Оберіть свою мову
Оберіть свою мову
Актуальність теми дослідження. У сучасних умовах інтерес до розуміння проблем душі, духу та духовності в дискурсі постмодернового соціокультурного поля України являється надзвичайно актуальним. Тому для дослідників трансцендентного досвіду висвітлення релігійного-антропологічного погляду видатного українського філософа та вченого В. Ф. Войно-Ясенецького є надзвичайно важливим.
Постановка проблеми. Релігійно-антропологічна тематика є досить невичерпною, адже включає питання взаємозв’язку сенсу людського буття з такими феноменами як життя, свобода, вибір, відповідальність, душа, вічність. У даному контексті висвітлення проблематики органічної цілісності людської сутності потребує вивчення взаємозв’язку між тілесним, душевним та духовним.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Серед представників науковців, що аналізують спадщину архієпископа Луки варто відмітити наступних: Л. В. Халезову, Н. С. Майорову, С. П. Логінова, І. Е. Дитківську, В. М. Іванова, А. В. Ісаєву, І. М. Степанову, В. С. Агапова, Є. М. Івлієву, Є. В. Вишлова, Є. І. Бузган, Т. І. Ліпіч, А. С. Литвиненка та ін.
Постановка завдання. У дослідженні поставлено завдання здійснити аналіз взаємозв'язку духу, душі і тіла та визначити особливості їх співвідношення у релігійно-антропологічній думці В. Ф. Войно-Ясенецького.. Також розглянути концепцію “духовної енергії” у трихотомічній основі людської сутності.
Виклад основного матеріалу. Сутність людської природи в контексті роботи святителя Луки Кримського “Дух, душа та тіло” висвітлено у вигляді піраміди, верхівку якої очолює дух і в основі якої лежить матеріальне тіло. В даному напрямі визначено, шо саме дух є істиною сутністю людини, а душа та тіло тільки виконують роль посередників між ним та навколишнім світом, що формують та направляють його у своєму розвитку в сторону добра чи зла. Взаємодія між ними відбувається в точці акту свідомості людини. Потрібно зауважити, що, на думку святителя Луки, дух являє собою лише частково автономну одиницю і тільки в окремо обумовлених випадках може існувати незалежно як від тіла, так і від душі.
Висновки. Визначено, що в потоці філософування мислителя є присутня концепція “духовної енергії”, яка в процесі синтезу духу та форми створює видимий всесвіт шляхом відповідності духовного змісту предметній реальності. Враховуючи той факт, що вчення про “духовну енергію” повністю відкидає постулат вічної матерії і заміняє її енергією в різних її проявах, закономірно було би в подальшому розглянути саме взаємодію людського духу із проявами духовної енергії.
Ключові слова: дух, душа, тіло, духовна енергія, Лука Войно-Ясенецький
Список використаних джерел:
Актуальність теми. Проблематика герменевтики, принципи інтерпретації культурних феноменів виявилися затребувані в історії, філології, мистецтвознавстві, дослідженнях культури, літературознавстві та різноманітних прикордонних дисциплінах. У статті розглядається герменевтика присутності, що розроблялась М. Гайдеґґером і можливі шляхи її подальшої трансформації.
Постановка проблеми. Питання про співвідношення герменевтики М. Гайдеґґера періоду “Буття і часу” і герменевтики після “повороту” середини 30-х років, є першочерговим для розуміння вчення німецького мислителя в його цілісності. Це питання неминуче постає перед дослідником його герменевтики. Важливою проблемою є вплив або ступінь впливу, що чиниться онтологією, теорією мови і герменевтикою Гайдеґґера на подальший розвиток досліджень в даній області. Це стосується перш за все теорії філософської герменевтики Х.-Г. Гадамера, якого ми розглядаємо, як безпосереднього продовжувача справи свого вчителя, хоча і з певною специфікою, що стосується перш за все визначенням бази герменевтичної інтерпретації.
Аналіз останніх досліджень і публікацій: Дане питання неодноразово було предметом розгляду у філософській літературі останніх десятиліть. Серед найбільш помітних робіт можна відзначити дослідження: M. Кущ [11], Дж. Грондін [7], Р. Колтман [5], O. Погелер [12], Л. Лаврухіна [2] а також дисертацію М. Козлової [1], в якій розкриваються важливі зв’язки філософської герменевтики Гадамера з концепцією поетичної творчості.
Постановка завдання. Розглянути історичні трансформації герменевтики М. Гайдеггера та герменевтику присутності, що розроблялась філософом та можливі шляхи її подальшої трансформації.
Виклад основного матеріалу. У статті розглядається герменевтика присутності, що розроблялась М. Гайдеґґером і можливі шляхи її подальшої трансформації. Дана тенденція знайшла своє втілення і розвиток в проекті філософської герменевтики Х.-Г. Гадамера, який акцентує увагу не на аналітиці присутності, а на мові, яка виступає обрієм сенсоутворення і розуміння. Порівняльний аналіз даних теорій показує, що розуміння герменевтики як онтологічної інтерпретації присутності отримує своє завершення не тільки в рамках онтологічного дискурсу але і в уявленні про мову, як про самостійного агента, який водночас виступає у якості найбільш розвиненого топоса екзистенції.
Аналітика присутності - головний вміст роботи М. Гайдеггера , і в той же час це є основою фундаментальної онтології, яка росте безпосередньо від такої герменевтики і, в сенсі, - його незалежний метод. Така теорія - розуміння, яка здійснюється не як акт роздуму, але як шлях перебування, спеціальна пропозиція. Хоча Гадамеру бракує необхідної герменевтичної аналітики мови, він ніколи не відступає від свого постулату про мовну природу розуміння. Для нього ґрунт, на якому будується людське буття як розуміння, є спочатку мовою, тоді як Гайдеггер приходить до мови через мовлення, яке розглядається як екзистенціально-онтологічна основа мови. Мова, за Гадамером, є апріорною умовою будь-якого акту розуміння, простором для його здійснення і, водночас, результатом, вираженим у загальній “умові” світу словом.
Висновки. Лінгвістичне завдання у вченні Гадамера підтверджує значення дискурсу Гайдеггера щодо онтичного та онтологічного горизонтів розуміння, доповнює концепцію герменевтики фактичності та усуває її суперечності шляхом узгодження теоретичних та практичних планів існування, реалізованих у категоричній єдності мови . Ця єдність сама по собі зовсім не є своєрідною технічною характеристикою мови, і, крім того, вона пов'язана не лише з мовою та ситуаціями мовної взаємодії, але є корелятом самого Dasein, його фундаментальним втіленням та семантичним середовищем для розвитку існування.
Ключові слова: герменевтика, присутність, розуміння, інтерпретація, мова, смисл, дискурс.
Список використаних джерел:
Актуальність дослідження. Сучасна освіта має готувати майбутні покоління до тих завдань, які ще тільки з’являться у майбутньому – тоді, коли сьогоднішні школярі і студенти стануть фахівцями і основними виконавцями суспільних завдань. Відповідно, крім надання наявних сучасних знань, до чого була завжди спрямована освіта, нині особливо гостро стоїть питання про формування у тих, хто навчається компетентностей, які дадуть змогу успішно опановувати тими знаннями, яких сьогодні ще немає, але які неминуче з’являться у недалекому майбутньому. Таким чином, сучасна освіта має формувати свої завдання з урахуванням соціального прогнозування.
Постановка проблеми. Діяльність Римського клубу оцінювали переважно під науковим і політичним кутом зору, тоді як її вплив на формування завдань освіти досі було недостатньо концептуалізовано.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Прогнозування майбутнього людства стало предметом спеціального дослідження таких аналітиків, як Тімоті О’Райлі, Джой Іто та Джефф Хау. Концептуальний огляд розвитку завдань Римського клубу дають його представники Ернст Вайцзекер та Андерс Війкман, а також українські філософи Володимир Власов та Віктор Зінченко. Аналіз ціннісних орієнтацій поколінь подає Анна Долот.
Постановка завдання. Метою статті є оцінити перспективи акцентованої змістової, методологічної та ціннісної орієнтації сучасної освіти на глобальний масштаб її завдань на прикладі аналізу діяльності Римського клубу.
Виклад основного матеріалу. Вдалим прикладом інтеграції модерної науки у освітній процес є діяльність Римського клубу, матеріали кожної доповіді якого стають важливою складовою освітнього “продукту” багатьох закладів вищої освіти і особливо тих, які забезпечують освіту дорослих. Сприйняття ідей Клубу залежала значною мірою від включення їх у порядок денний – політичний, економічний, культурний. Якість же такого сприйняття залежала від рівня компетентності тих, хто сприймає, від того, оцінюють вони прогнози Клубу лише як інформацію, чи надають їм ціннісного значення. Саме ціннісне сприйняття прогнозів соціального розвитку дає можливість формувати на їхній основі принципи особистісної поведінки та методологію сприйняття та перетворення оточуючого соціального та природного середовища. Поєднання інформаційного та ціннісного впливу на особистість може здійснюватися різними шляхами, але одним з найбільш ефективних є освітні засоби впливу. Опосередковано учасниками діяльності Римського клубу вже стало не одне покоління глобалізованого людства – з 1968 року можна нарахувати життя вже третього покоління.
Висновки. Нові покоління прагнуть вже в освітньому процесі долучатися до роботи Римського клубу – щонайменше у частині прийняття на себе своєї частки відповідальності за власне майбутнє.
Ключові слова: освіта дорослих, глобалізація знань, Римський клуб, Організація об’єднаних націй, екологія, демократія.
Список використаних джерел:
Актуальність дослідження. Стаття присвячена основним трендам у сфері освіти як основи людського капіталу. Звертається увагу на сучасні глобальні тенденції розвитку та їх значення для освіти в Україні.
Постановка проблеми. Робота має на меті актуалізацію світоглядних засад сучасної філософії освіти, надання рекомендацій щодо зміни акцентів у навчально-виховному процесі та впровадження новітніх освітніх технологій.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Концептуальні засади глобальних змін у сфері освіти репрезентовані дослідженнями Дж. Белла, М. Каку, Й. Масуди, Дж. Моравєка, Е. Тоффлера, П. Друкера та інших. Науково-методичні та практичні підходи щодо впровадження освітніх новацій розкриті сучасними українськими науковцями такими як, В. Андрущенко, О. Висоцька, А. Джурило, В. Іванько, В. Кремень, М. Легенький, С. Морозова, О. Петроє, М. Рибчинський, Л. Федулова, Н. Шульга і багато інших.
Постановка завдання. Розвиток освіти повинен мати випереджувальний характер – готувати людей до життя в суспільстві найближчого майбутнього, орієнтуючись на зону найближчого суспільного розвитку. В зв’язку з цим постає необхідність дослідження сучасних освітніх тенденцій глобального розвитку.
Виклад основного матеріалу. У статті розглянуто сучасні тренди розвитку людського капіталу та їхній вплив на стан системи освіти. Відзначено, що людство прямує до “цифрового суспільства” з новими характеристиками: висока мобільність, великі обсяги інформації, екофільна орієнтованість, продукування нових орієнтирів життя. Наголошено, що останнім часом набуває популярності перехід від традиційних професій до “суперпрофесій” та готовності швидко перенавчатися і набувати нові професійні компететності. Визначено, що державна політика в сфері освіти повинна бути спрямована на всебічне сприяння створення та впровадження інновацій в освіті, стимулювання освітньої діяльності. Обґрунтовано актуальність віднесення до пріоритетних напрямів реформування управлінської освітньої системи розвиток та удосконалення нормативно-правового забезпечення управлінських освітніх процедур, перехід від централізації до децентралізації, формування та запровадження інноваційного освітнього менеджменту і підвищення ефективності державної освітньої політики. Звернуто увагу на необхідність впровадження інтелектуального менеджменту у сфері освіти, технологій трансформативного навчання, цифрової освіти на різних стадіях освітнього процесу.
Висновки. Встановлено, що основні сучасні освітні тренди – це цифровізація, інтелектуалізація та освіта впродовж життя. Вони мають реалізовуватися насамперед завдяки удосконаленню форм і методів освітньої діяльності, впровадженню новітніх технологій навчання та самоосвіти, оновленню чинного законодавства у сфері освіти. Навчання впродовж життя полягає в утвердженні людини як найвищої суспільної цінності, створенні умов для сприяння її інтелектуальному, фізичному та культурному розвитку, визначенні пріоритетів для професійного розвитку та самовдосконалення.
Ключові слова: освітні тренди, безперервна освіта, інтелектуалізація, діджиталізація, суперпрофесія, суспільство знань.
Список використаних джерел: