Оберіть свою мову
Оберіть свою мову
Секісов В. Ю.
Актуальність теми дослідження. Політико-економічні програми сучасності не лише виявились неспроможними до побудови мирного суспільства, але навпаки – часто будуються на партикулярних началах, толерують мову ворожнечі та ще більше поляризують суспільства. Усі ці процеси загострили цінність та важливість миру, а ще слугують особливим викликом для християнських конфесій та громад. Актуальним питанням для церкви залишається наступне: Чи здатні християни до миру у контексті конфліктів та ворожнечі? Усе це спонукає до пошуку та напрацювання можливих шляхів примирення та подолання конфлікту. У цій статті ми розглянемо роботу одного із найбільш відомих американських протестантських теологів, що розглядає чесноту миру як необхідну передумову християнського праксису.
Постановка проблеми. Панівний ліберальний дискурс зумовив маргіналізацію теми пацифізму через його редукціоністську інтерпретацію та демонстрацію його як ідеалістичного або ж навіть сектантського характеру. С. Гауервасу належить значна роль у поверненні теми ненасилля як осердя християнської етики та праксису. Перш за все ми розглянемо передумови політики ненасилля С. Гауерваса, означимо його ключові теми та ідеї, а також у другій частині статті зупинимось на можливих імплікаціях та викликах на шляху до миру.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Здатність церкви до миру – тема, що привертає увагу багатьох сучасних теологів та філософів. Середних: Р. Соловій, Р. Тацюн, М. Черенков. Особливе значення для цієї статті мають роботи С. Гауерваса, Д. Бонгьоффера, Д. Г. Йодера, Р. Бейнтона, Ж. Ваньє, М. Нуссбаум та ін.
Постановка завдання. Метою статті є огляд ролі та місця політики ненасилля у теології С. Гауерваса, в його діалозі з Д. Г. Йодером, Р. Бейнтоном, Ж. Ваньє та ін.
Виклад основного матеріалу. У статті аналізується місце та роль пацифізму в політичній теології С. Гауерваса. У своїй роботі американський теолог переконливо демонструє невіддільність ненасильства від християнського життя та церковного простору. У діалозі з Дж. Йодером, Р. Бейнтоном і М. Нуссбаум, C. Гауервас досліджує ненасильство крізь призму християнської спільноти та гідності іншого, розкриває обмеження сучасного ліберального порядку в побудові суспільства миру та подоланні різноманітних форм насильства.
Висновки. Огляд ключових ідей та тем С. Гауерваса стосовно політики ненасилля демонструє переконання автора у невіддільності такої політики від життя як християнської спільноти, так і окремої особистості. Підхід C. Гауерваса полягає у цілісному розумінні та подоланні хибного дуалізму, за яким пацифізм виступає як одна з теорій чи пропозицій християнської етики. Багатогранність та ультима-тивність ненасильства об'єднує індивідуальний та спільнотний праксис, та робить його застосування безальтернативним. Для C. Гауерваса, здатність до миру не є розв'язанням проблеми війни в усьому світі, але важливим знаком для суспільства в якому знаходиться церква. Однак це не означає, що пацифізм має партикулярне, обмежене значення, бо “політика лагідності” , як висловлюється богослов, вимагає визнання гідності іншого.
Ключові слова: пацифізм, С. Гауервас, Д. Г. Йодер, Ж. Ваньє, політика лагідності.
Список використаних джерел:
1. Ванье, Ж & Хауервас, С 2016, Жить мирно среди насилия, пер. с англ. Черняк А, Киев: Дух і Літера, 136 c.
2. Енаф, М 2019, Ціна істини. Дар, гроші, філософія, переклад з англ. О. Панич, Київ: Дух і Літера.
3. Forell, WG 1962, ‘Realized faith, the Ethics of Dietrich Bonhoeffer’, In: ME Marty, ed. 1962, The place of Bonhoeffer, New York: Association Press. Ch. 8.
4. Hauerwas, S 1994, Dispatches from the front, Duke University Press.
5. Hauerwas, S 1981, The Peaceable Kingdom: A Primer in Christian Ethics, Notre Dame.
6. King, J 2014, ‘Theologizing the state: what Hauerwas could have learned from Yoder’, International Journal of Public Theology, 8 № 3, pр. 313-329.
7. Lehenbauer, JD 2012, ‘The theology of Stanley Hauerwas’, Concordia Theological Quarterly, Volume 76:1-2, pp. 157-174.
8. Nussbaum, MC 2007, Frontiers of Justice: Disability, Nationality, Species Membership, Belknap Press.
9. Yoder, JH 1989, Body Politics: Five Practices of the Christian Community Before the Watching World, Nashvill: Discipleship Resources.
10. Yoder, JH 2009, Christian Attitudes to War, Peace, and Revolution, Brazos Press, 472 р.
Лупаренко Л. А.
Актуальність теми дослідження. Особливої актуальності в наш час набуває впровадження принципів відкритої науки у закладах середньої освіти, що вимагає модернізації навчального процесу та приведення його у відповідність сучасним досягненням науково-технічного прогресу. Використання вчителями електронних систем відкритого доступу у шкільній практиці потенційно може інтенсифікувати процеси проведення наукових досліджень у ході навчання окремих шкільних предметів, що урізноманітнить процес навчання і призведе до підвищення рівня його академічності.
Постановка проблеми. Нині постає необхідність в уточненні підходів, моделей, методів і методик використання електронних систем відкритого доступу, дослідженні можливих шляхів їх впровадження в процес навчання і професійного розвитку вчителів та проведення з їх застосуванням теоретичних і експериментальних досліджень в закладах середньої освіти.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретико-методологічним засадам проектування інформаційно-освітнього середовища відкритої освіти присвячені праці В. Ю. Бикова, М. І. Жалдака, А. Ф. Манако, Л. Ф. Панченко, С. О. Семерікова, О. В. Співаковського та ін. О. М. Спіріним, С. М. Івановою, А. В. Яцишин та ін. ґрунтовно досліджено клас відкритих електронних науково-освітніх систем, що забезпечують інформаційну підтримку освіти й науки та дозволяють здійснювати пошук і опрацювання емпіричних наукових даних, публікацію й індексування повних текстів наукових матеріалів; оцінювання публікаційної активності дослідників та рівня ефективності їх наукової діяльності.
Постановка завдання. Описати методику використання електронних систем відкритого доступу у процесі навчання і професійного розвитку вчителів.
Виклад основного матеріалу. У дослідженні ґрунтовно описано мету (розвиток ІКТ-компетентності вчителів щодо використання електронних систем відкритого доступу), змістові лінії (теоретичні та практичні аспекти), форми (тренінги, семінари, вебінари, дистанційні навчальні курси, лекції, практичні заняття, індивідуальна і самостійна робота, консультування та ін.), методи (організації навчально-пізнавальної діяльності, стимулювання і мотивації, контролю) та засоби (навчальнометодичні матеріали, технічні засоби навчання і конкретні електронні системи відкритого доступу), що доцільно застосовувати у процесі навчання вчителів.
Висновки. Використання електронних систем відкритого доступу дозволить додати у навчальний процес закладів середньої освіти наукову складову. Передбачається, що підвищення рівня ІКТ-компетентності педагогічних кадрів за допомогою запропонованої методики не лише позитивно вплине на організацію і проведення наукових досліджень учасниками навчального процесу, а й покращить процеси оприлюднення, поширення та обміну отриманими результатами у науково-інформаційному просторі.
Ключові слова: методика, ІКТкомпетентність, електронні системи відкритого доступу, вчителі.
Список використаних джерел:
1. Implementation Roadmap for the European Open Science Cloud. Доступно: <https://ec.europa.eu/research/openscience/pdf/swd_2018_83_f1_staff_working_pa per_en.pdf#view=fit&pagemode=none> [15 Вересень 2021].
2. Plan S, Principles and Implementation. Доступно: <https://cutt.ly/stZuDN2> [15 Вересень 2021].
3. Биков, ВЮ (ред.) 2010, Основи стандартизації інформаційно-комунікаційних компетентностей в системі освіти України, Київ: Атіка.
4. Бусел, ВТ (ред.) 2001, Великий тлумачний словник сучасної української мови, Київ: ВТФ "Перун".
5. Мерзликін, ОВ 2016, Хмарні технології як засіб формування дослідницьких компетентностей старшокласників у процесі профільного навчання фізики, Дисертація кандидата наук, Інститут інформаційних технологій і засобів навчання, 341 с.
6. Професійний розвиток педагога : нові можливості у 2020. Доступно: <https://nus.org.ua/wpcontent/uploads/2020/03/Prezentatsiya-MONPidvyshhennya-kvalifikatsiyi-pedagogiv-ZZSO.pdf> [15 Вересень 2021].
7. Спірін, ОМ, Іванова, СМ, Яцишин, АВ, Лупаренко, ЛА, Дудко, АФ & Кільченко, АВ 2020, ‘Модель використання відкритих електронних науково-освітніх систем для розвитку інформаційно-дослідницької компетентності наукових і науковопедагогічних працівників’, Інформаційні технології і засоби навчання, № 3 (77). Доступно: < https://journal.iitta.gov.ua/index.php/itlt/article/view/3985>. [15 Вересень 2021].
Ткаченко Л. В.
Актуальність теми дослідження. Специфіка сучасного розвитку суспільства обумовлює динамічний розвиток системи освіти, що диктується постійним переосмисленням освітньої концепції. Освіта ХХІ століття зазнає докорінних змін.
Постановка проблеми. Загальна середня освіта сучасності одночасно перебуває в стані реформування, трансформації та модернізації. З’ясуємо детальніше, в чому полягає відмінність між цими видами змін в освіті.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Важливість питання соціальної, освітньої, культурної інклюзії дітей з особливостями розвитку в суспільні відносини висвітлюється в роботах багатьох вітчизняних (Л. Гриневич, В. Дзоз, В. Засенко, А. Капська, Л. Коваль, О. Колишкін, А. Колупаєва, Н. Компанець, Т. Сак, О. Красюкова-Еннз, С. Литовченко, О. Мартинчук, Ю. Найда, В. Синьов, Т. Скрипник, Н. Софій, О. Таранченко, А. Трейтяк, О. Федоренко, З. Шевців та ін.) і зарубіжних (Д. Агнес, Ф. Армстронг, Е. Данілавічютє, Д. Деппелер, М. Кінг-Сирс, Т. Лорман, Д. Лупарт, Т. Міттлер, М. Петерсон, С. Петерс, Д. Роза, Т. Сміт, К. Стаффорд, Д. Харві та ін.) вчених. Серед чисельних означень поняття “компетентність” найбільш загальновизнаними є дефініції Освітньої комісії Ради Європи, ЮНЕСКО та Міжнародного департаменту стандартів. Головним законодавчим підґрунтям щодо поняття компетентності, яким послуговуються українські освітяни, є Закон України “Про освіту”.
Постановка завдання. Здійснити філософський аналіз змін в загальній середній освіті, які демонструють процеси реформування, трансформації та модернізації Нової української школи.
Виклад основного матеріалу. В статті розглядаються стратегічні напрямки сучасної освітньої політики, такі як курс на впровадження інклюзивної освіти, організація освіти на засадах компетентнісного підходу; широке використання новітніх технологій та ін. Запропонований соціальнофілософський аналіз процесів в освіті сприяє усвідомленню членами суспільства прогресивних змін і водночас викликає футурошок у частини громадян.
Висновки. Реформування, трансформація та модернізація Нової української школи – це довготривалий процес на десятиріччя, який зараз, відповідно до Концепції НУШ, перебуває у другій фазі. Філософський аналіз змін, які відбуваються в сучасній освіті, підтвердив, що за своєю сутністю вони дуже різняться, переважна більшість з них є позитивними та прогресивними, хоча практика вказує і на деякі “слабкі місця”, які будуть скориговані відповідно до запитів учасників освітнього процесу, суспільства.
Ключові слова: інклюзія, компетентнісний підхід, модернізація, Нова українська школа, реформування, трансформування.
Список використаних джерел:
1. Закон України “Про освіту” 2017, Документ № 2145-VIII, Відомості Верховної Ради (ВВР), № 38-39, ст. 380. Доступно: <http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2145-19>. [18 Липень 2021].
2. Інклюзивне навчання (n.d.), Сайт Міністерства освіти и науки України. Доступно: <https://mon.gov.ua/ua/tag/inklyuzivne-navchannya>. [14 Червень 2021].
3. Концепція Нової української школи 2016, Міністерство освіти и науки України. Доступно: <https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/novaukrainska-shkola-compressed.pdf>. [15 Травень 2021].
4. Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року 2013, Документ № 344/2013, Указ Президента України. Доступно: <http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/344/2013>. [18 Липень 2021].
5. Моніторинг НУШ, результати та рекомендації, перший етап 2019-2020 рр. Доступно: <https://mon.gov.ua/storage/app/media/nova-ukrainskashkola/2021/Monitorynh/Monitorynh_vprovadzhennya_reformy_NUSH_rezultaty_t a_rekomendatsiyi_26_02.pdf>. [28 Травень 2021].
6. Подольська, ЄА & Подольська, ТВ 2009, Соціологія: 100 питань –100 відповідей, Київ: ІНКОС, 352 с.
7. Потапчук, Т 2017, ‘Підготовка майбутніх учителів початкової школи до професійної діяльності в інклюзивному середовищі загальноосвітнього навчального закладу’, Педагогічний часопис Волині : науковий журнал, Луцьк : СНУ імені Лесі Українки, № 3 (6), С. 73–80.
8. Про затвердження методичних рекомендацій щодо оцінювання результатів навчання учнів третіх і четвертих класів Нової української школи 2020, Документ № v1146729-20, Наказ МОН України від 16.09.2020 № 1146. Доступно: <https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v1146729-20#Text>. [14 Червень 2021].
9. Солотвінський, ОА 2016, ‘Модернізація підприємств та шляхи її забезпечення в Формування ефективної моделі розвитку підприємства в умовах ринкової економіки’, Тези IV Міжнар. науково-практ. конференції (24-25 лист. 2016 р), Житомир: ЖДТУ, С. 421–422.
10. Тоффлер, Э 2002, Шок будущего, перев. с англ., Москва: Издательство АСТ, 557 с. Доступно: <http://yanko.lib.ru/books/cultur/toffler-future_shock-ru-l.pdf>. [11 Липень 2021].
11. Український тлумачний словник (n.d.), Сайт Академик, 2000-2021. Доступно: <https://ukrainian_explanatory.academic.ru/180395/transformatsiia/>. [14 Червень 2021].
12. Философская энциклопедия (n.d.), Сайт Академик, 2000-2021. Доступно: <https://dic.academic.ru/dic.nsf/enc_philosophy/4752>. [11 Липень 2021].
13. The Salamanca Statement and Framework for Action on Special Needs Education (n.d.). Available from: <https://unesdoc.unesco.org/ark:/48223/pf0000098427>. [14 June 2021].
Павлова Н. С.
Актуальність теми дослідження. Модернізація освітньої галузі сприяє оновленню процесів надання закладами вищої освіти навчальних послуг. Зміни, які відбуваються в закладах загальної середньої освіти, окреслюють вимоги до компетентностей вчителя. Одним із напрямів удосконалення вітчизняної системи фахової підготовки вчителів є вивчення дисертаційних досліджень та виважене поєднання наукових досягнень із потребами освіти.
Постановка проблеми. Аналіз наукової новизни, теоретичних і практичних здобутків дисертаційних досліджень з питань фахової підготовки вчителя інформатики, дозволить виявити чинники, які впливають на розвиток методичної системи навчання, на професійне становлення здобувача освіти за освітньою програмою “Середня освіта (інформатика)”.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Окремі аспекти удосконалення змісту навчання студентів, які здобувають кваліфікацію “вчитель інформатики” відобразили у дисертаційних дослідженнях І. Войтович, Ю. Горошко, О. Давискіба, В. Єфименко, О. Жмуд, А. Костюченко, А. Кравченя, Л. Кухар, І. Морквян, О. Олексюк, Л. Павлюченко, С. Постова, С. Прийма, О. Усата, Н. Франчук, В. Черних та ін. Підготовку вчителя інформатики до застосування Інтернету, впровадження дистанційного навчання досліджували Ю. Біляй, Л. Брескіна, О. Дущенко, О. Ігнатенко, К. Колос, О. Коротун, Г. Стеценко, Г. Ткачук, В. Франчук та ін. Формування у майбутнього вчителя інформатики компетентностей розробляли О. Кривонос, О. Мойко, Г. Монастирна, К. Осадча, Я. Сікора, В. Шакотько. С. Овчаров, Т. Тихонова, М. Умрик і Г. Шугайло, відстежувала професійне становлення педагога, його саморозвиток, індивідуально– диференційоване навчання.
Постановка завдання. Проаналізувати дисертаційні праці на здобуття наукового ступеня кандидата або доктора педагогічних наук, що проводилися в Україні у період з 2000 р. по 2021 р. і в яких висвітлено питання фахової підготовки вчителя інформатики. Дослідити внесок наукових досліджень у побудову методичної системи навчання студентів, які здобувають кваліфікацію “вчитель інформатики”.
Виклад основного матеріалу дослідження. Виклики сьогодення розглядають учителів інформатики як цінних носіїв системи компетентностей, інформаційної і технологічної культури. У статті проаналізовано дисертаційні дослідження фахової підготовки майбутнього вчителя інформатики; окреслено напрями підвищення якості цього процесу і шляхи їх втілення в освітній процес. У методичній системі навчання виділено знаннєву, технологічну й особистісну складові, взято до уваги фундаментальні знання з інформатики і методики її вивчення.
Висновки. Аналіз досліджень дозволив виокремити різні питання навчання студентів, які здобувають кваліфікацію “вчитель інформатики”, зокрема, щодо: методичної діяльності вчителя, формування системи компетентностей, розвитку технологічної культури, професійного становлення та саморозвитку. Вітчизняні вчені в системі фахової підготовки вчителя інформатики виділяють знаннєву, технологічну, особистісну складові. Знаннєва складова інтегрує зміст фундаментальних дисциплін із методикою навчання інформатики та інформатикою як шкільною дисципліною. Вивчення інформатики повинно поєднуватися з психолого-педагогічною обізнаністю і технічними уміннями, із потребами професійної діяльності і забезпечувати підготовку компетентного вчителя.
Ключові слова: дисертаційне дослідження, вчитель інформатики, методична система, фахові підготовка.
Список використаних джерел:
1. Біляй, ЮП 2018, Методична система підготовки майбутніх учителів математики та інформатики до використання технологій дистанційного навчання. Дисертація кандидата наук, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова, Київ, 256 с.
2. Войтович, ІС 2013, Теоретико-методичні засади професійно орієнтованого навчання технічних дисциплін майбутніх учителів інформатики. Автореферат дисертації доктора наук, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова, Київ, 48 с.
3. Дущенко, ОС 2019, Формування готовності майбутнього вчителя інформатики до застосування Інтернет-технологій у професійній діяльності. Дисертація кандидата наук. Ізмаїльський державний гуманітарний університет. Державний заклад “Південноукраїнський національний педагогічний університет ім. К.Д.Ушинського”, Одеса, 305 с.
4. Єфименко, ВВ 2015, Методика навчання комп’ютерної математики майбутніх учителів інформатики. Автореферат дисертації кандидата наук, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова, Київ, 23 с.
5. Жмуд, ОВ 2015, Формування предметної компетентності з архітектури комп’ютера та конфігурації комп’ютерних систем у майбутніх учителів інформатики. Дисертація кандидата наук, Уманський державний педагогічний університет, Умань, 233 с.
6. Коротун, ОВ 2018, Використання хмаро орієнтованого середовища у навчанні баз даних майбутніх учителів інформатики. Автореферат дисертації кандидата наук, Інститут інформаційних технологій і засобів навчання НАПН України, Київ, 24 с.
7. Кривонос, ОМ 2014, Формування інформаційно-комунікаційних компетентностей майбутніх учителів інформатики в процесі навчання програмування. Дисертація кандидата наук, Інститут інформаційних технологій і засобів навчання НАПН України, Київ, 285 с.
8. Кухар, ЛО 2014, Моніторинг сформованості професійних компетентностей майбутніх учителів інформатики засобами тестового контролю. Автореферат дисертації кандидата наук, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова, Київ, 24 с.
9. Мойко, ОС 2018, Формування професійної компетентності майбутнього вчителя інформатики в процесі фахової підготовки. Дисертація кандидата наук, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова, Київ, 191 с.
10. Монастирна, ГВ 2009, Формування професійної компетентності майбутніх учителів інформатики засобами інформаційно-педагогічного моделювання. Дисертація кандидата наук, Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, Луганськ, 312 с.
11. Морзе, НВ 2003, Система методичної підготовки майбутніх учителів інформатики в педагогічних університетах. Автореферат дисертації доктора наук, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова, Київ, 43 с.
12. Морквян, ІВ 2017, Формування інтелектуальних умінь майбутніх учителів інформатики у процесі вивчення природничо-математичних дисциплін. Автореферат дисертації кандидата наук, Державний заклад “Луганський національний університет імені Тараса Шевченка”, Старобільськ, 23 с.
13. Овчаров, СМ 2005, Індивідуально-диференційований підхід у професійній підготовці майбутніх учителів інформатики. Дисертація кандидата наук, Житомирський державний університет, Житомир, 21 с.
14. Осадча, КП 2009, Формування професійної компетентності майбутніх учителів інформатики у процесі вивчення фахових дисциплін. Дисертація кандидата наук, Мелітопольський державний педагогічний університет, Мелітополь, 423 с.
15. Прийма, СМ 2006, Формування технологічної культури майбутніх учителів інформатики у процесі професійно-педагогічної підготовки. Автореферат дисертації кандидата наук, Харківський національний педагогічний університет, Харків, 20 с.
16. Сікора, ЯБ 2010, Формування професійної компетентності майбутнього вчителя інформатики засобами моделювання. Автореферат дисертації кандидата наук, Житомирський державний університет, Житомир, 22 с.
17. Спірін, ОМ 2009, Теоретичні та методичні основи кредитно-модульної системи навчання майбутніх учителів інформатики. Автореферат дисертації доктора наук, Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України, Київ. 2009. 42 с.
18. Струтинська, ОВ 2021, Теоретико-методичні засади підготовки майбутніх учителів інформатики до навчання освітньої робототехніки в закладах середньої освіти. Автореферат дисертації доктора наук, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова, Київ, 46 с.
19. Тихонова, ТБ 2001, Педагогічні умови професійного саморозвитку майбутнього вчителя інформатики. Автореферат дисертації кандидата наук, Інститут педагогіки академії педагогічних наук України, Київ, 21 с.
20. Умрик, МА 2009, Організація самостійної роботи майбутніх учителів інформатики в умовах дистанційного навчання інформатичних дисциплін. Дисертація кандидата наук, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова, Київ, 210 с.
21. Франчук, ВМ 2020, Методика навчання інформатичних дисциплін в педагогічних університетах з використанням веб-орієнтованих систем. Монографія, Київ: Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова, 434 с.
22. Шакотько, ВВ 2018, Методична система формування інформологічних компетентностей майбутніх учителів інформатики. Автореферат дисертації кандидата наук, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова, Київ, 28 с.
Коваленко В. В., Мар’єнко М. В., Сухіх А. С.
Актуальність теми дослідження. У зв’язку із переведенням освітнього процесу для шкільного навчання у дистанційних формат, підвищується необхідність у професійному розвитку фахівців, а саме щодо цифрових навичок та умінь їх використання в освітніх діяльності. Разом з тим провідним попитом у системі підвищення кваліфікації фахівців є розвиток гнучких навичок фахівця “Soft skills”, що за своєю сутністю є сукупністю неспеціальних навичок і забезпечують високу продуктивність та результативність професійної діяльності.
Постановка проблеми. Існує потреба в розширенні як інфраструктури хмаро орієнтованих систем, так і сервісів, що надаються, щоб задовольнити зростаючі потреби в даних наукових досліджень не тільки для вчених, а й для вчителів. Також, перспективним є застосування хмаро орієнтованих систем відкритої науки для проведених уроків та нових дослідницьких проєктів.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Про особливості впровадження парадигми відкритої освіти і науки та її інструментів у науковоосвітню практику описано у роботах: M. W. Beck, P. Budroni, T. Heck, I. Peters, В. Ю. Бикова, А. Ю. Василенко, М. П. Лещенко, Ю. Г. Носенко, А. В. Яцишин та ін.
Постановка завдання. Проаналізувати наявні сервіси та інструменти відкритої науки, що можливо використати для самоосвіти та саморозвитку педагогічних працівників.
Виклад основного матеріалу. У дослідженні проаналізовано сервіси та інструменти відкритої науки, які доцільно використати для самоосвіти та саморозвитку педагогічних працівників. Ефективним інструментом для забезпечення потреби у реалізації самоосвіти педагогічних працівників є цифрові технології, зокрема інструменти відкритої науки і освіти. Застосування окреслених інструментів сприятиме: економії часу та фінансів; швидкому пошуку різноманітних матеріалів; збереженню матеріалів у цифровому формати для подальшої роботи з ними та використанню; доступу у будь який часовий проміжок; спільній роботі (колаборації з колегами); обміну досвідом тощо.
Висновки. Інструменти відкритої науки є важливим елементом для застосування в освітньому процесі; самоосвітня діяльність педагогічного працівника із застосуванням інструментів відкритої науки забезпечує: відкритий доступ до актуальних результатів наукових досліджень; допомагає в реалізації учнівських дослідницьких проектів; сприяє комунікації, налагодженню міжнародної співпраці та обміну досвідом; підвищенню кваліфікації та розвитку цифрової компетентності та ін.
Ключові слова: відкрита наука, хмарні сервіси, цифрові технології, самоосвіта, професійний розвиток вчителів, педагогічні працівники.
Список використаних джерел:
1. EOSC Portal – A gateway to information and resources in EOSC. Available from: <https://eosc-portal.eu/>. [15 September 2021].
2. European Commission / Shaping Europe’s digital future. Open Science. Available from: <https://ec.europa.eu/digital-single-market/en/news/open-innovation-open-scienceopen-world-vision-europe>. [15 September 2021].
3. Mayer, K 2019, ‘Open Science Policy Briefing’, ERA Portal Austria. Available from: <https://www.researchgate.net/profile/Katja-Mayer4/publication/286922886_Open_Science_- _Policy_Briefing/links/56785b0b08aebcdda0ebd39f/Open-Science-PolicyBriefing.pdf>. [15 September 2021].
4. Open Innovation, Open Science, Open to the World-a vision for Europe. Available from: <https://ec.europa.eu/digital-single-market/en/news/open-innovation-open-scienceopen-world-vision-europe>. [15 September 2021].
5. Shaping Europe’s digital future. Open Science. Available from: <https://ec.europa.eu/digital-single-market/en/news/open-innovation-open-scienceopen-world-vision-europe>. [15 September 2021].
6. Армейська, ЛВ 2019, ‘Професійна компетентність та неперервна самоосвіта: шляхи самореалізації й самовдосконалення педагогічних працівників’, Проблеми сучасної освіти, №10, с. 5-14.
7. Кашина, ГС 2020, Теоретико-методичні засади інформаційно-технологічного забезпечення природничо-гуманітарної підготовки педагогів у системі післядипломної освіти. Автореферат доктора наук, Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, Київ.
8. Кириченко МО, Отич ОМ & Олійник ВВ 2018, ‘Проблеми і перспективи розвитку післядипломної освіти в інформаційному суспільстві’, Інформаційні технології і засоби навчання, №3 (65), с. 25-36. Доступно: <https://journal.iitta.gov.ua/index.php/itlt/article/view/2380/1358>. [15 Вересень 2021].
9. Корсікова, КГ 2020, ‘Самоосвіта сучасного вчителя як безперервний процес удосконалення педагогічної майстерності’, в Технології, інструменти та стратегії реалізації наукових досліджень. 20 березня 2020 р., с. 97-99.
10. Крива, М & Пилипець С 2018, ‘Реалізація професійної самоосвіти вчителя початкових класів у сучасному освітньому інформаційно-комунікаційному просторі’, Молодь і ринок, №10 (165), c. 62-67.
11. Литвинова, СГ 2021, ‘Засоби і сервіси хмаро орієнтованих систем відкритої науки для професійного розвитку вчителів ліцеїв’, Науковий вісник ужгородського університету. серія: “Педагогіка. Соціальна робота”, вип. 1 (48), с. 225-230.
12. Мандзій, ЛС 2020, ‘Професійний розвиток педагога: нові можливості у 2020’. Доступно: <https://nus.org.ua/wp-content/uploads/2020/03/Prezentatsiya-MONPidvyshhennya-kvalifikatsiyi-pedagogiv-ZZSO.pdf>. [15 Вересень 2021].
13. Мар’єнко, МВ & Шишкіна, МП 2020, ‘Платформа відкритої науки та застосування її компонентів в освітньому процесі’, Journal of Information Technologies in Education (ITE), №4(45), с. 32-44.
14. Рябова, ЗВ & Єльникова, ГВ 2020, ‘Професійне зростання педагогів в умовах цифрової освіти’, Інформаційні технології і засоби навчання, том 80, №6., с. 369-385.
15. Толочко, СВ 2019, ‘Вимоги цифрового суспільства до компетентності викладачів у системі післядипломної педагогічної освіти’, Інноваційна педагогіка, випуск 12, т. 2, c. 178-181.