний вплив здійснили представники церков, навчальних закладів та християнських вузів США. Семінарії пережили ряд етапів власного розвитку, під час яких змінювалися і форми колективного лідерства. Перший етап – виникнення семінарій та узгодження роботи семінарій до уніфікованих стандартів. На першому етапі, відразу після виникнення семінарії мали дуже дружні відносини з помісними церквами, програми були дуже гнучкі й відповідали на потреби церков. Церковне керівництво сприймало ці починання як частину церковного служіння. Другий етап – екстенсивний розвиток семінарій, під яким автор має увазі залучення в роботу семінарій додаткових ресурсів і зростання семінарій, пов'язане з кількістю студентів, а для деяких семінарій – відкриття філій або виїзних програм. Цей вид зростання також був пов'язаний із тим, що семінарії почали ставати все більш незалежними від національних церков, партнерство із західними організаціями стало більш формалізованим, що найчастіше проявлялося в участі західних партнерів в опікунській раді. Третій період – переоцінка роботи семінарій. Початок цього періоду значною мірою пов'язаний зі світовою економічною кризою 2007-2008 років, а його результатом стало відновлення діалогу семінарій та церков. Четвертий період – інституційних змін – пов'язаний із реакцією української держави на болонський процес та прийняттям нового Закону України “Про вищу освіту”. Розпочався процес підготовки до державної акредитації та формування культури відкритості у національному освітньому середовищі.

Висновки. В цілому на етапі виникнення євангельських семінарій в Україні та інших країнах служіння акредитаційної асоціації ЄААА вплив західних організацій на формування опікунських рад або інших управлінських рад був виразним і значним. Найчастіше він не був прямим, а опосередкованим – через національних лідерів, які в процесі навчання або досвіду роботи зіткнулися з такою моделлю керівництва. Після 25 років розвитку й осмислення колегіального керівництва, можемо підсумувати, що опікунські ради стали природним органом управління для теологічних ЗВО в Україні, однак вони не зайняли проактивної позиції в усіх навчальних закладах і далеко не всі стали самостійними і повністю національними.

Ключові слова: богословська освіта, форми богословської освіти, зміст богословської освіти, соціальне покликання теології, теорії про церковні і науково-освітні спільноти.

Список використаних джерел:

1. Elliott, M 1999. ‘Recent Research on Evangelical Theological Education in Post-Soviet Societies’, in: Occasional Papers on Religion in Eastern Europe: Vol. 19: Iss. 1, Article 2, p. 1-21.
2. Гейченко, А 2010. ‘Анализ двадцатилетнего опыта богословского образования в Украине (1989-2009): взгляд изнутри движения’. Доступно: <https://www.academia.edu/12244688/Анализ_двадцатилетнего_опыта_богословского_образования_в_Украине_1989-2009_взгляд_изнутри_движения.pdf>. [5 Січень 2021].
3. Пеннер, П 1999. Научите все народы… Миссия богословского образования: факторы, определяющие развитие богословского образования в России и странах СНГ, СПб: Библия для всех.
4. Санников, СВ (ред.) 2007. ‘Эффективность богословского образования в Украине: исследовательский проект’, Theological Reflections: Euro-Asian Journal of Theology, № 7, Одесса: OCI, ЕААА. Доступно: <http://reflections.e-aaa.info/article/view/76873/72628> [7 Січень 2021].
5. Турлак, О 2011. ‘Церковь и богословское образование в бывшем СССР: что было сделано не так?’, Форум 20. Двадцать лет религиозной свободы и активной миссии в постсоветском обществе. Итоги, проблемы, перспективы евангельских церквей. Материалы к дискуссиям, редактор-упоряд. Михайло Черенков, Київ: Дух і літера, с. 122–135.
6. Чаплинский, В 2017. ‘Формирование академического богословия в ВСО ЕХБ в 1997-2005 годах’, Нова парадигма, № 133, с. 72-82.

Деталі

Категорія: Uncategorised

автор: Гулямов Б. С.

Актуальність теми дослідження. Православне соціальне вчення на початку XXI століття стало ареною протистояння гуманістичних і фундаменталістичних богословських стратегій, що безпосередньо справляє вплив на долю соціальної доктрини як самостійної академічної дисципліни та як частини християнської етики. Сьогодні від змісту та форми презентації соціального вчення все більше залежить авторитет католицької та православної церков, розвиток діалогу релігійного та світського світоглядних дискурсів, доля міжрелігійного діалогу. Значний розвиток християнського гуманізму соціального вчення в православ’ї на початку XXI століття у протистоянні з фундаменталізмом лише починає аналізувати науковцями, тоді як ця тематика має велике теоретичне і практичне значення для соціальної філософії, релігієзнавства філософії освіти.

Постановка проблеми. Формування у межах соціального вчення Вселенського патріархату теоретичних основ для нового православного гуманізму робить нагальним завдання систематичного аналізу як позитивних рис такого гуманізму, так і його меж. Оскільки такий гуманізм соціального вчення Вселенського патріархату визначається багато у чому методологією формування соціальної доктрини, то важливо здійснити аналіз такої методології. Цей аналіз важливий з огляду на те, що соціальне вчення лише поступово звільняється від статусу релігійного знання, яке пропонується з позицій авторитету, і набуває рис класичної наукової раціональності, яка може бути прийнятною в університетському дискурсі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Обговорення методології побудови соціального вчення звичайно відбувається лише у межах дискусії щодо боротьби між тенденціями до фундаменталізму і лібералізму. Поява нового соціального вчення Вселенського патріархату на початку 2020 року привела до ряду важливих дискусій, що були організовані Грецькою архієпископією в США та в якій взяли участь провідні православні богослови сьогодення Іоанн Хриссавгіс, єпископ Максим Василевич, професор Арістотель Папаніколау, Хенк Ханеграафф, Брендон Галлахер, Філ Дорролл, Керрі Фредерік Фрост, Філіп Мамалакіс, Ніколас Казарян, Єлизавета Кітанович, професор Джордж Демакопулос, Мартін Джонсон, Гейл Волощак, Тім Патіцас. Однак аналіз того, якими є головні методологічні особливості соціального вчення Вселенського патріархату ще не було здійснено.

Постановка завдання. Метою дослідження є аналіз методологічних принципів побудови соціального вчення Вселенського патріархату та їх порівняння з методологіями соціальних доктрин інших церков. Завданнями статті є осмислення особливостей співвідношення традиції та раціональності, монологічного та діалогічного у формування соціальної доктрини.

Виклад основного матеріалу. Православна соціальна доктрина як дисципліна формується без елементів схоластичного мислення, які характерні для католицизму. Це пов’язано з тим, що соціальна доктрина у православ’ї мислиться як вираз передання, а не вчительства церкви. Також значний вплив на методологію соціальної доктрини Вселенського патріархату справило те, що вихідним принципом для всіх рефлексій було поставлено цінність гідності особистості. Абсолютизація цієї цінності дозволила створити християнський гуманізм, що протистоїть ідеологічним крайнощам сучасних культурних війн, у тому числі – зловживанням ідеєю прав людини. РПЦ методологічну анти-схоластичність у побудові соціально-го вчення використовує для легітимізації ідей православного фундаменталізму. На цьому фоні соціальне вчення Вселенського патріархату набуває значення світоглядної альтернативи, критично важливої для розвитку української богословської науки і освіти.

Висновки. Нове соціальне вчення Вселенського патріархату, запропоноване в березні 2020 року, має значні методологічні новації. Це соціальне вчення є новим через дедукцію всіх конкретних морально-правових принципів із головної цінності гідності людської особи. Важливим є також позитивний богословський погляд на історичну перспективу. Формування соціального вчення перестає бути схоластизованим. Для соціального вчення Вселенського патріархату характерна значна діалогічність, поєднання комунітаризму та персоналізму, місійної відкритості та соціальної дияконії.

Ключові слова: соціальне вчення церкви, персоналізм, комунітаризм, соціальна справедливість, суспільна солідарність.

References:

1. Chryssavgis, J & Hollander, A 2020. ‘Asceticism, Ethics, and the Renewal of the Earth: Orthodox Christian Contributions to an Ecumenical Ecology’, Franciscan Friars of the Atonement. Available from: <https://www.atonementfriars.org/asceticism-ethics-and-the-renewal-of-the-earth/>. [5 December 2020].
2. Frost, CF 2020. ‘The Orthodox Church and Its Social Ethos: The Aims and Accomplishments of For the Life of the World’, Ecumenical Trends, № 49 (5). Graymoor Ecumenical & Interreligious Institute, September/October: 1-6. Available from: <https://panorthodoxsynod.blogspot.com/2020/10/the-orthodox-church-and-its-social.html>. [11 December 2020].
3. Greek Orthodox Archdiocese of America, Ecumenical Patriarchate 2020. ‘For the Life of the World. Toward a Social Ethos of the Orthodox Church’, University of Fribourg. Available from: <https://www.goarch.org/social-ethos?p_p_id=56_INSTANCE_km0Xa4sy69OV&p_p_lifecycle=0&p_p_state=normal&p_p_mode=view&p_p_col_id=column-1&p_p_col_count=1&_56_INSTANCE_km0Xa4sy69OV_languageId=en_US>. [11 December 2020].
4. His Grace Bishop Maxim & Fr. John Chryssavgis 2020. Join the Conversation: For the Life of the World. A New Document in the Church. Available from: <https://youtu.be/yZULvc4MaWA>. [11 December 2020].
5. Dr. Brandon Gallaher & Dr. Phil Dorroll 2020. Join the Conversation: For the Life of the World. Ecumenical and Interfaith Relations. Available from: <https://youtu.be/7MOTr7kCtIk>. [11 December 2020].
6. Dr. Carrie Frederick Frost & Dr. Philip Mamalakis 2020. Join the Conversation: For the Life of the World. Marriage and Family. Available from: <https://youtu.be/XXkNkcDiVFw>. [5 January 2021].
7. Fr. Nicolas Kazarian & Dr. Elizabetha Kitanovic 2021. Join the Conversation: For the Life of the World. Orthodoxy and Human Rights. Available from: <https://youtu.be/iWELWMGZu38>. [5 January 2021].
8. Dr. George Demacopoulos & Fr. Martin Johnson 2020. Join the Conversation: For the Life of the World. Poverty and Wealth. Available from: <https://youtu.be/ZDNWUgc6c5I>. [5 January 2021].
9. Dr. Gayle Woloschak & Dr. Tim Patitsas 2020. Join the Conversation: For the Life of the World. Religion and Science. Available from: <https://youtu.be/5cA7TGdbmP8>. [3 January 2021].
10. Dr. Aristotle Papanikolaou & Hank Hanegraaff 2020. Join the Conversation: For the Life of the World. Religion and the Public Square. Available from: <https://youtu.be/kjnGM-m6DC4>. [7 January 2021].

Деталі

Категорія: Uncategorised

автор: Лапутько А. В.

Актуальність теми дослідження. У Римсько-католицькій церкві антропологія розвивається у тісному зв’язку з віровченням, проте виходить і у площину широкого діалогу з філософською думкою та з академічними науковими колами. Magisterium Ecclesiae є обов’язковим вихідним пунктом систематизованих католицьких філософських і теологічних теорій в осмисленні проблеми людини. Католицька антропологія має своїм завданням поєднати офіційне віро-вчення з філософією. Офіційні документи Апостольської Столиці, до яких належать й енцикліки, розкривають найважливіші актуальні питання, серед яких є і проблема людини та її цінності.

Постановка проблеми. Енцикліка папи Івана Павла ІІ “Evangelium Vitae” одразу після своєї назви “уточнює”, до кого саме звернено це послання та про що в ньому йдеться: “до єпископів, священиків і дияконів, ченців і черниць, світських католиків та всіх людей доброї волі про вартість і недоторканість людського життя”. Цей епіграф вказує, що виклад її змісту стосується усіх людей, адже проблема цінності людського життя є універсальною та вічною.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Основним джерелом для нашого дослідження є текст енцикліки “Evangelium Vitae”. У розкритті теми нашої статті звернемося також до праць видатного теолога Карла Ранера, вплив якого впродовж останніх десятиліть на католицьку думку є значним. Окремі аспекти антропологічної тематики в контексті цінності людського життя дослідимо на основі аналізу праць кардиналів Тарчізіо Бертоне та Мар’яна Яворського, а також окремих українських науковців.

Постановка завдання. Метою статті є аналіз цінності людського життя в енцикліці папи Івана Павла ІІ “Evangelium Vitae”. До основних завдань нашої статті належить розкрити основні положення енцикліки в загальному контексті сучасної католицької антропології та зіставити з окремими тезами католицького богословського вчення про людину.

Виклад основного матеріалу. Іван Павло ІІ в енцикліці “Evangelium Vitae” базує своє послання на основі Святого Письма, як це прийнято у формулюванні віровчення чи морального компендіуму хрис-тиянської церкви. Ісус Христос, таємниця втілення Логосу – основа розуміння цінності людського життя від його зачаття до природної смерті. В енцикліці розкриваються спроби редукувати цінність життя, до яких належить війна, насилля, зловживання біоетичними аспектами (аборт, евтаназія).

Висновки. Визнання цінності людського життя, якому присвячена енцикліка папи Івана Павла ІІ “Evangelium Vitae”, є визначальним стрижнем католицької антропології, що базується передусім на таємниці боговтілення Ісуса Христа. Цінність людського життя є тим виміром, який виходить поза межі конфесійності у простір універсального гуманізму. Проблема етичного контролю в медичних дослідженнях та правових кодексах у світлі цінності людського життя потребує нового етапу дискусії в сьогоденні. Доволі спрощена і катехитична форма подання енцикліки не сприяла прийняттю академічними колами теологів та філософів, для яких більш переконливими є праці, наприклад, Карла Ранера з глибоким синтезованим стилем проникнення в таємницю буття Бога та людини.

Ключові слова: цінність людського життя, енцикліка “Evangelium Vitae”, католицька антропологія, етичні цінності, гідність.

Список використаних джерел:

1. Гаврилюк, ТВ 2013. Людина в християнській антропології ХХ – ХХІ століття, Київ: ТОВ “НВП “Інтерсервіс”, 320 с.
2. Йоанн Павло ІІ 1995. Evangelium Vitae. Енцикліка. Доступно: <http://www.pro-life.vinnica.ua/personaggi/evangelium_vitae.pdf>. [15 Грудень 2020].
3. Лейн, ДА 2007. ‘Учение о воплощении: человеческое и космическое измерения’, в кн. Современное католическое богословие. Хрестоматия, Москва: ББИ св. aпостола Андрея, с. 231-259.
4. Остащук, І 2008. ‘Католицька антропологія: контекст третього тисячоліття’, Вісник Прикарпатського університету. Філософські і психологічні науки, Вип. ХІ, с. 105-110.
5. Ранер, К 2006. Основание веры. Введение в христианское богословие, Москва: ББИ св. апостола Андрея, 662 с.
6. Скринник, Н 2010. ‘Етнічний модус національної ідеї в українському католицизмі ХХ століття’, Українське релігієзнавство, № 53, с. 115-123.
7. Чорноморець, ЮП 2010. Візантійський неоплатонізм від Діонісія Ареопагіта до Геннадія Схоларія, Київ: Дух і Літера, 568 с.
8. Jaworski, M, kard. 2003. ‘Osoba ludzka jako podstawa stosunku do Boga’, Kardynał Marian Jaworski, Wybór pism filozoficznych, Olecko: Wydawnictwo Wszechnicy Mazurskiej, p. 266-287.
9. John Paul II, Pope 2003. Ecclesia in Europa. Post-synodal apostolic exhortation. Available from: <http://www.vatican.va/content/john-paul-ii/en/apost_exhortations/documents/hf_jp-ii_exh_20030628_ecclesia-in-europa.html> [19 December 2020].

Деталі

Категорія: Uncategorised

автори: Кухар Л. О., Тарасенко О. О.

Актуальність теми дослідження. Якісне оцінювання навчальних досягнень учасників освітнього процесу є запорукою формування цілісного освітнього середовища. Прийняття управлінських рішень в освіті потребує використання якісних інструментів вимірювання.

Постановка проблеми. Важливим завданням, яке постало перед закладами вищої освіти – організація та проведення підсумкового контролю (екзаменів, підсумкової атестації) в умовах дистанційного навчання. Відповідно, питання розробки та впровадження валідних та надійних інструментів освітнього оцінювання є нагальною проблемою сучасної освіти.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання оцінювання у своїх працях розглядали В. Аванесов, Р. Беннет, І. Булах, К. Вайс, Д. Вейс, Е. Ведунг, Д. Долін, М. Євтух, О. Кілієвич, Н. Морзе, В. Ребкало, Ю. Полянський, В. Тертичка та ін.

Постановка завдання. Метою статті є аналіз застосування формувального та підсумкового оцінювання в навчальному процесі та опис можливості їх поєднання шляхом створення каліброваного банку тестових завдань.

Виклад основного матеріалу. Для створення якісного інструменту оцінювання варто дотримуватися усіх етапів його розробки (планування, конструювання тесту згідно плану, апробація, “вибраковка” неякісних завдань тощо). Використання формувального оцінювання в навчальному процесі дає змогу реалізувати один із важливих етапів – апробацію, що дає змогу визначити статистичні показники якості тестових завдань (прокалібрувати їх), які в подальшому можна буде використати в підсумковому оцінюванні. Правильне формування добірок тестових завдань для формувального оцінювання забезпечить їх урівнювання та приведення до єдиних параметрів. Оскільки проведення формувального та підсумкового оцінювання ми розглядаємо в межах однієї навчальної дисципліни, то в роботі наводимо опис процесу горизонтального урівнювання тестів за допомогою спільних тестових завдань.

Висновки. Наразі заклади вищої освіти змушені були організовувати проведення підсумкової атестації випускників з використання дистанційних форм, що в свою чергу ставить питання про якість інструментів оцінювання. Формування банку каліброваних тестових завдань, дає можливість на підсумковому тестуванні отримати надійні та валідні результати. Для його створення передбачається використання підходів сучасної теорії тестів.

Ключові слова: тестове завдання, тестування, банк тестових завдань, каліброване завдання, якірне завдання, процедура урівнювання, формувальне оцінювання, підсумкове оцінювання.

Список використаних джерел:

1. Головіна, О 2019. Оцінювання – це навичка і завжди діалог. Фінський досвід. Доступно: <https://nus.org.ua/articles/otsinyuvannya-tse-navychka-i-zavzhdy-dialog-finskyj-dosvid/>. [15 Грудня 2020].
2. Євтух, М, Лузік, Е & Дибкова, Л 2010. Інноваційні методи оцінювання навчальних досягнень, Київ: КНЕУ.
3. Методичні рекомендації щодо формувального оцінювання учнів 2018. До листів МОН України від 18.05.2018 № 2.2-1250 та від 21.05.2018 № 2.2-1255.
4. Морзе, НВ, Барна, ОВ & Вембер, ВП 2013. ‘Формувальне оцінювання: від теорії до практики’, Інформатика та інформаційні технології в навчальних закладах, № 6, с. 45-57. Доступно: <http://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/6327/1/Morze_N _Barna_O_Vember_V_IITNZ_6_2013_IS.pdf> [16 Грудня 2020].
5. Порядок організації і проведення контролю та оцінювання знань студентів Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, 2011. Доступно: <https://npu.edu.ua/images/file/nmc/2016/Порядок_організації_і_проведення_контролю_та_оцінювання_знань.pdf>. [14 Грудня 2020].
6. Роміцина, ЛВ 2019. Формувальне оцінювання навчальних досягнень учнів з математики в Новій українській школі. Доступно: <https://osvitazarichne.com.ua/wp-content/uploads/Формувальне-оцінювання.pdf>. [15 Грудня 2020].
7. Achieving Student Progress With Scientifically Based Formative Assessment 2005. Available from: <https://www.wfisd.net/cms/lib/TX01000557/Centricity/Domain/172/Scientific_Basis_PASeries.pdf>. [11 December 2020].
8. Bennett, RE 2011. ‘Formative assessment: a critical review’, Assessment in Education:Principles, Policy & Practice, № 18, p. 5-25 Available from: <https://www.researchgate.net/publication/228836856_Formative_assessment_A_critical_review>. [11 December 2020].
9. Buchholtz, N, Krosanke, N, Orschulik, A & Vorhölter, K 2018. ‘Combining and integrating formative and summative assessment in mathematics teacher education’, ZDM: the international journal on mathematics education № 50 (1), p. 1-14. Available from: <https://www.duo.uio.no/bitstream/handle/10852/72983/Buchholtz2018_Article_CombiningAndIntegratingFormati.pdf?sequence=2&isAllowed=y> [14 December 2020].
10. Desjardins, CD & Bulut, O 2017. Handbook of Educational Measurement and Psychometrics Using R (1st ed.), CRC Press.
11. Dolin, J, Black, P, Harlen, W & Tiberghien, A 2018. ‘Exploring Relations Between Formative and Summative Assessment’, in: J. Dolin & R. Evans (ed), Transforming Assessment, Cham, Switzerland: Springer International Publishing. Available from: <https://doi.org/10.1007/978-3-319-63248-3>. [14 December 2020].
12. Dolin, J, Black, P, Harlen, W & Tiberghien, A 2018. ‘Exploring Relations Between Formative and Summative Assessment’, Transforming Assessment № 4, p. 53-80. Available from: <https://www.researchgate.net/publication/330993554_Exploring_Relations_Between _Formative_and_Summative_Assessment>. [11 December 2020].
13. Humbletone, RK, Swaminathan, H & Rogers, HJ 1991. Fundamentals of items response theory, Newbury Park, CA: Sage.
14. Kolen, M & Brennan, R 2004. Test Equating, Scaling, and Linking: Methods and Practices, New York: Springer.
15. Lam, R 2013. ‘Formative Use of Summative Tests: Using Test Preparation to Promote Performance and Self-Regulation’, Asia-Pacific Edu Res, № 22, p. 69-
16. Available from: <https://www.researchgate.net/publication/257810444_Formative_Use_of_Summative_Tests_Using_Test_Preparation_to_Promote_Performance_and_Self-Regulation>. [10 December 2020].
17. Rachel, V, Sudhamathy, G & Parthasarathy, M 2018. ‘Analytics on Moodle Data Using R Package for Enhanced Learning Management’, International Journal of Applied Engineering Research, № 13, p. 15580-15610. Available from: <https://www.ripublication.com/ijaer18/ijaerv13n22_19.pdf>. [11 December 2020].
18. Weiss, DJ 2011. Item Banking, Test Development, and Test Delivery, Minneapolis: University of Minnesota.
19. Zheng, Y 2014. New methods of online calibration for item bank replenishment, University of Illinois at Urbana-Champaign.