Оберіть свою мову
Оберіть свою мову
автор: Доценко Н. А.
Актуальність теми дослідження. Сучасні моніторингові системи інформаційно-освітнього середовища здатні збирати та накопичувати інформацію щодо освітніх результатів. Але в підготовці інженерів електронні моніторингові системи використовуються не в повному обсязі, а лише фрагментарно. Тому є потреба в дослідженні системи моніторингу інформаційно-освітнього середовища, яку можна використовувати з метою підвищення якості інженерної освіти.
Постановка проблеми. Важливим аспектом користування моніторинговою системою є аналіз статистичної інформації в умовах інформаційно-освітнього середовища та корекція подачі навчального контенту на основі отриманої інформації.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. У наукових працях В. Бикова, Р. Гуревича, М. Кадемії, С. Литвинової презентовано інформаційно-освітнє середовище як освітню систему, що забезпечує відкритість навчання. Вчені В. Беспалько, С. Шишов і В. Кальней досліджують моніторинг якості освіти в школі; А. Майоров аналізує моніторинг в освіті як науково-практичний феномен; А. Дахін – моніторинг успішності та ефективності навчальної роботи; Г. Єльникова досліджує моніторинг діяльності учасників освітнього процесу.
Постановка завдання. Метою даної статті є дослідження застосування моніторингової системи інформаційно-освітнього середовища в системі інженерної освіти, визначення шляхів подачі навчального контенту з урахуванням статистичних показників.
Виклад основного матеріалу дослідження. У статті розглядаються засоби моніторингу для здобувачів вищої освіти інженерних спеціальностей в умовах інформаційно-освітнього середовища, такі як методи оцінки, аналіз відповідей і статистика. Моніторинг підготовки здобувачів вищої освіти в інформаційно-освітньому середовищі здійснюється шляхом аналізу систем, які забезпечують роботу з наступними елементами: моніторинг оцінок і відповідей за виконані завдання, робота з тематичними модулями, теоретичним змістом, практичними завданнями та тестовими навчальними тренажери в умовах інформаційно-освітнього середовища. Це дає можливість подавати зміст освіти з урахуванням індексу легкості та дискримінації.
Висновки. Здобувачі вищої освіти інженерних спеціальностей у процесі виконання завдань і отримання оцінок формують статистичні дані курсу, відповідно до яких викладач може оцінити успішність виконання завдань і врахувати недоліки і виправити їх. Перспективами подальших досліджень є визначення плану дій щодо корекції засобів та подачі навчального контенту інформаційно-освітнього середовища на основі отриманої інформації.
Ключові слова: моніторинг, інженерна освіта, інформаційно-освітнє середовище, статистичні показники.
Список використаних джерел:
автор: Рева Т.Д.
Актуальність теми дослідження. В умовах інтеграції України до міжнародного, зокрема європейського, науково-освітнього простору виключного значення набуває розв’язання актуальних питань розвитку вищої фармацевтичної освіти в Україні як невід'ємного складника реформування національної системи охорони здоров'я, ресурси якої ще не задіяні належним чином.
Постановка проблеми. Одним з ресурсів реформування є позитивна динаміка формування готовності викладачів до реалізації компетентнісного підходу в організації освітньої діяльності.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вагомий внесок у розроблення різних аспектів навчання дисциплін хімічного циклу в закладах вищої освіти України здійснили О. Бабенко, Н. Буринська, Л. Величко, С. Калаур, Н. Лукашова, О. Максимов, Ю. Романенко, В. Староста, C. Стрижак, Н. Чайченко, О. Ярошенко та інші.
Постановка завдання. Розробити модель формування готовності викладачів до реалізації компетентнісного підходу у навчанні хімічних дисциплін при підготовці магістрів фармації.
Виклад основного матеріалу. В умовах нестабільності й стрімкого розвитку дидактичного забезпечення викладання дисциплін, концепція методичної системи навчання постійно потребує корекції, тобто розвитку. Рівень сформованості професійних компетентностей у майбутніх магістрів є показником розуміння специфіки вибраної професії, вміння побачити проекцію майбутньої професійної діяльності в освітньому процесі вищої школи, а також характеристикою результативності зусиль студентів по оволодінню змістом дисциплін хімічного циклу. Перевірка цього припущення стала відправним моментом подальшого дослідницького кроку, сутність якого – у формуванні готовності викладацького корпусу до реалізації компетентнісного підходу у навчанні хімічних дисциплін майбутніх фахівців. Структурний склад готовності викладачів до реалізації компетентнісного підходу був представлений як єдність мотиваційного, теоретичного та практичного компонентів. Інструментальну роль в формуванні готовності професорсько-викладацького колективу фармацевтичного факультету Національного медичного університету імені О.О. Богомольця відображає модель, яка включає три інтегративно взаємопов’язаних структурних компоненти: 1) цільовий; 2) організаційно-управлінський; 3) оцінювально-результативний.
Висновки. Логічним результатом упровадження моделі в освітній процес Університету, на нашу думку, має бути позитивна динаміка формування готовності викладачів до реалізації компетентнісного підходу.
Ключові слова: компетентнісний підхід, магістр фармації, хімічні дисципліни.
Список використаних джерел:
автори: Яшанов С.М., Дзус С.Б.
Актуальність дослідження. Нові соціально-економічні умови визначаються цілою низкою чинників, серед яких центральне місце займають постійні технологічні зміни, революція в інформаційних і комунікаційних технологіях і викликаний ними швидкий темп соціальних змін. Тому сучасному виробництву потрібні кваліфіковані, різнобічно розвинені, ініціативні фахівці, здатні до професійної мобільності в умовах інформатизації суспільства.
Постановка проблеми. Широке використання комп’ютер-но орієнтованих засобів навчання з використанням технологій комп’ютерного моделювання, викликає оновлення низки дидактичних принципів навчання.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження Ю. В. Горошка, М. І. Жалдака, Ю. О. Жука, І. Г. Захарової, Є. І. Машбіца, Н. В. Морзе, Ю. С. Рамського, Р. Р. Сулейманова та інших, показують, що для створення наукової основи ефективної інформатичної підготовки необхідно здійснити комплексний аналіз можливостей розвитку дидактичних принципів навчання інформатичних дисциплін майбутніх учителів технологій з використанням технологій комп'ютерного моделювання.
Постановка завдання. При впровадженні комп’ютерно орієнтованих засобів навчання на основі технологій комп’ютерного моделювання в систему інформатичної підготовки майбутнього вчителя технологій повинні враховуватися нові (синтезовані) принципи навчання розроблені вченими педагогічної галузі. Ці принципи забезпечують “входження” студентів в майбутню професійну діяльність, яка розкривається через змодельовану комп'ютерну ситуацію, навчальну ділову гру, професійно орієнтований проект.
Виклад основного матеріалу. Характерні особливості технології комп'ютерного моделювання у процесі інформатичної підготовки майбутніх учителів технологій реалізуються через наближення навчального процесу до реальних умов майбутньої професійної діяльності. При системній реалізації дидактичних принципів навчання інформатичних дисциплін, створюється ефективне середовище для здобування знань і формування інформатичних компетентностей студентів, забезпечується креативний характер інформатичної підготовки, спрямований на розвиток технологічного мислення, осмислений прояв професійно-орієнтованої позиції і розвитку особистісного фахового потенціалу майбутніх учителів технологій.
Висновки. Наукову основу процесу вдосконалення принципів навчання інформатичних дисциплін майбутніх учителів технологій становить активний пошук підходів із підвищення якості загального рівня інформатичної підготовки. Розвиток принципів навчання інформатичних дисциплін майбутніх учителів технологій являє собою системний опис основних параметрів приведення моделі їх навчання у відповідності не тільки зі станом здобування фахових знань, а і з спрямованістю і динамікою розвитку профілів соціальної і подальшої діяльності за фахом.
Ключові слова: дидактичні принципи навчання, технології комп'ютерного моделювання, інформатична підготовка, учителі технологій, комп’ютерно орієнтовані засоби навчання, навчання інформатичних дисциплін.
Список використаних джерел:
автор: Волос А.С.
Актуальність теми дослідження. STEM-освіта в Україні знаходиться на етапі становлення, її впровадження відбувається шляхом реформування шкільної освіти, а саме реформи “Нова українська школа”. Цифрові технології як невід’ємна частина STEM-освіти сучасного життя посідають особливе місце у освітньому просторі задля доступності, цілісності, актуальності та відкритості інформації. Актуальність тематики викликана відсутністю досліджень продуктивності STEM-освіти в Україні, що дозволило б сформовану систему компетентностей, переваг, перспектив і проблему процесі освіти впродовж життя.
Постановка проблеми. Звертаючи увагу на матеріально-технічне, кадрове, методичне забезпечення середньої освіти в Україні, постає питання чи є дієвим та продуктивним процес впровадження STEM-освіти навіть як педагогічний експеримент.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. STEM-освіту в Україні досліджували наступні науковці: В. Воронкова, О. Кивлюк, С. Куцепал, В. Нікітенко та інші. У світі розглядали STEM-освіту як рушійну силу майбутнього Р. Андрюкайтене, М. Мідга Т. Перро тощо.
Постановка завдання. Серед завдань, що постають перед STEM-освітою в Україні є визначення можливостей підготовки “універсального” вчителя STEM-дисциплін у сучасних реаліях.
Виклад основного матеріалу. Зараз не існує конкретного механізму впровадження та реалізації STEM-освіти, який би забезпечив неперервний процес підготовки “людини майбутнього”. З огляду на концепцію НУШ, можна стверджувати, що STEM-освіта посідає значне місце серед її основних положень.
Розглядаючи STEM-освіту в цілому, зрозуміло, що український освітній простір – це базова система для досягнення основної мети реформи, яка уможливлюється за ідеального освітнього середовища.
Висновок. Однією з умов формування ідеального освітнього простору є підготовка “універ-сального” вчителя STEM-дисциплін у сучасних реаліях.
Експериментальна STEM-освіта в Україні потребує розробки нових методик та освітньо-професійних програм підготовки вчителя STEM-дисциплін.
Ключові слова: STEM-освіта, реформа шкільної освіти, безперервне навчання, “універсальний” вчитель, “людина майбутнього”, вчитель STEM-дисциплін.
References:
автори: Кивлюк О. П., Жукова Г. В.
Актуальність дослідження. Освіта України йде по шляху реформування та євроінтеграції, стикаючись зі значною кількістю проблем і невдач, все ж таки, хоча і повільно, прямує у напрямку міжнародного визнання та зайняття свого вагомого місця в системі глобальної освіти. Актуалізація питань інтернаціоналізації освітнього процесу в школі викликана змінами у державній освітній політиці та стратегій розвитку освітньої галузі.
Постановка проблеми. Останнім часом проблематика інтернаціоналізації освітив більшій мірі висвітлена в дослідженнях щодо сфери вищої освіти. Але ж якщо освіта є процесом послідовним, системним і безперервним, то постає питання пропедевтики інтернаціоналізації освіти вже на шкільному рівні.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Над питаннями інтернаціоналізації вищої освіти працювали вчені М. Бойченко, Дж. Найт, О. Нітенко, А. Сбруєва, А. Чирва та інші. Проблеми модернізації освіти вивчали Г. Дмитренко, О. Савченко, М. Тадеєва та інші.
Постановка завдання. Дослідити шляхи інтернаціоналізації освітніх процесів в межах шкільної освіти та перспектив її модернізації в Україні.
Виклад основного матеріалу. Здійснивши аналіз інтернаціоналізації освітнього процесу середньої ланки освіти в Україні та порівнявши результати з аналогічними процесами закордоном, виявлено шляхи інтернаціоналізації шкільної освіти в Україні за рахунок модернізації та конвергенції. Інтернаціоналізації шкільної освітив України тісно пов’язана з процесами глобалізації, євроінтеграції, міжнародного співробітництва, мобільності, модернізації, автономізації та розвитку.
Висновки. Серед шляхів інтернаціоналізації шкільної освіти в Україні виокремлено: освітньо-академічна мобільність педагогічних працівників і підвищення рівня їх компетентностей за рахунок самоосвіти, системи міжнародного стажування, підвищення кваліфікації та впровадження принципів безперервної освіти; активне впровадження дистанційного навчання в умовах шкільної освіти з використанням інформаційно-комунікаційних технологій; поглиблене вивчення іноземних мов та викладання предметних дисциплін іноземними мовами у школі за принципом міждисциплінарності; інтеграція та адаптація державних шкільних програм та навчальних планів до міжнародних стандартів; імплементація європейських культурно-освітніх норм в українські реалії.
Ключові слова: модернізація, інтернаціоналізація, шкільна освіта, дистанційна освіта, глобалізація, євроінтеграція, освітній процес.
Список використаних джерел: