Оберіть свою мову
Оберіть свою мову
автори: Волощенко Н. О., Корнійчук А. В.
Актуальність дослідження. Моральне виховання підростаючого покоління є актуальним питанням на сучасному етапі розвитку нашої держави. Дошкільний вік – період виховання моральних норм поведінки. Одним з ефективних засобів педагогічного впливу на формування цих норм у дошкільників є сюжетно-рольова гра.
Постановка проблеми. Виховання моральної особистості – процес складний і багатогранний. Результати педагогічних досліджень підкреслюють необхідність здійснення виховного впливу на дитину одразу в декількох напрямках, по-перше, збагачуючи загальний моральний досвід дитини, по-друге, прищеплюючи позитивні риси характеру в різних видах діяльності. Гра є універсальним засобом розвитку дитини дошкільного віку. В статті розкрито ефективність використання сюжетно-рольової гри у формуванні моральних норм поведінки дітей старшого дошкільного віку.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми морального виховання дошкільників та організації сюжетно-рольової гри розкрито в дослідженнях Л. Артемової, Л. Лохвицької, О. Кошелівської, О. Кононко, І. Беха, С. Новосьолової, Н. Фролової та ін.
Постановка завдання. Використання сюжетно-рольової гри у формуванні моральних норм поведінки дітей дошкільного віку є ефективним засобом за умови правильної організації діяльності дітей з боку вихователя. Дотримання чітких правил і моральних норм поведінки в ігровій діяльності поступово стає природнім для дошкільників і в повсякденному житті.
Виклад основного матеріалу. Розвинути моральні мотиви і навички поведінки у дитини можна тільки в процесі тісної взаємодії дорослого і дитини. Врахування особливостей психічного розвитку дітей дошкільного віку, зокрема наявність супідрядності мотивів, є необхідною умовою формування їх моральної поведінки. Успішність оволодіння знаннями про моральні норми залежить від моральних мотивів самої дитини і від її уміння аналізувати і оцінювати їх. Дослідники звертають увагу на необхідність розвитку когнітивно-інтелектуального компоненту при формуванні моральної поведінки у дошкільників. Також підкреслюється важливість збагачення загального морального досвіду дитини та прищеплення позитивних рис характеру в процесі навчання. Сюжетно-рольова гра є ще одним дієвим засобом морального виховання дошкільників. Такі ігри допомагають дітям правильно будувати соціальні стосунки, проявляти емпатію, розрізняти добро і зло, спонукають до здійснення моральних вчинків.
Висновки. Використання сюжетно-рольових ігор у формуванні моральних норм поведінки дітей дошкільного віку має освітньо-виховний потенціал. Вони навчають дітей діяти відповідно моральних норм, розвивають моральні почуття, спонукають до здійснення моральних вчинків.
Ключові слова: моральне виховання, моральні норми поведінки, моральні вчинки, сюжетно-рольова гра.
Список використаних джерел:
автори: Поворознюк С. І., Павлишена М. О.
Актуальність дослідження. Необхідність дослідження особливостей формування родинно-побутової компетенції дітей старшого дошкільного віку засобами української народної казки обумовлена сучасними тенденціями розвитку українського суспільства, суспільною потребою виховувати в молоді патріотичні почуття, починаючи з прищеплення любові до рідних людей, найближчого сімейного кола, і продовжуючи формуванням цілісної особистості громадянина-патріота України. При цьому важливим є впровадження в освітній процес новітніх способів організації освітньої діяльності із використанням етнокультурних засобів, і зокрема української народної казки.
Постановка проблеми. Чи доцільно застосовувати українську народну казку як один із головних етнокультурних засобів формування родинно-побутової компетенції дітей старшого дошкільного віку?
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Казка як етнокультурний засіб виховання та розвитку дітей дошкільного віку була об’єктом дослідження багатьох сучасних науковців: А. Богуш, Н. Лисенко, Т. Поніманська, О. Сурмило, В. Максимова, О. Литвишко, А. Карнаухова, Н. Сивачук та ін.
Постановка завдання. Необхідно охарактеризувати поняття “родинно-побутова компетенція”, а також дослідити виховний потенціал української народної казки в аспекті її застосування як одного із засобів формування обізнаності дітей із нормами і правилами родинного життя та вміння підтримувати позитивні, комфортні взаємини з членами родини на засадах взаємної довіри, турботи та піклування один про одного.
Виклад основного матеріалу. Родина –це єдине ціле, нерозривна спільність батьків і дітей. Батьки передають дітям знання та уявлення про навколишній світ, досвід загальноприйнятих суспільством стосунків, норм і правил поведінки. Сім’я є першим етапом входження дитини в соціум з його правами та обов’язками, відповідальністю за власні вчинки, життєвою потребою ділитися своїми радощами та негараздами з близькими людьми. Родинно-побутова компетенція передбачає наявність знань та дотримання норм і правил сімейного, родинного співжиття дитиною. Репрезентовані казкою споконвічні виховні ідеали українського народу забезпечують формування в дитини дбайливого і турботливого ставлення батьків, інших членів родини, вихователів, однолітків; переконують її в безперечній перемозі добра над злом, у здатності людини досягти своєї мети за умови, якщо до цього буде докладено певних зусиль; формують у дитини віру в позитивне майбутнє, почуття довіри до навколишнього світу.
Висновки. Отже, українська народна казка є ефективним виховним засобом, використання якого сприяє активізації духовного та творчого потенціалу дітей, прищепленню любові та поваги до родини, вихованню шанобливого ставлення до усіх членів своєї сім’ї, а також формуванню в дітей високої мовленнєвої культури засобами рідної мови; прищепленню любові до рідного краю, свого народу; вихованню поваги до культурної спадщини рідного народу.
Ключові слова: компетенція, родинно-побутова компетенція, українська народна казка, етнокультурний засіб виховання та розвитку.
Список використаних джерел:
автор: Верезомська С. Ж.
Актуальність дослідження. У наш час стрімких змін та все більшої інформатизації сучасного суспільства велика увага вітчизняних та зарубіжних науковців приділяється проблемі оновлення традиційних методів навчального процесу у закладах вищої освіти та більш широкому застосуванні у ньому сучасних інноваційних технологій. Через це надважливим є дослідження можливостей та перспектив включення тренінгової методики в освітній процес вищих закладів освіти як обов’язкової частини сучасного освітнього процесу.
Постановка проблеми. У статті аналізується впровадження тренінгових технологій викладання соціології, як одного з найбільш актуальних й інноваційних методів у вищих закладах освіти. Обґрунтовано переваги тренінгових занять як основи особистісно-орієнтованого навчання у сучасних умовах. Розглянуто подальші перспективи впровадження тренінгових технологій в освітньому процесі.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичні аспекти тренінгу як перспективної форми освітньої технології розглядалися зарубіжними та вітчизняними науковцями, зокрема Дж.Кейплом, Р.Барклі, І.Вачковим, С.Дерябо М.Артюшиною, Н.Бутенко, Г.Ковальчук, А.Черпак.
Постановка завдання. Робиться спромога обґрунтувати переваги тренінгових технологій у викладання соціології, як найактуальнішого з інноваційних методів навчання у сучасних закладах вищої освіти.
Виклад основного матеріалу. Виклад основного матеріалу поділяється на дві частини: розгляд тренінгового заняття як інноваційної форми освітнього процесу та аналіз досвіду викладання соціології з використанням тренінгових технологій.
Висновки. Існуючий позитивний досвід впровадження тренінгових технологій навчання, що існує в Полтавському університеті економіки і торгівлі показує, що він сприймається студентами дуже позитивно. Студенти вважають, що використання тренінгових технологій під час занять сприяє більшій зацікавленості предметом, забезпечує зв'язок теорії та практики й активізує їх навчально-пізнавальну діяльність, допомагає студентам самореалізуватися і розкрити свій творчий потенціал, формує вміння працювати в команді та ефективно і швидко вирішувати поставлені завдання, що сприяє інтенсивності навчання. При цьому на тренінгових заняттях викладач має можливість залучити до процесу навчання всіх студентів і ознайомити аудиторію з новим матеріалом на практиці.
Ключові слова: вищій заклад освіти, соціологія, тренінгові технології навчання, інноваційні методи викладання, компетенції, Полтавський університет економіки і торгівлі.
Список використаних джерел:
автор: Галицький О. В.
Актуальність дослідження. Залучення новітніх технологій до освітньої галузі є досить виваженим рішенням. Галузь освіти є невід’ємною складовою сучасного суспільства. Сьогодні існує достатня кількість електронних освітніх ресурсів, але щоб отримати доступ до них потрібно використовувати новітні технології.
Постановка проблеми. У сучасних умовах розвитку інформаційного суспільства все більшої уваги потребує залучення новітніх інформаційних технологій до освітньої галузі. Існує велика кількість електронних освітніх ресурсів, тому постає проблема у їхньому належному використанні під час навчально-виховного процесу і сучасній інтерпретації, тобто із залученням новітніх програм та засобів навчання. Такими сучасними засобами є веб-орієнтовані комп’ютерні системи.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Впровадженням сучасних інформаційних технологій до навчального процесу займалися вітчизняні та зарубіжні науковці серед них: В. Биков, Ю. Горошко, М. Жалдак, В. Клочко, Н. Морзе, С. Раков, Ю. Рамський, С. Семеріков, О. Спірін, Є. Смірнова-Трибульська, Ю. Триус та інші.
Постановка завдання. Завданням даного дослідження є огляд сучасних веб-орієнтованих комп’ютерних систем для управління електронними освітніми ресурсами.
Виклад основного матеріалу. У даній статті було розглянуто різновиди електронних освітніх ресурсів, які використовуються у закладах вищої освіти. Розглянуто основні різновиди веб-орієнтованих комп’ютерних систем для управління електронними освітні-ми ресурсами. Описано, як, використовуючи веб-орієнтовані комп’ютерні системи, є можливість здійснювати управління електронними освітніми ресурсами закладу вищої освіти.
Висновки. Розглянувши різновиди електронних освітніх ресурсів для ефективного їх використання та управління було виокремлено три різновиди веб-орієнтованих комп’ютерних систем, а саме: системи управління вмістом веб-сайтів, системи управління навчальним вмістом та веб-орієнтовані видавничі системи. В ході дослідження було показано, як відповідний електронний освітній ресурс, можна використовувати та здійснювати його управління у веб-орієнтованій комп’ютерній системі (системах).
Ключові слова: електронні освітні ресурси, веб-орієнтовані комп’ютерні системи, електронний документ, електронне видання, комп’ютерний тест, курс дистанційного навчання.
Список використаних джерел:
автор: Кивлюк О.П.
Актуальність дослідження. На сучасному етапі розвитку освіти використання інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) у навчанні стало процесом опосередкованим, а подекуди і не контрольованим. Доведеним залишається той факт, що впровадження інформаційно-комунікаційних, цифрових, електронних ресурсів та технологій сприяє інтенсифікації навчального процесу. Разом з тим, вони несуть у собі певні небезпеки. А отже, без їх ґрунтовного аналізу і виявленню певних меж реалізації інформаційної педагогіки, як типу педагогіки, що зумовлений закономірностями функціонування інформаційних ресурсів та їх розвитку, бо наслідки такого фетишизування технологічного прогресу можуть бути не зворотними не тільки для освіти, а і для суспільства взагалі.
Постановка проблеми. В педагогічній науці досі лишається проблемним питання виваженого, збалансованого, методично- грамотного використання інформаційно-комунікаційних технологій в навчальному процесі. Ця проблема стосується не лише аудиторних занять, а й самостійної підготовки, самопізнання, дозвілля тощо.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженнями використання ІКТ в навчальному процесі займаються такі сучасні українські вчені: В.Биков, А.Гуржій, М.Жалдак, А.Кудін, Н.Морзе, О. Спірін, С.Яшанов, які мають своїнаукові школи, що продовжують дослідження в даному напрямі.Концептуаліза-цією та теоретичним аналізом процесів інформатизації освіти займаються наступні філософи: В.Андрущенко, В.Бех, В.Воронкова, Л.Дротянко, В.Кремінь, В.Нечитайло, Н.Поліщук, О.Скубашевська, А. Ярошенко та інші відомі українські вчені.
Постановка завдання. Визначити межі, можливості та суперечності процесу реалізації інформаційної педагогіки в Україні в контексті використання ІКТ як освітньої технології.
Виклад основного матеріалу. Виокремлено зовнішні (кібер-, інтернет-, соціально-мережева залежність, кібер-плагіаторство, віртуалізація життя, ігроманія, інформаційна маніпуляція, знеособлення тощо), внутрішні межі (нервово-психічне та фізичне навантаження) та визначено оптимальні параметри (інформаційна культура, дидактична обґрунтованість, контрольованість, матеріально- технічна забезпеченість, ергономіка тощо) реалізації завдань та принципів інформаційної педагогіки в контексті використання інформаційно-комунікаційних технологій в навчальному процесі.
Висновки. Реалізація інформаційної педагогіки в контексті використання ІКТ уможливлюється за рахунок визначення оптимальних пара-метрів: формування інформаційної, мережевої, віртуальної культури; модернізація освітньо-пізнавальної діяльності; організація контролю й самоконтролю; формування ергономічного мислення; поєднання традиційних і нових інформаційно-освітніх технологій навчання.
Ключові слова: інформаційна педагогіка, інформацій-комунікаційні технології, навчальний процес, інформаційне суспільство.
References: